Кожному своє - Ярослав Трінчук 4 стр.


Марко вийшов. Не злякався провокації. Щоб не вдарити Паскудного.

Полковник посміхався. Тепер не залишилося балакучих З рештою справа піде легше. Можна телефонувати генералові, що завдання виконане.

Він потирав руки. Нині чи не найвизначніший день його життя. Так запросто зігнув у баранячий ріг цю гнилу інтелігенцію.

Він ще покликав кількох викладачів і просто так, навіть без застереження, відпустив. Залишилося небагато гостей. Раптом полковнику заманулося посварити професора з Олегом Івановичем.

 Пане Чалий,  звернувся до архітектора.  Ваш син сидить зараз у вязниці за організацію антиурядових безпорядків. Ми його звільнимо, а в архітектурному бюро є для вас місце.

 Полковнику, криза, що паралізувала наше суспільство останні місяціто ваша робота?  спитав спокійно Олег Іванович.

 Не забувайтеся. Тут я питання задаю,  відповів полковник гостро, але той ніби не чув.

 Так, значить, то ваша робота І ті провокації на дорогах, біржах, і те штучно зроблене безробіття, і ті вбивства, самогубства, немотивовані арештито була підготовка до перевороту. А досьє на кожного з нас видало кагебе два дні тому. Ви навіть не встигли вивчити його як слід

 Я арештую вас!  з притиском сказав Паскудний.

 Ви не встигли вивчити досьє на нас як слід, інакше ви б не пропонували мені архітектурне бюро. Полковнику, ви хотіли поплавати з аквалангом. Будь ласка, я запрошую вас. Апарати готові. Запевняю, що красивішого видовища, ніж я вам покажу, ви не побачите ніколи.

 Ти що здурів? Уночі плавати?

 Я ще ніколи не був таким серйозним, як зараз, пане полковнику. Прошу вас. Не треба боятися. А море у цю поруказка. Чи ви боїтесь?.. Безперечно, у танку безпечніше

 Наказую тобі замовкнути!  полковник зірвався на фальцет, а у тих, що залишилися, зникла раптом розгубленість і страх. Полковника оточили з усіх боків і стали пропонувати, чому б, дійсно, йому не скупатись. І він зрозумів: гра може бути програна. Як добре, що до цього проклятого Чалого він звернувся наостанку. Нічого, колись він помститься.

А Чалий вийшов на середину зали.

 Чоловіки!  вигукнув.  Прошу до танцю! А ну поставте «Аркан»!

Повільно у низьких регістрах, як перед священним ритуалом, починався танець. Не танецьпередчуття катаклізму.

Назад