Ми ж домовилисьжодних приблудьків.Інший хлопець захитав головою.Ось чому ми не підібрали кошенят!
Ох, ця любов доЛаям сповз на своєму сидінні, затуливши обличчя долонями.Що б ми робили з тими кошенятами, що їх залишили в коробці?
Може, якби твоє чорне серце не захотіло покинути їх на голодну смерть, ми би знайшли їм якийсь прихисток, де їх би любили.
Лаям у щирому подивуванні глянув на іншого хлопця.
Ти колись збираєшся забути про тих котів, чи як?
То були невинні, беззахисні кошенята, а ти залишив їх біля чиєїсь поштової скриньки. Поштової скриньки!
Чабсе,простогнав Лаям,я тебе благаю!
Чабс? Мабуть, то жарт такий. Малий був самі шкура та кості і карпа аж ніяк не нагадував. Все у ньому, від носа до пальців, було довге та вузьке.
Він здивовано глянув на Лаяма. Не знаю, що вразило мене більше: те, що вони сперечалися через кошенят, чи те, що геть забули про мою присутність.
Даруйте!озвалась я, ляснувши долонею по вікні.Чи не могли би ви відімкнути двері?
Вони на якийсь час припнули язики.
А коли Лаям нарешті повернувся до мене, вираз у нього разюче різнився від попереднього. Серйозний, але невдоволення чи підозріливості в ньому не було. Мабуть, на відміну від мого, якби ми помінялись місцями.
Це тебе вони шукали?запитав він.Рут?
Рубі,виправив Чабс.
Лаям махнув рукою.
Гаразд. Рубі.
Просто відчиніть двері, прошу!Я знову смикнула за ручку.Я помилилася. Це була помилка! Я поводилась егоїстично, я це розумію, тому випустіть мене, поки вони нас не наздогнали.
Поки нас не наздогнали? Розшуковці?спитав Лаям. Він пильніше глянув на моє охляле обличчя, на зелену, наче ліс, уніформу та заболочені черевики. Не оминув навіть Псі-номерка, написаного маркером на парусиновому передку моїх черевиків.У його очах зблиснув жах.То ти щойно з табору?
Я відчула на собі погляд темних очей СюзумеЗу,але продовжувала дивитися на Лаяма, а відтак кивнула.
Мене витягнула Дитяча Ліга.
І ти від них втекла?наполегливо розпитував Лаям. Він озирнувся на Зу, щоби та підтвердила. Зу кивнула.
При чому тут це?встряв Чабс.Ти ж чув її, тому відчини дідькові двері! Нам і без неї вистачає ССПівців і розшуковців за нашими головами, а тут замішана ще й Ліга. Вони, мабуть, вважають, що це ми її підібрали, а якщо оголосять, що десь по дорогах у побитому чорному мінівені валандаються фрікиДоговорити він не зміг.
Агов,мовив Лаям, піднімаючи палець,не кажи такого про Чорну Бетті.
О, даруйте, що образив ваші почуття до двадцятирічного мінівена.
Він має рацію,мовила я.Пробачте, будь ласка Я не хочу, щоби ви мали ще якісь проблеми.
Ти хочеш до них повернутися?Лаям знову дивився просто на мене, і його витягнуті в одну лінію губи виглядали похмуро.Послухай-но, Зелена, це, звісно, не моя справа, але маєш знати, що хай якими брехнями тебе би годували, все це, найпевніше, є неправдою. Це не товариство ангелів. У них свої цілі, тож якщо вони витягли тебе з табору, отже, мають щодо тебе план.
Я похитала головою.
Ти гадаєш, що я цього не знаю?
Добре,відповів він спокійно.То чому ти так поспішаєш повернутися?
У його питанні не вчувалося ні докору, ні осуду, то чому ж я досі почуваюся ідіоткою? Щось запекло і задряпало у мене в горлі, поки не подалося догори, сховавшись за очима. О Боже, хлопець дивився на мене з таким співчуттям і жалем, як дивляться на вуличне цуценя, яке збираються приспати. Я не знала, чим були емоції, що переповнювали мене,злістю чи зніяковінням, бо мені бракувало часу, щоби визначитися із цим.
Ні, але я не можу я не хотіла втягувати вас у власне, я втягнула вас, але..
Краєм ока я помітила, як Зу, пересунувшись з насидженого місця, потягнулася до мене. Я відсахнулась, зробивши глибокий вдих. На її обличчі промайнула образа, затримавшись достатньо довго, аби мене охопило відчуття провини. Вона ж намагалась мені допомогтибути до мене доброю. Вона гадки не мала, якого монстра врятувала.
Якби знала, то ніколи би не розблокувала двері.
Ти хочеш повернутися до них?
Чабс дивився на Лаяма, а Лаямна мене. Він знову перехопив мій погляд, а я навіть цього не усвідомила.
Ні,відповіла я, і то була правда.Не хочу.
Він нічого не відповів, тільки мінівен виїхав на дорогу і покотився вперед.
Що ти коїш, Рубі?Я хотіла, щоби моя рука дотяглась до дверей, але вони були так далеко, а моя рукатакою важкою.Вимітайся звідси. Вимітайся негайно.
Лі, тільки посмій!застеріг Чабс.Якщо по нас прийде Ліга
Не пропадемо.мовив Лаям.Ми просто довеземо її до найближчої автобусної зупинки.
Я закліпала очима. Це більше, ніж я сподівалась.
Ви не повинні.
Лаям відмахнувся.
Усе гаразд. Даруй, більше нічим не зарадимо. Не можемо так ризикувати.
Так, звісно, маєш рацію,мовив Чабс.Але поясни мені, чому би нам не відвезти її на одну із найближчих залізничних станцій?
Коли я озирнулась, Лаям мене вивчав, його світлі брови майже зійшлися докупи від якоїсь невисловленої думки. Я намагалась не відводити очей.
Нагадай мені знову Рубі, чи не так? Я переконаний, що ти вже зрозуміла, що мене звати Лаям, а милу панночку за тобоюСюзуме.
Сюзуме соромязливо усміхнулась. Я повернулася і спрямувала погляд на іншого хлопчика.
Гадаю, що насправді тебе зовуть не Чабсом?
Ні,шморгнув він носом,це Лаям так прозвав мене в таборі.
Він тоді на вигляд був як добряче відгодований підсвинок.На обличчі Лаяма промайнула усмішка.Але виявляється, що робота у полі і строга дієта краща за свинотабір. Зу зі мною в цьому згодна.
Але Зу не звертала уваги на жодного з нас. Насунувши каптур на самі очі, розвернувшись на сидінні так, щоби мати змогу щось бачити, вона дивилася у заднє вікно. Її губи були розтулені, але спромогтися хоча б на слово вона не могла. Її округле личко зблідло.
Зу?спитав Лаям.Щось не так?
Їй нічого не було потрібно показувати. Навіть якби ми не помітили темно-коричневий позашляховик, що наздоганяв нас, неможливо було не зауважити кулю, яка, вціливши у заднє вікно, пробила його.
9
Одна куля пролетіла по центру мінівена і вийшла крізь вітрове скло. На мить ми завмерли, витріщаючись на отвір і павутиння тріщин, що розійшися довкола.
От ч!Лаям погнав машину вперед, рвучко натискаючи на педаль газу. Ми наче й забули, що знаходимось у «Доджі-каравані», а не у «БМВ», бо на розгін до шістдесяти йому знадобилося, як нам здалось, хвилин із тридцять. Тіло Чорної Бетті затрусилось, і причина полягала не лише в дорожних вибоїнах і тріщинах.
Я розвернулась, видивляючись позашляховик Роба, але за нами мчала яскраво-червона вантажівка-пікап, і чоловік, котрий висунувся з пасажирського вікна вантажівки з гвинтівкою в руках, був не Робом.
Я ж казав тобі!закричав Чабс.Я ж казав, що церозшуковці!
Так, ти мав рацію,прокричав Лаям у відповідь.Та, може, спробуєш теж чимось прислужитися?
Він крутнув кермо ліворуч, саме у мить, коли чоловік ще раз вистрілив. Мабуть, куля пролетіла занадто далеко, бо в машину так і не поцілила, принаймні я цього не бачила. Чоловік знову вистрелив, і тій кулі поталанило набагато більше: вона влетіла Чорній Бетті в бампер.
Відчуття було таке, наче хтось поцілив у її бік цеглиною. Ми затамували подих. Чабс, котрий сидів справа, застогнав і перехрестився.
Зу скрутилась на сидінні, підібгавши коліна під груди. Каптур цілком прикрив її обличчя, але неможливо було не помітити, як вона тремтить. Я поклала їй руку на спину, щоби вона, бува, не випросталась.
За нашими спинами ще раз бахнуло, але цього разу стріляли з пістолета.
Що заЛаям наважився озирнутись через плече.Вони це серйозно, га?
У мене серце наче закамяніло. Червона вантажівка, трясучись, наближалась, і тоді я побачила водіятемноволосу жінку в окулярах,котра викручувала кермо вбік, щоби уникнути зіткнення із позашляховиком, що націлився просто на неї. Мені не треба було навіть бачити водія, щоби збагнути, кому та машина належить: Кейт і Робу. Але хто ж тоді в пікапі?
Це вона!репетував Чабс.Я ж казав! Вона знайшла нас!
А хто ж тоді той чоловік з пістолетом?вигукнув Лаям.Її бойфренд?
Чоловік, що висунувся з вікна і стріляв, змушений був відволіктися на позашляховик у хвості, відтак почав розвертатися у протилежний бік. Але часу в нього зосталося на півподиху. Постріл із позашляховика вцілив йому у груди, здійнявши у повітря бризки крові. Ще один пострілі мертве тіло стрільця звісилося з пасажирського вікна вантажівки. Водійжінканавіть оком не повела, щоби глянути на нього.
Я спостерігала, як передній бампер червоної вантажівки нарешті відірвався від позашляховика. З обома пробитими задніми колесами машина, трясучись, звернула вбік, на зустрічну смугу, аж поки остаточно не зупинилась на узбіччі шосе.
Це вона,почула я слова Лаяма.
Я повернулася назад, насправді очікуючи побачити, як крізь розтрощене заднє вікно нашого фургончика у мене цілиться Роб. Проте Роб кермував.
Кейт сиділа на пасажирському сидінні, міцно стискаючи в руках гвинтівку.
Будь ласка, просто відпустіть мене,мовила я, вхопивши Лаяма за плече.Я повернуся до них. Не треба, щоби хтось постраждав.
Саме так!прокричав Чабс.Пригальмуй, нехай виходить!
Ану обоє заткніться!мовив Лаям, кидаючи Чорну Бетті на смугу праворуч, а потім зновуліворуч. Позашляховик радше їхав услід за нами, аніж переслідував. Важко було сказати, чи це ми сповільнились, чи то вони додали газу, бо за мить позашляховик врізався у нас, і цього разу навіть паски безпеки не вберегли нас від різкого струсу.
Лаям щось пробурмотів під носа, але його слова потонули в раптовому шквалі зливи. Опустивши скло, він висунув руку, ніби показуючи позашляховику обганяти.
Зроби щось!волав Чабс, хапаючись руками за кермо.
Я намагаюсь,мовив він,але сконцентруватись не можу!
Він намагається використати свої здібності. Від усвідомлення цього мене пройняв жах.
Великі краплі, що періщили у вікна, геть розмили довколишні дерева, але Лаям про двірники наче забув. Якби увімкнув їх, то, можливо, ми би помітили, як назустріч нам мчить інша машина. Пролунав звук її клаксона, вивівши Лаяма з трансу.
Мінівен повернувся на праву смугу, ледве уникнувши лобового зіткнення із седаном. Якби те маленьке авто не загальмувало, позашляховик врізався би просто в нього. Ми із Зу розвернулись саме вчасно, аби побачити, як позашляховик знову відкотився на праву смугу. Кейт вдалося отямитися доволі швидко, тож перш ніж ми звели дух, вони нас уже майже наздогнали.
Лаяме,просила я,будь ласка, просто зїдь на узбіччя. Я не дозволю, аби вони щось вам зробили!
Не хочу повертатись.
Не хочу повертатись.
Не хочу
Я заплющила очі.
Зелена!у мої думки ввірвався голос Лаяма.Вмієш кермувати?
Ні
Зможеш краще за Чабса?
Можливо, але
Чудово!відповів він, схопивши мене за руку.Сідай на капітанське місце.
Він хмикнув, навіть коли ще одна куля дзвінко прошила металеву шкіру Бетті.
Давай, це не важче, ніж їхати на велосипеді. Праворуч газ, ліворучгальма, а крутиш кермом. Це все, що треба знати.
Почекай!
Але, мабуть, у цьому питанні права голосу я не мала. Він знову вискочив на ліву смугу, щоби завадити позашляховику ще раз його вдарити, але натомість прискорився і різко вдарив по гальмах. Чорна Бетті зупинилась, а позашляховик пролетів просто повз нас.
Усе трапилось так швидко, що я й не встигла оком кліпнути. Розстібнувши ремінь безпеки і підвівшись, Лаям потягнув мене на водійське сидіння. Машина котилась уперед сама по собі і я запанікувала, натиснувши ногою туди, де, як мені здавалося, мали були гальма. Чорна Бетті сіпнулась уперед, і цього разу я закричала.
Гальма ліворуч!Лаям метнувся до приладової панелі, коли позашляховик відновив рух. Я почула, як завищали шини, коли Роб, розвернувши машину, перемкнув швидкість.
Тисни на газ!
Чому він не може кермувати?пригнічено спитала я.
Чабс відсунув пасажирське сидіння достатньо далеко, щоби звільнити його для Лаяма.
Через те,мовив він, опускаючи скло,що він ледве бачить на півтора метри перед собою. Повір, тобі б не хотілось мати такого водія. Томутисни на газ!
Я зробила, як було сказано. Машина знову рвонула вперед, у той час як серце, здавалося, підскочило аж до горла. Колеса пробуксовували на мокрому асфальті.
Лаям наполовину звішувався з вікна, наполовину сидів на ньому.
Швидше!скомандував він.
Дощ лив як із відра, але світло фар позашляховика пробивало ту непроглядь, поки я вела мінівен просто їм назустріч. Ми їхали так швидко, що кермо під моїми руками двигтіло, так наче шукало лише нагоди, щоби зажити власним життям. Я ледве стримувалася, щоби з розпачу не закричати, і намагалася сильніше тиснути на газ, але в Лаяма нічого не виходило.
1
Chubsриби сімейства карпових. (Тут і далі прим. перекл.)