— Мені прийшла ідея написати про це у газеті. «Останні новини: На Місяці аж юрмиться від ангелів. Новий радар розкрив прадавню таємницю».
Аріель засміявся:
— Хіба ти не чула про астероїди?
Сесілія втішилася, бо тепер вона була у своїй тарілці. Вона прочитала про всесвіт більше, ніж будь-хто у її віці. На початку хвороби вона простудіювала цілу копицю примірників «Ілюстрованої науки».
— Звичайно, — відповіла Сесілія. — Це такі крихітні планетки, які кружляють по своїх орбітах навколо Сонця. Але їх так багато і вони такі маленькі, що навіть не мають імен. Більшість їх позначена лише номером.
Аріель заплескав у долоні:
— Браво! Отже, про небесну красу ти знаєш більше, аніж гадала. Коли мені хочеться побути наодинці з собою, скажімо, впродовж п’ятдесяти чи ста років, я обираю один із таких астероїдів. Хоч ангелів страшенно багато, проте астероїдів більше. Волочитися по універсуму на крихітній планетці після буйних словесних баталій між ангелами у місцях нашого загального збору — просто насолода. Інколи я перестрибую собі з астероїда на астероїд. От весело!
Ця розповідь здалася Сесілії надто вже простою.
— Ти, мабуть-таки, брешеш.
Вона подивилася у його сапфірові очі, та одразу ж потупила погляд — дуже вже серйозне було звинувачення.
— Шкода, — мовив Аріель. — Бо ангели ніколи не брешуть. Ти, певно, зовсім не віриш, що я ангел.
— Розповідай іще, — попросила Сесілія, закопиливши губки.
— Найприємніше сидіти на кометі.
— На кометі?
— Наприклад, на кометі Галлея. Щоб обійти навколо Сонця, їй необхідно перебувати в дорозі 76 років. Однак її траєкторія так далеко врізається у космічний простір, що все відбувається надзвичайно швидко. Їзду на кометі можна порівняти хіба що зі спуском по ковзанці. От тільки на ковзанці можна вчепитися руками і знову видертися нагору, а з кометою так не вийде.
Сесілія покивала головою.
— Та хай уже, повірю тобі, — сказала дівчинка. — Я б і сама не проти повозитися на кометі. Однак ніколи не думала, що ангели так люблять гратися.
Ангел Аріель заглянув їй у вічі:
— Я казав, що Бог створив Адама і Єву, аби хтось міг стрибати поміж дерев та бавитися в саду у хованки. Бо що вартує сад, коли в ньому не можуть гратися діти.
Сесілія кивнула, а Аріель говорив далі:
— Не штука мати величезний всесвіт із мільярдами зірок та планет, місяців та астероїдів, коли у ньому немає ангелів, котрі б могли тішитися його красою.
Сесілія перервала його мову:
— Згідна, усе, що ти сказав, звучить розумно, але абсолютно жодного слова про це не сказано у Біблії.
Аріель не відповів. Сказав щось зовсім інше:
— Якби Бог створив усе тільки для того, аби задемонструвати свою могутність, був би він самозакоханим Богом. У небесному безмірі сотні мільярдів галактик, у кожній з них — приблизно сотні мільярдів сонць. А тепер спробуй угадати, скільки планет і місяців, не кажучи вже про астероїди. І незліченна армія ангелів. Гріх скаржитися на нестачу місця чи на погані для нас часи.
— Без сумніву! Ласкаво просимо!
— Це ми, Сесіліє, утримуємо весь універсум укупі. У Бога на плечах ніколи не сиділи ворони, зате він мав цілу армію ангелів.
Сесілія почала порпатися в снігу палицею.
— Якби ти про все це написав книжку, то, напевно, одержав би Нобелівську премію, а то й дві.
— Чому дві?
— Одну — в сфері теології, іншу — астрономії. Однак могли б тебе й завалити. У гіршому випадку можна було б претендувати на Нобелівську премію в галузі фантазії. Її ти заслуговуєш.
Аріель розсміявся:
— Не можу змагатися з такими серйозними вченими. Вони вважають, що усі таємниці природи можна розгледіти в окуляр мікроскопа чи телескопа. І вірять тільки в те, що можна зважити і виміряти. Однак дано їм збагнути лише дещицю. Вони не розуміють, що бачать усе в дзеркалі, в загадці. Ангела не зважиш і не виміряєш. Тут не допоможе й спостереження дзеркала під мікроскопом. У результаті тільки чіткіше й виразніше розгледиш власне зображення. Краще вдатися до фантазії.
Сесілія все енергійніше порпалася палицею в снігові.
— Я б залюбки пограла в «класики» між астероїдами. Або потанцювала на Місяці чи міцно вчепилася за якусь гарненьку комету и політала по всесвіту. Бо ж усе це і є небом, казав ти…
— Справді?
— Багато людей вірять у те, що після смерті потраплять на небо. Це правда?
Аріель тяжко зітхнув:
— Ви уже на небі. Саме цієї миті. Час уже припинити пусті суперечки. Зовсім не личить вам сваритися й вимахувати руками перед лицем Бога.
— Ти не відповів на моє запитання.
— Ви приходите й відходите, йдете своєю дорогою і знову приходите. Те ж саме відбувається із зорями та планетами.
— Ля, ля, ля!..
Сесілія вдарила палицею об землю.
— Ти сердишся, Сесіліє?