По ревізії - Кропивницький Марко Лукич 3 стр.

Милості про­сю!

Гусар на шаб­лю об­пи­рав­ся,

В глу­бо­кой гор­дості сто­яв!

Старшина підспівує.

Ой ви­пи­ла, ви­хи­ли­ла,

Са­ма се­бе пох­ва­ли­ла,

Бо я пансько­го ро­ду,

П'ю горілку, як во­ду. (двічі)

Ой мій ми­лий умер, умер

Та в ко­морі ду­ду за­пер,

А я пішла му­ки бра­ти

Та й по­ча­ла в ду­ду гра­ти. (двічі)

Ой ти, ду­да ж, моя ду­да!

Я мо­ло­да сю­да, ту­да!

Навприсядки та в до­лоні,

Пішла му­ка по ко­морі. (двічі)

Во са­ду лі, в ого­роді,

Во са­ду лі, в ого­роді

Пташечки по­ють. (двічі)

Ой там наші ро­ди­телі,

Ой там наші при­ятелі

Горілочку п'ють. (двічі)

(Частує Пріську.)

Ан­то­нов­на на­ли­ва­ють…

Ой хто п'є, то­му на­ли­вай­те,

Хто не п'є, то­му не да­вай­те,

А ми бу­дем пи­ти

І бо­га хва­ли­ти

І за вас, і за нас,

І за неньку ста­реньку,

Що нав­чи­ла нас

Горілоч­ку пить по­ма­леньку.

Ой, хто п'є, той кри­виться,

Хто не п'є, той ди­виться.

А ми бу­дем пи­ти і т. д.

Писар. Ва­силь Ми­ро­но­вич! Захріп… Е, шко­да!

Га­ра­сим. Бо їм кло­по­ту, нас­то­ящой ка­ла­вур!

ЯВА 7

Ті ж і сто­рож,

Сторож. Коні го­тові!

Писар. Сьогодні вже годі їха­ти по ре­визію!..

Сто­рож. То це знов коні сто­яти­муть?

Пи­сар. Не твоє діло. Вне­си сю­ди дзвінок!

Сторож пішов.

Пріська. Ходімо, ба­бу­сю, до­до­му!

Риндичка. Ходімо, моя ди­ти­но!

Писар. Стой, ку­ма! Ка­таться поїдем!

Пріська. Е, ні, кум­цю! Пий, ка­жуть, та ума не про­пий! Спа­сибі за честь, спа­сибі, що по­ми­ри­ли!..

Риндичка. Я тобі, моя лю­ба, і ква­сольки, і огірочків дам… У ме­не, хва­ли­ти бо­га, уро­ди­ло.

Гарасим. Тільки не сваріться!

Пріська. Про­щай­те, Ше­лес­тян Са­ла­то­вич.

Рин­дич­ка. Спа­сибі вам, що по­ми­ри­ли нас!

Риндичка і Пріська пішли.

Писар. Се­вас­тян Сав­ватьєвич! (Про­вод­жа їх до по­ро­га). Ку­ма­сю, гля­ди ж, не за­бу­вай ме­ни­ни!

Гарасим (тим ча­сом хо­ва пляш­ку і буб­ли­ки). Насто­ящой ка­ла­вур!.. Бо їм кло­по­ту… Ну, що во­ни би­лись… Про­ща­вай­те! (Пішов у ша­фу).

Писар (бе­ре йо­го за коміра і ви­пи­ха). Ека сви­но­та, наж­реться так, што й…

ЯВА 8

Сторож вно­сить дзвінок.

Сторож. Навіщо вам дзвінок здав­ся? (Дає).

Писар. Не твоє діло. (По­чи­на дзво­нить під ву­хом стар­ши­ни). Ньо, ко­няч­ки!..

Старшина (крізь сон). По­га­няй, по­га­няй! Звер­тай на Чу­баївку! Та не задьоргуй-бо прис­тяж­ної!

Сторож. Поїхав по ре­визію.

Писар. Ну, бу­де з нього, не­хай їде. А я поїду на ху­то­ри дру­гу ре­визію ро­бить.

Старшина (сон­ний). Пи­ши при­го­вор!

Писар. Чис­тоє го­ре з оци­ми п'яни­ця­ми!.. (Пішов). Ка­кой я тільки з ни­ми му­че­ник!..

Сторож. Доб­ра ре­визія! Це знов на цілий тиж­день: цей до­ма круж­ля­ти­ме, а той по ху­то­рах. (Бе­ре з сто­лу буб­ли­ка і доїда, потім бе­ре що­ти, сіда долі і вик­ла­да). Ні вже, хай йо­му враг, щоб я зос­тав­ся у цім пеклі. Я та­ки ви­щи­таю, скільки мені зос­та­ло­ся день слу­жи­ти до го­да.

Старшина (співа сон­ний). Мно­га літа, мно­га літа…

Завіса