Та три тижня недужав; та що-то, як його узяли з кущів, так! рісочки у рот не брав: так-то налопався чортячої страви! От, як недужав та недужав, і усе йому що дальш, усе було трудніш, думала жінка та таки і знахурки, що от-от-от помре, і уночі вже і свічку над ним світили, і сиділи над ним, і дожидали… а він разом: луп! та й заговорив: «А пошліть мені старого дядька Кирика Жабокрюку, та брата у третіх Пилипа Шикалку, та Талемона Нечосу; я щось їм скажу». Жінка зрадовалася, що от, мабуть, одужа, пильно послала по тих людей, а сама – до нього, та аж припа-да, та пита, чи не хоче чого з'їсти: «Може, буханця, або печеного яєчка, або мочених кисличок?…» – «Ні, – каже, – нічого не хочу; я вже добре наївся, буде з мене… нехай швидше люди прийдуть».
Як же позіходилися люди, та прийшли деякі і лишні, прийшов і пан Симейон, дяк таки з того села, так от їм сердешний Масляк і став розказовати про своє привиде-ніє, що в нього було з проклятим Юдуном, і як він у нього обідав, яку страву їв, які напиточки пив, як танцював і як Юдун йому розказовав, що які порядки є у пеклі… та як розказав усе, протягсь, хропнув тричі та тут при людях і вмер…
Кирик Жабокрюка, стар чоловік, довго стояв над ним, поки його вбирали, думав-думав щось довго, далі здихнув та й сказав: «А що, Хомо! От тобі і скарб!»
Оттак-то сюю повість розказовав мені пан Симейон, джигунівський дяк. Вже не знаю, чи правда сьому була, чи півправди; чи так-то Юдун про пекло розказовав Мас-лякові, чи, може, дечого пан дяк і поприбріховав, я не знаю; а тільки нігде правди діти, як почув, яка є панщина у пеклі на тих, хто то повісті, то усякі ледащі книжки пише, так мене аж циганський піт пройняв. Та вже ж, що бабі, то і громаді. Коли товариство перестане писати, не буду і я; а то, далебі, що не втерплю.
Пояснення слів
Аєр – повітря
Аз – я
Аки – як
Алтиїї – старовинна російська
монета вартістю три копійки
Аще – якщо
Бабак – степовий гризун, має цінне хутро, з осені до весни впадає в сплячку; нероба, ледар
Баєвий – виготовлений з баї, м'якої бавовняної, рідше вовняної тканини
Бакша – баштан
Баля и траси (баляндраси) – пусті розмови, веселі розповіді про щось незначне, несерйозне
Барда – гуща, яка залишається при виготовленні горілки і йде на годівлю худоби
Ватувати – різати великими шматками
Бебехи – стусани
Безконечні – вид візерунка, схожий на спіраль
Бельбахи – внутрішні органи; тельбухи
Берлин – карета
Бецман – велика, але неповоротка і ледача людина; здоровило, вайло
Бешиха – гостре запалення шкіри
Бих (бисть) – минулий час дієслова бути
Бібка – маленька кулька овечого, заячого посліду; приправа у вигляді кульки
Біржанйк – візник найманого екіпажа. Місце стоянки екіпажа і сам екіпаж називалися біржею
Боярин – товариш молодого,
який є головним розпорядником на весіллі; шафер
Брат у третіх – син троюрідного дядька чи тітки
Бришкати – поводитися чванливо; задаватися
Брус у вати – їсти що-небудь не рідке
Бублейниця – жінка, яка пекла і продавала бублики; галаслива перекупка
Бузувір – зла, жорстока людина; вживається як лайливе слово
Бумажний – бавовняний
Бунчуковий товариш – почесне звання, яким українські гетьмани нагороджували сипів генеральної старшини та полковників. У XVIII ст.
це звання надавалось козацькій старшині при виході у відставку
Вал – товсті нитки з клоччя
Вєгеря – вид танцю
Великдень – християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства – Христа
Вержёся – кидається
Вийомка – конфіскація заборонених товарів
Вильоти – відкидні рукава старовинного одягу
Випити на потуху – випити під кінець, на прощання
Вия – шия
Відкупщик (відкупник) – той, хто одержує право за гроші стягати з населення державні податки
Війя – дишло
Вогник – пухирчастий висип на обличчі
Водохреще (хрещення) – церковне свято 19 січня на пам'ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа
Водянчик (водяник) – діжка для води
Возгребіє сотворити – розібрати, розкумекати; розрити
Возклонініє – поклоніння; колінопреклоніння
Возмутйти її розанам и – побити її різками
Вознепщевати на ім'я – осуджувати мене, наговорювати на мене
Волость – у дореволюційній Росії адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту
Волочити колодку – давній звичай, коли жінки у понеділок на масниці чіпляли нежонатим чоловікам обрубки дерева – колодки; чоловік волочив колодку, поки не відкупиться
Вольна – так у першій половині XIX ст. на Слобожанщині називалися шинки, які знаходились за межами міста і мали право на безмитний, вільний продаж горілки, що була в них набагато дешевша, ніж у міських шинках
Ворон – гра, в ній імітується напад ворона на курчат, яких захищає квочка
Восьмуха – міра, що відповідає восьмій частині кварти
Вотщє – даремно
Всує – даремно, марно
Вухналь – спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі
Гиря – брита голова, голова взагалі; вбога, нужденна людина
Говіти – постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя
Голінний – бравий, завзятий
Горлиця – давній український народний танець
Гоцак – український народний
танець, за характером виконання близький до гопака
Граматка – поминальна книга або поминальний список
Гречі (грече) – добре, як слід
Гривня – мідна монета вартістю три копійки (у деяких місцях дві з половиною копійки)
Гриза – грижа
Губернський секретар – цивільний чин 12-го класу, прирівнювався до підпоручика
Губи – гриби
Дамки – гра в шашки
Дати щипки – ущипнути
Двійло – товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними; дишель
Денежка – чверть копійки
Дєсниця – права рука
Десяцьке – податок на десятника (десяцького) – нижчого поліцейського чина на селі, якого вибирали селяни
Дистанція – дільниця якогось поділу
Днєсь – сьогодні
Днище – дошка з отвором, в яку закладали гребінь при прядінні ниток ручним способом
Домінус – пан
Домовини – обряд домовлен-ня перед весіллям про гостей, подарунки тощо
Дондеже – доки
До сина – дуже багато, до біса.