Валентин ЧемерисАнна Київськакоролева Франції
У Ярослава Мудрого, сина Володимира і Рогнеди, як у казкового короля, були три дочки, три вродливі і горді принцеси Ярославни: старша Анастасія стала угорською королевою, середульша Єлизаветанорвезькою, а потім датською, а найменша, Анна, стала французькою королевою.
«У давньоруському письменстві жінкам не пощастило. Якщо літописи та інші літературні памятки час від часу згадують про синів та онуків князів, то їхні дочки й внучки залишилися замовчаними. Зрозуміло, що годі й сподіватися від давньоруських джерел якихось звісток про жінок з народу. Чому? А тому, що в XIIXIII ст. книжники воліли писати лише про варті уваги справи: війни та походи, міжкнязівські стосунки, церемонні події. Для родинного життя у літописах та інших джерелах місця не було. Тому історики майже нічого не знають про життя жіноцтва Київської Русі».
Сказання перше. Свати з чужоземелля
«Вийти заміж за іноземця, та й до всього жза парижанина, та ще (увага!) за короля! Сучасним шлюбним агентствам важко й уявити більш вигідну партію для киянки. А ось у середині XI століття переїзд із Києва до Парижа на постійне місце проживання можна порівняти хіба що з переїздом до провінційного Житомира. Адже за розмірами і впливовістю Франція тоді була схожа на герцогство, а її столиця за розмірами в кілька разів поступалася перед Києвом».
І всього лише 3 години 20 хвилин
Прикметним слівцем «Жуляни» називається місцевість на південній околиці (правда, колись вона була околицею) Києва. Сьогодні це майже центр, принаймні неподалік нього.
Це літописна Желань, відома ще з часів Київської Русі.
Згодом Жуляни були власністю Софійського монастиря.
Нині Жулянами називається промисловий район української столиці, що разом із селищами Гатним, Пироговим та Чапаєвкою складають житловий масив столиці з населенням близько 100 тисяч чоловік.
У Жулянаходин із трьох аеропортів Києва. І це всього лише за 6 км від центру міста. Як кажуть, і вдома, і в гостях. І літаки 14 авіакомпаній, наших і міжнародних, приземляються у Жулянах. Багато з них я іноді зустрічаю і проводжаю. Правда, очима, поглядом. Річ у тім, що я мешкаю в Києві неподалік Жулян, біля станції метро «Святошино», і до аеропорту від мого будинку якихось двадцять хвилин на таксі.
А для погляду цемиттєвість.
Здебільшого дивлюсь на посадку авіалайнерів вечорами та вночі, коли, буває, працюю. Узимку в Києві рано починає смеркатио пятій вечора за вікном уже западає пітьма. Моя квартира виходить вікнами на схід, якраз у бік аеропорту Жуляни, і мені з вікон добре видно, як горить-сяє гірлянда золотисто-жовтих вогнів на початку злітно-посадочної смуги (таку ж гірлянду вогнів видно в кінці смуги).
І в чорноті неба видно вогні авіалайнерів, які, зайшовши на глісаду,це десь 4 км від аеропортузнижуючись, прямують на посадку й уздовж низки жовтавих вогнів зникаютьїхнє приземлення мені не видно з-за дерев, як і самої смуги.
Тож я часто вечорами спостерігаю з вікна свого кабінетика (13-й поверх), як, сяючи яскравими вогнями, черговий літак, звідкілясь прилетівши, йде на посадку й невдовзі зникає за деревами, зі сходу і з заходу.
Довжина злітно-посадочної смуги2310 м, ширина 43 м. З центру міста до Жулян ходить тролейбус 22 за маршрутом «Вулиця ОльжичаЖуляни», ще, здається, тролейбус 9 і під таким номероммаршрутне таксі.
З 2009 року аеропорт працює цілодобово, а після реконструкції смуги може приймати важкі літаки, як-от «Боїнг-737» та «Аеробус». І має статус міжнародного. Його термінал «А» пропускає 320 пасажирів на годину. Жуляни перебувають у комунальній власності Києва.
«Мій» аеропорт приймає літаки з багатьох міст України, Росії, з різних кінців колишнього СРСР та з Європи.
Я допізна, а часом і до півночі, працюю в своєму маленькому кабінетику. Квартирка в мене крихітна, двокімнатна, місця для кабінету в ній не викроїлось, тож довелося для нього пристосувати еркернапівкруглий засклений виступ у стіні будинку. Іншими словамибалкон, утеплений і переобладнаний. Довжина мого кабінетика-еркера4 м, ширина2 м 70 см. Є маленька ніша глибиною аж у 13 см. Частина мого робочого столика входить у цю нішу, за ним я й сиджу. А за мною, спина до спинисидить моя дружина перед екраном компютерау нашому кабінетику на двох ще й компютер вміщується та книжкова полиця, і неширока шафочка зі словниками, довідковою літературою, всілякими книгами, ще й крихітний диванчик. І два стільці. Отак ми (тісно, зате тепло) працюємо в цьому заскленому та утепленому еркері, що слугує нам за спільний кабінет.
І коли я працюю вечорами в своєму еркері-кабінетику на 13-му поверсі, у темному напівкруглому вікні бачу знайоме жовте сяйво, що спалахує щовечора і сяє до ранкувогні злітно-посадочної смуги аеропорту Жуляни. І я в пітьмі вікна бачу, як сяє білими вогнями пасажирський літак, який іде на зниження. Звідки той літак (буває, що прилітають і о дванадцятій ночі, о другій чи третій за північ): з Братислави, Барселони, Будапешта, Вільнюса, Дортмунда, Лондона, Мілана, Софії та й зі своїх українських міст чи
А може, з Парижа? І мені здається, що ось той літак, котрий вже вийшов на глісаду і знижується до жовтих вогнів смугиа ніч яка чорна, яка чорна! неодмінно прилетів із Парижа. Як спогад про неї, Анну Ярославну, королеву Франції, киянку нашу. Ось-ось і я полечу до Парижа, до Анни, про яку оце пишу роман. Та й скільки там путі-дороги: до аеропорту Жуляни хвилин двадцять на таксі. А потімавіалайнером до Парижа
І скільки там до французької столиці лету піднебесногоякихось 3 години 20 хвилин.
Колись мало не рік Анна наземними шляхами добиралася до Парижа, столиці свого королівства.
Правда, відстані звідтоді скоротилися, а земна куля немов поменшала, і тепер до Парижа всього лише 3 години 20 хвилин. Попід небесами, на крилах швидкісного лайнера.
До Анни Ярославни
І ти вже в Парижі
«Здрастуй, Анничко-землячко! Як тобі у Франції живеться?»
Народжена між 1024 і 1032 роками у граді Кия
«Я народилася багато століть тому і була дочкою київського князя Ярослава Мудрого. Власне, однією з його доньок, найменшою. Про мене історики сьогодні пишуть десь приблизно так: «Майбутня королева Франції в дитинстві була схожа на янгола. Золотаві кучері, милий пустотливо-бешкетний погляд робили її зовнішність неповторною». Меrsi». Процитуємо джерела далі: батько виховував дочок як амазонок, тож Анна з дитинства впевнено трималася в сідлі, фехтувала не згірш за братів, не пропускала жодного сезону полювання (у Київській Русілови), відзначалася впертістю і силою характеру. Росла вона в часи процвітання Русі. Київ, за прикладом Константинополя, був прикрашений Золотими ворітьми і незрівнянним Софійським собором. Ярослав, представник нового покоління грамотних, освічених християн, зібрав багату бібліотеку давньоруських і грецьких книг. Анна була блискуче освічена, володіла грецькою і латиною.
Час спливав, юна княжна приваблювала погляди багатьох чоловіків не лише своєю вродою (хоча і вродою теж) і стрункістю стану, але й блискучим розумом, сміливістю і рішучістю. Ярослав Мудрий задумався у пошуках достойної пари для своєї дочки
«І не дивно, що зовсім юною, ледве я з піддівки благословилась на дівчину, як мене віддали заміж за короля франків Генріха I. Всі казали, що я таки справді була красунею, знала кілька мов і на подив усім чудово і вправно гарцювала на бойовому коні.
І це я, відома у Франції, як «Anne regine»«регіна Анна», себто королева. А яка дівчина тоді не мріяла стати королевою, як не мріє нею стати й у ваші часи? А ястала.
А вже коли мій син був королем, я ставила свій підпис поруч з його підписом: «Anne, mère Philippe Reges»Анна, мати короля Філіппа.
Будучи королевою, я стала ще й прабабцею 30 французьких королів! Ось, мабуть, і всі точні відомості про мене, які дійшли з далекого минулого, що сховалося за тисячоліттям. Я порушила сакральну заповідь монархів: королева, ставши удовою, не може вдруге виходити заміж. Це, як у вас кажуть, нонсенс! І тим більше закохуватисяяк закохується проста жінка. А я закохаласяГосподи, я тоді так багла жіночого щастя! і заміж вийшла. І за це я покарана, і ніхто не знає, де я поділася після смерті другого чоловіка, коли вже була не королевою, аграфинею де Крепі де Валуа Не збереглася навіть моя могила. Більше того, нікому сьогодні все ще не знано, в якій країні я знайшла свій вічний спочивок: у Франції чи на моїй батьківщині, у Києві золотоверхому.
Але все одно я булаAnne reginа.
Анна Ярославна, княжна Київська, королева Франції. Такою була і такою залишуся на віки. Правда, один з авторів написав про менездається, француз, що я таки повернулася на свою батьківщину, в Київську Русь. Хоча до кінцевої мети своєї я (якщо вірити автору тої оповіді про мене) не дісталасябуцімто в дорозі тяжко захворіла і померла, але вже на землі моєї любої Русі. Згідно з моїм заповітом, мене нібито поховали за язичницьким обрядом: поклали моє тіло на пліт, підпалили і пустили по воді У вічність
Але так це було насправді чи ніхто тепер достеменно повідає? То що вам ще про себе розказати, коли про мене більше нічого невідомо, навіть мені самійАнні регіні, королеві Франції родом із Києва. Недарма ж я для них завжди була і залишилась, як Aннет де Київ»
Таїна життя і смерті Анни Ярославни, відомої з історичних джерел, як Анна Київська, Анна Руська, Анна регіна (королева Анна) і навіть як Анна Руда (волосся її відливало золотом, було стиглого пшеничного кольору), попри всі зусилля дослідників, зокрема й істориків та науковців, як і раніше, все ще залишається загадкою, цікавою і незбагненною, не тільки української чи французької, а й світової історії.
Аннанаймолодша донька Ярослава Мудрогочи не хрестоматійна постать в історії Київської Русі, а бач В її історичному портреті досі багато що залишається невідомим, його покривають білі плямивід народження й до смерті
У сяйві наднової зірки
Це було чи не тисячу літ тому, коли на планеті Земля до роду людського прийшло одинадцяте (XI) століття, що мало тривати з 1001 по 1100 рік за григоріанським календарем.
Із найважливіших його подій можна згадати таке:
4 липня 1054 року китайські та арабські астрономи зареєстрували спалах наднової зірки, залишки якої нині відомі під назвою Крабоподібна туманність. Галактична туманність, результат вибуху наднової зірки, що зявилася у сузірї Тельця.
Розширюється зі швидкістю 1100 км/сек. Віддаль до неї5500 світлових років. У центрі Крабоподібної туманності міститься пульсарнейтронна зірка
А ось із низки найважливіших подій, що трапилися на Русі, першій Русі словянського світу, названій Київською, варто згадати такі:
10151019. Боротьба за великокнязівський престол після смерті Володимира між його синами Святополком і Ярославом. Перемога Ярослава.
10171037. Спорудження біля Києва укріплень, будівництво Золотих воріт, увінчаних надбрамною Благовіщенською церквою, і Софійською соборупісля перемоги Ярослава над печенігами.
1019. Вперше складено збірник найдавніших правових норм«Правда Ярослава».
10191054. Епоха великого князя Київського Ярослава Мудрого.
1031. Похід Ярослава і Мстислава проти Польщі та повернення червенських міст.
1036. Смерть Мстислава. Ярослав Мудрий стає одноосібним правителем Русі.
1040. Останній збройний конфлікт між Руссю і Візантією.
1097. Зібрання князів у Любечі, на якому прийнято постанову «кождо да держить отчину свою».
Перша половина ХІ століття. Переклад у Києві «Хроніки» візантійського історіографа IX ст. Георгія Амартола (грец. «грішник»), в якій викладені події всесвітньої історії від створення світу до 842 року.
Засновано Видубецький чоловічий монастир.
Залишається додати: 1024 рікнародження наймолодшої дочки Ярослава Мудрого Анни, майбутньої королеви Франції. (Офіційні та історичні джерела дату визначають трохи обережнішеміж 1024 і 1032 рокамиточніших даних історія не зберегла. Як і даних про місце народження Анни Ярославни)
Серед ста великих династій світувід найдавніших часів і до наших днів, Рюриковичі на 23 місці.
Це вони зуміли із грязі у князі Пардон, із варязьких князів (а де й з ватажків розбійницьких дружин) пробитися в государі всія Русі. І це будучи для оної Русі чужинцями (тоді казаливарягами, і це було рівнозначно назві «чужинець», «розбійник», «прийшлий найманець»).
А бач, Руссю правили на протязі семи століть. Що тут говорити, хоч і варяги, прийшлі чужинці з розбійницькими замашками, а не в тімя биті виявились. Варто наголосити, що великі князі київські, московські та руські царі, були нащадками (тією чи іншою мірою спорідненості) Рюриковичів.
Багато Рюриковичів, які асимілювалися з русичами і вже були наче й чистими русичами, займали керівні посади в адміністративному, судовому та воєнному управлінні. На все тій же Русі, а потім і в Росії. Загалом же дослідники знають більше 10 000 їхніх потомків.
Так-так, саме прадавнього Рюрикане то князя, не то отамана дружини, що промишляла розбоєм. На Русь він колись прибув буцімто на прохання деяких словянських племен: мовляв, приходь до нас, будеш князем у Новгороді, бо в нас свої чи не всі між собою перегиркались, і ладу-порядку немає
Рюрик не гордийприйшов. І став княжити в Новгороді з 862 року.
І започаткував династію Рюриковичів. Першим його спадкоємцем вже в Києві став Ігор Рюрикович, син того варяга на прізвисько Старий. Загалом він правив Руссю 32 роки. І ще б княжив, так став жертвою власної недалекоглядності: при спробі повторно зібрати данину з древлян був ними жорстоко покараний (як той вовк, що внадився до овець): жадібного князя привязали до верхівок двох нагнутих дерев, а потім їх відпустили. Випроставшись з великою силою, вони й розірвали навпіл тіло бідолахи.
Син його Святослав теж помер не у власній постелі і не своєю смертю. Вродився невгамовним, любителем походів у чужоземелля. Правда, встиг зробити й дещо добре для Київської Русі. Обєднав племена східних словян в єдину централізовану державу, розгромив Хозарський каганат, якому деякі словянські племена платили данину. Успішними були і його походи на Волзьку Булгарію, в Болгарію та Візантію. Відзначався чесністю, що в ті часи було великою рідкістю. Перш ніж вирушити проти когось походом, застерігав: «Іду на ви». А загинув в останньому походіу битві з печенігами. Їхній князь Куря відрубав Святославу голову, зробив з його черепа чашу і пив з неї, хизуючись своєю перемогою над славетним руським князем.
Молодший його син Володимир в юності був затятим язичником, вельми мстивим і жорстоким воїном. Та й навіть братовбивцею. А ще запамятався, як любострасний, похітливо-хтивий і ласолюбнийу нього було сім тільки офіційних дружин (з деякими він жив одночасно, як кажуть, позмінно). І буцімто мав ще аж 300 наложниць! Але й для Русі зробив напродив багато такого, що держава за правління цього нащадка Рюриковича стала ще могутнішою. Він був прозваний Святим та Рівноапостольним, коли увів на Русі християнство. Саме він зупинив напади печенігів на Русь, на її кордонах будував міста й фортеці. А ще поширював знання, вчив русичів, як-то кажуть, уму-розуму. А які бенкети він влаштовував! (На Русі їх споконвіку називали «пирами».) Вельми щедрим був. Тож недарма його ще звали й Великим. І це вже народ його прозвав Володимир Красне (Гарне) Сонечко.
Син йоготеж Рюрикович, Ярослав Мудрий, обєднав мало не всі давньоруські землі. Анна, як дочка його, теж була з Рюриковичівпо батьковій лінії. І дуже пишалася далеким предком своїм і батьком рідним.
«В літо 6545 (1037) заклав Ярослав город великий Київ, а біля нього Золоті ворота»
Тут і починаються загадки, нерозгадані й досі.
Власне, другий різнобій у біографії Анни Ярославни (першийприблизний рік народження): за одними даними майбутня королева Франції зявилася на світ білий у Новгороді, коли батько Ярослав (тоді ще просто Ярослав, без додаванняМудрий) там княжив, за іншимив Києві, коли вже там Ярослав «сів на столі отчім».
Але, природно, в Новгороді й Києві вона одночасно не могла народитися. Та й більшість дослідників переконливо доводять: Анна Ярославна народилася в Києві, де й минули її (це вже точно) дитинство і юність. Отож вона була киянкою.
І за місцем народження, і за місцем проживанняпоки її не забрали до Франції.
А киянкаце
У всі часи, у всі віки-століттяце більше, значно, значно більше, аніж просто мешканка Києва.
Такою від Бога киянкою і була Анна Ярославна.
Травень 1050 року: весільний кортеж з дочкою Ярослава Мудрого прибув до Парижа.