Рене тяжко зітхнула, пригадуючи щасливі миті з Джеком у Франції, підвелася, відсунула машинку й попрямувала до виходу. Та в дверях зіткнулася з Мері.
Пані, я прийшла забрати тацю, але бачу, що ви майже нічого не їли, похнюплено мовила служниця.
Я не голодна, Мері. Дякую. Ти не підкажеш, де містер Браунінг? Рене дуже сподівалася почути, що він десь в іншому крилі дому.
Навіть не знаю, пані. Здається, вони разом із Біллом збиралися поїхати до міста дещо купити.
Рене всміхнулася від вуха до вуха.
Дякую, ти можеш бути вільна, і швидесенько подалася до кабінету чоловіка. Сьогодні їй щастить. Треба позбутися списку й по змозі пошукати ще чогось цікавенького.
Вона відчинила двері й з острахом увійшла. Залишила аркуш на столі, там само, де він і лежав раніше, лише прикрила якимись документами, щоб чоловік подумав, буцімто не міг його знайти через безлад на столі. Далі Рене роззирнулася. Гобелен. Вона підійшла до відомих уже дверей і смикнула ручку, але та не піддалися. Звісно, що замкнені. Рене навіть не засмутилася. Це дуже схоже на її чоловіка. Наприклад, у підвал їй також немає доступу без нього. Відтак Рене підійшла до стола й заходилася одну за одною оглядати шухляди. Перша відчинилася, там була купа якихось банківських паперів. Далі були знову документи на якісь прізвища, яких Рене не знала й ніколи не чула. Вона смикнула третю шухляду, але та виявилася замкнутою. Рене насупилася. Якщо зачинено отже, там має бути щось цікаве. Недовго думаючи вона витягла одну зі шпильок зі своєї зачіски й узялася відмикати замок. Трохи помудрувала, і шухляда таки піддалася жінці аж подих перехопило. Що ж там може бути? Вона обережно витягла шухляду та побачила портрети. На фотографіях були жінки, дуже багато, і всі її віку. Рене розглядала обличчя невідомих жінок і не могла зрозуміти, що це могло означати. Ще одна загадка для неї, яку необхідно було розгадати. На фотографіях дівчата видавалися щасливими. Але хто вони?
Раптом Рене почула, як заіржали коні, і зрозуміла, що чоловік із Біллом приїхали. Вона запанікувала. Слід було швиденько звідси забиратися. Жінка склала всі фотографії на місце й закрила шухляду. Але як її тепер замкнути? Вона на хвилю заціпеніла, а потім просто вибігла з кабінету. Вона нічого не знає. Наразі головне дістатися до своєї кімнати, щоб Томас не сердився, а в кабінеті вона ніколи й не була. Усе буде добре. Жінка натягла на обличчя свою звичну маску чемної дружини й швиденько вляглася в ліжко, замріяно дивлячись у вікно.
Можна? Томас постукав у двері буквально за хвилину. Рене ледве встигла відновити дихання. Вона повільно повернула голову, ніби й не сподівалася його побачити, і всміхнулася.
Звісно, коханий.
Це тобі. Я знаю, що давно вже не дарував тобі квітів, а ти заслуговуєш на найкращі, які лиш є в цьому світі, і Том поклав перед нею на ліжко великий букет червоних троянд. На фоні твоєї краси вони просто блякнуть.
Дякую, Томе. Мені дуже приємно. Ти знаєш, як я люблю троянди. Рене потягнулася, щоб поцілувати чоловіка в щоку, але він підставив їй губи.
Я не хочу, щоб між нами були непорозуміння, Рене. Я тебе дуже кохаю, але прошу тебе: не ходи більше до мого кабінету. Жінці перехопило подих. Він знає. Звідки? Я сподіваюся, що ти повернула на місце той папірець, який знайшла. Не хочу, щоб ти щось собі вигадувала з приводу того, що бачила. Це лише аркуш із чоловічим родоводом моєї сімї. Він зробив багатозначну паузу. Його голос був спокійний та лагідний, але Рене розуміла, що він не жартує. Я не хочу, щоб ти пхала свого маленького носика до того, що тебе не стосується. І він торкнувся вказівним пальцем кінчика її носа. Це чоловічі справи. А ти моя квітка, яка повинна квітнути, щоб тішити свого чоловіка. Адже в нас усе добре, ми кохаємо одне одного. Тому не псуй того, що є. Уважай, що це попередження. Том ще раз поцілував Рене в губи, але вона була занадто шокована, щоб відповісти йому. Потім чоловік просто встав і попрямував до дверей.
Я скажу, щоб квіти поставили у вазу.
Рене навіть не кивнула. Вона думала про те, що буде, коли Томас довідається, що вона нишпорила в його шухлядах.
Томе, стій! Зізнатися чи ні? Можливо, є сенс дізнатися все-таки, на що здатний чоловік, з яким вона живе? Адже вона його ніколи не виводила з себе. Як він поводиться в стресових ситуаціях?
Що, кохана? він лагідно подивився на неї, ніби нічого й не казав мить тому.
Нічого, все добре. Просто хотіла помилуватися трояндами ще хоч трохи. Нехай Мері чи Роуз прийдуть пізніше й поставлять квіти в мене в спальні. Троянди дуже гарні, дякую. Ти мене балуєш. Рене всміхалась, як завжди, ніби вони з Томом найрідніші люди на світі.
Розділ 7. Здалося
1881 рік, червень
Від учора Рене не давали спокою її візії. Спочатку дивні сни, потім примарна постать жінки по той бік озера. А це незгасне бажання розгадати причини зникнення Рейчел узагалі зводило її з розуму. Що коли кухарка мала рацію? Що коли всі її дивні зміни в поведінці повязані з вагітністю?
Жінка аж сахнулася свого недоречного припущення. Вона встала з ліжка й відсторонено подивилася у вікно. Чи потрібні були їй діти з Томом у шлюбі, де не було кохання? Чи будуть такі діти по-справжньому щасливі біля людей, які чужі одне одному? Рене прикрила долонею вуста. Вона по-справжньому боялася виявити свої достеменні почуття до Тома, адже ті не були теплими чи позитивними.
Інколи Рене здавалося, що вона відчувала страх. Перебування поруч із таким могутнім та занадто самовпевненим чоловіком робило її незначущою у власних очах. А ще його скритність, холодність, дивні бісики в очах перетворювали її на малесеньку дівчинку, яка жадала сховатися будь-де, тільки б не потрапити під його гарячу руку.