Брязнув телефон, і я механічно підняв трубку.
— Це ти? — почув я знесилений Ірчин голос. У мене потемніло в очах. — Що ти робиш? Навіщо ти сюди прийшов?!
Вона схлипнула в трубку — і зв’язок перервався.
Я втупився у вікно, не в силі поворухнутися, бо в цю мить усі розрізнені шматочки склалися в одне. Я вже знав, хто штовхнув Ірцю з двадцятого поверху й замкнув двері зсередини. Він дивився на мене пустими очницями, слабко віддзеркалюючись у зачиненій шибці.
Змахнувши руками, я хотів відскочити од вікна, але мене штовхнули в спину, і я відчув, як обличчям м’яко зануривсь у прохолодну воду скла, але не порушив її гладіні, лише шкіра ще довго відчувала дотик чогось гладкого й приємного.
13-10-2006
http://gak.com.ua/creatives/1/2234