Цікавий підхід. Оригінальне тлумачення. Дивно, ви маєте рацію. Тільки що хочете довести, крім правоти?
Адвокати, пане Ольшанський, здебільшого так само не вільні обирати коло професійного спілкування. Прокурор звинувачує. Адвокат захищає. Для нас обох людинаабо злочинець, або просто має сумнівну репутацію. Поки, звісно, захист не доклав належних зусиль, аби довести зворотне. Тому з точки зору поліцейського, клієнтура будь-якого адвоката завжди сумнівна. Хіба не так?
Маєте хист, кивнув той. З іншого боку, сказане зараз вамине що інше, як типовий зразок демагогії. Адвокати володіють мистецтвом морочити голову фахово. Називати чорне білимце ж ваш коник.
Мій?
Панів адвокатів. Усіх вас.
У такому разі даруйте, але коник поліцейських слідчих та прокурорівназивати біле чорним. Ми відбілюємо людей, ви намагаєтеся очорнити. Як от мене, скажімо.
Чому це я хочу вас очорнити?
Підозрюєте бог знає в чому лише через знайомство із жертвою, котра нажила собі, як я встиг зрозуміти, не надто доброї репутації. Між тим, моя поява зовсім не підозріла. Якщо пан Сойка не знищив мої листи до нього, можете знайти їх серед паперів покійного. І прочитати, як я цікавлюся можливістю приїхати до Львова, прошу підтримати на перший час. Чому я виїхав із Києварозмова окрема. І не стосується того, що сталося.
Ви мислите логічно, пане Кошовий, знову погодився слідчий. Проте я так само пояснив причину вашого затримання. Звісно ж, вас ніхто не підозрює в причетності до того, що пан Геник наклав на себе руки.
Самогубство?
Попередній висновок такий.
Ольшанський повернувся за стіл, що дозволило Климові знову сісти, вмощуючись зручніше. Слідчий підсунув до себе велику картонну теку, розгорнув, поправив окуляри, витягнув з-під низу списаний аркуш, кахикнув.
Так, ознак насильства на тілі нема. Постріл у скроню, з близької відстані. Перед тим вживав алкоголь, на столі карафка з наливкою. Мабуть, прийняв рішення, випив для хоробрості. З огляду на сумнівні звязки та інтерес до його персони відповідних органів, звести рахунки з життям пан Сойка вважав кращим для себе виходом. Тепер лишається дізнатися, що спонукало його пустити кулю в голову. Справу закриють і передадуть до політичного розшуку. Здається мені, зясування причин цього вчинкуто вже їхня парафія.
Віко смикнулося сильніше.
Цілком може бути, погодився Кошовий. Я людина тут нова, лише зранку приїхав до міста, раніше ніколи тут не бував. Ви напевне більше знаєте. Та й сліди можуть далеко повести. Тільки ж це не самогубство.
Дужка окулярів знову зїхала з перенісся слідчого. Наступне питання прозвучало дуже наївно:
А що сталося, по-вашому?
Не по-моєму. Це не припущення, пане Ольшанський. Вбивство, типове вбивство в замкненій кімнаті. Наче в книжках, таке часто вигадують.
Зараз ви теж вигадуєте, начитавшись книжок?
Нічого не вигадую. Адвоката Євгена Сойку вбили. І вам доведеться розслідувати вбивство.
Он як! почулося раптом позад нього.
Прозвучало зненацька, Клим аж сіпнувся від несподіванки, немов хто над вухом стрельнув.
А голос за спиною вів далі:
Вбивство, кажете? З чого ви це взяли, цікаво послухати.
Жінка пройшла крізь стіну.
Так здалося Кошовому в першу мить, коли він повернувся на голос та побачив її не за спиною, а з лівого боку від себе. Була ще одна обставина: рипучі двері кабінету. Противний звук різонув Климові вуха. Майнулочого не гукнуть майстра, аби змастив. Тож він би напевне почув, коли б хтось відчиняв їх, заходячи. Але ні, жінка зявилася, мов народилася з повітря.
Звісно, це неможливо. Так само, як перехід крізь стіну, вона не дух чи привид, цілком реальна істота. З плоті, крові, ще й у невидимій, зате добре відчутній хмарці надзвичайно тонкого, вишуканого аромату. Незнайомка мала чудовий смак, і це визначалося не лише запахами.
Вбраною вона була бездоганно.
Причому Клим, не вважаючи себе великим знавцем моди, таки звернув увагу: пані сама давала вказівки своєму кравцеві. Прагнучи водночас дотримуватися останніх модних течій і лишати за собою право на індивідуальні зручності. Модерн, який останнім часом цінували дами, подекудиу поважному віці, вимагав підкреслювати вузькість талії. Сукня була чорною, але не різала очі, не робила її власницю похмурою чи лиховісною. Навпаки, навіть чорний колір може давати мякий оксамитовий відтінок. А сірий широкий пасок, немов розділивши тулуб надвоє точно посередині, лише додавав одягу стилю, дивним чином підкреслюючи суперечливу натуру незнайомки.
Верхня частина завершувалася викотом, досить великим, аби підкреслити округлість білих плечей та не ховати аж дуже груди, й при цьому не надто сміливим, аби давати волю нахабним та безсоромним чоловічим очам. Жінка залишила їм безмежний простір для фантазії. Натомість нижня частина трохи сперечалася з модою. Спідниця, всупереч її вимогам, була розкроєна й пошита так, аби не стримувати, а дозволяти пані вільно рухатися.
Придивившись, Клим помітив візеруноктонка ліана вилася від країв сукні вгору довкола талії, ховаючись там під паском та виринаючи знову, аби цнотливо й водночасзухвало обвити ліф.
Шлях ліани окреслював дрібненький бісер. Руки жінка заховала під тонкі чорні напівпрозорі рукавички, лівий запясток стискав масивний, оздоблений стразами браслет. Правиця гралася складеним віялом, легенько поляскуючи ним по лівій долоні. Каштанове волосся ховалося під елегантним капелюшком з не надто широкими полями, що, як мимоволі відзначив Кошовий, зазвичай теж до певної міри сковує, роблячи жінку не зовсім зграбною.
Вона хоче завжди почуватися комфортно й домагається цього, підсумував Клим.
Примечания
1
Згадується державна Винниківська тютюнова фабрика, заснована наприкінці XIX століття в місті Винники, одному з передмість Львова. Фабрика стала основним промисловим підприємством міста, котре давало робочі місця та сприяло розбудові й розвитку Винників.
2
Частина вулиці Личаківської (перша назва Глинянська), котра від 1789 р. стала головною артерією Личаківського передмістя. У 1894 р. нею була прокладена лінія електричного трамвая. Нижній Личаків та Верхній Личаків умовно розділяє костел Святого Антонія.
3
Королівство Галичини і Володимирії (Лодомерії) коронний край, складова частина Габсбурзької монархії, Австрійської імперії та Австро-Угорщини у 17721918 роках. Обєднувало українські етнічні землі (історичну Галичину), які стали називати Східною Галичиною, та землі Малопольщі (Західна Галичина).
4
Батярипредставники львівської міської субкультури, котра існувала з середини ХІХ до середини ХХ століття. Назва «батяр», імовірно, виникла від угорського «betyar», що означає особу, яка має дивні погляди і робить непередбачувані вчинки, авантюриста, гульвісу. Виникли на Личакові і Погулянці, у парку «Погулянка». Гуртувалися навколо «садочків»пабів при місцевих пивоварнях. Спочатку батяри були хуліганами, гульвісами і кишеньковими злодіями. Згодом вони перестали красти і бешкетувати. Натомість усіляко почали висміювати «стару кряку» Австро-Угорську імперію.
5
«Віденська кавярня»одна з найстаріших кавярень Львова, заснована Карлом Гартманом. На початку ХХ століття була улюбленим місцем зустрічі представників міських ділових кіл, у тому числіділків «чорного ринку».
6
Фірма Бачевських, заснована у 1782 році біля Львова, вважається найдавнішою лікерно-горілчаною фабрикою Польщі. Алкогольні вироби, виготовлені за їхньою технологією, були набагато ніжніші та прозоріші, ніж більшість інших марок. Це дало велику популярність компанії не лише у Львові, але і в інших частинах Австрійської імперії. Компанія отримала від цісарського двору право на престижну марку «Імперський Орел». Згодом цісарський двір також надав компанії право титулуватися як K.u.K. Hoflieferant, тобто «Постачальник Цісарського та Королівського Двору».
7
Регулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамвая було відкрито у Львові 31 травня 1894 року.
8
Ямськавулиця в Києві, проходить повз Байкове кладовище, тодіміську околицю. В описаний період була відома як київська «вулиця червоних ліхтарів». Описана у повісті О. Купріна «Яма».
9
Державні установи в Російській імперії, буквального відповідника в українській мові не мають. До них належать не лише чиновницькі кабінети, але й приймальні, канцелярії тощо.
10
Пасажирські поїзди Російської імперії мали вагони трьох класів, котрі вирізнялися за кольорами. Синій відповідав І класу, жовтийІІ класу, зеленийІІІ класу. Поштовий вагон мав коричневий колір.
11
«Русское слово»найдешевша щоденна газета Російської імперії, видавалася з 1895-го по 1918 рік.
12
«Київські губернські відомості»офіційна урядова газета Київської губернії (Російська імперія). Видавалася російською мовою. Існувала з 1837-го по 1917 рік, з 1866-го виходила з періодичністю тричі на тиждень: по вівторках, четвергах, суботах.
13
Будівництво бальнеологічного курорту в Трускавці, місті за 100 км від Львова, почалося в 1836 р. Від 1895 р. курорт активно розбудовується, модернізується, стає відомим та модним.
14
«Прощай, немытая Россия, страна рабов, страна господ»вірш російського поета Михайла Лермонтова (18141841), датований 1840-м або 1841 р. Написаний ним під час другого та останнього, як виявилося, заслання на Кавказ. Був неофіційно заборонений для публікації. Також є припущення, що авторство Лермонтову приписують русофоби.
15
Маршрути львівського трамвая позначалися двома латинськими літерамипершими буквами назв кінцевих зупинок польською. Зокрема, Dголовний вокзал (пол. Dworzec glówny), Нпроспект Свободи (зупинка називалася «вулиця Гетьманська»тодішня назва проспекту Свободи; пол. Нetmanska).
16
Увага! Тут і далі в романі герої однаково вільно спілкуються польською, німецькою, українською мовами, а також використовують російську та ідиш. Епізодичне вживання будь-яких інших мов буде подаватися в окремому перекладі.
17
«Ванька»побутова назва вуличних візників у Російській імперії.
18
«Жорж»готель у Львові, яскравий приклад архітектури фешенебельних готелів XIXпочатку XX ст. Один із найстаріших готелів міста. Протягом існування неодноразово реконструювався.
19
Клепаріврайон Львова, в описані часи робітниче передмістя. До складу міста увійшов 1931 року. Був знаний деревами черехгібриду вишень та черешень.
20
Нижні Валицентральна вулиця Львова, вони жГетьманські Вали, теперішня назвапроспект Свободи.
21
Кумпельстарольвівське слово, котре означає «товариш», «колєга», в німецькому оригіналі«шахтар».
22
«Курєр Львовскі» (Kurjer Lwowski) щоденна польська газета, котра видавалася у Львові з 1883-го по 1935 рік. Тривалий час у її редакції працював український письменник, класик української літератури Іван Франко (18561916).
23
Кремпуватися (діал.) соромитися
24
Площа Ринок, центральний майдан Львова, історичний центр міста.
25
Височайший Маніфест 17 жовтня 1905 року, підписаний російським царем Миколою ІІ на хвилі революційних протестів. Розширював права та свободи громадян Російської імперії. Був фактично скасований 3 липня 1907 року, коли Микола ІІ оголосив достроковий розпуск Державної думи та запровадження змін до виборчої системи.
26
Французький письменник і журналіст Моріс Леблан (18641941), відомий своїми творами про поліцейських та їхні пригоди. Серед інших, створив образ джентльменаграбіжника Арсена Люпена.
27
Кракідалирайон Львова, на той часодна з околиць, котра починалася відразу за Краківським базаром. Був місцем компактного проживання євреїв. Район вважався одним із найбідніших у місті.
28
на Бульварно-Кудрявській вулиця в Києві, тепер носить імя одного з активних більшовицьких діячів Вацлава Воровського. До 1917 року там розташовувалася штаб-квартира Київського охоронного відділення, політичної поліції Російської імперії.
29
Згадується справа проти єврея Леопольда Хільстнера, звинуваченого у скоєнні ритуальних убивств. У березні 1899 року в Богемії (теперішня Чехія) було вбито чеську дівчину-католичку Агнешку Грузову. За підозрою заарештували 23-річного волоцюгу-єврея Хільстнера. Під час слідства він свою провину не визнав. Натомість спливли факти, котрі дали змогу звинуватити Хільстнера в іще одному вбивстві, скоєному роком раніше. Процес тривав протягом 18991900 рр., супроводжувався єврейськими погромами в Богемії. Хільстнера визнали винним. Смертну кару замінили пожиттєвим увязненням, у 1918 році він був помилуваний.