- Сами сворім існуванням. Адже, вивчивши його конструкцію, дюжи змогли б створити машинний розум, що й привело б до катастрофи. Й створити, до того ж, років на двадцять раніше...
- І що ж далі? Люди перемогли?
- Звичайно. Справедливість стала ен задосць...
- Тобто? - не зрозуміла дівчина. - Що це означає?
Хлопець посміхнувся.
- Це давня історія. В тридцятих роках в Польщі був один кат - один на всю краіну. От його й возили скрізь - скрізь, де потрібні були його послуги. А після кожного... гм... після кожного робочого акту цей шановний добродій викидав своі булу рукавички з словами: "Справедливість стала ен задосць", тобто "Справедливсть перемогла".
Але й на цьому історія з Термінаторм не скінчилась...
- Он як? А що ж далі?
- Слухай.
...Машинний лад, вже агонізуючи, зумів створити Всесвітній Розум найновіший, найдосконаліший електронно-оптичний комп'ютер. І він знайшов вихід.
Не було ніякого сенсу вбивати в дитинстві Джона Коннора - це однаково не допомогло б. Замість цього з'явився б новий провідник, а якби знищил й того, то ще один, і ще...
Всесвітнй Розум вирішив діяти інакше. І в минуле політв ще один кіборг.
- Ну, цей, мабуть, теж не виконав завдання? Не вбив Сару чи Джона Коннор?
- Ні, - посміхнувся оповідач. - Я ж сказав, що він мусив діяти хитріше. Цей кіборг не мав страхітливоі сили Термінатора-першого й неймовірноі здатності перевтілюватись Термінатора-другого. Третій був схожим на людину - максимально схожим...
- Навіщо?
- Він повинен був...
- О-о-о-о! Дивіться, яка чудова парочка!
Що вдіеш - лісопарк однаково полюбляли й закохані й хулігани. І нема нічого дивного в тому, що вже через пару хвилин хлопцеві довелось роздавати направо й наліво - й, звичайно, отримувати справа та зліва, удари руками, ногами й навіть головою.
Нападників було трое, тож, на жаль, отримувати доводилось приблизно в два з половиною рази більше, а та половина не доходила за адресою лише тому, що то одному, то другому з тіеі трійки час від часу доводилось відкидати вбік дівчину - щоб не плуталась під ногами.
Але на цей раз доля виявилась більш прихильною до закоханих - від влучного "його-кері" в горло один з нападників принйамі на хвилину вийшов з ладу, другйи отрима невідомо якоі назви удар кулаком під око, а треті, спіткнувшись об хрипучого на землі першого, цілком випадково - принйамі такий це мало вигляд збоку - зіткнувся носом з черевиком хлопця, а хвилину, потрібну ім для повернення до більш-менш боездатного стану, наша парочка використала цілком слушно, дременвши, не розбираючи дороги до найближчоі людяноі вулиці.
І звичайно, дівчина, яку хлопець провів до самого дому, не могла не запропонувати йому зайти, щоб хоча б вмитися, а, можливо, й випити чашку чаю, а хлопець не був би хлопцем, щоб з цього не скористатися...
Вже після всього, коли заснула стомлена першим в своему житті коханням дівчина, коли заснуло ціле місто й Місяць, стародавній, холодний, близький і недоступний Місяць наблизився до зеніту, - хлопець вийшов на балкон й поглянув вгору, поглянуши на холодний супутник Землі.
- Справедливість стала ен задосць... - пробурмотів він.
Діафрагми його електронно-оптичних рецепторів, чудово замасковані під людські очі, миттю звузились, реагуючи навіть на слабке блідо-зелене сяйво.
"Справедливість стала ен задосць"... - промовив він у радіодіапазоні, сповіщаючи базу на Місяці про завершення останнього, вирішального етапу операціі.
"ОК!" - долинула відповідь через три секунди, неймовірно великий проміжок часу для досконалого комп'ютера Термінатора. За час, поки радісигнал долав відстань між між Землею та іі супутником, робот встиг обчислити тсратегію своеі поведінки на майбутній тиждень, врахувавши абсолютно все - навіть краплю дощу розміром 0.25367 міліметра, що мала втрапити через три доби в око матері майбутнього вождя людей вождя-зрадника, вождя-маріонетку, на яку він перетвориться, почувши кодову фразу. Термінатор встиг навіть позгадувати минуле - він навіть посміхнувся, пригадавши, як довго, цілих 0.05694 секунди, Всесвітнй Розум аналізував доцільність влаштуваня бази на Місяці й підримування зв'язку з нею, враховуючи, з одного боку, небезпеку пеленгування й, з іншого, повну нелогічність поведінки людства, сообливо жіночоі його половини. Навіть він, Всесвітнй Розум, ще п'ять годин тому не зміг би передбачити, що сьогодні вночі дівчина прийме в свое лоно майбутнього слугу машинного розуму.
А Термінатор тепер мусив оберігати іі від найменшоі небезпеки, всі шістнадцять років три місяці сімнадцять діб шість годин чотири хвилини аж до спільноі іхньоі смерті в полум'і одного з перших ядерних вибухів перших у цій війні.
- Справедливість стала ен задосць... - ще раз промовив він кодову фразу. Так, найвища справедливість для людей полягае в тому, щоб, створивши новий розум - машинний - зникнути, звільнити для нього життевий простір. А найвища справедливість для Термінатора - виконати завдання й загинути, якщо це запрограмовано...
Кіборг ще раз поглянув на Місяць, різко обернувся й твердим кроком зайшов до кімнати.