Спартаку поталанило втекти з в'язниці. Сталося це 18 березня 1922 р. Незабаром він перейшов кордон із Польщею. І 7 квітня 1922 р. склав цю доповідь.
Пройшло 80 років від тих невеселих подій. І ось я сиджу в Державному архіві СБУ і гортаю кримінальну справу на учасників Листопадового рейду.
Гортаю анкети розстріляних під Базаром. Збереглося їх близько 350.
Найбільше вразило, що серед розстріляних понад половина - люди мирних професій: писарі, телеграфісти, фельдшери, санітари, завідувач аптекою, кашовари, шевці, їздові… Тобто до рук більшовиків потрапив обоз, в якому перебували люди, значна частина з яких взагалі не брала участі у боях, бо була беззбройною.
Вразило й те, що більшовики розстрілювали навіть поранених і тяжкопоранених, зокрема були розстріляні поранені в бою Григорій Дугельський (Дугельний), Кузьма Мироненко, Іван Петренко, Оксентій Тронько, Андрій Шафранівський, Герасим Онофрейчук, Яків Шведюк, Митрофан Грох, Анастас Ясько, Михайло Мелентіїв, Микола Саківський, Петро Гуденко, Михайло Василів, Кость Токаревич, Семен Олехнович, Іван Манжула, Артем Голуб, Степан Майданюк, Борис Страшкевич, Степан Федорів, Трохим Костецький, Олександр Півторак, Пилип Шелест, Гаврило Добровольський, Мусій Білокрис, Кость Янишевський, Андрій Нестеренко, Андрій Свиргодський, Сава Когун, Олександр Зубченко, Яків Кузьмин, Дем'ян Калитський, Тиміш Борщевський, Станіслав Бондаревич, Станіслав Соколовський, Олександр Приходський, Іван Маницький, Купріян Плахтій, Павло Таносечук, Іван Стеблин, Тиміш Радіоненко, Василь Голуб, Олекса Мельниченко, Михайло Каменецький, Антін Клименко та тяжкопоранені Стефан Бичко, Юхим Тройнюк, Тиміш Очеретний, Клим Чорний (всього 49 чоловік, тобто 13, 6% від загальної кількості).
Наприкінці хочу звернути увагу на те, що Президент України Леонід Кучма, коли буває у Польщі, на пропозицію президента Александра Кваснєвського вшановує могили козаків і старшин Армії УНР. Чому ж коли мова заходить про вшанування пам'яті воїнів УНР в Україні, він сором'язливо ховається за лаштунки?
Час покласти край цим подвійним стандартам: козаки і старшини Армії УНР мусять бути визнаними на своїй Батьківщині і не тільки визнаними, але й вшанованими на державному рівні.
Президент України - якщо хоче сильної держави - мусить пропагувати героїчні ідеали та вшановувати героїв, жертва яких лягла в основу нашої, а не чужої держави.
Вічна пам'ять тим, хто боровся за свободу нашої Батьківщину, а коли прийшов час - гідно прийняв смерть.
Роман КОВАЛЬ
Заувага
Слід зазначити, що ми розуміємо неминучість помилок у цьому дослідженні. Насамперед, через неможливість звірити дані анкет з іншими джерелами. По-друге, намагання декого з полонених (на нашу гадку, переважно старшин) приховати дійсне прізвище, ім'я, по-батькові, місце народження, військове звання, освіту тощо. Ще одним моментом, що ускладнював роботу, стала невиразність почерків тих, хто заповнював анкети, як і те, що анкети заповнювалися олівцем, до того ж, 80 років тому. Ускладнювало розпізнання анкетних даних й те, що поверх них була написана резолюція: "Расстрелять. м. Базар. 23 (або 22). XI. 1921 г. Гарькавый, Котовский, М. Фриновский, Лившиц…" (і ще один нерозбірливий підпис, очевидно Іванова). Ця резолюція, а також підписи були написані хімічним олівцем розмашисто, з притиском. Накладання ліній ускладнювало діагностику прізвищ та інших даних. Напевно, й не всі козаки і старшини виразно називали свої прізвища і той, хто фіксував їх, міг частково видозмінювати їх. Є підстави припускати, що допит вели малограмотні слідчі-чужинці, що не знаючи української специфіки, вносили і свою дещицю плутанини.
Характерним було непоодиноке розходження написання прізвищ в анкеті і у списку розстріляних. Тобто, самі більшовики подекуди подавали дві версії одного й того ж прізвища. Інколи це допомагало нам вияснити найбільш вірогідний варіант. Хоч і не завжди... Складалося враження, що інколи у списку уточнювали прізвище, а подекуди, навпаки, змінювали його до невпізнання.
У пошуках інколи допомагав варіант, наведений у реабілітаційному висновку, хоч треба зазначити, що той, хто підготовляв ці висновки, подекуди додавав і власні помилки, що призводило інколи до "реабілітації" неіснуючих людей.
Щоб збільшити шанси знайти рідних розстріляних у м. Базар і донести до них правду про тернистий шлях члена їхньої родини, ми вирішили подавати й назву сіл чи волостей, точних назв яких встановити не вдалося. Але оскільки місцеві люди краще розбираються в топоніміці своєї місцевості, то вони й допоможуть нам згодом встановити істину.
1. Дугельський, (Дугельний) Григорій Макарович
Народився 21 листопада 1891 р. у м. Полтава. Українець. Стан - міщанин. Закінчив двокласну школу та військовий навчальний заклад. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Служив у 2-й Волинській стрілецькій дивізії (далі скорочено: 2-а Волинська дивізія). Інтернований у таборі м. Каліш (Польща). Під час Другого Зимового походу - командир комендантської сотні штабу 4-ї Київської стрілецької дивізії 1-ї Волинської групи Української повстанської армії під проводом Юрка Тютюнника (далі скорочено: 4-а Київська дивізія). Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада 1921 р. коло с. Звіздаль Овруцького повіту Волинської губернії 3. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар Овруцького повіту Волинської губернії 4. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Державний архів СБУ, арх. 74629 фп., т. 1, арк. - 1 зв.
2. Мироненко Кузьма Давидович
Народився 21 вересня 1891 р. у с. Піски Лохвицького повіту Полтавської губернії. Українець. Стан - селянин. Закінчив церковно-приходську школу. Унтер-офіцер царської армії. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. В листопаді 1919 р. був мобілізований до Добровольчої армії генерала Антона Денікіна. Інтернований у таборі м. Каліш (Польща). Прикріплений до 3-ї Залізної стрілецької дивізії (далі скорочено: 3-я Залізна дивізія). Під час Другого Зимового походу - при штабі 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада коло с. Звіздаль 1. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. - 2 зв.
3. Петренко Іван Діонісійович
Народився 3 серпня 1897 р. у с. Серби Могилівського повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Безпартійний 1.
В Армії УНР від початку 1919 р. до травня 1919 р., коли дезертирував до Червоної армії. Потрапивши у полон, був прикріплений до 19-го полку 7-ї бригади 3-ї Залізної дивізії. Інтернований у таборі міст Каліш та Пикуличі (Польща). Під час Другого Зимового походу - хорунжий 4-ї Київської дивізії 2. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада 1921 р. коло с. Звіздаль 3. Розстріляний 23 листопада у м. Базарі. Реабілітований 12 березня 1998 р. 4
Там само. Арк. 3 - 3 зв.
4. Тронько Оксентій Іванович
Народився 3 лютого 1890 р. у с. Соколюк (Немно ?) Чеботарівської (?) волості Ольвіопольського (?) повіту Подільської губернії. Українець. Селянин. Закінчив двокласне училище та фельдшерську школу. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Інтернований у таборі м. Вадовиці (Польща). Під час Другого Зимового походу - фельдшер 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, 17 листопада потрапив у полон коло с. Звіздаль. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базарі. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 4 - 4 зв.
5. Мількер Леопольд Адольфович
Народився 1901 року у Галичині (Австро-Угорщина). Єврей. Син вчителя. Закінчив 8 класів гімназії у м. Відень (Австро-Угорщина). Професія - фармацевт. Безпартійний.
В 1920 р. інтернований у табір м. Александров Куявський (Польща). Під час Другого Зимового походу - завідуючий аптекою лазарету 4-ї Київської дивізії 2. Потрапив у полон 17 листопада 3. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 5 - 5 зв.
6.Шафранівський Андрій Феодистович
Народився 23 жовтня 1898 р. в Могилівській губернії. Білорус. Син священика. Закінчив 8 класів гімназії. Фельдшер. Безпартійний.
До Армії УНР був мобілізований 1920 р. в м. Лянцкорунь, де працював у земській лікарні. Інтернований в одному з польських таборів. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 17 листопада. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 6 - 6 зв.
7. Швидак Максим Якович
Народився 24 листопада 1897 р. в Остерському повіті Чернігівської губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську школу. Молодший унтер-офіцер. Безпартійний.
В армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - молодший старшина 4-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під с. Малі Миньки Овруцького повіту Волинської губернії 1. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 7 - 7 зв.
8. Якубовський Павло Володимирович
Народився 11 червня 1895 р. у м. Біла Церква Київської губернії. Українець. Селянин. Закінчив 4 класи міського училища та школу фельдшерів. Молодший унтер-офіцер. Безпартійний.
В Армії УНР (4-а бригада 2-ї Волинської дивізії) з 1920 р. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. Потрапив у полон 17 листопада під с. Звіздаль. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 8 - 8 зв.
9. Решетників Микола Георгійович
Народився 1890 р. у м. Полтава. Українець. Міщанин. Закінчив реальне училище. Музикант (духові інструменти). Молодший унтер-офіцер царської армії. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Інтернований у таборі м. Ланцут (Польща). Під час Другого Зимового походу - писар (?) 1-ї сотні 1-го куреня 2-ї бригади 4-ї Київської дивізії 2. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 9 - 9 зв.
10. Онуфрійчук Герасим Семенович
Народився 1888 р. у с. Вікторівка Бердичівського (?) повіту Київської (?) губернії. Українець. Селянин. Закінчив сільську та воєнно-фельдшерську школи. Молодший унтер-офіцер. Безпартійний.
В Армії УНР із 1919 р. Під час Другого Зимового походу - фельдшер лазарету 4-ї Київської дивізії. 17 листопада під с. Звіздаль, будучи пораненим, потрапив у полон. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар 2. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 10 - 10 зв.
11. Шведюк Яків Васильович
Народився 1898 р. у м. Чернігів. Українець. Міщанин. Закінчив вище початкове училище. Воєнна освіта: молодший писар. Безпартійний.
В 1919 р. - канцелярист Міністерства внутрішніх справ УНР. Під час Другого Зимового походу - каптернамус 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії. Будучи пораненим, потрапив у полон 16 листопада під с. Миньки 3. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.
Там само. Арк. 11 - 11 зв.
12. Єгер Ернест Артурович
Народився 1890 р. у м. Прага (Австро-Угорщина). Німець 3. Закінчив політехнічний інститут і старшинську школу у м. Відень. Поручик. Безпартійний.
В Армії УНР із 1920 р. До переходу кордону служив завідувачем зброї штабової сотні. Під час Другого Зимового походу - завідувач зброї 4-ї Київської дивізії 4. Потрапив у полон 16 листопада між 15.00. і 16.00 год. під с. Миньки. Розстріляний 22 листопада 1921 р. у м. Базар. Реабілітований 12 березня 1998 р.