Очі хлопця округлилися, але Олег Павлович вже перейшов до іншої теми, згадавши навіщо прийшов сюди.
Ви привезли хворого з хвилин двадцять тому. Де його речі?
Певно, інтерн не зміг так швидко переключитися на іншу тему, адже відповів не одразу.
Його забрав Микита Максимович і, здається, відніс до сестринської. Але він зараз на виклику Якщо хочете, я можу дізнатися куди його поділи.
З-за рогу визирнула маленька голова медсестри, котру Олег Павлович відправив до реанімації. Вона так само несміливо, як і вперше, заговорила до нього:
Там ще двох привезли
Що з ними? відреагував лікар, в черговий раз переконуючись, що ніч буде пекельною.
Те ж саме, що і з попереднімпульс ледь помітний, тиск на найнижчих показниках, дихання повільне та важке. І очі відкриті
Йому здалося, що вона сама боїться своїх слів, хоч і відчув як йому самому стає злегка не по собітри чоловіка з однаковими симптомами, без свідомості за один вечір? Що взагалі сьогодні відбувається?
Жінка кинула роздратований погляд у залу, у спробі вичислити порушника тиші.
Коли у тебе застуда потрібно лікуватися вдома, а не псувати звуками своєї гортані чудову виставу, пошепки звернулась вона до подруги, що сиділа на сусідньому кріслі.
Та у підтримку похитала головою і знову обернулась до сцени, захоплена вдалою грою акторів. Чесно кажучи, їй було все одно на чоловіка, який так дратував своїм кашлем її давню знайому.
За хвилину покашлювання почало розноситися залою у різних куточках і жінка з жахом подумала, що їх настигла небезпечна хвороба, яка швидко поширюється замкненим приміщенням. Вона й сама відчула першіння в горлі і з занепокоєнням ще раз оглянула залу. Напевно, вона була першою, хто помітив як всередину заповзає густий дим, мовби залишки пекельного вогню; з нестримною швидкістю він заполонив собою глядацьку залу змушуючи людей у паніці покинути свої місця. Та ні у фойє, ні на вулиці вони не отримали полегшенняздавалося, усю країну накрив суцільний туман, перевершивши своєю густотою усі попередні природні явища.
Ей, що трапилось? крикнув стривожений чоловік на трибуні.
Він помітив як собаки заповільнили свій хід, а згодом і зовсім зупинилися. Його фаворитка взагалі почала поводити себе дивним чином, закрутившись на місці, ніби не знала куди їй прямувати далі.
Присутні побачили як на них насувається щільний туман, в якому вже було важко розгледіти поле з учасниками. Перегони зупинили, а місцевий працівник служби безпеки наказав усім розходитися по домівках, на що у натовпі рознісся незадоволений гул.
Ви вважаєте ми даремно витратили гроші? обурено крикнув один із чоловіків. Ви маєте відновити перегони, допоки не зясується переможець.
Його одразу ж підтримали криком схвильовані фанати.
Вибачте, та це неможливо, виховано промовив правоохоронець, бажаючи якнайшвидше позбутися глядачів.
Кожен бачив як більше й більше наповзає на них туман, але продовжував вимагати продовження: аж допоки видимість не знизилась до мінімальних значень, в яких стало важко побачити навіть власного сусіда.
Тоді поверніть нам наші ставки! завимагав один із ентузіастів, проштовхуючись вперед.
Силою його винесло у коридор стадіону і вже за хвилину увесь натовп опинився посеред вулиці, намагаючись хоч якось знайти дорогу додому. Тепер їм було байдуже до грошей: немов сліпі, вони навпомацки пробиралися містом, який все сильніше поринав в густу імлу смердючого диму.
Ви бачили що відбувається на вулиці?
Лікар обернувся до вікна, але не побачив нічого цікавого. Точніше, він не побачив взагалі нічого.
Туман та й годі,байдуже промовив він. Хіба нам звикати?
Туман вже давно сприймався ним як щось звичайне: певною мірою він був візитівкою та невідємною частиною його рідного міста.
До речі, о котрій у мене останній запис? звернувся він до асистентки.
О третій пятнадцять, відчеканила вона, заглянувши до нотатника.
Чоловік зрадів, що сьогодні зможе раніше потрапити додому. Він мав на цей вечір плани: син пообіцяв познайомити його зі своє подругою і його розривало нетерпіння від очікуваної першої зустрічі. Йому кортіло якнайшвидше побачити дівчину, що обрала собі за кавалера такого розбишаку, як його син.
Лікар захвилювався, коли на останній прийом не зявилась одна із його постійних клієнток і він одразу ж вирішив передзвонити їйможе, вона просто запізнюється?
У слухавці лунали довгі гудки, аж поки по той бік нарешті не почулося несміливе «алло».
У нас з вами на сьогодні була запланована зустріч, мовби вибачаючись промовив чоловік. Я можу почекати на вас ще з десять хвилин, але потім буду вимушений піти Наступного разу ми зможемо зустрітися лише за тиждень.
Але жінці, здавалося, було до цього байдуже.
Невже ви не бачили, що відбувається на дворі? замість виправдання запитала вона. Мою новонароджену доньку забрали в реанімацію з підозрою на набряк легенів і зараз я знаходжуся поруч неї. Пробачте, але мені було ніколи відміняти свій запис.
Чоловік здивувався різкості слів цієї завжди чемної та усміхненої жінки і зрозумів, що у місті трапилось дещо насправді серйозне. Ще раз принісши свої вибачення та побажавши крихітці найшвидшого одужання, він відімкнувся і пішов до шафи, аби забрати своє пальто. Певною мірою, він радів, що звільнився раніше, ніж планував; а отже, у нього лишалося ще досить часу, щоб підготуватися до вечірнього знайомства.
Лікар навіть не усвідомлював, що за наступні кілька днів ще не раз буде змушений відміняти свої зустрічі з пацієнтками, адже на власній персоні встигне відчути руйнівну дію аномального туману.
Як завжди, о четвертій годині ранку, чоловік вийшов з будинку, тримаючи у руках казанок з їжею: спершу він мав погодувати худобу, а вже потім займатися іншими справами, котрих в селі завжди вистачало. Він ледь ступив крок за поріг і зупинився у нерішучості; передранковий туман щільно огорнув подвіря, заховавши усі прибудови під свій покрив і чоловік виявився неспроможним оцінити ситуацію навколо. Керуючись своєю натренованою памяттю він пройшов відстань до сараю, хоч це виявилося нелегкою справоювін ледь бачив чоботи на своїх ногах, що утопали у парах густої імли.
Через вузький отвір до сараю поступово пробирався вуличний туман і за реакцією корів чоловік зрозумів, що це не банальне природне явище, яке постійно огортало передмістя. Він відчув як горло роздирає кашель, а його корови ледь дихають, не в змозі впоратися зі смердючими запахами ззовні. Фермер швидко висипав заготований корм до стійла і поспішив до будинку, вирішивши відкласти справи на пізніший час. Він щільно позачиняв усі вікна і ввімкнув радіо, у надії знайти у ньому пояснення такого аномального явища. Не минуло й кількох хвилин як із приймача залунав мелодійний і в той же час суворий голос диктора.
Їдкий дим, що ще вчора ввечері заполонив собою усе місто, і досі нависає над ним загрозливим маревом. На вулицях неможливо знаходитися більше кількох хвилин через сморід, який проникає до самих легенів, і люди знаходять єдиний порятунок у рідних стінах власних домівок. Паніка підкріплюється заявами священнослужителів про початок апокаліпсисудеякі з них саме так бачать кінець світу і закликають людей єднатися у групи і приходити до церкви, сподіваючись вимолити у Господа помилування. В той же час, науковці заспокоюють стривожену публіку і відкривають їм справжні причини цього явища. Під час антициклону, що приніс холодну та безвітряну погоду, у повітрі зібралася надмірна кількість забруднюючих речовинсаме вони утворили цей товстий шар смогу. Фахівці стверджують про короткочасність події і запевняють, що в найближчі дні туман розсіється і місто знову зможе повернутися до свого звичного ритму життя. Зараз же, вони закликають утриматись від довгих прогулянок та далеких поїздок.