Незвичний колір ландшафту, зауважив Грегор.
Арнольд кивнув. Він зайшов на посадку, вправно зробив коло, вирівняв корабель, обережно знизився, втримуючи рівновагу, і вимкнув двигун.
«Цікаво, чому тут немає рослинності»,подумав Грегор.
За хвилину він усе зрозумів. Корабель на секунду завис, а далі провалився у те, що здавалося «рівниною», і пролетів ще вісім футів, поки гепнувся на поверхню планети.
Вони прийняли за рівнину надзвичайно щільний туман, можливий лише на Деннеті.
Мандрівники поквапливо відстібнули паски безпеки й перевірили зуби, кістки та зв'язки. Переконалися, що з ними все гаразд, і взялися перевіряти корабель.
Для нещасного старенького космічного апарата пригода скінчилася не так вдало. Радіо та автопілот цілком вийшли з ладу. Погнулися десять пластин на кормовій частині, і, найгіршевиявилися пошкодженими деякі вразливі деталі пристрою керування напрямком руху.
Нам ще й пощастило,підсумував Арнольд.
Могло бути й гірше,погодився Грегор, вдивляючись у туман,але наступного разу, прошу, ліпше сідай на автопілоті.
Я навіть радий, що так сталося,заявив Арнольд.Тепер ти побачиш, як Конфігуратор нас рятуватиме. Негайно берімося до роботи.
Вони записали всі пошкоджені деталі. Арнольд підійшов до Конфігуратора, натиснув кнопку і сказав:
Пластина зовнішньої обшивки корабля, площа п'ять дюймів, товщина півдюйма, сталевий сплав 342.
Машина миттю виготовила замовлення.
Нам потрібен десяток таких,нагадав Грегор.
Знаю,Арнольд знову натиснув кнопку.Ще одна.
Машина ніяк не реагувала.
Напевне, треба повторити команду цілком,припустив Арнольд.
Він знову натиснув кнопку і повторив:
Пластина зовнішньої обшивки корабля, площа п'ять дюймів, товщина півдюйма, сталевий сплав 342.
Машина не працювала.
Дивно,знизав плечима Арнольд.
Ще б пак,Грегор відчув неприємний холод десь у животі.
Арнольд спробував знову, й знову марно. Він подумав, потім натиснув кнопку й сказав:
Пластмасовий чайник.
Машина видала чайник з яскраво-синього пластику.
Ще один,сказав Арнольд. Коли Конфігура-тор жодним чином не зреагував, він попросив воскового олівця. Машина видала восковий олівець.
Ще один восковий олівець,скомандував Арнольд.
Машина не працювала.
Цікаво,сказав Арнольд.Я мав би передбачити подібну можливість.
Яку можливість?
Мабуть, Конфігуратор може виготовити що завгодно,пояснив Арнольд,але тільки один раз.
Він спробував зновумашина виготовляла різні речі, але тільки в одному примірнику.
Просто чудово,розвів руками Грегор.Нам потрібно ще дев'ять пластин. І для пристрою керування напрямком руху знадобиться чотири однакові деталі. Що робитимемо?
Та щось придумаємо,оптимістично відгукнувся Арнольд.
Сподіваюся,пробурчав Грегор.
Задощило. Партнери обміркували ситуацію.
У мене єдине пояснення,озвався Арнольд за кілька годин.Тут задіяний принцип задоволення.
Та невже?гмикнув Грегор. Він дрімав, заколисаний стукотінням крапель по обшивці корабля.
Ця машина вочевидь наділена чимось на кшталт інтелекту,вголос міркував Арнольд,адже вона отримує наказ, переводить його в команди для певних дій і виготовляє речі згідно з програмою, закладеною в її пам'ять.
Ну виготовляє,зітхнув Грегор,але ж тільки один раз.
Так. А чому тільки один раз? Це і є ключем до вирішення наших проблем. Гадаю, ідеться про самообмеження, причина якогопотреба задоволення. Ну, можливо, чогось схожого на задоволення.
Я щось не дуже тебе розумію,похитав головою Грегор.
Сам подумай. Конструктори не програмували б машину на такі обмеження. Єдине можливе пояснення ось яке: аж така складна машина може набувати майже людських рис. Від виготовлення нової речі вона отримує приблизно таке саме задоволення, як і людина. Але тільки від виготовлення речі, справді нової для неї. Після цього Конфігуратору хочеться виготовляти вже щось інше.
Грегор крізь сон байдуже слухав Арнольдове патякання.
Реалізації власного потенціалуось чого прагне машина. Найбільше Конфігуратор бажає створювати все, що тільки можливо. З його точки зору повторення того, що вже одного разу виготовлене,марнування часу.
Такої нісенітниці я ще зроду не чув,нарешті озвався Грегор,але якщо все й справді так, то що ж із цим робити?
Гадки не маю,розвів руками Арнольд.
Ну, так я й знав.
На вечерю цього разу Конфігуратор приготував цілком пристойний ростбіф, на десерт був яблучний пиріг по-конфігураторському та гострий сир. Настрій приятелів після вечері значно покращав.
Заміна,мовив нарешті Грегор, викуривши сигару від Конфігуратора,ось що нам доведеться спробувати. Ми можемо використовувати для пластин не лише сплав 342. Є багато матеріалів, які можуть витримати космічну подорож.
Конфігуратора не вдалося спокусити виготовленням пластини з заліза або феросплавів. Приятелі попросили в машини й отримали бронзову пластину. Далі вона відмовилася виготовляти пластини з міді чи олова, зате погодилася на створення алюмінієвої, кадмієвої, платинової, золотої та срібної пластин. Вольфрамова була винятковою рідкістю, тож Арнольда зацікавило, як машина взагалі змогла її вилити з цього металу. На плутоній Грегор наклав вето, і, таким чином, були використані майже всі придатні метали. Арнольдові сяйнула ідея: зробити одну пластину з надміцної кераміки. Останню пластину виготовили з чистого цинку.
Звичайно, благородні метали мають властивість плавитися за високої температури, але за належного охолодження вони могли б якось протриматися до Землі. Загалом, приятелі цієї ночі добре попрацювали, а наостанок випили по келиху чудового, ледь маслянистого сухого хересу.
Наступного дня вони закріпили пластини й оглянули свою роботу. Задня частина корабля нагадувала ковдру з клаптиків.
Непогано, як на мене,сказав Арнольд.
Сподіваюся, все це якось протримається до Землі,зітхнув Грегор.Тепер перейдемо до деталей пристрою керування напрямком руху.
Але виявилося, що цю проблему вирішити не так легко. Вийшли з ладу чотири однакові деталікрихкі пристрої високої точності, виготовлені зі скла та дротів. Жодна заміна у цьому випадку була неможлива.
Машина без затримки виготовила першу деталь. Але на цьому все й скінчилося. Приятелі почувалися огидно.
Маєш якісь ідеї?звернувся Грегор до Арнольда.
Давай поки що пообідаємо.
Вони вирішили, що тепер непогано смакував би салат з омарів, тож замовили його. Конфігуратор хвильку погудів, але нічого не видав.
А зараз що йому не так?розгубився Грегор.
От цього я й боявся,зітхнув Арнольд.
Чого ти боявся? Адже раніше ми не просили омара.
Омарані,сказав Арнольд.Але ми замовляли креветки. І те, й інше належить до ракоподібних. Швидше за все, Конфігуратор розрізняє класи об'єктів.
Тоді ліпше відкриймо якісь консерви,вирішив Грегор.
Арнольд знічено посміхнувся.
Ну,пробурмотів він,коли я купив Конфі-гуратора, гадав, що нам більше не доведеться дбати про їжу, і
Консервів немає?
Та нема
Вони повернулися до машини й замовили по черзі лосося, форелі, тунцявсе марно. Тоді спробували попросити смаженої свинини, баранячу ногу, телятини. Нічого не вийшло.
Мабуть, наш ростбіф минулого вечора представляв усі можливі страви із м'яса ссавців,сказав Арнольд.Цікаво. Можемо розробити теорію класифікації
Вмираючи з голоду,пробурчав Грегор. Він замовив смажену курку, і Конфігуратор приготував її без жодних вагань.
Еврика!вигукнув Арнольд.
От дідько!похопився Грегор.Треба було попросити індичку.
Дощ і далі заливав Деннет, туман стелився строкатою латаною кормою космічного корабля. Арнольд узявся до якихось складних розрахунків на логарифмічній лінійці. Грегор допив сухий херес, без жодного успіху спробував замовити ящик віскі й почав розкладати пасьянс.
Вони скромно повечеряли залишками курятини. По вечері Арнольд завершив свої розрахунки.
Це має спрацювати,виголосив він.
Що саме?
Принцип задоволення,Арнольд підвівся й почав ходити каютою.Ця машина має майже людські риси. Звичайно, вона здатна й навчатися. Сподіваюся, ми зможемо навчити її отримувати задоволення від багаторазового виготовлення однієї і тієї самої речі. А самепотрібних нам деталей.
Що ж, спробуймо,погодився Грегор.
До пізнього вечора вони розмовляли з машиною. Арнольд переконував її в тому, що від повторення можна отримати величезну насолоду. Грегор розповідав про глибоке естетичне задоволення віл виробництва такої високохудожньої речі, як деталь пристрою керування напрямком, особливо якщо його виготовити кілька разів, і кожна деталь буде точною і досконалою копією іншої. Арнольд створював ліричні пісні про гострі відчуття, творчий трепет у процесі виготовлення безлічі однакових предметів. Знову й знову ті самі деталі, виготовлені з того самого матеріалу, що з'являються з однаковою швидкістю. Найвищий екстаз! Грегор розвивав красиву філософську концепцію, яка, на його думку, цілком відповідала своєрідним здібностям машини. Концепція полягала у тому, що повторення (на противагу простому створенню) наближає до стану ентропії, а це і є досконалість.
Клацання та спалахи лампочок свідчили про те, що Конфігуратор слухає. І коли настав звичайний для Деннета вологий блідий світанок, Арнольд натиснув кнопку і дав команду виготовити деталь для пристрою керування.
Машина вагалася. Індикатори невпевнено мерехтіли, тривав процес прийняття рішення. Кожен спалах свідчив про невизначеність.
У машині ще раз щось клацнуло. Панель відійшла. Вони побачили ще один примірник потрібної деталі!
Ура!закричав Грегор і ляснув Арнольда по спині. Він швидко знову повторив наказ. Але цього разу Конфігуратор гучно й виразно загудів і нічого не видав.
Грегор спробував ще раз. Але не дочекався від машини жодної реакції. Вона більше нічого не виготовляла.
Що знову не так?дратувався Грегор.
Усе зрозуміло,сумно сказав Арнольд.Вона вирішила спробувати повторитися, аби перевірити, чи справді це їй сподобається. Спробувала і вирішила, що ніне подобається.
Машина, яка не любить повторюватися!застогнав Грегор.Це просто не по-людському!
Та навпаки,розпачливо мовив Арнольд,аж надто по-людському.
Час було вечеряти, й приятелям довелося вигадувати продукти, які Конфігуратор міг погодитися створити для них. Без проблем отримали овочеву страву, але вона здалася не надто поживною. Машина виготовила хлібину, пиріг давати відмовилася.
Молочного їх теж позбавили, мабуть, тому, що вже одного разу був сир. Нарешті, по годині спроб і помилок, Конфігуратор видав їм фунт китового стейка, очевидно, засумнівавшись, до якої категорії слід відносити кита.
Грегор повернувся до роботи з наміром збудити радість повторення в рецепторах машини. Постійне гудіння і хаотичні спалахи лампочок свідчили, що Конфігуратор досі слухає.
Арнольд, озброєний посібниками, розробляв власний план дій.
За кілька годин він підскочив з переможним вигуком.
Я знав, що знайду його!
Грегор обернувся до нього:
Що саме?
Замінник пристрою керування напрямком!він тицьнув книгу Грегору до носа.
Подивися. Учений на Веднері II винайшов це п'ятдесят років тому. Воно не відповідає сучасним стандартам, але працюватиме. І підійде для нашого корабля.
А з чого цей пристрій виготовляється ?стурбувався Грегор.
Ліпше годі й придумати. Безпрограшний варіант! Він виготовляється з гуми!
Арнольд похапцем натиснув кнопку Конфігурато-ра й прочитав опис пристрою.
Жодної реакції.
Ти повинен виготовити пристрій з Веднеру!кричав Арнольд машині. Інакше порушиш власні принципи!
Він знову натиснув кнопку і, якомога чіткіше вимовляючи кожне слово, знову прочитав опис.
Нічого не сталося.
У Грегора раптом виникла жахлива підозра. Він обійшов Конфігуратор, побачив на його задній панелі саме те, чого боявся, й показав Арнольду.
Там була прикріплена табличка виробника: «Кон-фігуратор 3-го класу . Виготовлено у Веднерській лабораторії, Веднер II».
Отже, його вже використовували для цього,здогадався Арнольд.
Грегор промовчав. А що тут скажеш?
Всередині корабля обшивка почала вкриватися цвіллю, зовні на кормі з'явилася іржа. Машина так само слухала проповіді приятелів про красу і велич повторення, але жодним чином не реагувала.
Виникла проблема з їжею. Фрукти відпали через яблучний пиріг, так само, як і будь-яке м'ясо, риба, молочні продукти й крупи. Нарешті вони змогли пообідати жаб'ячими лапками, запеченими за старим китайським рецептом кониками та філе ігуани. Тепер, коли вже споживали ящірок, комах і земноводних, харчування за допомогою машини виключалося.
Обоє почувалися вкрай знеможеними. Довгобразе обличчя Грегора витяглося дужче. Арнольд знайшов у своєму волоссі сліди цвілі. Надворі безперервно дощило, краплі стукали в ілюмінатори, й далі заливаючи просочений вологою ґрунт. Космічний корабель почав осідати під власною вагою.
Наступного разу, коли приятелі зголодніли, вже не змогли пригадати нічого їстівного.
І тут Грегорові сяйнула нова ідея.
Він старанно її обміркував. Ще одна невдача призвела б до остаточної зневіри й занепадницького настрою. Але мізерний шанс ще залишався й варто було спробувати.
Він повільно підійшов до Конфігуратора. Арнольд аж налякався, бо очі Грегора палали диким вогнем.
Грегоре! Що ти збираєшся робити?
Я збираюся дати цьому одороблу ще одну останню команду,хрипко відповів Грегор. Тремтячою рукою натиснув кнопку й прошепотів своє прохання.
Якусь мить нічого не відбувалося. Раптом Арнольд крикнув:
Назад!
Машина затремтіла, затрусилася, стрілки індикаторів почали сіпатися, лампочки замерехтіли. Індикатори тепла та енергії з червоного кольору на шкалі перейшли до фіолетового.
Що ти наказав їй виготовити?запитав Арнольд.
Я не абищо замовив,сказав Грегор.Я наказав їй відтворити саму себе!
Конфігуратор конвульсивно здригнувся й випустив хмару чорного диму. Приятелі закашлялися, задихаючись.
Коли дим розвіявся, Конфігуратор залишався на місці, фарба на ньому полущилася, деякі індикатори вийшли з ладу. А поряд із ним, виблискуючи свіжим мастилом, стояв його двійник.
У тебе вийшло!закричав Арнольд.Ти нас врятував!
Навіть більше,озвався стомлений, але задоволений Грегор.Я зробив нас багатими. Він повернувся до нового Конфігуратора, натиснув кнопку й вигукнув:
Відтворити самого себе!
За тиждень Арнольд та Грегор завершили свою роботу на Деннеті й із трьома Конфігураторами повернулися в космопорт Кеннеді. Відразу після посадки Арнольд залишив корабель і найняв таксі. Поїхав спочатку на Канал-стріт, потім до середмістя Нью-Йорка. Справи забрали у нього небагато часу, й за кілька годин він повернувся на корабель.
Усе гаразд,повідомив він Грегору,я зв'язався з кількома різними ювелірами. Можемо збути зо двадцять великих каменів без помітного впливу на ринок. Після цього, думаю, нам доведеться деякий час займатися платиною, а потім Що сталося?
Грегор здавався стривоженим.
Ти нічого не помічаєш?
Ну?Арнольд оглянув каюту, Грегора й Кон-фігуратори. У каюті їх було вже не три, а чотири.
Ти наказав їм відтворити ще одного?запитав Арнольд.Нічого страшного. Накажи їм, щоб виготовили по одному діаманту
До тебе ще не дійшло?скрушно похитав головою Грегор.Дивися.
Він натиснув кнопку на одному Конфігураторі й сказав:
Діамант.
Конфігуратор затремтів.
Це все ти зі своїм бісовим принципом задоволення,дорікнув Грегор.Ось тобі й повторення! У цих клятих машин від задоволення просто зірвало дах.
Машина затрусилася всім своїм корпусом і видала Новий Конфігуратор.
Лабіринт Редферна
Одного звичайнісінького ранку Чарлз Енджер Редферн отримав два цікаві листи. Один був у простому білому конверті. Почерк, яким на ньому писали адресу, здався Редферну знайомим. Він розпечатав конверт і дістав листа без привітання та без підпису. Поміркував лише хвильку, перш ніж збагнув, що почерк здається дивно знайомим, бо нагадує його власний. Це трохи інтригувало, хоча загалом він не очікував нічого незвичайного. Але прочитав таке: