Вся Русь здригнулася від такого злочинства: зрада в нашій землі була явищем неймовірним, неприпустимим, майже неможливим. Відтоді ім’я Блуд стало кличним, таким як ЮДА, КАЇН. Зрадливу жінку стали називати блудницею, втрату правдивого шляху охрестили БЛУКАННЯМ, БЛУДІННЯМ. Вже забулася ця страшна пригода, котра так жахливо змінила долю РУСІ, кинувши її під ноги візантійцям, знищивши пращурівську культуру, а слово бридке лишилося, ніби клеймо на чолі каторжника.
БОРОДА — відзначає приналежність до певного роду — чоловічого чи якогось племені тощо.
БОРОШНО — складне слово: від БОГ (БО) і РУШИТИ, МОЛОТИ, ДРІБНИТИ. Зерно для предків було богом, суттю життя, зосередженням РА. Ось чому інше слово для зерна — ЗБІЖЖЯ, тобто — з богом.
БРАМА, БРАНЬ, БРАНЕЦЬ — все це складається з понять РА і Б — боронити, не пускати, обмежувати свободу, вільність.
БРАТИ — взяти частину мого РА, одняти те, що належить мені. Разом з тим БРАТ — це той, що взяв частку РА спільного батька: Б — РА — АТА.
— В —
ВАТРА — складне слово: ВАТ (ВІТ) і РА — життя і вогонь.
ВЕДМІДЬ — ВЕДАТИ, ЗНАТИ і МЕД, той, що знає, де мед. Відомо, що ведмеді люблять мед.
ВЕЖА — від слова ВИЖУ, ВИДНО, ВИДІТИ, споруда, звідки Далеко видно.
ВЕЛИКДЕНЬ — так зветься день Воскресіння Христа. Але в довізантійський час це був день весняного сонцестояння, справді Довгий, великий день, коли СОНЦЕ-РА утверджувалося в силі.
ВЕЛЬМОЖА — великий мож, муж.
ВЕРТАТИ — походить від слова ВОРОТА: від них ВОРОЧАЮТЬСЯ, від ВОРІТ ПОВОРОТ.
ВЕРХ, ВЕРХОВИНА, ВЕРШИНА і т. д. — В АР, ДО СОНЦЯ, В НЕБО. Звідси -
ВЕРШИТИ, ЗАВЕРШИТИ — закінчити, зробити цільним, досконалим, єдиним.
ВЕСЕЛИЙ, ВЕСЕЛІТИ, ВЕСЕЛИТИСЯ — походить від поняття ВСЕ, ВЕСЬ. Якщо приходить радість — то для ВСІХ: так мислили пращури. Ось чому —
ВЕСІЛЛЯ не тільки тому, що там ВЕСЕЛЯТЬСЯ — тобто, радіють, танцюють, а й тому, що там святкують ВСІ. Тому і СЕЛО — це В-СЕЛО, а ВСЕЛИТИСЯ кудись — означає прилучитися до ВСІХ. Звідси бачимо, що в прадавні часи, коли народжувалася мова, дух спільноти, дух загальної радості був природним почуттям. ВЕСІЛЛЯ означає також, крім загальної радості, ВСЕЛЕННЯ молодих у нову хату, об’єднання люблячих.
ВЕСЕЛКА (РАЙДУГА) — об’єднання всіх барв сонця, РА-дісна дуга.
ВЕСНА — ВСТАТИ ВІД СНУ, пробудитися. Загальне пробудження всієї природи. Дивовижна місткість понять в одному слові: тут і корінь ВЕСЬ, і ВСТАТИ, і СОН. Ми вже давно втратили здатність так вільно словотворити.
ВЕСТИ — теж кликати за собою ВСІХ. Попереднє слово теж зв’язане з цим: ВЕСНА ВЕДЕ ВСІХ до життя, до пробудження.
ВЕЧІР, ВЕЧОР — ми вже згадували: походить від ВЕ-ЧУР (предок). Заборона діяти, пора відпочивати. Разом з тим — на небо збираються ЗОРІ на ВІЧЕ — БОЖІЇ ОЧІ, як їх звали в народі.
ВИБІР — ВИЙТИ В ІР, вийти на дорогу пошуку, в невідомість.
ВИД, ВИДИМИЙ, ВИДНИЙ і всі слова, що зв’язані з цим поняттям, походять от ВІТИ, СВІТЛА, ВЕДИ (ВІДИ): отже, життєвий, ясний, знаний, прийнятний, гарний.
ВИНА — причину того чи іншого вчинку віднести на когось: НА ВИ (ВАС). ВИ — прадавня форма ВАС, ВАМ, У ВАС. Взагалі, всі слова з додатком ВИ (ВИНАЙТИ, ВИДАТИ, ВИЙТИ ВИСЛІДУВАТИ і т. д.) означають, що дія відбувається поза особою, зовні, по відношенню до когось — ВИ.
ВІНО — викуп за наречену, та ж сама ВИНА, борг.
ВИР — потужний водокрут, або взагалі будь-який вихор стихій чи подій, котрі тягнуть в ІР, у невідомість.
ВИРИТИ — зробити знову видимим, вернути з невідомості. ВЕРНУТИ — це також В-ІРНУТИ.
ВИСОКО, ВИСОКИЙ і всі похідні слова походять від буквально спресованої фрази: ВИДНО СКІЛЬКИ ОКО СЯГАЄ.
ВИТКИЙ, ВИТИСЯ — од ВІТА, життєвий, жвавий.
ВИЯВ, ВИЯВИТИ — звести воєдино Я і ВИ (щось зовнішнє), ВИ і Я В СПІЛЬНОТІ. ЯВИТИСЯ, ЯВЛЕННЯ — те саме: Я — ВИ.
ВУВСИНА (ОВЕС) — ОВ, ми вже про це згадували, — прадавня назва яйця, зерна, всякого плоду (ОВОЧІ). ОВ, ОБ входило до всіх слів, де треба було підкреслити округлість, товщину, завершеність, зрілість або новизну, першопочаток, зародження. Звідси — ОВ-ВА! — подив, несподіванка, щось НОВЕ і саме слово Н-ОВИЙ теж означає НЕБУВАЛИЙ, такий, що ось щойно народився, вийшов з якогось зерна, яйця і т. д.
ВІВЦЯ (ОВЦЯ, ОВЕН) — кругла, повна, кучерява, а разом з тим — оскільки вівця була у пращурів символом РА-ВОТНЮ (ЯГНЯ — АГНІ — ОГОНЬ) — ясно, що вівця означає першонародженість, початок — ОВ.
ВІДРО — ВІТРО — посуд для ВІТИ (вода — суть життя).
ВІДРІЗНИТИ, ВІДРУБАТИ, ВІДГАДАТИ і т. д. — всі слова, котрі починаються на ВІД (ВІТА, ЖИТТЯ), означають, що в цій дії щось головне, життєве одділяється, роздрібнюється тощо.
ВІДДАТИ, ВІДРОСТИТИ і т. д. — означають, що відділені частки ВІТИ повертаються, відновляються.
ВІДТИ — там, де був ТИ.
ВІДСИ — тут, де я, ВІД СЕБЕ, ВІД СИ.
ВІЙНА — від слова ВІЯТИ, РОЗВІЮВАТИ, роздроблювати
створене.
ВІКНО — ОКНО, отвір для ОКА.
ВІЧІ (очі) — те, що дивиться у вічність.
ВІРЛЯ (ОРЛЯ) — те, що високо, в ірії, за хмарами.
ВІРНИЙ — той, що з тобою до безмежжя, навіть за межею смерті. Той, що летить з тобою В ІРІЙ.
ВІСТЬ — ВИ І СУТЬ, ВИ ВІДКРИВАЄТЕ ЩОСЬ СУТТЄВЕ, приносите важливе.
ВІТТЯ і всі похідні слова ми вже розглянули в заспіві: всі вони від ВІТИ — ЖИТТЯ.
ВІЩИЙ — од слів ВІДАЄ ЩОСЬ, знає те, чого інші не знають.
ВЛАДА — робити все В ЛАД, наводити ЛАД, давати ЛАД. Походження слова ЛАД ми розглянемо пізніше.
Ясно, що ВЛАДА для пращурів була не засобом панування над іншими, а обов’язком робити для громади корисну справу мудро вести людей до єдності і радості.
ВОВК (ще одна давня форма ВОВЦЬ, ВОВЦІ — це збереглося в думах та піснях, або дитяче: вовчики, вовченя і т. д.) — зв’язане з ВІВЦЕЮ, той, хто поїдає вівцю, володар вівці.
ВОВНА — шерсть з ОВНА, закручена, округла, кучерява.
ВОДА — тісно пов’язана зі словом ВЕДА, ВІТА, ІТИ, а тому ВОДИТИ — цілеспрямовано кликати вперед, як вода біжить до моря. ВОДІЙ, ВОЖДЬ теж звідси.
ВОРОН, ВОРОГ, ВОРОТА — все, що має в корені ВР (врати, вертати, брехати, вредити, вразити) — означає певну перепону в дії, зупинку в путі до ІРІЮ, полон, бій (БРАНЬ), злодійство, втрата.
ВОСКРЕСАТИ — ВОССТАТИ з ХРЕСТА. Але це слово було ще до введення візантійства. СКРЕСАЄ РІКА від зимового сну, це означає, що вона була ОКРИТА під кригою, а тепер С-КРЕСА, з’являється К РА, під сонце. ВОСКРЕСАТИ — вернутися до життя, до світла.
ВРЕМЕННЯ (час) — прадавня форма для визначення того, хто нині, в цю пору, панує (російське — время). Походить від слів БРАТИ, ОБМАНЮВАТИ І МЕН, МАН — людина. Те, що обманює людину, ВРАГ ВІЧНОСТИ, бо ВІЧНІСТЬ (ВІЧЕ) — єдність, а ВРЕМ’Я краде цю єдність, роздрібнює.
ВУЗОЛ, ВУЗЛИК, ВУЗЛУВАТИЙ — від слова ЗЛО, ВИ і ЗЛО. Люди завжди злилися, коли в прядиві з’являлися вузли (в житті також).
ВУЛИЦЯ — ВИ і ЛИЦЕ, там, де всі показують свій лик, лице, де святкують, гуляють, мандрують.
ВУСТА (УСТА) — ВЕСТИ У СУТЬ, засіб для творення СЛОВА, безумовно, для пращурів був СУТТЄВИМ, першорядним.
В’ЯЗАТИ — всі похідні — Я З ТИ — об’єднання особи з чимось, злучити докупи. Пізніше стало означати і позбавлення волі — В’ЯЗНИЦЯ, В’ЯЗЕНЬ.
В’ЯЗИ — шийні хребці, що В’ЯЖУТЬ, тримають кістяк, череп.
В’ЯЛИЙ, В’ЯЛИТИ — від слова ВАЛИТИ, знесилювати.
— Г —
Ми вже вище згадували, що ГЕЯ (ГА, ГО) — ЗЕМЛЯ — залишилася в нашій мові в похідних словах. Наведемо кілька з них.
ГАД, ГАДИНА, ГАДЮКА — земляна, та, що повзає по землі.
ГАТЬ, ГАТИТИ — робити земляний вал на шляху води, болота.
ҐАВА — ворона, така довгоживуча, як ЗЕМЛЯ.
ГАЙ-ГАЙ! — вигук, котрий означає неможливість зупинити те, що відійшло в давнину, що стало давнім, як сама ЗЕМЛЯ.
ГАЙДА, ГАЙДАМАКИ — ті, що йдуть по землі, мандрують,
прагнуть вперед.
ГАДАТИ — вибирати свій життєвий шлях на землі. ГАДАТИ — ВОРОЖИТИ теж: лише ГА (ГЕЯ) може ДАТИ правильну відповідь — вона мати всього сущого.
ГАЯТИСЬ — бути важким, неповоротким, так би мовити — земляним.
ГАЙНУТИ — метнутися бігом по землі.
ГАЙНЯНИЙ — брудний, у землі.
ГАЛ — куля, міхур. ГАЛА — довкола, безупинний рух, бігти вперед, наприклад: пішов гала світу. Звідси —
ГУЛЯТИ (ГАЛАТИ). Разом з тим це протягує нитку до ГЕЛІОСА — СОНЦЯ, котрий гуляє довкола світу, довкола ЗЕМЛІ.
ГАМУВАТИ — робити тихим, як земля.
ГАЛАЙКАТИ — лаятись, щоб було чути скрізь.
ГОЛИТИ, ГОЛИЙ — робити відкритим, як земля.
ГАЛЯВИНА — гола земля серед лісу. ГАЛУЗЗЯ (ГА-ЛІССЯ) — парості з землі. ҐАЗДА — землероб, господар на землі (ГА ДАЄ).
ГАНА — осуд всієї громади, сором НА всю ГА (землю). ГАНЬБА — те саме.
ГАНЧІРКА (ГА-Н-ЧУР) — бачимо кілька слів, сплавлених воєдино: брудний, земляний, чур (пічний) і на, для. Брудне шмаття для печі, для витирання біля печі…
ГАРАЗД — схвальне слово, означає ГА і РА вкупі, мудрість земна і небесна в поєднанні.
У всякому разі, мова дає безліч прикладів того, що корінь ГА — ЗЕМЛЯ лишився в усіх основних словах, зв’язаних з цим поняттям.
ГАРНИЙ, ГАРНО, ГАРТ, ГАРЦЮВАТИ — все, що зв’язане з АРОМ, з красою, жвавістю, вогненністю, рухливістю, ми вже згадували: кожен знайде таких слів дуже багато.
ГАСПИД (СПІД ГА) — гадюка, з-під землі, з нори. ГАЩУРКА (ящірка) — ГА ЩУР — ЗЕМЛЯНИЙ ЩУР. ҐЕВАЛ — мужик, вайлуватий, ЗЕМЛЕРОБ. ГЕПНУТИСЬ — упасти на ГЕ, на землю. ГЕН-ГЕН — скільки око бачить ЗЕМЛІ: кидати ножа вістрям в ГЕ, в ЗЕМЛЮ.
ГЕП! — вигук при падінні на ЗЕМЛЮ. ГОПАК — танець, з частими ударами ногами об ЗЕМЛЮ. ГИДЬ, ГИД — бруд, земля, болото.
ГІЛЛЯ — П і ЛЛЯ — земна рослина. ЛЛЯ — це, безумовно, рослина взагалі: ЗІ-ЛЛЯ, БАДИ-ЛЛЯ, РІ-ЛЛЯ (ралити для ЛЛЯ). Протягується також нитка до ГЕЛІОСА: ГІЛЕЯ по-грецькому — ліс, лісний край, отже сонячна дитина і земна водночас. ГИРЯ — вага, що тягне до землі. ГОЛОС — те, що чути по всій землі, довкола. ГЛИНА і всі слова, що починаються на ГЛ (ГЛУМ, ГЛУХОТА, ГЛИТАЙ, ГЛУШИТИ), зв’язані з землею, чимось тужавим, в’язким, таким, що не дає ходу для слуху, звуку, таким, що не пускає, затримує.
ГОД, ГОДИНА, ГОДІ — ми вже говорили про зв’язок цих понять з ГЕЄЮ як символом завершеності, певності, круговороту.
ГОЇТИ — заживляти, як це вміє робити лише ЗЕМЛЯ. ГОЙНО — щедро, як щедро дає життя ЗЕМЛЯ. ГОНЧАР — земляний майстер, ГО і ЧАР, ЧАРУВАТИ — вміло творити щось.
ГОРА — земля, ГО і РА, земля, піднята до неба, до РА. ГОРДИНЯ, ГОРДІСТЬ — почуття вищості. ГОРОД — місто, побудоване на горі. Звідси — ГОРОДИТИ, оточувати тином.
ГОРЮВАТИ — тяжко жити, як на ГОРУ йти.
ГОСПОДАР — ГО СПАДКУВАТИ ВІД АРА (предка). Звідси — ГОСПОДЬ і всі інші похідні слова.
ГОСТЬ, ГОСТИТИ — ГО і СУТЬ — людина — суть від самої матері-землі, така людина священна, її треба прийняти.
ГОТОВИЙ — ГО і ОВ (яйце) — завершений, той, що має повноту.
ГРАБАР, ГРАБАРИТИ, ГРІБ тощо — все зв’язане з землею.
ГРА — Г і РА — ЗЕМЛЯ і СОНЦЕ — вільне, веселе, радісне поєднання стихій, явищ.
ГРІЗНИЙ — такий, що РІЖЕ, РОЗРІЗАЄ, руйнує єдність.
ГРІХ — від горіти, пекти: пекуче почуття совісті.
ГРОМАДА — від слова ГОРА: висока, єдина, сильна, велика, разом з тим і від ГОРОДА: ті, що належать одному ГОРОДУ.
ГРОМОВИЙ, ГРОМОВИЦЯ — мова РА.
ГРУДИ — від ГОРА, підвищення.
ГРИБИ — загребані, невидимі, підземні.
ГУНУТИ — сильно навалитись, ударити, поперти. Можливо, походить від ГУНІВ — могутніх завойовників V століття н.е.
ГУРА — юрба; ГУРА — вигук при початку бою. І те й друге має в корені РА — вогонь, енергійність, жвавість, мужність, єдність.
— Д —
ДАВАТИ — від ДЕВА (СВІТЛО, ЯСНІСТЬ, БОЖЕСТВЕННИЙ), ДАЄ лише СВІТЛО. Звідси ДЕНЬ (ДАНИЙ), ДАНЬ тощо.
ДАРМА — ДАР і МАЮ, мати щось без зусилля або без права. Звідси — ДАРМОЇД, ДАРМОВИЙ і т. д.
ДВА — походить від ДЕВА: РАЗ (ОДИН) — від РА (СОНЦЕ), а ДЕВА — його промінь — наступний прояв — ДВА.
ДВИГАТИ, ДВИГУН, ДВИГТІТИ, ДВІР, НАДВОРІ — все це зв’язане з ДЕВОЮ — СВІТЛОМ, суттю всякого руху, ясності тощо.
ДЕБРІ — зарості, де ДЕВА в БОРУ (БР — звукосполучення утиску, обману, затримки, ворожнечі).
ДЕРЕВО — від слова ДАР, дар природи.
ДЖЕРЕЛО (ЖЕРЛО, ЧУРЛО) — має в корені і АР (життєву силу) і ЧУР (дарунок предків) — священна рідина. Деякі діалекти України дають вимову: чарло, чукальце, жерело тощо.
ДИВО, ДИВНИЙ — несподіваний, вражаючий — теж пов’язане з ДЕВОЮ, БОЖЕСТВЕННИМ.
ДИМ — світло прикрите — М — знак відсутності. Наприклад, катма, бог-ма, чорт-ма. Так і ДИ-МА.
ДИТИНА, ДИТЯ — ДАТИНА, ДАНА, подарована життям матері істота.
ДИЯВОЛ — теж ДЕВА: візантійські попи віднесли богів пращурів наших до пантеону темних сил; так завжди боги батьків — ворожі сили для дітей.
ДІВА, ДІВЧИНА — чиста, ясна, неторкана: теж від ДЕВИ — СВІТЛА РА.
ДІД — перший чоловік на землі в міфології слов’ян, символічно — предок: тому перед батьком ВСІХ предків називають дідами.
ДІДЬКО — дух предка, покровитель дому. При навалі візантійства теж був охрещений нечистим духом.
ДІЯ — ДІВА, ДЕВА і Я, людина зі світлом має можливість рухати і творити, ДІЯТИ.
ДІЛО — має зв’язок зі словом ТІЛО, робити ДІЛО — це дати якійсь ідеї, задумові ТІЛО, втілити його. Разом з тим ДІЛО — це ДІЛИТИ, розподіляти, а також ДЛЯ — робити ДЛЯ чогось.
ДОБРО, ДОБРИЙ і всі інші слова цього кореня — від ДО і ОБРІЙ, широкий, щедрий, як ОБРІЙ, як небо.
ДОКОРЯТИ, ДОКІР — звертатися до КОРЕНЯ душі, до серцевини (в латині збереглося КОР — серце). Ще можна КОРИТИ і т. д.
ДОЛЯ — від слова ДІЛИТИ, частка. Згідно з уявленням предків кожному відділяється його життєвий шлях і призначення: це і є ДОЛЯ.
ДОРОГА — ДО РА йти по ГА, до сонця йти по землі, чарівний сплав кількох слів.
ДОРОГИЙ — такий, що його не легко добути, для оволодіння чим треба пройти далекі ДОРОГИ, або який прибув з далекої ДОРОГИ, вернувся в дім після розлуки. Отже, по-справжньому ДОРОГИЙ не може бути предмет, за який багато заплачено, а лише любий, улюблений, рідний, дуже бажаний.
ДРАКОН — РА і КІНЬ, можливо, вогняний кінь, міфічна істота.
ДРЕВО, ДРЕВНІЙ — вічний, дарований, завжди існуючий.
ДРУГ, ДРУЖБА, ДРУЖИНА (і військова, і супутниця життя) — все це має надзвичайно цікаве походження. Ось який ланцюжок. У корені поняття — РУКА. Зброя береться до РУК (Д-РУК). Це простісінький ДРЮК. А якщо спис чи меч — то це вже ОРУЖЖЯ (О-РУЧЧЯ). Якщо поруч для спільного герцю інший (ДРУГИЙ) з ОРУЖЖЯМ, то він входить в Д-ОРУЖИНУ. Отже, ДРУГ, ДРУЖИНА лише ті, хто йде спільником поряд у життєвій дорозі, супроти спільного ворога — РУКА в РУКУ, як казали предки — близенько Д-РУЦІ. Спільне з цим також Д-РУШАТИ (наступати).
ДРУК, ДРУКУВАТИ — дати слово до рук, зробити його видимим.
ДУГА — ДО ГА, до землі гнути.
ДУМА, ДУМКА — звертатися ДО УМА (Д-УМА), шукати розгадки в умінні.
ДУХ, ДУША — від слова ДИХАТИ.
— Є —
ЄВАНГЕЛІЄ — перекладається як БЛАГА ВІСТЬ (ЄВ і АН-ГЕЛОС). Але воно, безумовно, має глибше, сокровенніше значення. ЄВА (ОВА) в прамовах означає ЖИТТЯ і ЯЙЦЕ, а ГЕЛІЙ — СОНЦЕ. Ось найпростіше значення: ЖИТТЯ — через СОНЦЕ, від СОНЦЯ. Такий гнозис, веду закладали пращурі в це слово.
ЄДИНИЙ, ЄДНІСТЬ (ОДИН) — цільність, сукупність, неповторність. Походить від ВЕДИ: В-ЄДИНИЙ. Так як ВЕДА (правдиве знання), неповторна, так і всяке явище, річ, істоту, котру вважали незамінною, неповторною, назвали словом ЄДИНИЙ.
ЄСТЬ — від слова Є СУТЬ, Я СУТЬ, я наявний, я живу, я в бутті. Від цього має походження також ІСТИНА (можна перекласти як СУТТЄВІСТЬ).
— Ж —
ЖАДАТИ — ЖИТТЯ І ДАВАТИ — хотіти того, що дає життя. Звідси — ЖДАТИ, ЖАДНІСТЬ і т. д.
ЖАЖДА — не мати життя, життєвості (в даному разі води чи їжі), хотіти їх, ждати.