ДВОМА ДНЯМИ ПІЗНІШЕ Марк сидів у залі суду вельмишановної Фіони Далраймпл в очікуванні клієнта, який мав визнати провину за крадіжку в крамниці. Як завжди, він робив вигляд, що вивчає важливий документ, а сам спостерігав за діяльністю адвокатів. Це дійсно був звіринець, яким жорстко керували мавпи. Деякі обличчя були знайомими, якісь він уперше бачив і вкотре вже дивувався численності адвокатів, що підтримують оберти жорен юстиції. Зненацька явилося видіння з минулого у відразливому костюмі й почало пильно оглядати зал суду. Воно зайшло за барєр і побалакало з одним із помічників прокурора, який озирнувся, пробіг очима по залу, побачив Марка й кивнув.
Даррел Кромлі підійшов і сів поряд із Марком. Сунувши свою бізнес-картку, вкрадливо промовив:
Я Даррелл Кромлі, а ви Марк Апшо, чи не так?
«Ми зустрічались раніше,подумав Марк, і це погана ознака».
Так, це я.
Мене найняв Рамон Тейпер. Давайте вийдемо й поговоримо.
Марк глянув на його бізнес-картку. «Даррелл Кромлі. Особиста шкода». Він точно памятав, що на іншій картці значилося «Даррелл Кромлі. КСС-фахівець». Отже, Даррелллюдина з багатьма талантами.
У коридорі Даррелл діловито озвучив жахливі новини.
Мою фірму найняв Рамон Тейпер, якому не пощастило бути затриманим за кермом у стані спяніння.
Так, ось він, звязок. Кромлі завмер і пильно подивився на Марка.
Ми зустрічалися раніше? У вас справді знайомий вигляд.
Не мав такого задоволення. Тут крутиться багато адвокатів.
Так, дійсно,промовив Кромлі із сумнівом. Він витяг із обшарпаного портфеля якісь формуляри й вручив їх Марку.Це копія мого договору з паном Тейпером, разом із його заявою щодо припинення вашого представництва. Ми провели останні два дні вивчаючи його справу про медичну недбалість у Віргінії, і все скидається на те, що строк давності збіг. Адже вам це відомо, чи не так?
Звісно. Ми подивилися справу й віддали доктору на експертизу. Він сказав, що недбалості не було. Безнадійна справа.
У Марка підігнулись коліна й закалатало серце.
Ще б пак! Зараз справді безнадійна, бо строк давності закінчився. Ви подавали терміновий позов, щоб запобігти настанню строку давності?
Авжеж ні. Бо немає відповідальності по справі. Позовмарна витрата часу.
Даррелл у відчаї похитав головою, ніби він мав справу з ідіотом. Марк ледь стримався, щоб йому не вмазати. Ветеран вуличної адвокатури штибу Кромлі певно міг за себе постояти.
Подивимось,сказав Кромлі суворо, мов такий собі крутий дядько.По-перше, мені потрібні медичні записи. Я дам їх на розгляд справжньому експерту, і, якщо він там знайде хоч якийсь натяк на відповідальність, тобі капець, приятелю.
Це безнадійна справа, Даррелле.
На твоєму місці я б уже звернувся за страхуванням від помилок і пропусків.
Тобто хочеш засудити іншого адвоката?
Саме так, чорт забирай, якщо буде за що. Я робив це раніше, зроблю і тепер.
Із тебе станеться.
Надішлеш мені записи, ясно?
Цієї миті до них підбігла перелякана жінка й запитала:
Скажіть, а ви адвокати?
Марку наче відняло мову. А Даррелл, навпаки, швидко взяв бика за роги. Із своєю коронною похмурістю він відповів:
Безперечно. Якісь неприємності?
Марк позадкував і залишив їх із їхніми справами.
У БАРІ «КОГУТ» компаньйони скупчилися за столиком якнайдалі від передвечірнього натовпу. Марк тільки-но скінчив оповідь про Кромлі, і вони сиділи приголомшені. Зола спитала:
І що тепер?
Нумо, припустімо найгірше,розпочав Марк.Найімовірніший сценарій такий: Кромлі подивиться записи, які я йому вишлю із затримкою в кілька днів, бо інакше він не відчепиться, а він дасть їх на розгляд якомусь експерту. Якщо з відповідальністю все кришталево ясно, як то казав Кунс, Кромлі зрозуміє, що в Рамона і його колишньої дружини була збіса вигідна справа. Позаяк він тепер не зможе засудити лікарів і лікарню, відповідальними за все він призначить нас. Тож він учинить позов на десять мільйонів доларів проти нашої фірмочки, і тоді пиши пропало. На якомусь етапіі ми ніяк не зможемо завбачити, коли саме,нас розкриють. Він перевірить базу Асоціації адвокатів і дізнається правду. Він повідомить суди й почнеться розслідування. Наші імена є на десятках протоколів, тому скласти все до купи багато часу не займе.
А це буде кримінальне розслідування?знову запитала Зола.
Так. Коли ми починали неліцензовану практику, ми знали, що це кримінальний злочин. Не серйозний, але, як не крути, злочин.
Але кримінальний злочин чи посадовий злочин?
Кримінальний.
Там іще одна заковика, Золо,сказав Тодд.Ми збиралися тобі розповісти, але якось не склалося.
То кажіть,промовила вона.Послухаємо.
Марк із Тоддом обмінялися поглядами, і Тодд почав:
Ну, є така гарненька прокурорка в десятому відділі, звати Гедлі Кавінесс. Марк зустрів її в барі кілька тижнів тому, і вони злигалися. Вочевидь, вона багато злигається і любить розмаїття. Якось я зустрів її в суді, одне потягло за собою інше, і ми теж розважалися. Двічі. Наступного ранку в бубличній вона дала мені знати, що повністю в курсі нашої маленької афери. Сказала, що їй, в принципі, пофіг, вона навіть вважає, що це прикольно, що їй подобається підтримувати секретність і таке інше, але в цьому ділі нікому довіряти не можна.
Особливо фіктивним адвокатам,зауважила Зола. Я думала, ми домовились обмежити наші звязки зі сторонніми.
Не встояв,покаявся Марк.
Аж надто приваблива,додав Тодд.
А чому ви раніше не розповіли?
Так це було на тих вихідних,відповів Марк.Ми поки що думаємо, що вона нешкідлива.
Нешкідлива? перепитала Зола, округливши очі.Отже, ми маємо красунечку Гедлі, про яку ми поки що не думаємо, і Даррелла Кромлі, через якого справді треба хвилюватися.
І не забувай Моссберґа з Чарльстона, нагадав Марк. Він той ще гад, залюбки спопелив би нас.
Блискуче,сказала вона.Після трьох місяців діяльності фірма «Апшо, Паркер і Лейн» пішла на дно.
Вона сьорбнула безалкогольного питва й роззирнулася. Доволі довго ніхто не промовив і слова, усі троє зализували рани й прораховували подальші ходи. Зрештою Зола промовила:
Підписуватись на справу про медичну недбалість було поганою ідеєю, так? Ми й гадки не мали, що з нею робити, і реально її запороли. Для нас це обернулося катастрофою, але подумайте й про Рамона з його дружиною. Через нас їм нічого не дісталося.
Вони сиділи на цій справі два роки, Золо,додав Марк.
Ми можемо пережовувати це вічність і нікуди не прийти, сказав Тодд.Треба сфокусуватися на майбутньому.
Ще одна довга пауза в розмові. Тодд підійшов до бару й замовив ще два пива, повернувся з ними до столу й утішив:
Подумайте ось про що. Кромлі позивається на нас до суду за професійну недбалість, імена відповідачівТодд Лейн, Марк Апшо і Зола Паркер. Троє неіснуючих людей. Як він віднайде наші справжні особистості?
І ми при цьому допускаємо, що красунечка Гедлі теж не знає наших справжніх імен, так?спитала Зола.
Звісно, не знає,запевнив Марк.
А Моссберґ?
І гадки не має.
Отже, нам залишається або ховатися, або тікати,підсумувала вона.
Ми вже ховаємося,сказав Тодд,але нас знайшли. Якщо вже Рамон підійшов до нас так збіса близько, думаю, професійний детектив запросто нападе на наш слід. Наша адреса на мільйоні карток, і ми розкидалися ними направо й наліво.
Усе відбуватиметься не так вже й швидко,розмірковував Марк.Кромлі знадобиться близько місяця, аби вчинити позов. Ми взнаємо, коли це станеться, бо проглядаємо списки справ, призначених до слухання. Потім він зрозуміє, що судиться з людьми, яких не існує, і це надовго зібє його з пантелику. Асоціація адвокатів буде ганятися за своїм хвостом, шукаючи трійцю фантомних адвокатів.
Я так вважаю, що нам треба триматися подалі від судів, промовив Тодд.
О, так. Ті деньки вже пройшли. Більше не будемо переслідувати нещасних і пригнічених.
А як щодо справ, що розглядаються? Ми маємо кинути цих людей?
Саме це ми і зробимо,вирішив Марк.Ми не можемо закрити ці справи, бо не можемо ризикувати та йти до суду. Ще раз: пройшли ті деньки. А нині діємо так: не приймаємо жодних дзвінків від клієнтів або будь-кого, повязаного з нашою минулою діяльністю. Користуємося передплаченими мобільними тільки для дзвінків поміж собою, ігноруючи всі інші.
У мене й так вже два телефони,зітхнула Зола.Тепер ще й третій носити?
Так,сказав Марк.І будемо відслідковувати дзвінки на всіх трьох, щоб знати, хто нас шукає.
І мені вже не треба хижачити по лікарнях? спитала вона з усмішкою.
Боюся, що так.
Хижачка з тебе так собі,пустив шпильку Тодд.
Дяка. Ненавиділа кожну хвилину.
Підійшов менеджер і сказав:
Гей, Тодде, сьогодні працюєш. Бракує людей, ти нам потрібен.
Зараз буду,відповів Тодд і махнув, що той може йти. Коли менеджер пішов, Тодд спитав:Отже, банда, що далі?
Візьмемося за «Свіфтбанк»,промовив Марк.
І викопаємо собі ще глибшу яму,відгукнулася Зола, і це було не запитання.
ВІД МОРГАНИ НЕШ з «Нау-Ессист» надійшов електронний лист, у якому було таке:
Дорогий Марку,
нещодавно я отримала повідомлення від адміністрації юридичної школи Фоґґі-Боттом, в якому зазначено, що Ви внесені до списків на відрахування. Я зателефонувала до юридичної школи і мене проінформували, що ви пропустили всі заняття у поточному семестрі Це викликає серйозну стурбованість. Будь ласка, звяжіться зі мною негайно.
Останній частковий платіж 13 січ, 2014: 32,5 тис. дол.;
усього борг/відсотки: 266 тис. дол.
Щиро,
Пізно ввечері, після кількох келихів пива, Марк відповів:
Шановна пані Неш,
минулого тижня мій психотерапевт помістив мене в приватну психіатричну лікарню в глушині штату Меріленд. Мені заборонили доступ до інтернету, але ці блазні не дуже меткі. Не могли б Ви припинити мене цькувати? За словами одного тутешнього мозкоправа, я на межі самогубства. Якщо Ваше жорстоке ставлення до мене не припиниться, я можу переступити межу. Дуже прошу! Будь ласка! Залиште мене в спокої!!!
З любовю,
Рекс Ваґнер із «Служби студентських позик» написав Тоддові:
Шановний пане Лусеро,
я отримав повідомлення з Вашої юридичної школи, що ви офіційно визнані відрахованим. Я зателефонував до тієї юридичної школи, і мені там сказали, що Ви не були присутнім на жодному занятті в цьому семестріостанньому перед випуском. Як може студент, перебуваючи в здоровому глузді, кинути навчання під час останнього семестру? Якщо Ви не ходите до школи, я можу лише припустити, що ви десь працюєте, напевно, в якомусь барі. Працевлаштування в будь-якій формі за відсутності зарахування до школи, вимагає або планових виплат боргу, або, за відсутності таких, проголошення неплатоспроможності. Останнє, як Вам відомо, означає позив, який буде вчинено проти Вас Міністерством освіти. Будь ласка, звяжіться зі мною негайно.
Останній частковий платіж: 32,5 тис. дол., 13 січ., 2014; загальна сума заборгованості 195 тис. дол.
Щиро,
Поки Марк набивав свою відповідь Моргані Неш, Тодд видав своєму позиковому раднику таке:
Шановний Консультанте СС Ваґнере,
Ви дуже влучно порушили питання про глузд. Я дійсно живу в світі тотального безглуздя, і особливо це стосується моїх непідйомних боргів. Гаразд, розставимо все по місцях. Покінчимо із цим раз і назавжди. Я кинув юридичну школу, тому що ненавиджу її, ненавиджу юстицію тощо. Зараз я заробляю в барі близько 200 дол. за тиждень готівкою. Скажімо, це 800 дол. за місяць, звісно неоподаткованих, тому що я ще нічого не декларував. Аби підтримувати мій злиденний спосіб життя, мені потрібно близько 500 дол. щомісяця на їжу, оренду і таке інше. І це Ви ще не бачили, де я живу і що їм! Числовий аналіз показує, що я можу собі дозволити виплачувати на погашення боргу близько 200 дол. щомісяця, починаючи через півроку. Мені відомо, що Ви якнайшвидше натиснете кнопку «Відсоток», здираючи по 5% щорічно. Пять відсотків із 195 000 дол.це близько 9 750 щорік. Давайте заокруглимо до 10 000 дол. Згідно із запропонованим мною планом погашення боргу, я можу виплачувати чверть цієї суми щороку. Тоді ви, хижі позичальники, введете відсоток на прострочені платежі, що складатиме ще 5% щорік. Від таких підрахунків недовго й сказитисьмоя електронна таблиця показує, що вже за десять років я буду винен 400 000 доларів. І це ще без урахування усіляких зборів, комісій та інших незаконних прихованих платежів, якими так славиться Ваша ССП, яку вже хапали за руку за те що ви наживалися на студентських позиках. (Я читав про позови, хлопче, і залюбки вчиню свій особистий. Вам та вашій конторі має бути соромнолущити приховані платежі, сидячи на горбу бідних студентів, які й без того по вуха в боргах).
Отже, Ви приймаєте мою пропозицію щодо 200 дол. на місяць? Звісно, починаючи через півроку.
Ваш приятель,
Вочевидь пан Ваґнер працював допізна або, як уявляв собі Тодд, сидів, відкинувшись у кріслі, в самих трусах, і дивився порно, постійно перевіряючи електронну пошту. За кілька хвилин він відповів:
Дорогий Тодде, відповідь: ніт. Твоя пропозиціякурам на сміх. Я просто не можу повірити, що така розумна людина, як ти, десять років змішуватиме напої в барі. Існує доволі багато робочих місць, так чи інакше повязаних із юриспруденцією, і все, що тобі треба, це підняти своє гузно та знайти одне з них. І тоді ми вже всерйоз продовжимо нашу розмову про погашення боргу.
Щиро,
На це Тодд негайно відповів:
Дорогий СС,
Чудово! Я відкликаю свою пропозицію.
Кореспонденція Золи мала більш офіційний характер. Тільді Карвер із «ЛоунЕйд» написала таке:
Шановна Золо Маал,
мене повідомили, що Вас відраховано з юридичної школи У звязку з цією драматичною подією виникає цілий ряд неприємних питань, і ми повинні негайно їх обговорити. Будь ласка, зателефонуйте мені або напишіть якомога скоріше.
Тільді Карвер, старша позикова радниця.
Останній частковий платіж 13 січня 2014: 35,5 тис. дол.; повна сума боргу з відсотками: 191 тис. дол.
Зола вже засинала, але відповіла:
Шановна пані Карвер, у січні після самогубства мого друга, я зрозуміла, що не можу продовжувати навчання. Таким чином, я вирішила взяти перерву на семестр, спланувавши можливість поновлення в юридичній школі в наступному році абощо. Пізніше я з Вами звяжуся.
Щиро,
30
ТЕПЛИМ КВІТНЕВИМ ДНЕМ, коли буйно цвіли вишні, а повітря свіжіло після доброго дощу, компаньйони зібралися в головному правлінні фірми, аби відправити панахиду по адвокатській практиці. Головне правління фірми збігалося із схованкою Золи, яку за останні три місяці вона прихитрилася оживити й забарвити. Вона пофарбувала обидві кімнати в блідий беж і розвісила стінами предмети сучасного мистецтва. У одному з кутів стояв маленький холодильникєдина ознака кухні. На старому металевому верстаку розмістилися настільний компютер із тридцятидюймовим монітором і швидкісний лазерний принтер. Книжкові полиці на двох стінах аж вгиналися під стосами паперівпродуктами їхньої копіткої роботи з відстежування усього, повязаного із «Свіфтбанком».
Кожен із них приєднався в статусі постраждалого позивача до трьох різних колективних позовів проти цього банку. Зараз таких було шість, учинених у різних куточках країни адвокатами, які добре розумілися на подібних масових судових справах.
Тим часом «Свіфтбанк» тримався на волосині, попатраний, ледь живий від щоденного шмагання. Постійно висувалися нові звинувачення. Донощики не припиняли зявлятися з новою інформацією. Керівники вищої ланки тицяли пальцями, погрожуючи обвинуваченнями. Акціонери бентежилися і водночас лютували, бо акції впали з шістдесяти доларів до тринадцяти менше ніж за чотири місяці. Інтернет і кабельне повнилися чутками. Найпоширенішою була така: «Свіфтбанку» не залишається нічого іншого, як викинути мільярди на вирішення своїх проблем.
Така перспектива тільки підюдила індустрію колективних позовів.
Порівнявши реакцію трьох різних фірм, до чиїх позовів вони долучилися, друзі зясували, що контора з Маямі під назвою «Коен-Катлер» на кілька кроків випереджає інші двінью-йоркську й вашингтонську. «Коен-Катлер» мала добру репутацію в розгнуздано-брутальній сфері колективних цивільно-правових позовів. Вона була величезною: сотня юристів, тьма тупої робочої сили; її діловодство було найпродуктивнішим.
Отже, зівяла юридична контора «Апшо, Паркер і Лейн» вирішила прилаштуватися до могутньої «Коен-Катлер».
Зола сиділа за столом із філіжанкою кави, втупившись в монітор. Тодд сидів із ноутбуком в єдиному кріслі. Марк розтягнувся на підлозі. Вони позбулися борід і фальшивих окулярів, костюмів теж. Зали суду для них залишились у минулому, і тепер цей маскарад не потрібен. Наступні кілька тижнів вони ховатимуться над баром «Когут». Іншого плану в них не було.
У Бетесді на Вісконсин-авеню є відділення «Свіфт-банку», промовив Марк. Давайте почнемо звідти. Погортайте сторінки телефонного довідника по Бетесді. Ми шукаємо розповсюджені імена, в написанні яких легко помилитися.
Є таке,відповів Тодд.Пан Джозеф Холлі, будинок шістсот шістдесят два на Меннінг-драйв, Бетесда. Міняємо «л» на «п» і тепер він Джо Хоплі. Наш перший фіктивний клієнт.
Зола відкрила документ, продубльований із матеріалів «Коен-Катлер», у внутрішньому використанні відомий під назвою ІПП«Інформація про позивача».
Дата народження?спитала вона.
Зробимо його сорокарічним,сказав Марк.Народився третього березня тисяча девятсот сімдесят четвертого. Одружений, троє дітей. Клієнт «Свіфтбанку» із дві тисячі першого. Поточний рахунок і ощадний рахунок. Дебетна картка.
Вона друкувала дані, заповнюючи бланки.
Гаразд, номера рахунків.
Залишимо це на потім. Пізніше сфабрикуємо, якщо знадобляться.
Наступний?
Етель Беррі, будинок тисяча двісті десять на Реґбі-авеню,вступив Тодд.Міняємо «е» на «а» і маємо Етель Баррі.
О, це наша краля, зауважив Марк. Етельстаромодне імя, тож додамо дівчинці років. Народилася пятого грудня тисяча девятсот сорок першого, за два дні до Перл-Харбору. Самотня вдова. Діти розїхалися. Поточний, ощадний, надто літня для дебетової картки. Кредити не жалує.
Зола заповнила бланки, і Етель Баррі приєдналася до колективного позову.
Наступний?
Тед Радфорд, будинок девятсот сімдесят вісім на Драммонд-авеню, квартира чотири-еф,повідомив Тодд. Міняємо «а» на «е», і тепер він Тед Редфорд, як Роберт, актор.
А коли народився Роберт Редфорд?спитав Марк. Зачекай.Він поклацав, прокрутив і сказав:Вісімнадцятого серпня тисяча девятсот тридцять шостого. Отож дамо й Теду цей день народження.
Невже Роберту Редфорду справді сімдесят сім років? І досі має гарний вигляд, як на мене,зауважила Зола, друкуючи.
«Афера» і «Буч Кессіді» мої найулюбленіші фільми, промовив Марк. Якщо в нас є Редфорд, потрібен і Ньюман.
Тодд почав клацати, шукаючи:
Є один. Майк Ньюман, будинок чотириста вісімнадцять на Арлінгтон-роуд, Бетесда. Міняємо «а» на «е» і маємо Майка Ньюмена.
Хіба не весело?вигукнула Зола, друкуючи далі.
Набешкетувавшись у Бетесді і зібравши пятдесят позивачів, фірма спрямувала свій погляд на передмістя Північної Віргінії. Там відділення «Свіфтбанку» знаходилося на Брод-стрит у Фоллз-Черчі. Ця околиця міста виявилася родючоюдо їхнього позову додалося ще пятдесят фіктивних клієнтів.
Опівдні вони змучилися, вирішили пообідати й вийшли назовні. Вони взяли таксі до Джорджтауна і знайшли на Набережній столик із видом на Потомак. Ніхто не згадував Ґорді, але всі памятали свій останній візит у ці краї. Зараз вони знаходились неподалік від того місця, звідки тоді побачили проблискові маячки на Арлінгтонському меморіальному мості.
Вони замовили сандвічі й холодний чай, і всі трійко відкрили ноутбуки. Пошуки скривджених «Свіфтбанком» клієнтів тривали.
ДРУЗІ ВЖЕ ДАВНО поїли, і офіціант ввічливо попрохав їх звільнити столик, мовляв, він йому потрібен. Вони прикрили лавочку, перебралися в кавярню за рогом, знайшли вільний столик назовні й поновили діяльність. Коли вони додали свого сотого нового клієнта, Марк зателефонував у Маямі. Він попрохав зєднати його із найголовнішим начальником, який веде позови фірми «Коен-Катлер», але, звісно, ця видатна особа вийшла десь у справах. Марк наполягав, і зрештою його зєднали з адвокатом на імя Мартінес, який, згідно з веб-сайтом, був у перших лавах борців проти «Свіфтбанку». Назвавши себе й згадавши свою фірмочку, Марк сказав:
Отже, ми маємо близько сотні клієнтів «Свіфтбанку» і бажаємо приєднатися до вашого колективного позову.
Сто?перепитав Мартінес,це так ви жартуєте?
Ні, я цілком серйозно.
Послухайте, пане Апшо, на сьогодні наша фірма має близько двохсот тисяч позивачів до «Свіфтбанку». Ми не беремо передачі з менш ніж тисячею клієнтів. Знайдіть тисячу справ, і тоді буде про що розмовляти.
Тисячу?перепитав Марк і вирячився на компаньйонів.Гаразд, приступаємо до роботи. Скажіть, мені просто цікаво, а яка наразі картина в цілому?
Багато не скалку,відповів Мартінес прокашлявшись. Проте «Свіфтбанк» перебуває під шаленим тиском, і врятує його лише угода, але я не певен, що їхні юристи це усвідомлюють. Є багато суперечливих повідомлень. Але, на нашу думку, вони підуть на угоду.
А як скоро?
Ми припускаємо, що десь на початку літа. Банк хоче, щоб усе залишилося позаду і має кошти, щоб усе владнати. Федеральний суддя, якому доручено вести цю справу в Нью-Йорку, намагається прискорити процес. Ви ж бачите, які заголовки в пресі.
Атож. Дякую. Ми з вами звяжемося.
Марк поклав телефон біля ноутбука і промовив:
Ми тільки розпочали.
31
В ОКРУЖНІЙ АСОЦІАЦІЇ АДВОКАТІВ значилося майже 100 тисяч членів, і близько половини з них працювали в місті. Інша половина роззосередилася по всіх пятдесяти штатах. Оскільки членство визначали за сплатою внесків, управління активами асоціації було доволі складним завданням. Штат із сорока працівників старанно трудився в головному управлінні асоціації на Вісконсин-авеню, відстежуючи імена й адреси своїх членів, плануючи освітні курси та семінари, пропагуючи стандарти професійної відповідальності, видаючи щомісячний журнал і розглядаючи дисциплінарні питання. Скарги на суддів і адвокатів спрямовувалися безпосередньо у дисциплінарний комітет, де така собі Маргарет Санчес керувала пятьма адвокатами, трьома слідчими й пів дюжиною секретарів і помічників. Аби домогтися офіційного розгляду, скаргу треба було подавати в письмовому вигляді. Проте доволі часто про порушення сповіщали спершу телефоном, особливо адвокати, які не бажали надто втягуватись у неприємності.
Після кількох спроб Едвінові Моссберґу із Чарльстона вдалося додзвонитися до пані Санчес. Він розповів їй про свою зустріч із таким собі Марком Апшо, молодиком, який називає себе адвокатом, проте вочевидь є самозванцем. Моссберґ перевірив у базі даних адвокатів і не знайшов там жодної особи під таким імям. Як і в телефонному довіднику, інтернеті тощо. Він у загальних рисах розповів про недбалість, яку Апшо проявив у важливій справі, допустивши закінчення строку давності, і про його подальший візит до Чарльстона, де він благав Моссберґа все замяти.
Пані Санчес була в захваті від цієї історії. Скарги на неправомірну практику були рідкістю і майже всі стосувалися помічників юристів, які мимовільно чи навмисне перевищували повноваження, роблячи те, що дозволено тільки їхнім начальникам. Сувора догана зазвичай ставила їх на місце без особливих втрат для їхніх клієнтів. Моссберґ був несхильний офіційно подавати скаргу, мовляв, бракує часу на такі дурниці, він просто хотів заздалегідь повідомити Асоціацію про наявну проблему. Він надіслав електронною поштою копію бізнес-картки Апшо з назвою його фірми, адресою на Флорида-авеню і телефонним номером. Пані Санчес подякувала йому за витрачений час.
Ще цікавішим історію робило те, що це був другий дзвоник стосовно діяльності фірми «Апшо, Паркер і Лейн». Минулого тижня місцевий ловець травмованих пацієнтів лікарень на імя Френк Джепперсон неофіційно повідомив її, що така собі Зола Паркер намагалася переманити одного з його клієнтів у лікарняному кафе. Пані Санчес знала Джепперсона за іншими двома скаргами щодо неетичного поводження його самого. Джепперсон надіслав їй копію бізнес-картки Золи Паркер.
Сидячи за столом, пані Санчес порівняла обидві копії карток. Та сама фірма, та сама адреса, різні телефонні номери. Швидкий пошук у базі даних Асоціації адвокатів підтвердив, що ні Марк Апшо, ані Зола Паркер не є її членами. Вона викликала свого співробітника Чапа Ґронскі, чия офіційна посада називалася «помічник радника з дисциплінарних питань», і дала йому дві копії бізнес-карток. За годину Ґронскі повернувся з результатами дослідження.
Я перевірив списки кримінальних справ, призначених до слухання. У чотирнадцяти з них як повірений фігурує Марк Апшо. З імям Золи Паркер не повязано жодної справи. Але останні три місяці активно діє такий собі Тодд Лейнйого імя є щонайменше в сімнадцяти справах. Цікава річ, до січня цього року вони обидва ніде не фігурували.
Схоже в нашому місті розкручується стартап юридичної фірми,зауважила пані Санчес.Саме те, що нам треба.
Мені відкрити провадження?спитав Ґронскі.
Поки що ні. Адже офіційної скарги немає. Коли вони знову зявляться в суді?
Ґронскі пошурхотів роздруківками:
У одного з клієнтів Апшо слухання з КСС у шістнадцятому відділі о десятій ранку.
Підіть гляньте. Поговоріть із Апшо, подивимось, що він скаже на своє виправдання.
О ДЕСЯТІЙ РАНКУ ЧАП ҐРОНСКІ сидів у залі судді Канту, спостерігаючи за парадом. Після третього визнання вини й вироку діловодка вигукнула імя Джеремі Планкмора. У задньому ряді піднявся з місця молодик, стурбовано роззирнувся, немов шукаючи підтримки, й почимчикував по проходу. Коли він підійшов наодинці до суддівської лави, суддя Канту запитав:
Пане Планкморе?
Так, Ваша честь.
Тут сказано, що ваш адвокат Марк Апшо. Я не бачу його в залі.
Так отож:, Ваша честь, я теж не бачу. Вже три дні йому надзвонюю, а він не відповідає.
Суддя Канту подивився на діловодку. Та знизала плечима, мовляв, звідки мені знати. Тоді він подивився на помічника прокурора, який так само знизав плечима.
Добре, поки що відійдіть, пане Планкмор, я займусь вами пізніше. Подивимось, може додзвонимося до пана Апшо. Мабуть, він заплутався в своєму розкладі.
Планкмор сів у першому ряді, переляканий і збентежений. У бій вступив інший адвокат.
Ґронскі відзвітував перед пані Санчес, і вони вирішили зачекати два дні, доки, згідно з розкладом, у залі суду не зявиться пан Лейн.
ДЖЕРЕМІ ПЛАНКМОР ВИРІШИВ копнути глибше. Узявши друга для підтримки, він того-таки дня зявився за адресою, вказаною на бізнес-картці його адвоката. Апшо запросив у нього тисячу баксів, вісімсот із яких уже отримав готівкою. Решта була у Джеремі в кишені, але віддавати її він не збирався. Проте збирався поговорити з паном Апшо щиро-відверто, вимагаючи компенсації. За вказаною в картці адресою жодної фірми вони не знайшли. Узявши в барі «Когут» по пиву, вони побалакали з барменкоющільно татуйованою дівчиною на імя Пеммі. Її нелегко було розговорити, особливо після того, як Джеремі почав допитуватися про Марка Апшо та юридичну фірму в цьому будинку. Вона проголосила, що нічого не знає, а ці питання її, схоже, дратували. Джеремі здалося, що вона щось замовчує, і він написав свої імя та номер телефону на паперовій серветці. Він простягнув її Пеммі й попрохав:
Якщо наткнешся на Марка Апшо, скажи йому, щоб подзвонив мені. Інакше я поскаржусь на нього в Асоціацію адвокатів.
Як я казала, не знаю таких,відповіла Пеммі.
Гаразд, гаразд, це на той випадок, якщо ти на нього наткнешся,сказав Джеремі і вийшов разом зі своїм другом із бару.
УЧУВШИ ДЖЕКПОТ, ДАРРЕЛЛ КРОМЛІ розвинув екстраординарну швидкість. Він заплатив 3500 доларів лікарю-пенсіонеру за «прискорений розгляд» Рамонових медичних записів. У висновку цей експерт написав більш прямолінійно, ніж доктор Кунс, а саме: «заходи, вжиті персоналом лікарні й відповідальними лікарями неприпустимо нижчі за прийняті стандарти обслуговування пацієнтів і становлять грубу недбалість».