85
Митець повинен бути голодним. І самотнім. Так що все, як має бути. Бо нікому мені варити їсти.
29.05.02.
Відчуваючи чужу пульсацію крові, я думаю про те, що маю любити тебе, білява Скандинавська Квітко. Я кричу про це в ліфтах у мене клаустрофобія, репетую на вулиці мене кудись забирають і про щось розпитують. Потім однаково відпускають, і знова стає однаково. Я ... тебе, бліда Скандинавська Квітко.
30.05.02
sie lieb dich.
Є. Є. Є.
Атож. Ком-ком. Комком поперек. Горлаю і прогортаю. До останнього. Чи будеш моєю «до віку, до смерти?» Певно що. Певно, що. Б. Щоооооорс. Не бувало такого героя. І мене як не бувало.
З неба щось. Щось як слова із задка. Біло-руде намисто. Воно не для тебе. Воно через те, що я не можу сісти до роботи. А що ж буде, як мій дім стане коло тебе? Де тоді набрати стільки метрів намиста? Ти не думаєш про це. Ти думаєш лише про те, як ми кохатимемося в туалеті літака, і як витерпіти третього пасажира поруч з нами, і чи купляти третього квитка, і про мову, якою «кохати» буде не так зачовгано, як англійською чи німецькою. Ти... думаєш за себе, Скандинавська Квітко. То й добре, а я спатиму. За нас двох.
31.06.02.
Я квінтесенція своєї еротичності. Одиниця мінус. Можу дрочити щодня і кохати себе. Та потім однаково приходять люті згадки за тебе. Зелено-достатня ентропія. Позитивна. Руки пахнуть так, як мав би пахнути твій язик.
Машини по колеса у воді. Вода вже по якийсь поверх хуй тій воді, я на сьомому. Спускатиму позавтра човен. Позавтра рейс на Скандинавію. Попливу туди. Тим паче, там тебе нема.
Пяні випускники здійняли вереск під дощем. Так щороку. І.
Сухий батон. Білий і каменем. Нащо?
Ще трохи, і буде спорт. Аааааааааа. Як зле. Яке гіввно. Бе. Батоооон... Б. е...
І якого я, питається, загиджую інформаційний простір? Цим недоробкам читати мої статті, а статті схожі на недоварений вміст обважнілого шлунку. Насильство... Ну що за тема така? І чого саме мені про нього писати? Бляха, я ж ненавиджу писати. Я ненавиджу свою собачу роботу...
02.06.02.
Гівно. Яке гівно. Як нудно. Що не день, то швидше й беззмістовніше, й при тому щоразу треба сплачувати податок на його додану вартість. Терміновий час. Ха-ха. Я не вмію говорити, це правда. Не вмію писати, це також правда. Я не маю сили, не маю сенсу. Відчуття це підходить до горла щороку по кілька разів, знаходить мене всюди. Вже нікуди не поїхати, бля. Хочеться здерти з себе скальп. Неможливо знайти зручну позицію: ні лягти, ні сісти. Як нудно. Як дурнувато. Де мій сенс, як не зі мною? Чому не... Все. Все. Все. Невер мор. Залишилось ще 26 гривень. Це по дві гривні на день. Я виживу. Тільки що буде, коли настане день?
Дурні розмови з тобою
Нічого не вийде
Бо ті вони
Що
Вважались
А
Вважалися
Брудом
А насправді
Як ти як ти
Можеш
Здогад
А ти
Головою не
Лупитись
А возити
По стіні
Голод
Голос
Господь
Спасе мене.
Друзі в сусідній кімнаті дивляться веселе порно. Найліпша подруга тим часом сходить з глузду десь на іншому кінці міста. Я живу. Я працюю, сидячи в жовтім кріслі, довкола літає хардкор. Коли на кілька секунд зникають густі відрізки звуків, я згадую тебе. Твоє голе напівпрозоре тіло, моя Скандинавська Квітко. Тоді спиняється геть усе, ти знаєш. Я ніколи не перекладу тобі цього.
I dont care about anything in this place, cca mest eegale complaitement, you can hardly feel the least movement. Apart from somebodys marriage and somebodys death nothing happens here, as actually all around the world.
You get tired very soon, youre always waiting for the archetypical dreams and after all you receiveem in snatches. Or, probably, in batches. Old yellow tickets for the ancient cult movie...
Tom Waits doesnt think so. Have you ever asked Iggy Pop?
Nothing except for this diary, nothing at all. You know, Scandinavian Flower, Im afraid of not writing any more, pas une page. Old green-brown-yellow huts, hurts, hurry no hurry. Red dry wine, taste of wood, would you be my wife? I have this construction inside my nose, you know, since my youth. Early boring time, lack of harmony, frigid feeling of life, hopeless petting. Bitter rigoristic obligation for the womb. I dont mean uterus, you know. The uterus is quite the opposite. Miller did the same thing, Ive just stolen it. Or, maybe, I missunderstood. Thats OK with me, its just a DIARY. But this time I decided to send you a small part of it.
Tell me, Rakkaani, what kind of going to the mountains would you prefer? Stupid question. Its for me to decide, comme toujours. The birds living in my head wave hello to you. Their wings are tangling my hair, the color of their feathers doesnt suit me at all, I hate blue-haired people. They look like slow sugar pop music, you know.
Green tea-harvest time- what the fuck am I writing this years yield hasnt become Demetra yet, lack of correspondence.
What the hell am I writing all this shit for, dont you know? Well, Scandy, probably the reason is to give you the feeling of simultaneity, who knows... People always had passion for illusions.
Henry Miller
Everythings clear, heih? Everything had been felt before, were even afraid of new names. For what fucking reason should we introduce them? The faces stay the same. No matter what language you use and what language uses your fat fingers and your vain convolutions under your dirty hair. Love you, Henry. Youre exactly the same kind of a mongrel as I am. I love lesbians as well.