Енке Йоганн Франц (1791 -1865) – німецький астроном.
Зодіакальне світло – це, ймовірно, те, що в античності називали Тгаbes: Emicant Trabes quos docos vocant. – Pliny lib. 2, c. 26 (прим. автора).
Після першої публікації “Ганса Пфааля” я довідався, що містер Ґрін, знаменитий повітроплавець із Нассау, та й інші сучасні повітроплавці спростовують такі твердження Гумбольдта і говорять про покращання самопочуття, що цілком збігається з поданими тут теоретичними викладками (Прим. автора). (Ґрін Чарлз (1785-1870) – англійський повітроплавець, перелетів на повітряній кулі з Лондона в Нассау (Німеччина)).
Шретер Йоганн Ієронім (1745-1816) – німецький астроном, директор обсерваторії в Лілієнталі.
Гевеліус пише, що кілька разів у цілком чистому небі, де виднілися навіть зірки шостої й сьомої величини, він – при одній і тій же висоті Місяця, при одній і тій же віддаленості його від Землі і з допомогою одного і того ж високоякісного телескопа – зауважив, що кожного разу і сам Місяць, і плями на ньому проглядалися з неоднаковою чіткістю. З даних цих спостережень випливає, що ні наша атмосфера, ні Місяць, ні телескоп, ні око спостерігача це явище не породжують, – причину його слід шукати у чомусь (атмосфері?), що існує в безпосередній близькості від Місяця.
Кассіні часто спостерігав, як Сатурн, Юпітер та нерухомі зорі, наближаючись до Місяця, перед своїм затемненням мінячи форму з круглої на овальну; при інших же затемненнях ніякої зміни форми він не зауважив. Звідси можна виснувати здогад, що в певних випадках (не в усіх) маємо справу з густою речовиною, яка огортає Місяць і в якій заломлюються промені світил (Прим. автора). (Гевеліус Ян (1611 -1687) – польський астроном, перший склав малу місяця; Кассіні Джованні Доменіко (1625-1712) – французький астроном, італієць за походженням, першовідкривач чотирьох супутників Сатурна.)