© О.Сенюк (переклад), 1990
© Ілун Вікланд (ілюстрації)
Кожен має право бути Карлсоном
Карлсон згадує, що він іменинник
Карлсон - найкращий в класі
Карлсон ночує в Малого
Карлсон найкраще жартує в темряві
Карлсон стає найбільший у світі багатій
А далі писалося:
Малий спершу обміркував свою відповідь.
І Малий лишився сам.
[498]
Малий швиденько проковтнув кашу.
У Малого обличчя засяяло з радощів?
- Звідки я знаю?
Зате Карлсон не зітхнув, а втішився.
- Що ти задумав? - злякано спитав Малий.
Карлсон ще дужче розсердився.
Карлсон докірливо похилив голову.
- Ділю,- відповів Карлсон.
- Не чіпай! - крикнув Малий.
Він утупився очима в Малого.
Такого Малий не сподівався.
Очі Карлсонові засяяли.
Він шугнув униз і спинився коло Малого.
Малому аж дух забило.
- Ох, що тепер скаже мама?
- Допоможи мені...- почав він.
- Фе,- сказав Малий.
- От чудово, правда ж, Малий?
Боссе зареготав.
- Цить!- сказав Малий. Боссе пирхнув. [512]
- Ти дурний,- сказав Малий.- Дурний як пень!
- Ти дурна,- сказав Малий.
- Послухай, синку...- почав тато.
- Кінь у тебе вийшов не дуже гарний!
Боссе так зареготав, що мало не впав зі стільця.
- А Малого ти що, забув? - додала Бетан.
Малий випручався.
Малий сів на ліжку.