На екрані — лікарняне ліжко, на ньому — мумія у бинтах під крапельницями.
— Я Оксана Гуща, — голос часом нерозбірливий і дублюється рухомим рядком.
Оксана зайшла в тяж, батько дитини від них відмовився, на Окружну вже ходити не могла — важка вагітність, жили на материну пенсію. На дев’ятому місяці її знайшов такий собі Григорій і запропонував допомогу від благодійного фонду «Деметра». Оксана погодилася і поїхала народжувати до Америки. На цьому репортаж уривався титром «Далі буде». — І що ж далі? — Зірку ця історія не схвилювала.
— Ми вийшли на цю «Деметру» і розколупали, що під законною медичною установою криється злочинний міжнародний синдикат. Проплачують пологи в Америці дуреп, як ця Оксана і попередня жінка, укладають з ними угоду англійською мовою, в якій жінки анітелень, забирають новонароджених дітей і виштовхують недоладних мам найдешевшим класом додому. Без грошей і без дитини.
— А чому ж ти одразу все не розповів у передачі? Ця твоя «Деметра», мабуть, не спить.
— З тебе вийшла б гарна бізнесвумен, все прораховуєш. Я чекаю, доки «Деметра» сама вийде на мене і запропонує умови. На які я може й пристану. Вудка в моїх руках.
— Пристанеш? За грубі гроші можеш відкрутити всю історію назад? Дозволиш злочинцям і далі грабувати й убивати?
— Саме так, Старко-Зірко, саме так, за грубі гроші. Давно впольовую нагоду. Обридло ходити під кимось. Хочу власну, незалежну програму, власний канал, дідько його мамі! Це безвідходний бізнес. Той, хто не хоче світитися, — нехай платить. Хто труситься над своїми неправедними грішми і жлобиться заплатити — зароблятиме мені популярність і рейтинги. Я не програю в усіх випадках.
— А якщо «Деметра» замовить тебе кілеру?
— Я сам вибиваю з «макарова» дев’ять з десяти. — І не боїшся отого одного, десятого?
— Старко, не навроч. Боятися немає часу. Знайшов золоту жилу і хочу її освоювати.
— А сумління?
— Сумління, сумніви, сум… Одного кореня слова! А я хочу жити весело й удатно.
— Навіщо ти мені звіряєшся?
— А ти хіба думаєш інакше?
Бойко Георгій, 16 років, надійшов із симптомами гострого харчового отруєння. Отруйна речовина не ідентифікована.
Скарги на болі в суглобах, у шлунку, блювання. Температура 38,0. Стан середньої важкості.
Назар Марченко, 15 років, надійшов із симптомами гострого харчового отруєння. Отруйна речовина не ідентифікована. Скарги на болі в суглобах, у шлунку, слабкі судоми. Температура 38,7. Стан стабільно важкий. Іван Залізняк, 16 років…
Марія Горда, 16 років…
Остап Кириченко, 15 років…
Tuеsday Принц Уїльям підняв слухавку внутрішнього палацового телефону.
— Папік, це я, Віллі, у мене проблема, маю до тебе розмову.
— Заходь після ланчу.
Майбутній король-юніор Сполученого королівства особливо зблизився з батьком після наглої смерті матері.
Норовиста й непогамовна леді Ді за життя стояла між дітьми й принцом Чарлзом як скеля непорушна. Особливо після оприлюднення того гречаного поля, куди вскочив благовірний. А напівосиротівши, хлопці з батьком стали неначе членами однієї бойскаутської команди.
У кабінеті батька Віллі побачив сухорляву сідницю у картатій спідниці над вовняними грубими гетрами — принц шнурував черевики. Чарлз збирався до шотландського клубу й убрався відповідно. Кілт виглядав на ньому бездоганно.
Принаймні краще за брюки, бо відпрасованими фалдами приховував деяку гандрабатість підстаркуватого спадкоємця, який уже давно убився в колодочки, а й досі не посів чільного місця на королівському сідалі.
— Папік, я хочу влаштувати вечірку.
— Тільки не кажи дідові.
— Наїхав на тебе? — співчутливо запитав Вільям.
— Конкретно.
— За віщо?
— За наш вікенд у Греції, пам’ятаєш?
— Ми тоді класно відтягнулися.
— Не кажи, мене герцог Единбурзький так взув… cказав, що я впав на хвіст перед цим торгівцем.
— Дід кричав?
— Аж захлинався.
Погляд Віллі ковзнув по газетній шпальті, де червоним фломастером підкреслено: «Герцог Единбурзький викликав на килим принца Вельського». Вільям узяв газету, вичитав:
«Причиною батьківського гніву стала нещодавня поїздка принца Чарлза та його синів — Вільяма й Гаррі — до Греції.
На запрошення грецького судовласника Яна Лациса, який узяв на себе всі витрати. На думку герцога, таке «падіння на хвіст» негідне осіб королівської крові й дискредитує монархію. Герцог висповідав синові у присутності королевиматері, королеви Єлизавети, принцеси Маргарет і численних гостей на приватному прийнятті у Сандрингхемі. Герцог розпалився від гніву і здійняв жахливий галас. На щастя, він тоді не знав, що Чарлз планував узяти на цей вікенд свою давню приятельку Камілу Паркер-Боулз, якій взагалі відмовлено у доступі до королівських апартаментів. Позаяк галасу було б більше. Кажуть, що Лацис залетів на суму понад 150 тисяч фунтів, бо фінансував гульки принца та 22-х родин його друзів на своїй яхті «Олександр». Де було обладнано дискотеку, залю для бальних танців, величезну турецьку баню, басейн і навіть майданчик для гелікоптерів».
— Тату, не зважай. Дід не злопам’ятний.
— Еге ж. Він просто злий, і пам’ять у нього добра.
— То я можу збирати паті?
— Збирай, я прикрию. Кого запросиш?