Зрозуміло. Рене не знала, що сказати. Чим викликана різка зміна настрою? Та про що вона може судити, коли майже нічого не знала про його сімю, їхні стосунки, та й іноді вона не була впевнена, чи знає його. Принаймні так, як їй би того хотілося. Ходімо спати, Томе. Я хочу завтра встати раніше й спробувати щось написати. Можливо, вранішній настрій навіє мені якісь добрі думки.
Звісно, кохана. Я піднімуся до тебе за хвилину. Іди лягай. Він усміхнувся й легенько поцілував дружину у вуста. Але Рене відчула, що подумки Том був десь дуже далеко. І, мабуть, підніметься до неї не за хвилину й не за дві. Найпевніше це буде вже пізньої ночі й вона встигне заснути. Він не посміє її розбудити й просто ляже поруч, як це доволі часто бувало. Вона відчувала, що він її оберігав, і була йому вдячна.
Нагорі Роуз допомогла їй зняти одяг і гарненько розчесати волосся. Цю служницю чоловік найняв спеціально для Рене. Молода бідна жіночка, котра потребувала роботи. Рене ставилася до неї з повагою, але не могла побороти відразу, котру викликала велика бородавка на шиї жінки. Рене було соромно через це, тому вона завжди прохала Роуз, щоб та не заплітала косу. Біляве волосся, що розсипалося по плечах жінки, приносило Рене набагато більше задоволення, аніж порепана, покручена бородавка завбільшки з пенні.
Рене вдягла одну з найкращих своїх нічних сорочок і лягла в ліжко, сподіваючись, що вона, як зразкова дружина, встигне задовольнити потреби Томаса.
Наступного дня Рене прокинулася в обіймах чоловіка. Усе сталося так, як вона й гадала. Жінка тихенько потяглася й спробувала звільнитися з-під руки Томаса так, щоб не потривожити його.
Чому ти так рано прокинулась? Том одразу ж розплющив очі. Він ніколи не лежав у ліжку довше, ніж вона. Завжди хотів першим бачити, як вона прокидається. Йому подобалась її вранішня краса й безтурботність.
Уже десята. Стіл, мабуть, накритий, Рене почала одягатися. Вона не пішла за ширму, знаючи, що Томас буде радий поспостерігати за нею оголеною.
Ніхто не накриє, поки я не скажу. Не хвилюйся. Вертайся до мене в ліжко. Учора ти вже спала, коли я прийшов. Він окинув поглядом Рене з ніг до голови. Я скучив за твоїми обіймами й поцілунками.
Рене вже тримала в руках нову шовкову сорочку, але раптом обернулася до чоловіка. Вона давно не відчувала дотику чоловікової руки й сама скучила за його пестощами.
А як же прислуга? Роуз може прийти мене будити.
Ніхто не прийде, поки я не вийду з кімнати, ти ж знаєш.
Рене мовчки повернулася до ліжка й пригорнулася до чоловіка. Не гаючи часу, Томас почав ніжно водити своїми довгими й тонкими пальцями по її животу, потихеньку піднімаючись угору, до грудей. Щоразу жінка відчувала щось нове. Іноді вона збуджувалася одразу, іноді ні, але щоразу вона відчувала, що чоловік поводить себе з нею по-різному і це завжди заводило Рене.
Їхньої першої шлюбної ночі вона боялася, що чоловік завдасть їй якоїсь шкоди. Боялася болю, про який попереджала Емма, але, на диво, Томас виявився дуже ніжним і лагідним. А згодом Рене зрозуміла, що Том доволі-таки досвідчений. Щоразу, торкаючись її тіла, він знав, що саме потрібно було зробити, як провести пальцями, поцілувати або ж пестити язиком, щоб збудити Рене.
Але вони ніколи не досягали ейфорії одночасно, Томас завжди фінішував першим. Тому Рене не знала, чи це саме той секс, котрим вона має бути задоволена на всі сто відсотків. Чи всі дружини проходять через це? Жінка не мала в кого спитати поради чи поділитися переживаннями.
Том закінчив, повернувся на бік і ніжно пригорнувся вустами до Рене. Жінка відповіла на поцілунок, анітрішки не лукавлячи. Вона була повністю вибита з сил, але, як завжди, з відчуттям незавершеності всміхнулася до чоловіка. Ці декілька яскравих митей перервалися так раптово, що Рене не встигла прийти до тями.
Після сніданку вона пішла в альтанку біля озера, прихопивши друкарську машинку. Її сподівання встати раніше й пописати не виправдились, але жінці гріх було скаржитись. Гарненько розмістившись в альтанці, Рене почала думати, які ж можуть бути перші слова її дебютного роману.
Можливо, треба було б почати з назви? Але якщо не знаєш, про що писати, то як придумати назву? Та, може, якби був заголовок, то було б від чого відштовхнутися?
Такі думки надовго заполонили голову Рене. І вона майже до вечора просиділа біля озера, так нічого й не написавши. Тим часом Томас поговорив з помічником Рейчел і, зясувавши, що сестра буде тут уже завтра до обіду, відправив його зі слугою назустріч сестрі задля будь-якої допомоги, якщо вона знадобиться.
До вечері Рене повернулася в маєток, але Томаса за столом не знайшла. Мері сказала, що він у себе в кабінеті. Поївши, жінка піднялася туди, але двері були зачинені. Вирішивши, що Том покинув маєток у якихось невідкладних справах або був десь у будинку, просто дружина його не знайшла, Рене піднялася до себе в кімнату.
Вона взяла в бібліотеці книжку, почитала трохи на ніч, а потім лягла спати. Їй майже ніколи нічого не снилось, а якщо й бачила якісь сни, то дуже швидко їх забувала. Але сьогодні їй наснився її чоловік чоловік, якого вона кохала до нестями, і був це не Томас, а Джек.
Прокинувшись уранці, вона вирішила одразу ж написати листа Хлої. Як любляча донька, спитала про здоровя батьків і сімейний добробут, але мета її листа була зовсім інша. Вона молила Хлою дізнатися про долю Джека, і якщо та роздобуде його координати, то хай обовязково їх надішле Рене.
Усі свої особисті листи Рене завжди відправляла сама. Вона не довіряла навіть прислузі, яку Том запросто міг перевірити. Що було б, якби він прочитав хоч одного листа, в якому дізнався про Джека, про якого Рене так старанно випитувала? Жінка зовсім не хотіла знати, які могли б бути наслідки.
Тому Рене попросила Білла запрягти карету і звозити її в місто. На сніданок вона вирішила не зявлятись. «Якщо Том спитає, сказала вона Роуз, я відлучилась у дуже важливій справі, а відтак уже сама йому розповім».
Повернувшись ще до обіду, Рене не зустріла ні очікуваного екіпажу Рейчел, ні власне самого Томаса, який міг би, хвилюючись, виглядати її ще з порога. Жінка на мить зраділа, що, можливо, їй узагалі це минеться, і пішла доріжкою до будинку. «Адже досі якось миналося».
Вона застала чоловіка за чашкою кави у вітальні.
Доброго дня, Томе!
Рене! Ти швидко, я не очікував побачити тебе так скоро. Томас підвівся й впритул підійшов до дружини.
Що ти маєш на увазі? Рене не зрозуміла, про що говорить Том. Що ж йому сказала Роуз?
Ти була в місті, авжеж?
Так, відповіла Рене. Але Том мовчав, чекаючи продовження. У мене були невідкладні справи, про які я згадала сьогодні вранці.
Я хвилювався, Рене! Ти могла мене попередити, і ми б зїздили разом. Тим паче, ти знаєш, що жінка твого статусу не має ходити по вулицях сама.
Я не була сама. Зі мною був Білл!
Рене!
Томе!
Раптом здалеку почулося тупотіння кінських копит. Рене обернулася й побачила у вікні карету. «Нарешті. Тепер Том відволічеться від моїх постійних відїздів у місто».
Твоя сестра, Томе. Ходімо її зустрічати.
Розділ 3. Ґранд-тур
1881 рік, травень
Томас, Рене й Рейчел обідали на терасі позаду будинку. Видався доволі теплий весняний день, а тому Томові не було що заперечити сестрі, яка хотіла помилуватися природою за їжею. Та й дружина не була проти, а тому чоловік легко погодився й наказав, щоб стіл накрили надворі.
Рейчел сподобалася Рене одразу, як тільки дівчина зайшла в дім. Та була доволі весела, говірка, а її манери одразу виказували начитаність та освіченість. Рене була впевнена, що швидко знайде спільну мову з сестрою чоловіка, а можливо, і подругу собі. Вона знову згадала про сестру та листа, якого їй відправила. «Аби хоч Хлоя відповіла скоріше!»
Отже, Рене, як тобі подобається Англія? Столиця? А Челмсфорд? Рейчел сиділа з келихом вина в руці й пильно спостерігала за братом та його дружиною. Том, певно, тобі не дає спокою, увесь час кудись тебе водить? вона всміхнулась і похапцем глянула на брата. Постійно якісь зустрічі, обіди? До речі, Томе, ти обіцяв улаштувати грандіозний бенкет на честь мого дня народження. Шкода, що потім я вимушена буду вас покинути.
Так, шкода, ледве встигнув вставити Томас. Рейчел перевела погляд з нього на Рене й продовжила. То як тобі тут живеться? Напевно, сумуєш за романтичним Парижем?
Власне кажучи, я не можу сказати, що Англія гірша, ніж Франція. Рене обережно підбирала слова. Усе-таки тепер це її батьківщина, а найголовніше батьківщина її чоловіка. Сумую я за рідними, не проти була б їх відвідати, але Томас увесь час зайнятий на роботі в Лондоні, на жаль. Рене зітхнула, ніби їй справді було жаль, що він там зайнятий. Якби не моральні норми, вона б і сама вирушила в подорож, гроші б узяла в чоловіка. Ну а романтики, вона взяла Томаса за руку й ніжно погладила, мені й тут вистачає. Усе-таки свою роль треба грати до кінця. Хоча Рене не могла сказати, що їй було аж так неприємно. Адже Томас був освічений, статний молодий чоловік, поряд із яким було приємно перебувати. Браунінг не викликав відрази, хіба що на початку їхнього сімейного життя, коли Рене ненавиділа його всім серцем через зруйноване майбутнє.
О, так! Можу зрозуміти. Молоде подружжя. Кохання і все таке, Рейчел весело підморгнула. А мені от заміж узагалі не хочеться. Скільки разів робили пропозицію, я все кажу ні! Дівчина поклала руки на стіл і вперто поглянула на брата. Вважаю, що я ще доволі молода й хочу побачити світ. До речі, після дня народження вирушаю в ґранд-тур по країнах Європи. Буду у Франції, можу передати звістку твоїм батькам, Рене.
Дякую, увічливо відповіла Рене. А де ще плануєш побувати?
О! Франція, Італія, Іспанія, Швейцарія. Я вже бачу, як блукаю вуличками тамтешніх міст, Рейчел заплющила на мить очі, ніби й справді побачила перед собою якусь картинку, і мені відкриваються їхні найпотаємніші секрети.
Рене всміхнулася. Чоловікова сестра, виявляється, ще й велика мрійниця та майстриня вигадок. Так, може, вона й справді в душі ще занадто молода для заміжжя чи кохання. В очах Рейчел Рене бачила маленьку дівчинку, яка прагне пригод. Треба буде обовязково її згадати в майбутньому романі.
Раптом Рене здалося, що під столом щось прошмигнуло, і її ногу обдало легеньким вітерцем. Жінка на мить завмерла. Вона глянула під стіл, а потім на чоловіка.
Щось сталося, кохана? Том поклав долоню на плече дружині. У тебе збентежений вигляд.
Усе добре. Просто здалось, що поміж ногами щось пробігло.
Томас нахилився й ретельно обдивився все під столом. Велика довга чорна пірїна лежала на підлозі й виблискувала на сонці.
Ні, моя мила, там нічого немає. Тобі здалося.
От і я кажу, що здалося. Рене всміхнулася. Тож берімося до десерту.
Я тільки за! І Рейчел уся засяяла, мало не заплескала в долоні.
Та Рене не покинуло відчуття стурбованості. Вони з Томасом не тримали ніяких домашніх чи екзотичних тварин. Жили поруч із лісом, але навряд чи якась бідолашна тваринка могла ненароком забігти на терасу. Та й Том перевірив, що ні під столом, ані поруч нікого не було. Але що то був за дивний вітерець? Невже їй усе примарилося?
Та вже до вечора Рене забула про це. Перед вечерею Рейчел розказувала багато цікавих історій зі свого життя, потім жінки ділилися своїми вподобаннями щодо книжок, письменників і художників. А коли вже всі зібралися за столом, Роуз принесла листа Томасу, і той надовго зачинився в себе в кабінеті.
Том вийшов з кабінету аж тоді, коли жінки вже поїли, і повідомив, що має завтра їхати до Лондона через невідкладні справи. Сказав, що його не буде чотири чи пять днів. Тому всі приготування до дня народження Рейчел, який мав бути за тиждень, доручив самим жінкам і пішов до кімнати збирати речі.
Ти вирушаєш уже сьогодні? Рене була трохи збентежена таким швидким та несподіваним розвитком подій.
Так. Я маю бути в банку вже завтра вранці. Він нахилився й поцілував дружину. Вибач, люба. Розвернувся й пішов.
Дочекавшись, поки брат зачинить за собою двері, Рейчел мовила:
Я так розумію, що будинок у нашому розпорядженні аж чотири дні. Вона загадково всміхнулась. Я впевнена, що нам буде дуже весело, Рене.
Можливо розгублено промовила жінка, не розуміючи до кінця підтексту слів Рейчел.
Десь за півгодини, коли Білл приготував карету, а Томас зібрав необхідні речі, жінки попрощалися з чоловіком і розійшлися по своїх кімнатах.
Роуз разом з іншою служницею, Ґвен, приготували для Рейчел спальну кімнату на другому поверсі, а оскільки кімнати Тома й Рене були на третьому, то жінка не бачила сестру чоловіка до ранку.
Та вночі Рене несподівано прокинулася від якогось поштовху. Спершу вона подумала, що то Рейчел прийшла до неї, щоб почати вже свої веселощі, а чи вже настав ранок і її будить Роуз. Але, роззирнувшись, Рене завважила два дивні вогники в темряві червоний та чорний. Перелякана жінка заплющила очі й невдовзі знову заснула.
Зважаючи на те, що нічне непорозуміння було короткотривалим, Рене вирішила, що це їй наснилося. Адже в кімнаті вона так нікого й не зустріла. А про те, що її нібито хтось штовхав, вона згодом узагалі забула.
Жінка вийшла зі своєї кімнати і відразу опинилася у вирі подій. Кухарки бігали по будинку з різними овочами, фруктами, ягодами та іншими продуктами, ніби проспали й лише збираються готувати сніданок для неї та Рейчел.
Далі по коридору вона помітила Роуз і Ґвен, вони несли пакунки та коробки, з яких виглядали пістряві стрічки й кольорові папірці, схожі на прапорці. Рене, здивовано спостерігаючи, рушила на кухню, щоб попросити зробити їй кави. Їй здавалося, що вона задовго спала й через це в неї розболілася голова.
Мері? Мері, ти тут?
На хвилю Рене здалося, що на кухні нікого немає, і це неабияк її здивувало. Аж раптом біля сходів до підвалу промайнула якась біла тінь. Рене на мить перехопило подих.
Мері? прошепотіла жінка.
За спиною в неї почувся знайомий голос.
Місіс Браунінг, мої вибачення. Ви вже прокинулися. Я зараз же накажу подати вам сніданок. Просто міс Рейчел зранечку роздала накази, і всі бігають по різних дорученнях з нагоди її дня народження.
Та Рене навіть не озирнулася до кухарки. Вона стояла мов укопана, дивлячись наперед себе.
Проходьте до їдальні, зараз усе подадуть до столу.
Та Рене все вдивлялась в прохід до погреба й думала, що її зір вирішив поглузувати з неї. Мері здалося, що господиня й не чує її.
Пані Рене? Усе гаразд? Жінка простягла руку і торкнулася плеча Рене. На пристаркуватому обличчі служниці вмить додалося ще більше зморшок, ніж було до цього.
Рене обернулася й ніби вийшла із заціпеніння. Вона глибоко вдихнула й спантеличено глянула на Мері.
Усе добре. Зробіть мені просто кави. Чорної. І чкурнула геть із кухні, ніби її тут і не було.
Рене сиділа на звичному місці за столом і задумливо обводила, напевно, вже двадцяте коло ложечкою в чашці з кавою. Кава майже вистигла, але Рене передумала її пити. Настрій кудись зник. Її засмутило те, що сталося в кухні. Якщо воно було лише грою її уяви, то однаково не тішило. Адже це означало, що її розум починав давати збій. А якщо там справді хтось ходив, то хто?
У Рене голова розболілася ще дужче. Жінка піднесла чашку до вуст і трохи відсьорбнула. Гіркувата рідина змочила горло й солодко розтеклася по організму. У кров через вени потрапив кофеїн, і вже за кілька секунд Рене відчула, як її серце закалатало ще дужче.
О, ти тут! А я тебе шукаю.
Рейчел була в піднесеному настрої і, судячи з її виразу обличчя та інтонації голосу, вона чогось хотіла від Рене.
Щось сталося? не дуже весело запитала жінка.
Чому така апатія? дівчина променисто всміхнулась, показуючи майже всі свої зуби, рівні та білосніжні. Звісно, що сталося. Уже за пять днів моє свято. Рейчел підбігла до Рене й підхопила її під руку. Ходімо, ходімо. У нас багато справ. Треба стільки всього купити, вибрати. Дім прикрасити! Сукні собі приміряти!
Що?.. незрозуміло почала Рене, але було пізно. Чоловікова сестра невпинно тягла її до вітальні, і жінка зрозуміла, що спокою наступні пять днів їй не бачити.
Коли ввійшли у вітальню, Рене була не така вже й здивована побаченим. Просто про себе завважила, що де в чому Рейчел таки дуже схожа із Томом.