Михайло Драй-Хмара - Гальченко Сергій

Михайло Драй-Хмара

Передмова, упорядкування та примітки С. А. Гальченка

Серія «Митці на прицілі» заснована у 2018 році

Художник-оформлювач А. В. Нотова

© С. А. Гальченко, передмова, упорядкування, примітки, 2018

© А. В. Нотова, художнє оформлення, 2018

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2018

Неокласик – сталінський золотовидобувач

Сергій Гальченко

Хронологія життєвого і творчого шляху видатного українського поета, перекладача, вченого-філолога Михайла Панасовича Драй-Хмари не є багатою на якусь участь у якихось епохальних подіях, що творилися на його очах у період історичних переломів. Він мав талант від Бога – бути поетом і вченим-словесником, знавцем дев’ятнадцяти мов і міг би реалізувати свій талант якнайповніше лише за сприятливих умов, але цього не сталося через штучні обставини людомористичної системи, яка перемелювала у своїх жорнах усе те, що нібито загрожувало її існуванню.

Жертвами сталінської тоталітарної системи стали мільйони безневинних людей, розстріляних у катівнях НКВС чи замучених на виснажливих роботах у неісходимому Сибірі, в Ухтпечлазі, на Колимі чи в Карагандинських концтаборах.

Михайло Драй-Хмара добував золото – вимивав його із золотоносного піску і породи у холодних колимських річках, що передчасно обірвало його життя.

Серед нечисленних біографічних документів М. Драй-Хмари, які дійшли до нас, є «Трудовий список» (тобто трудова книжка), конфіскований під час арешту 5 вересня 1935 р. На перших її сторінках автор власноруч 8 липня 1930 р. записує відомості, підтверджуючи їх відповідними документами, починаючи з дати народження 28 вересня (за старим стилем) 1889 р. («Свидетельство Полтавской Дух. Консистории» від 8 квітня 1910 р. ч. 9930). Далі: національність – українець; соціальний стан – селянин – «син козака-селянина» («Посемейный список» 1910 р.); освіта – вища; професія – професор слов’янської філології зі стажем 15 років (підтверджується трьома документами. Див. текст матеріалів слідчої справи, що повністю друкується в цьому виданні. – С. Г.)

Орієнтуючись на «Дані про проходження служби», що теж повністю друкуються в розділі «Слідча справа», спробуємо відтворити в загальних рисах біографію М. Драй-Хмари.

Що ж було конфісковано у квартирі М. Драй-Хмари під час обшуку і арешту 6 вересня 1935 р.? Із дуже узагальненого списку видно, що, крім паспорта, профспілкового та військового квитків, було вилучено журнали: «Червоний Шлях» (64 прим.), «Життя й Революція» і «Літературно-Науковий Вістник» (153 прим.), «Україна» за редакцією М. Грушевського (4 прим.), «Нова Генерація» (21 прим.), «Літературний ярмарок» (10 прим.), «Шлях» (14 прим.); видання творів В. Винниченка (11 прим.), М. Вороного (4 прим.), Л. Троцького «Литература и революция» (1 прим.), М. Грушевського «Історія української літератури» (22 прим.), «Україна в епоху капіталізму» (4 прим.) і «Українська нова література» (14 прим.), «Українські думи», «Український народ» та інші видання (8 прим.). Слідчі Сергієвський і Косило забрали навіть газету «Известия» за 1917 р. (4 прим.). Пункт четвертий цього конфіскаторського списку «Разная переписка и один комплект фотоснимк[ов]» – без зазначення кількості документів. Тут, очевидно, була листівка за 1911 рік від болгарки Наташі, яка 1910 р. приїжджала в село Малі Канівці до свого діда-поміщика і в яку закохався юний Михайло Драй. За цю листівку після арешту його звинувачували у зв’язках із закордоном.

У протоколі допиту М. Драй-Хмари від 21 листопада 1935 р. начальник 4 відділення Особливого відділу НКВС Писарєв поставив таке запитання:

«У Вас изъято большое количество националистической литературы, изданий в период гражданской войны, в последние годы. Вся эта к.-р. литература по своему содержанию подлежала уничтожению. Для чего Вы ее продолжали хранить у себя?»

О т в е т: «Я не знал о том, что вся эта украинская литература, которая хранилась у меня, подлежит уничтожению. Я также не знал о том, что запрещение на эту литературу относится к частным лицам. Я свою библиотеку не просматривал вообще с 1933 года».

19 лютого 1936 р. старший лейтенант державної безпеки Писарєв в останньому пункті обвинувального заключення у справі М. П. Драй-Хмари за статтею 58 (4, 11) Карного кодексу УРСР записав таке рішення: «Перечисленная в протоколе обыска националистическая литература – изъята и подлежит уничтожению».

Таке одноосібне рішення затвердив помічник начальника особливого відділу Управління державної безпеки НКВС УРСР і КВО капітан держбезпеки Самойлов.

А вже наступного дня, 20 лютого 1936 р. у постанові, підписаній Писарєвим і Самойловим, зазначалося:

«Перечисленную в протоколе обыска с № 5 по № 23 националистическую литературу в количестве трехсот семидесяти трех (373) экземпляров – СЖЕЧЬ».

В акті від 20 лютого 1936 р., підписаного тим же Писарєвим і його помічником Бондаренком, засвідчено факт знищення цієї літератури:

«Уничтожена литература в количестве трехсот семидесяти трех (373) экземпляров, изъятая у Драй-Хмары М.А. во время его ареста 5/IX.1935 г., согласно протокола обыска от того же числа (л. д. № 9)».

Донька поета Оксана Михайлівна Ашер згадувала про втрачені матеріали (переклади) під час арешту: «Закінчено (перед арештом. – С. Г.) переклад першої частини “Божественної комедії” Данте і перекладено з другої частини більше половини».

Улітку (1935 р.) дружина Михайла Панасовича з донькою перебувала у своїх батьків у Білій Церкві. Драй-Хмара залишився у Києві, де часто зустрічався з М. Рильським і читав йому свій переклад «Божественної комедії». Хоча Рильський не знав італійської мови, він був зацікавлений у цьому перекладі.

Другий фатальний арешт прийшов 4 вересня 1935 року (у всіх документах слідчої справи зазначається дата 5 вересня). Усю ніч до ранку енкаведисти робили трус у приміщенні Драй-Хмари (на вул. Садовій, № 1, кв. 5). «Усе шукали якоїсь зброї, якої ніколи не було. Забрали все, що мало цінність, рукописи, книжки. Тоді був сконфіскований грубий зошит – переклад «Божественної комедії» Данте, але чомусь у протоколі цей переклад не був зазначений»[1].

Крім звинувачення М. Драй-Хмари в українському націоналістичному русі і причетності до якоїсь міфічної контрреволюційної організації, йому інкримінували зв’язки із «Польською організацією військовою» («ПОВ») і її ймовірними членами – поляками Г. Г. Політуром (аспірант Інституту польської культури), Л. Г. Кржижевським, В. Ф. Пищалком, Л. Корицинським, які були засуджені 1933 р. М. Драй-Хмара нібито був залучений членами «ПОВ» до викладацької роботи в польських педвишах, де читав лекції, в яких відображалися націоналістичні контрреволюційні настанови в питаннях національного порядку, зокрема щодо викладання слов’янських мов.

Для підсилення своєї версії слідчий долучив до справи М. Драй-Хмари витяги з протоколів допитів Г. Г. Політура (19 жовтня 1933 р.), Л. С. Кржижевського (25 жовтня 1933 р.), В. Ф. Пищалка (19 вересня 1933 р.), Л. Корицинського (28 червня, 2 липня 1933 р.). Викладач Польського педінституту В. Ф. Пищалко 19 вересня 1933 р. нібито подав такі свідчення, які зафіксовані у протоколі допиту: «Большое влияние уделялось организации вопроса воспитания студенчества в националистическом духе. Для этой цели Сохацким (директор Польського педінституту. – С. Г.) был укомлектован лекторский и профессорский состав института лицами, враждебно настроенными к Соввласти. Достаточно указать, что основные дисциплины читались ДРАЙ-ХМАРОЙ, ВИННИЦКИМ, ВУЙЦИКОМ (усі три колишні викладачі Кам’янець-Подільського університету. – С. Г.), РУДНИЦКИМ (викладач Польського педвишу). Леон Корицинський 28 червня 1933 р. свідчив, що разом із проф. М. Драй-Хмарою, «с которым я сблизился, мы протаскивали теорию индоевропеизма языкознания, что он ее проводил, а я наиболее развитой среди студентов, молчал, а аудитория была слепой».

На другому допиті 7 жовтня 1935 р. слідчий (начальник 4-го відділення О. В. Писарєв) ставив дуже дивовижні запитання, на які М. Драй-Хмара не міг дати точної відповіді: коли і за що і чи одночасно були заарештовані його колеги по роботі в Кам’янець-Подільському університеті, в Інституті мовознавства в Києві, в Польському педінституті в Києві, але найголовніше – про літературне угруповання неокласиків (Рильський, Зеров, Филипович) як націоналістичну контрреволюційну організацію. Чи міг київський професор дати конкретні відповіді, коли, хто і за що був репресований радянською владою? Звичайно ж ні, але мусів (яким чином – це вже інше питання) відповідати. Із його відповідей довідуємося про його перший арешт:

«ГРИНЧЕНКО был арестован вместе со мной, в феврале 1933 года. Вместе же нас впоследствии и освободили. […]

КУРИЛО Е.Б. была арестована в Киеве, в 1933 году, примерно в тот же период, когда был арестован и я.

ТРОХИМЕНКО был арестован несколько ранее меня. Сейчас он находится в ссылке. […]

О причинах ареста этих лиц я не знаю».

Слідчий домагався визнання, що група неокласиків (Зеров, Филипович і Рильський) була націоналістичною організацією, на що одержав узагальнену неконкретну відповідь: «Ми отражаем, по существу, единое националистическое стремление».

Донька М. Драй-Хмари Оксана Ашер згадувала, що її батька було вперше заарештовано в лютому 1933 року, але звільнено із в’язниці через три місяці. НКВС видав звільненому довідку, що йому мають виплатити зарплату за два місяці, але ніхто не збирався виплачувати платню звільненому з роботи вченому, якого виключили навіть із спілки наукових працівників, а з бібліотек вилучили його твори. До другого арешту у вересні 1935 р. не можна було влаштуватися на роботу більше ніж на місяць. Навіть деякі знайомі і вчорашні друзі перестали вітатися з опальним професором-неокласиком. Не можна було друкувати під власним прізвищем навіть переклади, а тому М. Драй-Хмара просив М. Рильського поставити своє ім’я під його перекладом. Але й це не вирішувало скрутних матеріальних проблем.

Протоколи допитів М. Драй-Хмари (а їх усього чотири – за 19 вересня, 7 жовтня, 15 жовтня, 21 листопада 1935 р.) засвідчені підписами ув’язненого:

«Показания мне зачитаны. С моих слов записано правильно, в чем и подписываюсь». (19 вересня 1935 р.).

«Показания с моих слов записаны правильно, мною прочтены, в чем и подписываюсь». (7 жовтня 1935 р.).

«Показания с моих слов писаны правильно, в чем и подписываюсь». (21 листопада 1935 р.).

Під протоколом допиту за 15 жовтня 1935 р. підпис М. Драй-Хмари відсутній.

Враження від прочитання протоколів надзвичайно сумне не через відповіді М. Драй-Хмари, який, не обмовляючи своїх друзів і колег, на першому допиті 19 вересня 1935 р. (чомусь лише через два тижні після арешту) став зізнаватися у своїх «провинах».

«В периоде 1921–1922 гг. я особой активности в националистической деятельности не проявлял, глубоко анализируя ошибки петлюровщины.

В 1923 году я переехал в Киев, где у меня наметился резкий рецидив в сторону возврата к националистической деятельности и воз[з]рениям. […]

Националистические воззрения мои под влиянием указанных выше людей (Єфремова і Могилянського. – С. Г.), посещения вечеров Историко-филологического о[бщест]ва окрепли. […]

Ярко выраженных политических настроений, направленных против Соввласти, у меня не было. У меня было недовольство национальной политикой, которое находило отражение в моей литературной деятельности. (Це вже самообмова, бо в літературній творчості навіть натяку на це не було. – С. Г.).

Я был враждебно настроен против Соввласти, отражая стремление националистов-контрреволюционеров, ставших на путь борьбы с Соввластью. Я отражал это в своей литературной деятельности. Я таким образом поставил себя в ряды активных поборников украинского националистического к.-р. движения на Украине».

А під цими словами власноручне свідчення М. Драй-Хмари: «Показания мне зачитаны. (Навіть не прочитані ним особисто! – С. Г.). С моих слов записаны правильно, в чем и подписываюсь. М. Драй-Хмара».

І в цьому, і в інших протоколах допитів і постанов вражає «ерудиція» допитувача (слідчого) – начальника 4-го відділення особливого відділу УДБ НКВС УРСР Писарєва, який дуже багато знав і про оточення М. Драй-Хмари в Кам’янець-Подільському університеті, і про атмосферу в літературно-наукових колах міста Києва після переїзду 1923 р. сюди письменника. Складається враження, що такі запитання готували професійні філологи, історики, тогочасні політологи, як і відповіді самого Драй-Хмари, якому вже зачитували їх після відповідного психофізичного опрацювання, тобто побиття.

Щоб підсилити доказовість звинувачень проти М. Драй-Хмари, Писарєв долучив до слідчої справи витяги з протоколів допитів імовірних членів «Польської організації військової» Г. Г. Політура, Л. С. Кржижевського, В. Ф. Пищалка і Корицинського, а також копії заяв М. К. Зеров (від 15 листопада і 3 грудня 1935 р.), П. П. Филиповича, протоколи допитів М. М. Вороного (від 11, 14 і 15 квітня 1935 р. і 8 лютого 1936 р.), протоколи допитів М. К. Зерова (від 11 лютого 1936 р.) і М. С. Козуба (від 11 червня 1935 р.). Але й цього було замало, і тому слідчий влаштовує очні ставки М. Драй-Хмари із М. К. Зеровим (13 лютого 1936 р.), М. М. Вороним (17 лютого 1936 р.), П. П. Филиповичем (17 лютого 1936 р.).

З-під першого трьохмісячного арешту 1933 р. М. Драй-Хмару було звільнено через недоведення його провини. Після другого арешту каральні органи мусили «накопати» достатню кількість компромату, щоб виправдати своє існування. Планувалося щось на зразок колективного процесу над заарештованими націоналістами-неокласиками і їхніми прихильниками, але хоч якоюсь мірою непоступливість М. Драй-Хмари, проявлена ним під час слідства, стала причиною того, що його справу було виокремлено. У вже згадуваному звинувачувальному заключенні, підписаному Писарєвим 19 лютого 1936 р., подається інформація (довідка), що в лютому 1936 р. згідно з вироком Військового трибуналу Київського військового округу М. Зеров, П. Филипович і М. Лебідь уже засуджені за статтею 54-8 і 11 на 10 років виправно-трудових таборів, а М. М. Вороний і М. С. Козуб – на вісім років ВТТ.

Позицію М. Драй-Хмари після завершення «слідства» Писарєв сформулював так:

«Свое участие в националистической к.-р. деятельности с 1916 по 1929 г. ДРАЙ-ХМАРА подтверждает частично, указывая на наличие в своей деятельности националистических ошибок и тенденций, не переросших в активные формы националистической к.-р. деятельности.

Признавая свое примиренчество к национализму, ДРАЙ- ХМАРА отрицает свое участие в активной к.-р. деятельности совместно с ЗЕРОВЫМ, ФИЛИППОВИЧЕМ, ЛЕБЕДЕМ и другими.

Учитывая националистическую контрреволюционную деятельность ДРАЙ-ХМАРЫ на протяжении ряда лет, изобличение его националистической деятельности осужденными соучастниками,

П о л а г а л бы

Дело за № 101, по обвинению ДРАЙ-ХМАРЫ Михаила Афанасьевича, 1889 г. рождения, уроженца села Малые Каневцы, Чернобаевского района, Киевской области, ныне жителя г. Киева, быв[шего] профессора украиноведения, снятого с работы за национализм, быв[шего] профессора вузов при Центральной Раде, ранее арестовывавшегося за националистические к.-р. проявления, – совершении преступлений, предусмотренных ст. 54-8 и 11 УК УССР – направить на рассмотрение Особого Совещания НКВД СССР с ходатайством о заключении ДРАЙ-ХМАРЫ М.А., как социально опасного, в концлагерь, сроком на ПЯТЬ лет».

1. Військовий прокурор КВО Перфільєв, розглянувши обвинувальний висновок, 21 лютого 1936 р. за поданими матеріалами слідства «нашел», що

«а) ДРАЙ-ХМАРА с 1916 года примыкал к украинскому националистическому движению. При Петлюре, Центральной Раде и Гетмане на Украине ДРАЙ-ХМАРА работает по воспитанию кадров для этих правительств.