- Ось що, Роб, - сказав Карранса, пильно дивлячись в iлюмiнатор, принеси нам по склянцi чаю.
Роб нечутно вислизнув з каюти.
- Чого це ти сьогоднi похмурий? - Стафо поклав руку на плече Карранси. - Жалкуєш, що втратив виграш?
- Нi, що ти.
- Може, щось трапилось на чергуваннi?
- Та нi, чергування тут нi до чого. Поясни-но менi краще одну рiч... перевiв на iнше розмову Карранса.
В цей час розчинились дверi i в каюту ввiйшов Роб. Вiн обережно поставив на звiльнений шаховий столик тацю з склянками.
- Ага, ти щось хотiв? - спитав Стафо, пiдсовуючи Каррансi склянку.
Але Карранса вiдповiсти не встиг. Злегка клацнув вiдеофон, i пролунав ледь хриплуватий капiтанiв голос.
- Пiлот Карранса, негайно зайдiть в головну рубку.
На ходу пiдсмикнувши застiбку комбiнезона, Карранса кинувся до виходу. Згiдно суворої iнструкцiї, виходити з каюти в коридор можна було тiльки в наглухо закритому комбiнезонi з спецiальним приладом, що захищав од випромiнювання. В цьому районi Простору, де перебувала "Рената", космiчнi променi - цi "вiчнi мандрiвники" Всесвiту - були надзвичайно iнтенсивнi...
Капiтан зовнi був спокiйний.
- Ну, як вiдпочили?
- Трохи, - вiдповiв Карранса.
- Погляньте, - Петро Брагiн кивнув на спiдометр.
Години зо двi тому, коли Карранса з наказу капiтана збiльшив потужнiсть центральних iонних двигунiв, оранжева крапка злилася з вертикаллю на шкалi спiдометра. Тепер крапка знов, нiби нехотя, вiдповзла вбiк од вертикалi.
- Давайте ще раз перевiримо як слiд прилади.
- А коли знову... - не втримався Карранса.
- Тодi повiдомимо про гальмування "Ренати" всьому екiпажу, - рiшуче вiдповiв капiтан.
***
Марiя Аверiна займалась своїми буденними справами. А справ у неї, астробiолога "Ренати", вистачало. її давно вже цiкавила проблема рiзних форм життя в космосi. Марiя ретельно дослiджувала численнi метеорити i мiкрометеорити, вiддаючи улюбленiй справi кожну вiльну хвилину. Багато оригiнальних зразкiв дiставав їй Стафо, молодий штурман. Вони були майже однолiтки - Стафо лише на рiк старший за Марiю.
Марiя, заклопотана дослiдом, не вiдразу звернула увагу на сяючий екран вiдеофона.
- Всьому екiпажу "Ренати"... Всьому екiпажу "Ренати"... Наказую негайно зiбратись у Великiй каютi. Нагляд i контроль доручити кiберсхемам...
Марiя трохи загаялася з термостатами. Встановивши суворо стацiонарний режим на головнiй установцi, дiвчина накинула на легеньке ситцеве плаття червону шерстяну кофту, натягнула зверху сiрий комбiнезон. Затим вибiгла з бiолабораторiї i, ставши на стрiчку транспортера, натиснула кнопку.
У Великiй каютi вже зiбрались усi члени екiпажу, i Марiя примостилася ззаду.
- ...Збiльшення потужностi iонних дюз аж на двадцять одиниць теж нiчого не дало, - говорив капiтан. - Головна небезпека в тому, що ми нiчого не знаємо про причини гальмування "Ренати". Жоден прилад не показав вiдхилень од норми. Таке становище. Перш нiж щось вирiшувати, я хотiв би порадитись з вами. Прошу висловлюватись.
Обговорення тривало хвилин двадцять. Вирiшили бiльше не гаяти часу на виявлення причин гальмування.
- Таким чином, - пiдсумував капiтан, - ще раз спробуємо вирватися з небезпечної зони. Через десять хвилин всi двигуни "Ренати" буде ввiмкнуто на повну потужнiсть. Наказую всiм одягнути протиперевантажнi костюми й зайняти свої мiсця. Оголошую готовнiсть номер один!..
- Марiє, - Стафо зупинив дiвчину, котра разом з усiма поспiшала до виходу. - Пiдемо зi мною?
- Куди?
- В рубку-два. Розумiєш, там є зайве протиперевантажне крiсло, ну, i, крiм того, ми будемо разом. Тобi ж зовсiм не обов'язково зараз бути в бiолабораторiї. Ходiмо?
Дiвчина на секунду завагалась.
- Нi, Стафо... Менi потрiбно ще убезпечити вiд перевантаження свою установку. Я не можу...
В головнiй рубцi настала тиша. Чуткi удари хронометра видавались дуже гучними.