а. Сьогоднi, сьогоднi. Чого тут вiдкладати? Постiй же, доню, тут; Стецько прийде, та й поговорите собi любенько; а ти не безумствуй, будь до нього приязна…
а. Об чiм з таким дурнем i говорити? Я не вмiю…
а. Потурай! Дiвка з парубком аби б зiйшлись, а то найдуть, об чiм говорити, а часом i мовчки ще й лучче подружать; я се добре знаю. — Посидь же за воротами, а я пiду лагодити обiдати. (.)
() Так такая-то моя доленька нещасливая? Так такому-то дурневi достанеться орудувати надо мною? Так такий-то йолоп наругається над моєю русою косою? Що менi у його багатствi? Казала ж наша паламарка: через золото, каже, сльози ллються. Наварю i борщу, i усякої страви, та як воно буде розведено моїми слiзоньками, чи пiде ж у душу? Буде i одежа хороша, i постiль бiла, та коли стiна нiма, з ким буду розмовляти, у кого порадоньку узяти? З Олексiєм пiшла б на край свiта, старцевому сухаревi буду рада, з калюжi водицi нап’юся, аби б вiн, мiй милий, мiй голубонько сизий, мiй Олексiєчко, менi подав! Коли ж горе i бiда постигне, то аби б вiн був бiля мого серденька, вiн не дасть менi сплакнути; а як приголубить мене, то i усю бiдоньку забуду. (.)
и выходит скоро; разинув рот и размахивая руками, идет и, увидев Уляну, останавливается, сам с собой смеется, охорашивается; подходит и боится; осматривает Уляну сзади и с восторгом говорит.
о. Та й патлата! ( .) А що в вас варили?
( ) Нiчого!
() Ну!.. ну!.. а тепер… що?
а. Що?
о. Що?
а. Що?
о. Що?
а. Що? Нiчого.
о. Брешеш-бо, як нiчого! Батько казав, розпитай її обо всiм. А чорт її зна, об чiм її розпитувати! Я усе позабував.
а. Так пiди до батька та i розпитай, коли позабував єси!
о. Так вiн-бо добре казав, не iди, каже-говорить, вiд неї, поки обо всiм не домовишся.
а. Нi об чiм нам домовлятися.
о. Як нi об чiм, коли вже ти за мене iдеш?
а. Нi, голубчику, сього нiколи не буде.
о. А чом не буде?
а. Тим, що я за тебе не пiду.
о. А чом не пiдеш?
а. Тим, що не хочу.
о. Та чому не хочеш?
а. А не хочу — тим, що не хочу.
о. Ну, тепер твоя правда. А батько казав, що ти пiдеш.
а. Не пiду.
о. Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся, та пiсеньки заспiвай, то вона i пiде. От я i заспiваю:
А що? чи хороша моя пiсня?
а. Така точнiсiнько, як ти, що нiчого i не второпаєш. Ось слухай, яку я тобi заспiваю. (.)
(). Погана! Який тебе нечистий такої навчив? Як я її розслухав, так вона дуже погана! Зачим ти її спiваєш? Га?
а. Та я тобi i спiваю i кажу, що не люблю тебе i не пiду за тебе.
о. Так себто батько збрехав? Ну, ну! Ось тiльки скажи йому, що вiн бреше, то так по пицi ляпанця i дасть. (.)Я вже пробував.
а. Так що ж? То батько твiй, а то я тобi кажу, що не хочу.
о. Не треба менi твого хотiння, пiдеш i без нього. Батько ще казав, щоб ти не дрочилась.
а. А чого менi дрочитись? Я не скотина, нехай Бог милує! А щоб я пiшла за тебе, то навряд. Я ж кажу, що наше сватання ще вилами писане.
о. Ей!.. чи Прiсько, чи Домахо, чи як тебе. Послухай, та iди. Ось коли б ти вже була моя жiнка, та сказала б, що не хочеш за мене, так я б тобi пику побив, як менi батько часом б’є; а то ще тепер не можна. Батько казав, пiсля весiлля можна жiнку бити скiльки хоч, а тепер не можна. Дарма! я i пiдожду. А поки ще ласкою просю: пiди за мене!
() Що менi з дурнем товковати? Покинула б його, так мати лаятиме. Зостанусь та буду його пiддурювати.
Те же и й, увидев их вместе, тихо подходит и подслушивает.
о. Оце ж увечерi і старостiв пришлемо. Чи присилать?
а. А як же? присилай, присилай. (.)Побачиш, якого облизня пiньмають.
о. А пiч колупатимеш?
а. Як-то вже не колупатиму? Оттак усю поковиряю. (.)
() Бач, яка жартовлива! Але трохи баньок не виколупала. Зачим так робити?