Він нікому не зміг розповісти справжню причину того, нащо він відкрив цю крамницю. Кармайклу він сказав, що задля втіхи. Дійсно, інколи він відчував глибоку втіху. Але в інших випадках — таких як цей — був тільки душевний біль і сором. Особливо сором.
«Ми маємо те, що вам треба». Тільки Теллі знав, що звернення було не до окремих людей, які відвідували крамницю. Займенник стояв у множині, а не в однині. Звернення стосувалося всього світу — світу, чиє б майбутнє, дбайливо і любовно, було перероблено під керівництвом Пітера Теллі.
Змінити головне річище майбутнього було нелегко. Майбутнє — це піраміда, що формується поволі, камінь за каменем, і Теллі повинен змінювати його камінь за каменем. Для цього потрібні певні люди — люди, які б творили й будували, люди, яких необхідно оберігати.
Теллі давав їм усе, що було треба.
Звичайно, існували і люди, які мали лихі заміри. Їм Теллі також давав те, що треба було світові — їхню смерть.
Пітер Теллі не жадав цієї страшної влади. Але ключ попав у його руки, і йому стало духу не передати цього ключа нікому із смертних. Траплялось, що він помилявся.
З того часу, як йому на думку спала метафора, він почувався дещо впевненіше.
Ключ від майбутнього. Ключ, який він тримав у своїх руках.
Згадуючи про це, він відкинувся в кріслі, щоб дотягтися до старої, досить-таки пошарпаної книги. Та відразу відкрилася на потрібній сторінці. Губи Пітера Теллі ворушилися; сидячи в задній кімнаті своєї крамниці на Парк-авеню, він у котрий уже раз перечитував давно знайомий текст. «І ще скажу я тобі, що нарікаю тебе Петром… І я дам тобі ключі від царства небесного…»
© ВСЕСВІТ. — 1988. — № 4.
© КОВАЛЕНКО Олександр, КУРБАТОВ Володимир, переклад з англійської, 1988.
Картьє, Тіффані — відомі ювелірні магазини Нью-Йорка
Атропа — у грецькій міфології одна з трьох богинь долі. її обов’язок — перерізати нитку людського життя