Запитання:
Чи не є ідея сталкінгу свого роду духовним авантюризмом?
О. Б.:
Абсолютно правильно: авантюризм! Тільки ви не звернули увагу, що це слово означає. А воно означає буквально «першопроходець». Як не любили байдужих людей, так не любили і першопрохідців, називали їх пройдисвітами. Теж прекрасне слово: «той, що пройшов усі світи». Тому сталкер, «першопроходець» — це І той, хто йде над прірвою, і той, хто не боїться розміновувати поле нашого буття.
Далі автор записки пише: «Яка доля втікачів у суспільстві — обструкція, розп’яття, Голгофа?» Безумовно. Але якщо не робити цього, то хто нас виведе? Ясна річ, можна сказати: раз якийсь боженька створив тюрму, треба бути слухняними — може, колись він нас і виведе. Ще у більшу в’язницю виведе! Може навіть таке бути, що він спостерігає, як люди себе поводять у тюрмі: якщо вони опустили носа, стали холопами — він нікуди їх не пустить. Вони вже не можуть бути Синами Божими, першопрохідцями, творцями, бо для раба місце — у рабському загоні, а шлях авантюриста — у Зоряному Океані.
Чого нам боятись?! Ще Сковорода казав: дурні люди — живуть у пеклі, а бояться пекла.
Запитання:
Земля блокована ментальним полем великої напруги. Що дасть прорив цього поля? Чи можливо це ментальне блокування розімкнути або очистити власним Вогнем?
О. Б.:
Не тільки власним: Космос посилає могутні вогні оновлення. Наше завдання — зуміти пропустити їх через творчу психіку, згармонізувати цей вогонь і перетворити його у пісні, у гармонійні стосунки між людьми, у будівництво нового соціуму, у формування нових поколінь. Нам тільки здається, що матеріал — це дерево чи камінь. А основний матеріал — це Небесний Вогонь, інформативний потік Небесної Ієрархії, який нам дається безкоштовно. З неба і з зірок лине лавина енергії, і не тільки Божої, а й енергії сузір’їв. Наприклад, Оріон. Зовсім недалеко від нас могутня цивілізація, повністю позбавлена демонічних начал. Ви можете уночі, концентруючись на Оріоні, приймати від нього могутні посили і посилати йому свою любов. А вранці звертайтеся до Сонця.
Запитання:
Що потрібно для прориву від серця, повного жертовної любові до всього сущого?
О. Б.:
Сповнене любов’ю серце — це і є найбільший прорив. Такого серце вже ніхто не втримає, воно завжди притягнеться до Найвищого Серця.
Я вам скажу відверто: ми з вами вже досягли колосальної напруги ментального кристалу. Я ніколи не думав, що у Києві знайдеться так багато людей, здатних настільки тонко й чутливо, пластично входити до кристалу майбутнього суспільства. Благо вам, що ви так відгукнулися на Божий поклик. Це не ми робимо, це Мати Божа збирає нас для несподіваного польоту, для походу у Новий Світ…
Зустріч шоста
Співає Василь Литвин:
Україно моя, рідна Мати моя,
Хто ти є, хто ти є?
Я питаю про те навесні солов’я,
Я запитую серце своє.
Хто ти є, хто ти є?
Я запитую серце своє.
Мені каже Дніпро: — Україна — то я.
А Карпати високі здаля
Все шепочуть: — У горах Матуся твоя,
Невмируща Вкраїнська земля.
Шепчуть гори здаля:
— Невмируща Вкраїнська земля.
Вірю, знаю: у горах Матуся живе,
У Дніпровськім потоці співа,
Її серце — то небо весни грозове,
Її дума — печаль Світова.
Її серце — живе,
Її дума — печаль Світова.
І зірки вдалині — то Вкраїни вогні.
То все — ти, то все — ти!
Струни кобзи дзвенять, Україно, в мені,
Ніби райдужні в небі мости.
То все — ти, то все — ти,
Ніби райдужні в небі мости.
Україно моя, рідна Мати моя,
Хто ти є, хто ти є?
Я питаю про те на весні солов’я,
Я запитую серце своє.
Хто ти є, хто ти є?
Я запитую серце своє…
Олесь Бердник:
Добрий вечір!
Сьогодні шоста зустріч Школи Астросталкерів. Ми багато говорили про загальні речі, а сьогодні ми спробуємо викристалізувати проблему Часу. Точніше, кілька проблем: проблема миті, проблема тривалості і проблема Вічності.
Спершу я розкажу вам про одну свою зустріч, яка відбулася в горах Тянь-Шаню років тридцять тому. Я поставив намет високо в горах. І одного разу приїхав до мене на коні чоловік. Ми розговорились, і вийшло так, що ми почали говорити про потойбічне життя, про смерть, і я йому виклав концепцію того, що людина живе не тільки тут, що вона і далі житиме, що вона понесе з собою певні зерна, знову відродиться… Він слухав, слухав, потім нахмурився і запитує мене: «А якщо людина, наприклад, убила когось, так це з нею й залишається? Вона не може цього позбутися?» Я кажу: з нею все йде. І він тоді зірвався на рівні ноги і говорить: «Тоді я не хочу безсмертя! Краще повна пітьма — і кінець!» І пішов геть… і вже не повертався.
Мене вразила така реакція. Але пізніше я зрозумів, що у ній був глибокий смисл. Людина відчула, що вона не зможе впоратися з тим, що колись відбулося в її житті. Очевидно, той чоловік убив людину. І ця подія не відпускає його, і він не знає, як із нею розрахуватися. Погляд церкви — «покаяння» — його, очевидно, не задовольняв. Я йому намагався роз’яснити, що енергію злочину можна перевершити зворотною енергією добра. Його й це не задовольнило…
Але вже тепер, замислившись над категоріями Часу, я дійшов висновку: події, що з нами відбуваються, треба вимірювати не тривалістю Часу. Я поясню вам, що мається на увазі…
Ми вимірюємо своє життя від народження до так званої смерті. Ми вважаємо, що всі події, які з нами трапилися, — це сукупність того, що становить нашу Карму, причинність, з якої потім і вимальовується бадилинка нового дерева, нового життя. Насправді ряд втаємничених Учень стверджують, що секрет — у миті. Тут-от якраз присутні вчені, які працюють над проблемою Часу, і вони можуть підтвердити, що наука підійшла до розуміння квантів Часу. Квант — це поняття наукове, а ми говоримо «мить». Саме мить невимірна, а тому — еквівалентна Вічності. Бо якщо ми будемо мати в сукупності мільярди років, все одно це не буде Вічність, це буде «дуже довго», «дурна безкінечність», як казав Гегель. А насправді Вічність саме у Миті.
Згадайте розбійника, розіп’ятого на хресті. Все його життя — це злочини, вбивства, які заслуговують смертної кари. Карма його і повела на хрест. Але він вибрав мить, неповторну мить, коли відчув, побачив, що поряд — Провідник у принципово новий Світ, у Вічність. Він перекреслив ціле життя. Він його спопелив. Він вибрав один квант.
Тепер розумієте, у чому суть такого кванта? Квант — це зерно нашого життя. Одну мить ми можемо вибрати із нашого життя — і на ній будувати своє нове життя… Для того, щоб побудувати наше життя на новому полі, щоб провести досконалий сталкінг у принципово новий світ, потрібно вибрати те зерно свого життя, яке не соромно буде посадити. І зовсім уже не має значення, що робити з рештою.
Наприклад, колись ви зустріли людину — жінку чи чоловіка, — яка могла б стати прекрасним супутником. Ви з тією людиною могли створити Новий Світ, а щось вам завадило, і ви цю мить упустили… Як говорить Учитель в «Пісні Надземній»: «Вісник біля Воріт, дарунок Життя вісник має. Але злих псів стримайте і прийміть цей Дар». Якщо злих псів Карми не втримати, ми упускаємо цю неповторну мить. Але ми можемо й повернутися до неї у вирішальний час нашого розп’яття. Через розп’яття проходить кожен із нас, коли мучиться, переживає, знемагає від самотності, від недуг, від непорозуміння. І коли вже Людина попереду не бачить нічого, окрім пустелі, — виникає потреба розшукати у кишенях свого так званого «минулого» оте зернятко, оту неповторну мить, квант Вічності, з яким можна йти за межу тривіального життя.
Саме цей атом Часу має бути для нас орієнтиром, і кожен із вас, подумавши, знайде в собі отаку прекрасну мить. Вона може бути в мрії, в реальності, в школі, в книзі, під час несподіваної зустрічі на вулиці чи у сновидінні. Особливо в сновидінні. Думаю, кожен бачив себе в снах літаючим. Запитується, звідки в нас ця здатність? Думаю, що це — спогад далекого минулого, коли на Землі був «золотий вік», а ми були титанічними істотами, міжзоряними мандрівниками… І коли ми літаємо в снах, це просто підтвердження, що вся природа належить нам (просто ми поки що не оволоділи всіма можливостями), і ми можемо бути чим завгодно: рибиною, птахом, ангелом, що літає в небі чи в ноосфері без жодних пристроїв.
Я, наприклад, пригадую вражаюче сновидіння, коли я був здоровенною рибиною на дні океану. Я відчував навіть зябра, які пульсували, пропускаючи воду. А пам’ять, свідомість — людська. Я пропливаю мимо затонулих кораблів. На одному кораблі написано «Росія», на другому — «Америка», ще на іншому — «Англія»… Оплавлені борти, зяють рвані рани. І я думаю: «Таку прекрасну цивілізацію погубили. А тепер духам Землі доводиться знов починати все з океану, з води — так, як колись»…
Якщо ми навчимося телепатично знімати ті мембрани, що нас відгороджують від тваринного й рослинного світів, ми зможемо мати контакт із нашими братами. І навіть не треба казати — молодшими. Тому що, скажімо, рослини — старші брати. Я глибоко переконаний, що саме рослини сформували Людину. Ви згадайте: коли Адам і Єва «впали» і стали земними істотами, вони зробили собі напоясники з листя. Це показує, що духи спочатку ввійшли в рослинне царство. А потім уже Господь творить для них «шкіряний одяг», тобто дає їм плоть, занурює у тваринне життя. Так Біблія кількома фразами розповіла послідовність «падіння» людських духів і їх проявлення у тих чи інших еволюційних формах.
Повернімося до основної ідеї, пов’язаної з Миттю. Нам необхідно спробувати знайти отаку мить, з якої кожен із нас хотів би розпочати своє Нове Життя. І ця мить буде дуже важливою для кожного з нас. Досвід кожного може виявитися неоціненним, якщо ви зумієте від цієї Миті почати будувати послідовний ланцюжок свого Нового Світу.
Усі ми перебуваємо в певній ілюзії. Кожен із нас перечитав багато окультної макулатури, і багато хто вважає: все, що ллється з прилавків книжкових магазинів, треба сприймати так, як написано. Насправді, що швидше ми критично переосмислимо прочитане, тим краще. Коли читаєте езотеричні книги, і Біблію, і Новий Завіт, — переглядайте, аналізуйте, про що говорилося, особливо, коли ви читаєте слова Христа, Його Заповіти, Його Нагірну Проповідь. Там незміряна глибина. Треба все це розглядати з позицій глибокої сердечності і безстрашності. Як сказано у священних писаннях брахманів, в «Упанішадах»: «Якщо навіть Верховний Брама зійде з Неба і буде говорити тобі щось, що не відповідає твоєму серцю, якщо він буде навіть твердити, що це — Істина, не приймай слів Верховного Брами, якщо твоє серце не згодне з цим». От де плюралізм! От де велика повага до волі Людини!
Вернімося до проблеми миті: ми маємо викристалізувати те, що нам радісно. Навіть найбільший злочинець може згадати такі моменти у своєму житті — коли його обнімала мама чи коли, читаючи в юності книги, він мріяв стати героєм, дослідником. Він упустив цю можливість. Але він може повернутися до цієї миті і розпочати звідти будувати нове життя.
Це не абстракція. Це один із методів сталкінгу. Але для цього треба дуже сильно над собою попрацювати. І якщо ми почнемо очищати це джерело, ми почнемо мінятися — і буде мінятися ставлення довколишнього світу до нас.
Це є те, про що Христос казав: «Покайтесь! Наблизилось Царство Небесне». Тобто Людина — суджений Син Зоряної Безмірності, і Людство знову стане зоряними істотами, дітьми Урану.
А що означає покаятись? Це означає «трансформуватися», а разом з тим — зректися Каїна. Недаром є слово «окаянний», тобто той, хто ототожнив себе з Каїном, вбивцею. Каїн — це фізична Людина, яка убила Авеля. Авель — внутрішня Людина, наш духовний двійник. Коли первісні люди відреклися від свого зоряного минулого, голос Авеля перестав долинати до слуху Каїна. Так ми стали окаянними.
Не варто цю Мить шукати за зорями, у Гімалаях чи в древніх манускриптах. У кожного з нас в житті вона є, і саме від неї ми можемо вибудувати грандіозну цивілізацію. А натомість ми читаємо чужі слова і думаємо, що, читаючи їх, ми міняємо своє життя. Ні! Навіть бандит, сидячи у камері, може читати «Євангеліє», не міняючись. А суть саме в цьому. Христос говорив: «Ближче близького шукайте — у своєму серці!»
Тепер ми можемо подумати і про те, як нам зв’язати ці неповторні миті у єдиний пояс.
Тут присутні учені, що якраз працюють над проблемою Часу. Зокрема, вони схиляються до ідеї детермінізму, тобто узгодженості всього ланцюжка подій, їх неухильності. Нещодавно ми сперечалися з цього приводу. Але я подумав і зрозумів, що ми просто говорили про різні речі. З одного боку, події так міцно склепані законом причинності, що їх можна передбачити на тисячі років наперед, як це робив Нострадамус. Але цілий ряд подій, тих «миттєвостей», про які ми говорили, можуть бути сингулярними точками, дивовижними отворами у принципово Новий Світ. Тобто ми можемо вискочити із цього потоку.
Якщо ми залишаємось у потоці, інертно пливучи за течією, тоді нашу долю можна легко визначити, і навіть циганка, глянувши на вашу руку або розкинувши карти, легко визначає систему вашої поведінки, а таким чином — і події, що вас очікують.
Яскравий приклад: Вівекананда, учень Рамакрішни, людина з європейською освітою. Він міг би й без Рамакрішни стати володарем дум індійського народу і жити довше. А він пішов по неповторному шляху. Він, практично, вибрав шлях Аватари — аскетизм, самовідданість, самопожертву. Усупереч традиційному, рутинному шляху. Якщо хтось скаже, що це йому було суджено, я скажу, що такі речі не можуть бути суджені, таку поведінку людина вибирає сама, всупереч всьому, що їй судила рутинна доля.
Пам’ятаєте слова Вівекананди: «Дайте мені сто чоловіків і сто жінок, здатних володіти собою бездоганно, і я зміню світ»? Це головне. Тому що людина пробуджена — це вже людина, що розпростерла свої крила за межі шкаралупи тілесної, і вона вже в ментальній сфері, в ноосфері володіє мільйонами душ…
Може, є запитання? Прошу вас.
Запитання:
Як сумістити поняття «Бог єсть Любов» з проявом людського зла? Адже Людина — теж Бог. Значить, Бог єсть не тільки Любов, а й зло? Тобто все у Світобудові — і погане, і добре — є Бог?
О. Б.:
Товариство, це дуже цікаво, звичайно, але… багато теологів займалися так званим «виправданням Бога». Мовляв, якщо Бог сотворив цей Світ і в ньому є злі люди, значить він винен у цьому. Тоді, за логікою, якщо є ідіоти, значить Бог — ідіот! (Сміху залі.) Тобто, ми не розуміємо, що ми говоримо і що таке «Бог».
Христос чітко сказав: «Ви — боги!» Я можу сказати жолудям: «Ви — дуби!» А вони пропищать: «Які ми дуби? Ми маленькі, ми нічого не можемо!» Треба лягти у землю, треба прорости, треба увесь геном дуба підняти вгору.
Так і ми. Бог, оте Космічне Древо, яке породило нас, дало нам все, що треба. Ми ж бачимо це, аналізуючи еволюцію Людства, цивілізацію! Спершу ми жили в печерах, малювали охрою по стінах, робили з каменю всякі штуковини, потім пройшли цикли міді, срібла, бронзи, заліза; потім настала інформаційна ера, а далі буде ера психоенергетики. Значить — завершення немає! Кожен із нас — потенційний Титан, тільки треба дорости до Неба. Це тяжка дорога, і її треба пройти. І на цій дорозі дуже багато буде воріт. І дуже хотілося б, щоб кожен із вас пройшов їх достойно.
Ви кажете про «зло». А що таке — «зло»? Етимологічно це слово походить від слова «зело». «Зело» в нашій мові означає «сильно». Очевидно, коли відбулося «падіння», але все-таки з’являлися люди великої сили, їх називали «злими людьми». Навіть до цього часу залишився вислів — «злий до роботи». Очевидно, у наших предків це слово не мало негативного змісту.