За майже півстолітнє перебування на владному олімпі Гетьманщини Данило Апостол не раз змінював свою політичну орієнтацію. І було б дивно, якби він цього не робив у той час, коли його країну шматували і турки з кримцями, і поляки з москалями. Згадаймо Богдана Хмельницького, який змушений був постійно лавірувати між великими імперськими хижаками і непередбачуваними кримцями. На це у своїй «Історії України-Руси» вказує М. Грушевський: «Але сих здібностей не вистачало йому (Хмельницькому. –
Ми – герої чужих перемог,
не бастарди, ми – байстрюки.
Забуваєм, де чорт, де Бог —
Ми зриваєм чужі зірки.
Терези – наш одвічний знак,
І Чумацького Воза зодіак.
На своїх мчить безумний Андрій,
Мовчить Басаврюк кривий.
Онде папороть зацвіта,
Кров’ю різьблена, золота.
Щоб зірвати – дитину заріж,
Он. Бери той відьмацький ніж.
Ти – апостол народу, якого нема.
У Сорочинцях осінь, скоро зима.
І ні Мазепи, ні Карла, ані Петра —
Тут лежатимеш в склепі на семи вітрах.
Мазепа тебе пошле до Петра
Шукати чужого добра.
П’яною люттю імператор повен —
Не допливе сорочинський човен.
Гетьман Апостол у шведському таборі,
Від неба до склепу – ні душі, ні зорі.
Під Ерестфером ти бив Шліппенбаха,
Під Кизи-Керменом не знав страху.
Бий направо, рубай наліво,
Однак по своїх – українське диво.
Північ – і папороть скоро розквітне,
Тільки ж ніч і тьма безпросвітна.
Тільки не видно своїх і чужих,
Шабля не знає, що таке гріх.
Шабля блакитна, губи посиніли,
Місяць плямистий на срібному килимі.
Папороть довго чомусь не цвіте,
Грішне – безгрішне, лукаве – святе.
Хто тобі скаже, апостол юрби,
Грішний-безгрішний, пани і раби.
Шабля блакитна, яхонт кривавий,
Папороть квітне пропащою славою,
Папороть квітне сльозою дитини,
безголов’ям і кров’ю Вкраїни.
Імператор – король, Швеція – Росія.
В бою не здригнеться твоя рука,
Апостола Данила, останнього козака.
Ти – герой чужих перемог,
Так розсудив український Бог.
Він обрав цей покірний народ,
Під золотом зір і над тишею вод.
Він хрестив його шаблею і мечем
Від нечестивих продажних нікчем.
Папороть зацвітала, коралі червоні,
Різьблені з ночі чорні коні.
Шабля непереможна, кров на папороті
димить,
Боже, вкраїнський боже… як нам жить!?
Л. Тома
Література
1. Бульвінський А. Українсько-російські взаємини 1657—1659 років в умовах цивілізаційного розмежування на сході Європи. – К., 2008.
2. Величко С. Літопис. – К., 1991.
3. Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1997.
4. Документы об Освободительной войне украинского народа 1648—1654 гг. – К., 1965.
5. Літопис галицького полковника Григорія Грабянки. – К., 1922.
6. Літопис Самовидця. – К., 1971.
7. Соловьев С. М. История российская с древнейших времен. – М., 1956. – Кн. VІ.
8. Яковлєва Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років ХVІІ століття. Причини і початок Руїни. – К., 1998.