«Так це ж Мартін, найкращий мамин гусак, — подумав Нільс. — Чого доброго, він і справді полетить!»
— Стій, стій! — закричав Нільс і кинувся за Мартіном.
Нільс ледь наздогнав його. Він підстрибнув і, обхопивши руками довгу гусячу шию, повис на ній усім тілом. Але Мартін навіть не відчув цього, наче Нільса й не було. Він сильно змахнув крильми — раз, другий — і, сам того не сподіваючись, злетів.
Перш ніж Нільс зрозумів, що сталося, вони вже були високо в небі.
Розділ третій
Нічний злодій
1
Коли всі птахи та звірі заснули міцним сном, з лісу вийшов лис Смірре.
Щоночі Смірре виходив на полювання, і непереливки було тому, хто безтурботно засинав, не встигнувши забратися на високе дерево або сховатись у глибокій норі.
М'якими, нечутними кроками підійшов лис Смірре до озера. Він давно вже вистежив зграю диких гусей і заздалегідь облизувався, думаючи про смачну гусятину.
Але широка темна смуга води відділяла Смірре від диких гусей. Смірре стояв на березі й од злості клацав зубами.
І раптом він помітив, що вітер поволі підганяє крижину до берега.
«Ага, здобич усе-таки моя!» — посміхнувся Смірре і, сівши на задні лапи, терпеляче чекав слушної миті.
Він чекав годину… Чекав дві години… три…
Чорна смужка води між берегом і крижиною ставала дедалі вужчою.
Ось до лиса донісся гусячий дух.
Смірре проковтнув слину.
З шелестінням і легким дзвоном крижина вдарилась об берег.
Смірре приловчився і стрибнув на лід.
Він підбирався до зграї так тихо, так обережно, що жодна птиця не почула наближення ворога. Але стара Акка почула. Різкий її крик знявся над озером, розбудив гусей, підняв усю зграю в повітря.
І все-таки Смірре встиг схопити одного гусака.
Від крику Акки Кебнекайсе прокинувся і Мартін. Сильним змахом він розгорнув крила і стрімко злетів угору. А Нільс так само стрімко полетів униз.
Він стукнувся об лід і розплющив очі. Спросоння Нільс навіть не зрозумів, де він і що з ним трапилося. І раптом він побачив лиса, що тікав із гусаком у зубах. Не вагаючись, Нільс кинувся навздогін.
Бідний гусак, що потрапив у пащу Смірре, почув тупіт дерев'яних черевичків і, вигнувши шию, з боязкою надією озирнувся назад.
«То ось хто це! — сумно подумав він. — Отже, пропав я. Куди такому впоратися з лисом!»
А Нільс геть забув, що лис, коли захоче, може розчавити його однією лапою. Він біг по п'ятах за нічним злодієм і твердив сам собі: