Джейн довго мовчала. Кейт уже вирішив, що тема вичерпана, аж тут вона тихо мовила:
— Як це розуміти?
— Саме так, як ти зрозуміла. Дівчина вважає тебе сексуально заклопотаною. Ти ж її лапала, хіба ні?
— Ну, лапала. Сам же бачив, нащо питаєш… І, до твого відома, — додала Джейн сердито, — сьогодні зранку, коли ти пішов тинятися містом, ми з нею гарно розважилися в ліжку.
„Радий це чути,“ — понуро подумав Кейт. Після тієї розмови в Марічинім кабінеті сестра не втрачала жодної нагоди, щоб зайвий раз нагадати йому про свою орієнтацію. Свідомо чи ні, вона робила це з цілком певною метою — примусити його відчувати докори сумління. І він їх відчував…
— А до чого тут ти? — після короткої паузи запитала Джейн. — Ти ж чоловік.
— У тім-то й річ, — неохоче відповів Кейт. — Вочевидь, Елішка витлумачила ваші дівочі розваги по-своєму. Вона вирішила, що з тієї чи іншої причини я… гм… погано виконую свої подружні обов’язки. Тому ти й шукаєш утіхи з нею.
— Отже, вона так і не зрозуміла, що мені подобаються дівчата?
Кейт трохи помовчав, добираючи потрібні слова. Йому хотілося якнайшвидше закінчити цю дражливу розмову.
— Виходить, що не зрозуміла, — промовив він. — Або не сприйняла це серйозно. Я звернув увагу, що дівчина нітрохи не бентежилась, коли ти лапала її в моїй присутності. Мабуть, вона вбачала в цьому гру, спробу з твого боку привернути мою увагу, подражнити мене.
— Але вранці це була не гра, — наполягала Джейн. — Ми з Елішкою таке виробляли, що…
— Благаю, звільни мене від подробиць, — рішуче урвав її Кейт. — Може, вона закохалася в тебе, хтозна. Але мені байдужісінько, я взагалі не хочу про це говорити. Давай уже лягати. Сьогодні був важкий день, та й завтра буде нелегкий. Маємо обійти всіх відомих у місті лікарів, може, хтось із них виявиться Конором.
Джейн торкнулась рукою свого волосся і переконалася, що воно вже висохло. Тоді згасила свічку на своїй тумбі, лягла на подушку й натягла до грудей ковдру.
— Твоя правда, — погодилась вона й повернулася спиною до брата. — Пора спати.
Кейт швидко роздягнувся й ліг. Попри те, що ліжко було широке і їх розділяла пристойна відстань, він почувався скуто й незатишно. А як почувалася Джейн, йому навіть важко було уявити. Ця ситуація не могла не нагадувати їй про ту подію десятирічної давнини, про його тодішній ганебний вчинок…
Ще в Мишковарі Кейт збагнув, що раз вони видаватимуть себе за чоловіка з жінкою, то й спати їм доведеться разом. Він хотів був повернутися до варіанту з братом і сестрою, але передумав — ця леґенда створювала куди більше проблем, ніж необхідність ділити одне ліжко. І Кейт був радий, що Джейн перша заговорила про варіант з подружжям. Він і сам дійшов би такого рішення, проте в нього не повернувся б язик запропонувати це…
Кейт поки не став гасити останню свічку, а спершу вирішив доїсти полуниці. За хвилину Джейн перекинулася на спину і сказала:
— Ну, гаразд, завтра відвідаємо мишковицьких лікарів. А якщо не знайдемо серед них Конорів?
— Тоді післязавтра поїдемо звідси. Вірніше, попливемо.
— Куди?
— В Ібрію. Тамтешній король — Конор.
— Звідки ти знаєш? — запитала здивована Джейн.
Кейт повернувся до сестри. Вона дивилася на нього широко розплющеними очима, в яких миготіли відблиски полум’я свічки.
— Король Ібрії і є той самий Флавіан.
— Марічин наречений?
— Так. Я з’ясував це в Ковача. Коли мова зайшла про Маріку, я навмання закинув вудочку, сказав, що випадково почув розмову про те, нібито вона заручена з Флавіаном. Добре, що не назвав його якимсь Флавіаном, а просто Флавіаном. Ковач відповів, що офіційно про заручини не повідомляли, але й мишковитяни, й ібри вважають цей шлюб справою вирішеною. Мало того, найпоширеніша версія Марічиної відсутності полягає в тому, що Стен таємно відправив сестру до Ібрії, під опіку нареченого, і тепер король Флавіан переховує її в одному зі своїх замків, щоб до неї, бува, не дісталися шпигуни Чеслава Вишиградського.
— То он воно що! — спроквола мовила Джейн. — Маріка збирається стати королевою. Губа в неї не з лопуцька… А з чого ти взяв, що Флавіан неодмінно Конор? Ти ж сам казав, що з розмов Аліси та сера Генрі це не очевидно.
— Тепер уже очевидно. На жаль, зараз я не маю записів цих розмов, але згадувався він там щонайменше разів п’ять. І завжди мова йшла про людину, з якою Маріка та Стен добре знайомі, часто спілкуються. Звичайно, Ібрія недалеко звідси — але й не так близько, щоб Флавіан міг реґулярно з’являтися в Мишковарі, якби не був Конором. — З’ївши останню полуницю, Кейт підвівся й сів у ліжку. — Джейн, ти не заперечуєш, якщо я закурю?
— Кури на здоров’я, — відповіла сестра. — А я хоч подихаю димом.
Ще на самому початку Джейн відмовилася від сигарет і радила так само вчинити Кейтові, бо в світі, де ще ніхто не чув про тютюн, палити було необачно. Та їй було легко про це говорити — насправді вона не курила, а просто зрідка бавилася. Зате Кейтові доводилося непереливки, він не міг обійтися бодай без кількох сигарет на день, але палив лише тоді, коли його ґарантовано ніхто не міг побачити.
Від першої ж затяжки йому запаморочилося в голові. Він відкинувся на подушку і примружив очі, насолоджуючись цим відчуттям. Ніби звідкись здаля до нього долинув сестрин голос:
— А знаєш, мені це зовсім не подобається.
— Що? — не зрозумів Кейт.
— Ти вирішив їхати до Ібрії, не порадившись зі мною.
— На Бога, Джейн! А що я зараз, по-твоєму, роблю? Якраз раджуся. Будеш проти — ми нікуди не поїдемо.
— Але ж дивна в тебе манера радитися, — зауважила сестра. — Ти говориш про цю подорож, як про доконаний факт. Крім того, ти ще до початку нашої розмови попросив господаря влаштувати тобі зустріч з його небожем Мілошем. Думав, я не знаю, що він моряк? До речі, Елішка його менша сестра.
Кейт збентежився й ніяково промимрив:
— Ну, я гадав… я був певен, що ти погодишся. Бо якщо задум з лікарями нічого не дасть, у нас не залишиться інших варіантів. Я й сам не в захваті від перспективи три дні провести в морі, а потім ще кілька днів згаяти на поїздку з Канабри до Паланти.
— І врешті зустрітися з суперником, — промовила Джейн з чималою часткою зловтіхи; видно було, що ця думка її розвеселила. — До того ж на його території. Цікаво, що ти скажеш йому про свої стосунки з Марікою? Чи взагалі не говоритимеш, а відразу кинешся в бійку?
— Припини, — сказав Кейт. — Це зовсім не смішно.
Прицілившись, він викинув недопалок у відчинене вікно і лише тоді зрозумів, що утнув дурницю.
— Дуже культурно, — прокоментувала Джейн.
— Вибач, — винувато мовив Кейт. — Це я від злості.
— Через мої дурні слова? Та я ж просто пожартувала.