Що б там не сталося, так він зробить їй пропозицію.
Та він не достойний, поки що, стати для когось усім. Перше, що йому треба зробити, це заробити туєву хучу грошей.
Твід ОНіл зі своєю командою прибула на шалене шкільне інферно швидше, ніж перша пожежна команда. Начальник пожежної охорони, звісно ж, був уже на місці. Інші телевізійні групи новин також невдовзі підтягнуться, налаштовуватимуть свої прямі включення, всі намагатимуться вхопити найкращі кадри пожежі. Це вже четверта міська школа, яка спалахнула за останній час. Усі ЗМІ працювали за одним прес-релізом, але цього разу Твід прихопила таємну зброю.
Це докторка Раманта Штайґер-Десото, старша професорка гендерних студій у місцевому університеті. Леді виявилася ввічливою, фотогенічною розумницею, яка говорить чітко і зрозуміло, а також має власну унікальну думку щодо серійних підпалів.
Твід написала докторці з телестудії, і вони зустрілися на місці злочину, коли язики полумя вже високо вистрибували в небо. На фоні спортзалу, який повільно обвалювався, випльовуючи яскраві гейзери іскор і жарин, Твід підготувала місце для інтервю. Вони з докторкою стали на безпечній відстані, оператор налаштовував фокус, а звукооператор прикріплював мікрофон до лацкана тренча «Енн Тейлор» докторки.
У навушнику Твід чула, як телеведучі обговорюють пожежу. За мить вони передадуть аудиторію їй, наживо, на місце події. Вона роздивилася суперників. Жодної нової ідеї. Вони просто футболили начальником пожежної охорони від однієї мізансцени до іншої, й усім він повідомляв той самий перелік офіційних фактів.
Докторку, здавалося, взагалі не турбують яскраві прожектори камер і вали їдкого диму. Хтось висловився про чутку стосовно балона пропану, який, імовірно, був підведений до шкільної печі й може вибухнути в будь-яку мить. Незважаючи на це, докторка Штайґер-Десото була рішуче налаштованою на те, щоб озвучити свою версію стосовно останніх подій. Вона стояла, майже на голову вища за Твід, її біляве розкучерявлене волосся було стягнуте в строгий пучок. Мала діловитий вигляд соціологині до нутра кісток, готової просвітити телеглядачів.
Оператор підняв на плечі свій стедікам, відрахував на пальцях 3-2-1 і тицьнув у їхній бік, щоб показати, що вони в ефірі.
Твід ОНіл на місці події, де лютує чергова пожежа третьої категорії,почала Твід.Пожежа, що знищила вже четверту місцеву школу за це літо.
Оператор перевів зображення на загальний план, щоб показати обох жінок.
Сьогодні зі мною докторка Раманта Штайґер-Десото, яка висловить свої міркування щодо мотивів цих нещодавніх пожеж.Твід обернулася до елегантної професорки. Запитала:Ваша думка, докторко?
Докторці увага не дошкуляла.
Дякую, Твід,вона впевнено глянула в камеру.Психологічний портрет ФБР показує, що середньостатистичний палійце білий чоловік, якому від сімнадцяти до двадцяти шести років. Для цього чоловіка такий акт підпалу має сексуальну природу
Ніби за сигналом, згаданий балон пропану вибухнув десь у глибині будівлі оглушливим «ба-БАХ», що викликало глибокий стогін у натовпі присутніх.
Докторка продовжила:
Для одержимого піролагнією процес розбризкування легкозаймистої речовини прирівнюється до виділення його еякулята в символічному принизливому акті зґвалтування структури
Поєднання вогню і сексу дасть золоті рейтинги, але Твід хвилювалася, чи мова докторки не занадто високоінтелектуальна. Вона спробувала переорієнтувати її.
Але хто?..
Докторка з мудрим виглядом кивнула.
Самоізольовані чоловіки. Прихильники правих поглядів, отруєні токсичною маскулінністю так званого руху «Чоловіки Ідуть Своїм Шляхом». Саме там варто шукати ваших винуватців.
Твід спробувала помякшити тон розмови.
То Морін Дауд мала рацію?пожартувала вона.Що тримати чоловіків у суспільствіце зависока ціна за саму сперму?
Докторка ледь усміхнулась.
Поколіннями популярна культура просувала ідею, що всі чоловіки з часом досягнуть високостатусних позицій у суспільстві. Тепер у всьому світі молодих чоловіків виховують так, ніби вони мають право на владу і поклоніння їм від самого народження.
Твід знала, що в програмі далі обовязкова реклама. Щоб завершити сегмент, вона запитала:
Докторко, як нам зараз найкраще впоратися зі стурбованими молодими чоловіками?
Під акомпанемент пекельних спалахів полумя докторка проголосила:
Чоловікам узагалі необхідно прийняти свій знижений статус у світі,на фоні диму і криків вона додала:Війна, що наближається, наприклад, стане чудовою нагодою для них заслужити схвалення, якого вони так жадають.
Твід перевела на рекламу.
Дякую, докторко. З вами була Твід ОНіл з місця безглуздої руйнації ще одного суспільного обєкта.
Оператор показав, що звязок відключено.
Докторка морочилася з мікрофоном-петелькою. Раптом замислено запитала:
Що він робить?вона блимала очима на щось неподалік.
Твід прослідкувала за її поглядом. Обидві жінки дивилися на начальника пожежної охорони. Твід здалося, що він рахує людей. Чоловік ніби зосереджувався на мить на кожному з журналістів і журналісток, що прибули, і начебто перевіряв їх за списком у руках. Їхні погляди зустрілися. Ручкою він провів лінію на аркуші, який тримав у іншій руці.
Лише тоді Твід помітила маленького хлопчика. Учень початкової школи з дивним знебарвленим знаком збоку на обличчі. Тоді вона подумала: це так мило. Начальник районної пожежної охорони привів із собою сина, щоб показати, як татусь працює. Спостерігаючи за ними, Твід собі в голові відзначила, що варто буде перетворити цей зворушливий момент батька із сином на позитивну історію, яку вдасться всучити відповідальним за складання програм.
Для Ґеррета Довсона все вимірювалося в кавових фільтрах. На кухні, тицяючи кнопки «Містера Кофі», він побачив, що у них майже не залишилося фільтрів, знову. Зникло ще пять сотень чашок кави, пройшов іще один рік, більше року.
Він старів. Ґеррет усвідомив, що взяв собі за звичку дивитися на будь-щокімнатну рослину, годинник, книжку,перед тим як переводити погляд на дружину Роксану. Коли він на якійсь вечірці розмовляв з гарною молодою жінкою, чиєюсь дочкою-тинейджеркою, наприклад чи навіть коли дивився на вродливу тедеведучу, яка зачитує новини а тоді переводив погляд від її гладенького обличчя на Роксаннине, відчував разючу дисгармонію. Свого часу його дружина була вродливою, та її молодість уже минула. Тож йому знадобився буфер між поглядом на якусь молодицю і на неї. Попільниця чи трубний ключ, щось неживе.
Разом з тим він помітив, що вона, коли дивиться на привабливих акторів у фільмах, зосереджується на попкорні, перед тим як перевести погляд на нього. Можливо, то лише гра уяви. Проекція, заснована на його ж поведінці. Та це нагадало йому, що він також старіє.
У книзі Талбота про це було гарно написано:
Красиві люди стають могутніми, бо в ранньому віці розпізнають природу влади і бояться її втратити. Люди, красиві в молодості, вчаться переносити владу, інвестуючи її в подальші форми. Вони обмінюють молодість на освіту. Освіту інвестують у налагодження контактів і компетентність у певних вміннях. Гроші вони інвестують у зайві форми влади, запасні ресурси.
Саме тому необхідна тимчасова форма грошей.
Влада, яка переходить із покоління в покоління в абстрактній формі багатства, призводить до привілеїв і корупції. Не повинно бути можливості накопичувати гроші заради самих грошей, їх варто постійно використовувати задля плідних цілей.
Кавові фільтри стали останньою краплею. У механічному цеху Леон підійшов до нього з якимсь несусвітнім планом захоплення влади і перебудови нації. Звучало фальшиво, але в ту мить будь-що звучало краще, ніж купівля ще пяти сотень кавових фільтрів і спостереження за тим, як вони відраховуватимуть його останні роки. Він засипав меленої кави в останній фільтр і наповнив кавоварку водою. Клацнув перемикачем, щоб напій почав варитись. Гукнув Роксанні в іншій кімнаті:
Кава буде готова за мить,і додав:я вийду на хвилину.
Він зателефонує Леону. Зустрінеться з ним біля бару. Дізнається, чи цей безрозсудний планреальна пропозиція. Леон вручив йому синьо-чорну книжку, в якій було сказано:
Уяви, що Бога немає. Немає раю чи пекла. Є тільки ти і твій син, і його син, і його син, і світ, який ти їм залишиш.
Роксанна покликала його з їдальні, запитала, куди він зібрався.
Натягуючи пальто, він перевірив, чи є в кишені ключі й телефон. Став у дверях. Дружина сиділа за обіднім столом, а перед нею лежали якісь податкові бланки. Він відповів:
Нам потрібні кавові фільтри.
Після довгої витриманої паузи, не підводячи голови, вона запитала:
Вже?Ґеррет почув поразку в її голосі. Життя для неї минає так само швидко. Ще одна причина розглянути якісь радикальні варіанти.
Нахилившись над нею, він прошепотів:
Я з цим розберуся,і поцілував її в чоло.
Колись панувала ера релігії, коли головною будівлею в містах був собор або мечеть. Куполи і шпилі височіли над усіма іншими спорудами, зіщуленими навколо. Тоді настала ера комерції, і бізнесові хмарочоси та канелюровані колони банків здійнялися понад церквами. Фабрики розрослися, перевершили навіть найбільші мечеті, а складські приміщення затьмарили храми. Нещодавно почалась ера влади, коли на горизонті стали розпускатися будівлі, які регулюють цивільне життя. Це були широкі моноліти, що зберігають владу, про яку релігія з комерцією могли лише мріяти. Це були розкішні посудини для захисту і демонстрації могутності законодавців і суддів.
В останні тижні перед Виправленням саме до цих великих фортець почали сходитися люди, які вдавали трепет і тинялися навколо, прикидаючись простими туристами. Вони фотографувалися й робили вигляд, що загубилися, щоб мати змогу забрести в заборонені зони і заявити про свою невинуватість, коли їх ловили й просили піти. Вони визначали ймовірні шляхи втечі, які доведеться перекрити. А також місця, звідки можливі безперешкодні лінії вогню.
І коли вони вдавали захват від канделябрів, витягували шиї, щоб роздивитися пишноту фресок та позолочені ребра склепіння піднесених куполів, то знали, що все це побудовано з їжі. Їжі, яку можна було зїсти. Їжі, яку в них відібрали. І безпеки, яка побудувала ці мармурові сходи, безпеки, яка могла бути їхньою. І в них із рук видерли їхні життя, щоб ці стіни можна було обшити полірованим махагонієвим деревом і палісандром, які привозили з усього світу для ще більшого комфорту і насолоди керівним елітам. Ці селюки і хлопи, з роззявленими присоромленими виразами на обличчях, вони вдавали повагу, імітували захоплення величними капітоліями і могутніми монархами, які керували їхніми життями з цих будівель.
Вони перешіптувалися. Вони складали мапи за допомогою відео. Вони вже бачили, як виконують холоднокровне завдання, на яке налаштували свій розум.
І всі знали істину: нагромаджуй їжу, і вона гнитиме. Нагромаджуй гроші, і ти гнитимеш. Нагромаджуй владу, і правління гнитиме.
Замість того щоб кожен тупак мав право на один голос, найрозумніші, найсміливіші, найзухваліші матимуть по сотні, три сотні або ж і тисячі голосів, а слабкі й ліниві не матимуть жодного. Найпродуктивніші більше не будуть рабами бездіяльних. Бездіяльних змусять працювати.
Вони навшпиньки просочувалися в зали влади. Своїм потом підняли вони ці державні споруди, до яких занадто довго потрапити мали змогу лише через когось. Вони прийшли як свідки, щоб роздивитися пишні умови, в яких їхні життя або почнуться, або закінчаться.
Здіймаючи погляди у високі гранітні склепіння або опускаючи їх на акри полірованого мармуру, вони почувалися маленькими і слабкими. Та коли набивалися в глядацьку галерею, ставали ліктем до ліктя, коліном до коліна, формуючи єдину масу, і споглядали дрібну кількість законно обраних, то почувалися непереможними.
Вони приндилися, коли їх збивали в невеличкі стада і пасли літні екскурсоводи, механічно диктуючи політично схвалені значення кожного прапора чи статуї. Вони насмілювались уявляти, як величні канделябри розлетяться від пострілів. Вони уявляли, як у цих галереях почикрижать кожну картину, а всі статуї звалять у безладну купу, яка ознаменує братську могилу камяних голів і відтятих пальців.
Вони заплющували очі, щоб краще намалювати в уяві високі, розтрощені на шматки вікна капітоліїв чи судів і горобців, які витимуть гнізда у позолочених карнизах і нішах ротонд.
ЗМІ назвали таку навалу зацікавлених сплеском патріотизму. Відновленням стосунків громадян з їхньою державою. І в цьому ЗМІ мали рацію, але не так, як вони це собі розуміли. ЗМІ змальовували цих людей паломниками, які приходять молитися на кращих за себе. І ЗМІ передбачали зростання в майбутньому миру та співпраці, і в цьому вони також не помилялися, але не зовсім так, як очікували.
Зі свого боку новоприбулі не піднімали очей і прикидалися боязкими. Відповідно до свого низького статусу простих людей вони з шанобою відступали вбік, коли навіть службовці найнижчого рангушвейцар або інтернипробігали повз їхній натовп.
В останні дні туристи наповнили всі будівлі влади. А потім, ніби за клацанням перемикача, роззяв не стало. Зали спорожніли, залишилися лише люди, які там працювали. Вони обмінювалися поглядами і потискали руки черговим охоронцям. Люди в уніформі й вуличному одязі поглядами погоджувалися з тим, що мусить статися. Всі сторони у змові одного дня, коли вони діятимуть разом.
Лише охоронці і більш ніхто ставилися до цих людей із повагою, бо лише наглядачі за громадським порядком усвідомлювали, звідки піднімається справжня влада народу.
Присівши у складському приміщенні під південними сходами, Нік сказав:
Я не знаю. Я раніше любив поліцію.
Вони сперлися на стіну коробок, заповнених старими уніформами оркестру. Золотий шнурок проглядав у прориві картону. Латунні ґудзики світилися, як скарб у тьмяному світлі.
У Шасти звело судомами ноги. Вони, найімовірніше, дихають азбестом і порохом крейди, який викликає рак. Гігієнічний талькце крейда, і тальк призводить до раку шийки матки. Світ балансував на межі війни, але Шасті тут подобалося. Стегном до стегна з Ніком. Спілкування здавалося реальним. Нічого важливого ніколи не трапляється по телефону.
Правду, сказав Нік, раніше знайти було легко. Правда лежала в газетах, поки вони не надрукували некролог Нікового тата. Там було сказано: «Люблячий чоловік і батько, він помер унаслідок церебральної геморої» В Інтернеті підхопили цю друкарську помилку, й вона розійшлася як жарт на сотнях сайтів новин. Вона навіть стала мемом, на фотографії Рональда Рейгана чи Ґора Відала почали писати «Помер від» угорі картинки, а внизу «церебральної геморої!!!».
Слово, яке всі очікували, було «геморагія». Батько Ніка стриг газон, коли в його мозку тріснула аневризма. Одне-єдине слово, а газета не змогла його правильно написати.
Шаста його пожаліла. Вона спробувала пояснити.
Доктор Бролі на методах ЗМІ пояснював, як сучасну друковану пресу, повідомлення в щоденних газетах, те, з чим асоціюємо обєктивність, цю збалансовану правду вбив «Крейґсліст». «Крейґсліст», а також «Монстр» , «Бекпейдж» та «іБей». Прибутки газет завжди залежали від продажу тематичних оголошень. Ті незліченні сторінки з оголошеннями про продаж цуценят, оренду квартир, уживані автомобілі, роботу, самотніх білих чоловіків у пошуках самотніх білих жінокусе це було фундаментом, на якому лежала масивна споруда четвертої влади.
Усі ті оголошення гаражних і дворових розпродажів і сіамських кішок сил-пойнт, ті люди, що хочуть купити памятки Другої світової, чи посуд «Фієставер», чи нарізані висушені дрова,все це були основи найстаріших політичних династій. За пятицентовик чи долар за слово ті сторінки ставали золотою жилою, джерелом фінансів для високої культури. Редакційних статей, оглядів книжок і журналістських розслідувань, яким присуджували Пулітцерівську премію. Доктор Бролі стверджував, що найрозумніші, найерудованіші дослідження завдячують своїм існуванням бідним людям, які намагаються збути вінтажні пляшечки одеколону «Ейвон» і непотрібний таймшер.
«Фільми існують,говорив доктор Бролі на кожному занятті щороку,тому що вони дозволяють кінотеатрам продавати вам попкорн за пять доларів». Він доводив, що якийсь там попкорн підтримує пишний світ зірок кіно і «Оскарів». Таким же чином окремі мізерні слова, надруковані за кілька доларів у день, підтримували колосальні імперії газет.