— Яка була реакція короля? — у питанні репортера чувся виклик.
— Не знаю. Я не казав йому. Коли я останнього разу попросив дозволити мені піти у відставку, він мені відмовив. Як ви всі знаєте, він — людина, повна співчуття і розуміння. Але завдання монарха важливіше, ніж у простого смертного, зокрема і прес-секретаря, і тому я взяв на себе обов'язок звільнити короля від відповідальності, публічно оголосивши про свою відставку перед вами. Сподіваюся лише, що його величність зрозуміє.
— Але, заради всього святого, яким чином гомосексуальність може завадити вашій роботі?
Майкрофт надав своєму обличчю виразу насмішкуватого подиву.
— Ви у мене питаєте?
Він засміявся, наче на невибагливий, але вдалий жарт. Ні ворожості, ні вишкіру загнаного звіра. Боже мій, це була чудова вистава.
— Прес-секретар повинен бути каналом для новин, а не їхнім об'єктом. Домисли про моє особисте життя зробили б мої професійні обов'язки неможливими.
— Чому ви крилися всі ці роки? — це озвався Рочестер із заднього сидіння автобуса.
— Крився? Я не крився. Нещодавно розпався мій багаторічний шлюб. Я завжди був вірний дружині, і я глибоко вдячний їй за ті щасливі роки, які ми провели разом. Але з розлученням прийшло нове розуміння і, можливо, останній шанс, щоб бути людиною, якою, можливо, я завжди й хотів бути. Я зробив цей вибір. Я не шкодую.
Щиро й відверто він перейшов до тактики нападу. У будь-якому разі, більшість присутніх тут були його старими колегами, друзями, і ніщо не могло приховати атмосфери співчуття й доброзичливості. Майкрофт добре обрав і момент, і своїх допитувачів.
Уркгарт вимкнув телевізор, хоча журналіст продовжував сагу про королівського помічника, якого, за його словами, «всі дуже шанують і люблять»: голос звучав на тлі кадрів зі щойно завершеного туру.
— Егоїстичний покидьок,— пробурмотів Стемпер.
— А я думала, ви й хотіли його викинути,— подала репліку Саллі.
— Ми хотіли, щоб його повісили на шибениці, а не врочисто проводжали під оплески натовпу, а тут аж у вухах лящить,— відрізав Стемпер. Саллі підозрювала, що його дратує її присутність у товаристві, яке раніше було суто чоловічим.
— Не переймайся, Тіме,— відповів Уркгарт.— Наша мета — не Майкрофт, а король. І поки він споглядає свій світ з вершини гори, земля у нього під ногами вже починає осипатися. Майже час уже простягнути йому руку допомоги. І підіпхнути його в спину, я гадаю.
— Але у вас лише тиждень до... Ці кадри з туру вбивають тебе, Френсисе,— м'яко сказала Саллі, дивуючись із його холоднокровності.
Він подивився на неї примруженими твердими очима, ніби картаючи за невіру.
— Але є ось такі кадри, люба Саллі, а є й отакі.
Недобрий усміх розрізав його обличчя, та очі лишалися твердими, наче скелі. Він підійшов до свого столу, вийняв маленького ключика з кишені гаманця, повільно відімкнув верхню шухляду. Витягнув великий конверт з брунатного паперу і розсипав вміст по стільниці. Всі рухи були дбайливі, немовби вправний ювелір показував своє коштовне каміння. Там були фотографії — можливо, з дюжину, і всі кольорові; Уркгарт перебрав стосик і врешті обрав дві, тримаючи ці світлини так, щоб Саллі й Стемпер як слід роздивилися.
— Що ви про них думаєте?
Саллі не була певна, що він має на увазі — фотографії чи груди, виставлені напоказ. На цих двох світлинах, як і на інших, неприкриті принади принцеси Шарлоти були показані в усій красі. Єдині варіації основної теми — це різні пози її тіла і вихиляси молодика.
— Ох, ну скажу вам,— видихнув Стемпер.
— Один з найбільших тягарів посади прем'єр-міністра — те, що йому повіряють різні секрети. Історії, які ніколи не озвучуються. Як, наприклад, історія про молодого військового, стайничого принцеси, який, побоюючись, що його улюблена поза на принцесі дуже ризикована, вирішив отримати страховий поліс — ці фото.
— Ох, ну скажу вам,— повторив Стемпер, перебираючи решту світлин.
— Це було промахом з боку стайничого,— провадив Уркгарт,— що він намагався продати політичну справу не тій людині — журналісту, який, як виявилося, раніше працював у спецслужбах. Тому знімки опинилися в мене у шухляді, а нещасному закоханому хлопчику недвозначно натякнули, що йому відірвуть яйця, якщо хоч одна копія цих фото спливе на Фліт-стріт.
Він забрав фотографії у Стемпера, який, можливо, тримав їх на хвильку довше, ніж слід.
— Щось мені підказує, Тімоті, що за кілька днів я не хотів би опинитися на його місці.
Чоловіки зареготали, проте Уркгарт помітив, що Саллі, здається, не насолоджується моментом.
— Тебе щось турбує, Саллі?
— Це якось неправильно. Це ж король хоче тебе знищити, а не Майкрофт чи принцеса.
— Спочатку гілки...
— Але ж вона нічого не зробила. Вона не замішана.
— Але буде замішана,— пирхнув Стемпер.
— Називай це професійним ризиком,— додав Уркгарт. Посмішка ще розтягнулася і стала тоншою.
— У мене з голови не йдуть думки про її сім'ю. Як це позначиться на її дітях,— у її голосі прослизнула вперта нотка, а повні, виразні вуста вперто надулися.
Він відповів повільно і твердо як камінь.
— Війна породжує страждання. І багато невинних жертв.
— Її єдиний гріх, Френсисе, у тому, що їй кортить здорового сексу, і в тому, що чоловік у неї — прісний англійський виродженець.
— Її гріх — у тому, що дала себе застукати.
— Тільки тому, що вона жінка!
— Тільки не треба цього колективного фемінізму,— роздратовано огризнувся Уркгарт.— Вона весь вік жирувала, жеручи подане на королівському столі, й пора їй платити за рахунками.
Саллі хотіла відповісти, але, побачивши спалах у нього в очах, приборкала себе. Вона не переможе в цій суперечці, а якщо спробує, може втратити набагато більше. Вона сказала собі: не будь наївною. Хіба вона сама не знає, що секс для жінок — не більше ніж інструмент, зброя, яка частенько потрапляє до рук чоловікам? Вона відвернулася, відступаючись.
— Тіме, переконайся, що ці фото опиняться де треба, гаразд? Поки що тільки оці двійко. А решту лиши.
Стемпер кивнув і скористався нагодою нахилитися над столом і ще раз поритись у фотографіях.