Безцінний - Милошевский Зигмунт 13 стр.


Уважно подивилася на Кароля, на Ґмітрука, який, здається, був у тому самому костюмі, що й раніше, і на Лізу.

 Не кожна може смиконути,сказала вона.

 Якщо хтось планує щось устругнути, що загрожуватиме всім, то я також хотіла б знати про це зараз,  Лоренц сказала це, дивлячись на Лізу.

 Це ніби до мене цей базар?  Шведка встала й зовсім не аристократично потягнулася.  Мій вибір то простий. Глісану якнайшвидше, що є до глісанути, і можу бути тут, мушу тільки віддати польський паспорт. Така от умова. Щось зкрисячу, то межи, міжи, міжна damn, international search warrant. І йду на довше відсиджування. Тож ніяких «встругнути». Ага, і візьми свій повідець, гаде.

Промовивши останні слова, кинула Ґмітрукові свій браслет, який весь цей час надсилав сигнали системі електронного нагляду. Анатоль спіймав його на льоту, його обличчя застигло, і Лоренц на мить побачила в ньому загартованого в боях військового, а не приземкуватого чоловіка з відстовбурченими вухами.

 Не плутай мене зі своїм попкарем, злодійко!  гримнув.  Добирай слова!

 Моя польська  почала вона.

 Din polska ar mycket battre an vad du vill att vi ska tro,  перебив її Ґмітрук, а Лоренц і Кароль здивовано перезирнулися.  Sa javlas inte med mig. Forstatt?

Хвилину злодійка і командос мірялися поглядами.

 Це неможливо зняти без спеціального пристрою,  нарешті сказав Ґмітрук.  Як ти це зробила?

Ліза лише знизала плечима.

Ґмітрук заспокоївся, відкрив свою валізку й витягнув з неї торбу, повну однакових невеличких мобільних телефонів.

 Віднині ваші телефони мають бути в готельних сейфах, не приносьте їх сюди й головнене беріть на локацію, вечорами можете телефонувати до родин, щоб поговорити про дрібниці, це навіть бажано. Зараз кожен із вас одержить новий телефон, там записано номери усіх. Завтра ввечері поміняємо їх на нові, і так щодня. Під час розмов не вживайте слів, повязаних із кримінальною сферою, особливо англійською мовою, портрет називаємо не інакше як Юнак. Ясно?

Кивнули.

Зофя Лоренц відкрила свій компютер, устромила в один із портів ключ USB і попросила Ґмітрука вставити свій. Тільки ця комбінація гарантувала, що після надання відповідних паролів можна буде прочитати зашифровані дані. Якийсь час дивилися на рядок стану, потім Зофя відкрила потрібну папку.

Показала їм фото чоловіка віком близько сімдесяти років, що мало вигляд знімка до місцевої газети. Стояв усміхнений перед якоюсь бібліотекою, оточений гуртом людей. Ставний, із черевцем, з сивим волоссям, зачесаним на лисину, і американською посмішкою, схожий на політика. Викапаний Джон МакКейн, тільки огрядніший.

 Це пан Даррен Ричмонд,  почала Лоренц,  нинішній власник Юнака. На вигляд політик, але насправді лише повязаний з політиками, як це буває у великому бізнесі. Близький приятель нинішнього віце-президента, обидва родом із Пенсильванії, разом навчалися в університеті в Ньюарку, де, вочевидь, більше займалися спортом і тусувалися, аніж по-справжньому вчилися. Але вони з багатих родин, тож вийшли в люди, татусі допомогли.

 На чому заробляє?

 Деревообробний промисел. Лісопильні тут і в Канаді, одна дрібна афера з вирубкою кількох гектарів лісу в заповіднику, але він вийшов з неї чистим. Філантроп, вигадав собі, що коли вже має справу з деревообробним промислом, то фінансуватиме різні заходи, повязані з книжками. Має фонд, який надає літературні стипендії, фінансує бібліотеки і програми, що популяризують читання. Сам доволі начитаний, здається, колекціонує також різні перші видання.

 Стародруки?

 Перші видання. Хоча з американської точки зору перше видання Тома Соєраце вже стародрук.

 То звідки Юнак?

 Офіційно його цікавлять книжки, в Пенсильванії має навіть щось на кшталт музею літератури, відкритого для відвідувачів. Але він знає, що є найкращим вкладенням коштів. Його прізвище кілька разів зявилося на аукціонах десять років тому, потім зникло, можливо, купував через посередників. Американські імпресіоністи, другорядні європейські художники девятнадцятого століття. Але жодних старих майстрів. Може, Юнакце подарунок; може, він його успадкував, батько Ричмонда був офіцером і брав участь в операції «Market Garden» у Європі. Я не знайшла підтверджень, що потім він бував у Німеччині чи був повязаний з Monuments Men, але хтозна. Може, куплений як інвестиція. Та це не так важливо, ми приїхали сюди не вивчати походження, лише  подивилася на Ґмітрука,  зберегти нашого дорогого молодого приятеля.

І де цей наш приятель?  запитала Ліза.

 У Ричмонда є будинки і квартири в кількох місцях, серед них родовий маєток у Пенсильванії й апартаменти у Вашингтоні; хоча найчастіше сидить або на своїх лісопильнях, або в Гольфстрімі, яким курсує поміж ними. Втім, нас цікавить його улюблене місце, назвемо його ізолятором, а саме котедж у Нью-Рошелл, плюс-мінус тридцять миль від Нью-Йорка.

Ізоляторце окей,  зауважила Ліза.  Ліпше, ніж хата для сосюрок чи стара і пятеро виродків.

Ґмітрук голосно зітхнув, але нічого не сказав.

 Що, я неправа?  запитала шведка.

 Права, звісно, права, тільки іноді твій добір слів нас шокує.Лоренц подумала, точнісінько як раніше Кароль, що взаємодія їхньої четвірки може бути найскладнішим елементом усього задуму.  Володіння Ричмонда знаходиться у Рошелл-Хайтс. Це досить виняткове місце, одне з перших вишуканих заміських поселень у Штатах, засноване на зламі девятнадцятого й двадцятого століть. Парковий проект, великі ділянки, просторі будинки у вікторіанському або колоніальному стилі. З їхньої точки зору це памятка найвищого класу на кшталт ренесансних палаців у Європі. Виглядає так.

Показала їм знімки поселення з висоти пташиного польоту і зроблені з вулиці фотографії окремих будинків. Справді, Рошелл-Хайтс було забудоване триповерховими будинками із червоної цегли, з рельєфними димарями, дещо в стилі малих англійських містечок, і просторими котеджами, обкладеними камінням і білим деревяним сайдингом, із верандами, підпертими колонами. Навколо росли гарні старі дерева.

 Дивна назва Нью-Рошелл,  буркнув Кароль.

 Від La Rochelle у Франції, пригадайте Дюма. Тамтешні протестанти мусили тікати від католиків і подалися до Нового Світу. Звідси й назва.

 Gated community?запитала Ліза.

 Ні. Має характер закритого поселення, але завдяки консерваційній охороні памяток багатії не можуть заховалися за мурами чи високими парканами. Це справді гарна звістка. Поганою є те, що там купа приватної охорони, яка регулярно патрулює околицю. Гляньте, який вигляд має нинішнє житло Юнака.

Будинок був не дуже великий, але старовинний і справді гарний. Лоренц розуміла, чому Ричмонд надав перевагу такому місцю перед палацом для новобагатьків на березі океану з критим басейном і тенісним кортом. Вона б теж обрала цей скромний, але просторий дім, захований за крислатими кленами, весь із сірого каменю, критий шифером подібного кольору, з яким гарно контрастували зелені віконниці, а також густо порослий виноградом масивний димар. Дім був вибудуваний у вигляді квадрата й мав прості стіни, багато вікон, серед них три мансардні, обіч було щось на кшталт зимового саду. Цей стиль тут називали Tudor revival. Уявляла собі, що всерединітемний паркет і масивні гвинтові сходи, якими колись піднімалися жінки в сукнях із стоячими комірцями.

 Не розумію,  почула Кароля, який нависав тут-таки над її плечем. Ніби випадкова близькість роздратувала її.Субєктбагатий американець, теоретично повинен збудувати собі палац на власному острові, з полем для гольфа й охороною, що патрулює його гектари з гелікоптера. Але чувак має смак і купує тюдора в Новій Англії. А потім фарбує там стіни у помаранчевий колір і вішає на них один із двох найславетніших портретів світу, та ще й біля телевізора. Він якийсь божевільний.

 Не має значення.  Ліза відчутно перейшла у режим завдання.  Який то адрес?

 Серпентин, 12, Нью-Рошелл.

 Це диво польська розвідка має інтернет?  запитала, дістаючи свій новий телефон.

 Нині двадцять перше століття,  відповів Ґмітрук з камяним обличчям, хоча було видно, що шведка діє йому на нерви.

 Пошукаю вільний квадрат,  сказала, клацаючи щось у телефоні.

 Завтра ти повинна зустрітися з агентом, щоб оглянути нерухомість за три ділянки далі,сказала їй Лоренц.  Тобі вельми сподобався будинок з оголошення, і ви з чоловіком дуже б хотіли його оглянути. Чоловікбританець, останні кілька років ви мешкали в Європі, а тепер вирішили перебратися сюди. Вам до вподоби ця халупа, бо так ви нібито живете в Англії, а насправді в передмісті Нью-Йорка. Отримаєш гроші на авто, гарні лахи і необхідні дії.

Ліза сховала телефон і вперше з повагою подивилася на Лоренц.

 Твоїм чоловіком буде Анатоль, ви вдвох повинні обстежити район.

 Хочу моїм чоловіком Кароля. Анатоль кращий, але гад не дивиться як мій чоловік.

2

Проїхали через Бронкс і виїхали на автостраду 1-95, що перетинала все східне узбережжя Штатів, від Флориди на півдні до кордону з Канадою в Мені.

 На елітний район не схоже,  буркнула Ліза англійською.

Ствердно кивнув головою. Їхали повз похмурі житлові масиви, просторі паркінги, промислові райони, гори металобрухту й рекламні щити на гігантських стовпах, і це все анітрохи не справляло враження вишуканого передмістя столиці світу. Лише коли минули річку Гатчинсон, стало привабливіше, обабіч ріс ліс.

Саме Нью-Рошелл спершу не здавалося цікавим. Низька забудова, товсті негри у спортивних костюмах на лавочках перед ресторанчиками з індійською їжею, салон краси «Ольга» з неоновою вивіскою, пральня із самообслуговуванням. Аж раптом стало непогано. На Пятій авеню вже було добре, на Гамільтон-авенючудово, а Серпентин, що звивалася між захованими в маленьких парках котеджами, була казковою. Не дивно, що будинок, який вони збирались оглянути,  хоч і криза, хоч і невеликий, як на американські стандарти, а на додачу без ремонту,  коштував півтора мільйона доларів.

Зупинив орендований Субурбан біля вивіски бюро нерухомості з гаслом «Нью-ЙоркНовий ДімНове життя». Ліза штовхнула його й показала в глиб вулиці. За сто метрів далі, між деревами, стояв котедж Ричмонда. Не встиг нічого сказати, оскільки цієї самої миті двері з його боку раптово відчинилися навстіж. Здивувався: ззовні нікого не було.

 Ти, мабуть, Чарлі! Як я обожнюю британський акцент, він такий чарівний!

Опустив погляд. Поряд з авто стояла Карлиця, що мала не більше ста тридцяти сантиметрів зросту й усміхалася так радісно, ніби тільки від неї залежало, чи існуватиме далі уявлення про американців як про завжди оптимістичну націю, що, неабияк переймаючись, запитує «Як життя?» в кожного нового знайомого.

 А ти Рейчел!  Карлиця мусила підстрибнути, щоб побачити Лізу, яка сиділа з іншого боку величезного авто.  Я Бриджет. Як життя? Усе гаразд?

 Краще бути не може, солоденька! А що в тебе? Сподіваюся, ти вже продала сьогодні якийсь палац симпатичному шейхові!  відгукнулася шведка з американським акцентом.

Бриджет зайшлася таким сміхом, ніби в житті не чула вдалішого дотепу. А Кароль відчув себе ніяково, сидячи отак за кермом і дивлячись згори на маленьку жінку. Вискочив з авто і відрекомендувався як Чарлі Волтерс, наслідуючи англійський акцент. Бриджет театрально ляснула в долоні й подивилася на нього так кокетливо, що він не міг не розсміятися. Багато разів чув, як люди критикували фальшиву американську сердечність. Та, мабуть, йому був більше до душі світ удаваної сердечності, ніж автентичної європейської фрустрації, що йшла з глибини душі.

Бриджет, без упину щебечучи, як і належало професійній ріелторці, провела їх до будинку. Дорогою розповідала про вади дому в такий спосіб, що кожна звучала як достоїнство, а Кароль відчув себе справді винятковим клієнтом.

 Я трохи непокоюся за продаж цього замку, бо він виглядає інакше, ніж звичні американські будинки. Вітальня більше нагадує бальну залу з великим каміном, вікна величезні, як у церкві, а замість традиційного садустарий парк. А звичайні люди надають перевагу нормальній веранді, садочку, вітальні з кухнею, посередині невеличкий бар. А тут Зрештою, самі побачите.

Зайшли досередини й почали роззиратися. Це був цілком пристойний дім у колоніальному стилі початку двадцятого століття, який потребував реставрації, але мав чудову атмосферу, Каролеві він асоціювався з проклятими будинками з американських горорів.

 Чудовий парк,  сказав, стоячи біля вікна, що виходило в сад.  Я й не думав, що побачу щось таке поза межами Англії. Тепер тільки треба протягом пятисот років добряче поморочитися з газоном, і буде як удома.

 Ой, благаю, не припиняй говорити!  Бриджет засміялася, а він раптом усвідомив, що дуже хоче справити на неї добре враження, оскільки ця на вигляд майже тридцятилітня жінка, що сягала йому до пояса, була найзвабливішим утіленням життєрадісної сексуальності, яку він коли-небудь бачив. Стала перед ним, і він зрозумів, що вона знає, про що він думає. Сперлася плечем на підвіконня, схрестила ноги на монструознихяк же інакшепідборах і кокетливо глянула на нього.

Ліза підійшла до нього й обійняла.

 Знаю, знаю, теж мене цим купив, ох же ж ці британці, чорти б їх ухопили. Скільки ванних кімнат?

 Усього три. Одна внизу, одна нагорі й одна тільки для головної спальні. І три каміни. У вітальні, в їдальні й один у головній спальні.

 Що думаєш?  звернулася до нього.

 Що легко буде загасити пожежу в спальні.

Відірвався від обох жінок і почав кружляти по кімнаті.

 Бриджет, можна тебе дещо попросити?  запитав.

 Твоє прохання для мене як наказ,  відповіла низьким голосом, від чого мусив ковтнути слину.

 Такі рішення не ухвалюють отак, після пятихвилинної прогулянки. Цей дім же можна орендувати, правда?

 Можна. Єдине тільки, що власники не робитимуть ремонту, тож розраховуватимете на себе.

 Ага. Думаю, ми його винаймемо, але  він завагався,  я знаю, що це незвичне прохання, але чи не могли б ми тут залишитися до завтра? Ми зрозуміємо, якщо відмовиш, адже ти нас не знаєш, але нам це завжди допомагало. Щоб перевірити місце, треба там заночувати.

В очах карлиці засяяли грайливі вогники.

 Ех ви, невиховані європейці. Я вас, звичайно, розумію, але в нас немає такої традиції

Кароль, як типовий син словянського народу, знав, що треба зробити.

 Ми усвідомлюємо, що просимо забагато. Тому залюбки напишемо якусь розписку, що не винесемо,  він роззирнувся,  жодного з трьох камінів. І заплатимо за послугу відповідно до тарифів вашої фірми.

Витягнув портмоне й почухав голову.

 Триста доларів готівкою вистачить?  запитав.

Бриджет елегантним рухом взяла банкноти з його руки й заховала їх до своєї течки з паперами.

 Ключі я вам не залишу, і хтось із вас має бути завжди тут, гаразд? Побачимося завтра о восьмій ранку.  Підморгнула їм і вийшла, похитуючи задком.

Коли двері зачинилися, повернувся до Лізи. Шведка схрестила руки на грудях і дивилася на нього з докором.

 Справді, Чарлі?

Знизав плечима.

 Не збуджуйся так наступного разу, бо в тебе зникає акцент. На щастя, брак у вимові ти компенсував доларами.

Надвечір прогулялися околицею, дуріючи на камеру. Кожен сторонній перехожий прийняв би їх за закохану пару, що переживає другу молодість. Ліза навіть була аж так легковажна, що попросила патруль, який саме проходив повз, сфотографувати їх на фоні будинку Ричмонда.

 Це такий гарний дім і такий гарний район, о Господи, я й справді хочу тут жити!

За нагоди перекинулася кількома словами з охоронцями. Це були кремезні латиноамериканці, озброєні, дуже впевнені й ніби розумні. Приблизно сорокарічні чоловіки, які після війська або поліції пішли на краще оплачувану роботу в ПВКприватну військову компанію. Армії найманців, заховані за вивісками охоронних фірм, були в Штатах настільки потужними, що деяким доручали такі важливі завдання, як охорона американського посольства у Багдаді. Також ширилися чутки, що керівництво використовує ПВК для завдань, під час виконання яких не мало бути помічено солдатів американської армії.

Тутешні, з нашивками «Raven» і червоно-чорними шевронами на рукавах, менше скидалися на найманців, а більше на вишколених польських охоронців супермаркетів. І то добряче вишколених. У мундирах по фігурі, вони мали вигляд фізично справних, а біля наручників виднілися пістолети, які не були схожі на іграшкові. Кароль і Ліза побачили просто пістолети, зате Анатоль одразу б зрозумів, що це була не звичайна короткоствольна зброя, а напівавтоматичний пістолет Heckler and Koch Mk 23. Від середини девяностих роківштатна зброя всіх американських спецслужб, контрольованих SOCOM, в тому числі славетних підрозділів «Дельта» і CEAL, також її використовував польський підрозділ GROM. Для Анатоля це був би привід замислитися, чому така зброя, ще й з лазерним прицілом фірми Insight Technology, який використовують у війську, прикрашає кобури приміських паркінгових дідусів.

Назад Дальше