Запитання:
Як ви можете пояснити рядки з Ухвали IV Собору Духовної України про відновлення інституту гетьманства? Чи не доста нам «гетьманів» і «гетьманчиків»? Хіба нам мало уроків історії?
О. Б.:
Коли говориться про відновлення Гетьманату, мова йде про відновлення Ієрархії! Україні потрібен Ієрарх і система Старшин. Ієрархія — це ведучий і ті, хто йде за ним, хто допомагає вести весь народ. Без цього з нашої «державності» просто нічого не вийде! Чому ми потрапили в лабети хаосу? Тому що в нас немає Ведучого.
Запитання:
Чи може бути матеріально забезпечене громадянське суспільство духовним? Чи, може, для духовності необхідно бути бідним і терпіти катаклізми?
О. Б.:
Духовність — це не позахмарні ідеї. Це конкретне, повсякденне життя. Якщо ми зуміємо його зробити прекрасним, то це і є духовність. Хіба Христос ходив і проповідував теологічні доктрини? Навпаки, Він казав: «Хто бачив Мене, той бачив Батька». І люди приходили, і Він говорив прості речі: «Блаженні ті, що прагнуть духу, бо їхнє є Царство Небесне; блаженні ті, що борються за правду; блаженні, якщо їх переслідують за правду; блаженні ті, що миротворці, бо вони наречуться Синами Божими». Що може бути простіше? Він говорив про речі, з яких складається конкретне земне життя. А поступово, згармонізувавши це наше життя, ми вийдемо у Всесвіт, як виходить зернятко з землі, щоб народити колосок, як з яйця вилуплюється птах і потім летить за обрій.
Запитання:
Як розпізнати момент доторку вищих енергій і задіяти їх для трансформації?
О. Б.:
Все відбувається в плині самого життя. Бувають, звичайно, моменти осяяння, коли ви відчуваєте доторк Бога. Але про це не треба говорити…
Реально ж це відбувається безперервно і непомітно, якщо ви йдете до Бога, тобто самореалізуєтесь і розвиваєте свій внутрішній геном. От я спостерігаю за своїми знайомими і порівнюю: яким людина була кілька років тому — і тепер. Сам чоловік може навіть печалитися: мабуть, я нічого не досягнув. Просто, він не помічає, йому здається, що він стоїть на місці. Насправді ж він рухається… А може бути й так: людина кидається від Христа до Будди, від Будди до Магомета і закінчує тим, що або божеволіє, або стає абсолютним циніком.
Запитання:
«Важливо усвідомити небезпеку земного життя як сутність ядерного розпаду». Як це зрозуміти?
О. Б.:
О, це із «Пісні Надземної».
Але там говориться трохи інакше: «Збагніть небезпеку щільного тілесного буття як сутність ядерного розпаду».
Це древня історія нашого космічного падіння. Ми були в Цілості, ми були в Духовному світі. Коли з нього почали цідитися енергії для формування щільного світу, відбувся розпад Верховної Духовної Субстанції. Те, що відбулося з нами при створенні щільного світу, — для Бога це рана, це Його біль. Інакше Він не посилав би Свого Сина! Наші болі — це Його болі, бо ми — Його діти. Саме тому й говориться про щільний світ як про сутність ядерного розпаду — для порівняння. Божественний світ теж може розпастися. І ми повинні брати участь у тому, щоб зупинити цей розпад і вернутися назад. Це те, що в притчі про блудного Сина сказано Що значить закопати талант у землю? Талант — це наш Дух. А коли ми працюємо в ім’я земних благ, то закопуємо свої духовні цінності в землю.
Запитання:
Якщо уявити, що все має свої закономірності у Всесвіті, то чи не краще віддати все в руки еволюції? Кому призначено бути вічно живим, той буде жити, а кому ні — значить, так повинно бути. Боротьба без жертв не буває.
О. Б.:
Що означає «віддати все в руки еволюції»? А що таке «еволюція»? Хіба ми з вами не входимо в її потік? Як можна себе з неї виключити? Кожним подихом, кожним порухом, кожним поглядом ми включаємося в потік еволюції. Або інволюції, якщо ми діємо негативно.
Запитання:
Як ви ставитеся до РУНВіри?
О. Б.:
РУНВіра — це сучасне поняття: Рідна українська національна віра. Пан Лев Силенко і його однодумці сформували таку собі альтернативу християнству, буддизму, іншим вірам. Щоб була «наша» віра — і ніяка інша.
Віра ж не може бути «українська» чи «угорська», чи «грецька». Віра, а ще точніше Знання, Гнозис, — це характеристика духовного статусу народу, це його світовідчуття, його космогонія, його пісні… Тому нема смислу щось штучно створювати.
Тим більше, що хрещення існувало ще задовго до введення християнства на Русі. Називався цей обряд «ярдан» — «сонячна вода». В льоду вирізувався хрест, символ Сонця, і в тій ополонці люди купалися — у той час, коли змінюється стан води, відбувається її фазова поляризація.
Сам Христос своїм життям підкріпив древні містерії. Давно вже був відомий образ Бога, який занурюється в щільне тіло, віддає себе в жертву, а потім воскресає і повертається до Батька. Задовго до Христа були відомі, скажімо мітраїстські культи, були й інші. Але в чому подвиг Христа? Він своє життя зробив такою Містерією. Якщо до цього були символічні культи, то Він як Людина Землі, Син Людський, а разом з тим Син Божий, сплавив через Голгофу ці поняття і зробив їх життєвими.
Тому не можна, формуючи віру, говорити, як пан Силенко: «Навіщо нам єврейський рабин? Він не для нас». Це неправда. Христос прийшов не для іудеїв, а для всього світу. Він прийшов, щоб сказати: «Всі люди — діти Божі. Ось вам рішення: ЛЮДИНА БЕЗСМЕРТНА. І Я віднині і до віку з вами, до завершення віку!» Не можна говорити, що Ісус — один із великих Учителів. Це явище унікальне, неповторне, і пройти до Єдиного Світу можна тільки за Ним.
Запитання:
Чи кожна душа безсмертна? Що таке космічне сміття? Як визначити досконалість своєї душі і чи можливо це?
О. Б.:
Це дуже просто.
Що таке БЕЗСМЕРТЯ? Безсмертя — це не просто мільйонолітня чи мільярднолітня тривалість. Безсмертя — це оволодіння принципом Вічної Миті, бо Вічність і Мить нероздільні. Якщо ви в якусь мить відчули, що хочете бути з Христом, — ви вже безсмертні, бо Він безсмертний.
А «космічне сміття» — це бездушні люди. Ті, яких народ здавна називав «нелюди». Вони ненавидять Божественний Принцип, не вірять у Безсмертя і відповідно діють на земному плані: і в стосунках з рідними і близькими, і в соціальній сфері. їх можна бачити де завгодно: і по телевізору, і на трибуні Верховної Ради, і на вулицях.
Запитання:
Я хотів би поставити кілька запитань про традицію дона Хуана, описану в книгах Карлоса Кастанеди.
Перше. Традиції Сходу (та й Заходу), описуючи енергетичне поле Людини, акцентують увагу на чакрах як на певних структурно-функціональних утвореннях, що існують поза грубим матеріальним тілом Людини. Кастанеда і його наставники практично нічого не згадують про чакри, але при цьому підносять факт існування точки збирання, як надзвичайно важливого «органу» у всіх живих істот, який також відіграє надзвичайно важливу роль у магічній практиці. «Вся магія грунтується на маніпулюванні точкою збирання», — каже нагваль дон Хуан…
Чому ж така фундаментальність, як точка збирання, не відзначена в інших езотеричних джерелах?
О. Б.:
Я дуже радий, що автор піднімає цю тему. Я хотів наступного разу присвятити їй цілу лекцію. Тому що тут рішення вражаючих проблем.
Відповідаю на запитання.
Тому що окультні джерела не ставили завдання дати правдиве рішення. Це ще раз показує, що майже всі окультні течії маніпулюються Господарем світу. Він знає: якщо Людина оволодіє так званою точкою збирання або часово-просторової інверсії, то вона визволиться.
Продовження запитання:
Друге. Дон Хуан сказав: «Я самотній у ворожому Всесвіті».
Проблема самотності в партії нагваля дона Хуана періодично порушується в творах Карлоса Кастанеди. Чи справді Воля, Свобода вимагає самотності? Чи можна обійти цю проблему? Чи існують інші шляхи?
Третє. Точка збирання — термін, пов’язаний з будовою та функціонуванням енергетичного тіла живих істот, і в тому числі Людини. Фіксація точки збирання означає остаточне формування стереотипів щодо оточуючого світу в широкому розумінні…
О. Б.:
Автор записки попередив нашу наступну розмову. І це дуже здорово. Ми маємо справу зі справжнім сталкінгом. Якщо ми розглянемо по-серйозному в одній-двох лекціях проблему так званої точки збирання, ви все зрозумієте…
Дорогі друзі! А тепер давайте зосередимось і перед ликом зоряного неба кілька хвилин відчуємо, наскільки глибокий принцип Ієрархії, і без слів, під звуки музики і пісні, подумаємо, як його треба дотримуватися.
Співає Василь Литвин:
Як затихнуть громи стоголосі,
Як замовкне музика й слова,
Серце мови огняної просить
І в душі мовчання ожива…
Ти тоді прислухайся до тиші,
Там нечутно калатає дзвін.
З вічності таємний вітер дише,
Заклика до полум’яних змін.
Небосхил прадавні руна пише
І шепоче дивну казку він…
Не забудь, не одвернись од неї,
У глибинах духу схорони,
Пролети над сонною землею
І посій на батьківські лани,
Збереже празоряне насіння
Подих материнської весни,
У прийдешнє виросте пагіння
Понад віковічні бур’яни.
Зродиться крилате покоління
Без руїн, і смерті, і війни…
Зустріч восьма
Олесь Бердник:
Добрий вечір!
Сьогодні у нас восьме засідання Школи Зоряних Першопрохідців. Сьогодні ми будемо говорити про деякі методи прориву і про те, на чому будується принцип консерватизму і в’язничності.
Чому взагалі постала сама ідея необхідності так званої свободи?
В усіх культурах існують перекази про відьом, знахарів, чаклунів: реальні свідчення про те, що людина може міняти подобу, ставати кішкою чи вовком. У Європі збереглося чимало казок про відвідування галявини фей, про зустрічі з неймовірними світами… Разом з тим, я розмовляв з деякими психіатрами, і вони звертають увагу на те, що багато психічно хворих людей не є «класичними» хворими зі патологічним розірваним мисленням. Насправді в них дуже послідовна орієнтація, мислення не розхитане — вони просто орієнтовані в інший світ.
Саме про це ми будемо говорити. Відомий американський антрополог Карлос Кастанеда у книгах про дона Хуана і його сподвижників розповідає про принцип зсуву точки збирання.
Учення дона Хуана розповідає про явища, що пояснюють нам спонтанні феномени, відомі вже протягом тисячоліть. Чаклуни, чародії — це, очевидно, були люди, які володіли здатністю міняти свою точку збирання, або вони отримували естафету через цілі покоління своїх предків. Очевидно, варто говорити про глибоке тисячолітнє знання законів психіки, недоступних сучасним людям. Я переконаний, що в давнину, в так званий «золотий вік» кожна людина володіла такими можливостями.
Згадайте грецькі міфи, де говориться, що Людина була безсмертною і могла переходити в інший світ, не залишаючи на Землі тіла. В Болгарії знайдено чимало символічних поховань часів Трипільської культури: в гробницях немає тіла. Це був символічний похорон, знак того, що особа перейшла в інший вимір. Людина, вичерпавши практику цього світу, уже не могла розвиватися далі. Тоді вона міняла орієнтацію своєї свідомості і переходила в інший світ.
От якраз про це ми й поговоримо. Зараз ми підійшли до такого моменту в історії Землі і, зокрема, в історії України, коли наша потенція, наші могутні характерницькі гени, нагромаджені впродовж тисячоліть, просто не можуть реалізуватися в сучасних умовах.
Якщо на цьому плані ми не задіємо могутні школи, культурні центри, об’єднання людей, здатних на романтичні грандіозні прориви в іншу сутність буття, то гени замруть і виродяться, як вироджується здатність музиканта, якщо він не тренує свої руки і свій слух. А ми вже більше 350 років не формуємо своєї характерницької суті.
Раніше таким гніздом формування мужніх, прагнучих до небувалого, таємничих душ був інститут характерництва, який викохував Байд (ми вже говорили, що Байда — це еквівалент східного Будди). І тепер ми маємо відтворити такий інститут на новому етапі з новим рівнем розуміння, з притягненням усіх знань, що їх нагромадило Людство у сфері космічній, у сфері інформатики і т. д. Ми маємо оволодіти плином часу і зуміти переселитися в інші потоки часу — суб’єктивні, об’єктивні; тобто ми знову повинні повернутися до «золотої епохи».
У Новому Завіті якраз про це і говориться: подолайте смертю смерть! Бо перейти в інший вимір, інакше зорієнтувати свою свідомість можна лише тоді, коли ти переступиш оцей бар’єр, якого всі страхаються, не розуміючи, що за ним — цілий океан грандіозних романтичних можливостей для кожної душі. Але нас настільки закріпачили жорстокою орієнтацією точки збирання, що навіть коли ми не проти того, щоб вийти в свободу, ми трактуємо її інакше, аніж вона є насправді. Насправді свобода для Людини — це свобода бути САМОДЕМІУРГОМ, свобода на будь-яку пригоду, свобода стати воістину Сином Божим, СИНОМ БЕЗКІНЕЧНОСТІ.
Час, у якому ми живемо, сформував нас таким чином, що ми відчуваємо себе щільними тілами. Але ця щільність, тілесність, проти якої воювали і святі, і аскети, і йоги, становить колосальну небезпеку для Субстанції. Світова Субстанція, «Anima Mundi», Душа Світу, як її називають мудреці, — це світоносна матерія, яка дозволяє нам зачинати нові світи саме за принципом любові. Але для цього ми повинні знати, як з нею працювати. Результат нашого теперішнього творення — довколишній світ з його падінням, з його обвалом політичним, соціальним, економічним, екологічним — це є наслідок того, що ми прийняли світ як купу матеріальних речей, феноменальних предметів. Насправді ж ми глибинно живемо у світі ноуменів, у світі несказанних речей. І основне завдання, яке стоїть перед Зоряними Першопрохідцями — вернутися знову до свого ноуменального стану, до стану вільних Зоряних ПТАХІВ.
Згадайте «Одкровення Святого Іоанна»: «Побачив він у колі Сонця Жону, яка мала в лоні і кричала від мук і болю пологів».
Жона — то є «Anima Mundi», Душа Світу, Сонце — світовий потік, в якому Батько Небесний «велить світити і злим, і добрим», щоб усім дати рівні шанси на творення, на діяння, на буття. Але перед Нею стає Червоний Дракон і хоче пожерти її Дитя.
Багато людей намагаються це трактувати так: Червоний Дракон — це Радянська імперія або щось подібне. Це наївно! Ніколи Апостоли не писали б таких дурниць, тим більше передбачити появу саме червоної імперії не так просто.
Червоний Дракон — це є кожен із нас, це є наше тіло, наповнене кров’ю. Наша кров, наша тілесність, наша жадоба до споживання й завоювань — це і є Червоний Дракон. А Дитя, яке він намагається пожерти, — це маленький Христос, якого вічно породжує для нас Душа Світу. Кожного разу, коли ми народжуємось у цей світ, вона знову з’являється в колі Сонця, дарує нам Дитя, а ми його знову пожираємо. І знову тоді даються Жоні крила великого Орла, щоб Вона летіла в Пустелю. Якщо Світова Субстанція (Мати Світу) бачить, що людина не здатна викохати маленького Христа, Нову Людину, Вона відлітає від нас у так звану «Пустелю», що за етимологією древніх означало — у «Свободу».
І Мати Світу відлітає у Свободу, і для кожного з нас Вона знову зберігає оце Дитя, щоб знову нам Його вручити, коли наша душа повернеться сюди. І знову Дракон оточує Дитя своїми покровами… Це повторюється без кінця. І коли нагромаджується енергія падіння, енергія ненависті у сотнях, тисячах, у мільйонах людей, тоді киплять війни. Останні дві світові війни були саме пароксизмом страшної злоби, що нагромадилася у психосфері Людства, оскільки вона не може розсіятися, бо немає того русла, через яке вона могла б вільно, спокійно трансформуватись.