Чудно було в Мальви на душі. З памяті ще не зіслиз дивний соні як то їй могло таке приснитися, що до весілля залишився тільки місяць, чей же ніколи про таке й думати не могла, бо ж мала ще А воно взяло та й приснилося! Ха-ха Укум-букум А прозора чиста вода полоще їй литки, стегна, вона вперше в житті відчула, що в неї є тіло, таке туге, що об нього розприскуються хвилі і холодять-холодять
Мальва сповільнила крок, наче обважніла, знову розбіглися по тілу незнайомі струмені тепла, забивало віддих. Зупинилася, притулила руки до грудей, осміхнулася і сама не могла зрозуміти, чому враз стало радісно.
Займався світанок. Рання зірка Чалпан упала на голову камяного ідола, що уві сні сходив із гори Демерджі, впала і розбилася на друзки: розсипалися міріади іскорок по чаїрах і яйлах і до ніг Мальві упалина оксамитовий дрок, у переповнені келихи крокусів.
Танґ атар! Танґ атар!заспівала Мальва і почула, що співає на мелодію Ахметових пісень; вона побігла пласким вигнутим кряжем, збиваючи росу з мякого повзучого ялівцю, ковзаючись на слизькому дрокові.
Чистим був нині вічно забандюрений Бабуган, трави переливалися перламутрово, гори на мить заніміли, чекаючи на перший промінь сонця, і отаман Юсуф не був сьогодні понурий, як завжди.
Він переганяв кобилиць із місячними жеребцями до окремої загорожі, привязував на мордочки лошаткам деревяні рогатки.
Прискакала, кізко? Якши. Нині залишишся зі мною; доїтимемо кобил на кумис. Юсуф випростався і пильно приглянувся до розпаленої дівчини. Гм А втім, не тільки нині Ось що: чорбу варитимеш для пастухів, на мої руки легше буде. Ахмет якось обійдеться без тебе.
Звісила голову Мальва, жаль стало Ахмета і пастушої волі. І ще соромно було: їй здалося, що Юсуф знає її сон і тому не пускає більше з Ахметом на яйли.
Парубок саме виганяв овець із кошари, раз у раз поглядав на Мальву: що трапилося, чому баба затримує підпасичку?
Чого стоїш? зиркнув на Мальву спідлоба отаман, зникла доброта з його лиця. Виганяй жеребців на пашу, хай вчаться самі добувати їжу. Кожному на все своя пора. А потім я навчу тебе, як доїти кобил.
Мабуть, так має бути, що радість дозрівання йде в парі з тугою за волею. Тому потьмянів день, що почався для Мальви так чарівно. До обіду стерпли пучки від втомливого циркання, і сліз накапало чимало у дійниці.
Перед вечором, після другого удою, Юсуф заправляв молоко дріжджами, ячменем, чаклував з корінцями якихось рослин над повним казаном. Коли стемніло, зайшов до шатра Ахмет. Він мовчки поклав футляр із Кораном на килимок біля входу, скинув із шиї вервицю зі шкаралуп лісових горіхівамулет від уроків для худоби, але не присів, як завжди, біля батька. Стояв понурий, стриманий. Глянув на Мальву, що вже дрімала на тапчані, буркнув батькові:
Вина чому не доливаєш у молоко? Он там глечик.
Не треба вина, відповів Юсуф, не підводячи голови. Наплакала в молоко, хмільний будеш мати кумис.
Ахмет промовчав. У сутінках він не розгледів Мальвиного обличчя, може, вона вже спала.
Кого даєш у підпасичі замість неї?спитав по хвилині.
Якось даси собі раду з тими підпасичами, що маєш, отаман був незворушний. Де багато пастухів, там вовк вівці ріже А ти мусиш знати, Ахмете, про три погибелі, що чигають на чоловіка, коли він стає дорослим. Треба вже тобі це знати. Які погибелі? Коли закипає кров у тілітоді вино і жінка. Як висохне душа і кволим стане тілотоді золото. Шайтан знає, як кому догодити, щоб потім ліпше посміятися.
Без золота я обійдуся, баба, процідив крізь зуби Ахмет. Ти незабаром розбагатієш, мої брати привезуть з-під Азова повні міхи. До вина мене не тягне. Ну, а про інше ти мені не розказ! Як же ти міг подумати про Вона ж дитина.
Коли людина молода, очі її краще дивляться, ніж думає голова, Юсуф завзято вимішував молоко в казані.Мальві вже пора бути між жінками, і ти це знаєш. Та я поки що залишу її при собі, сам навчу жіночої роботи. Завтра вона зварить нам каурму. Ну, підливай вина, чого стоїш?
А втім, Мальві не було так погано біля Юсуфа, як здавалося спочатку.
З Ахметом, правда, інша річ. Біжать вівці, а їм спину нема, і не знати, хто кого веде. Гавкають собаки, хапають за животи неслухняних баранців, ті хвицькають ногами в зуби незлобивих охоронців, буяє Ахмет на своєму коні. Добре якось при ньому, при тому Ахметові: вишкірить він свої білі зубиі туман розпогіднюється, і моросичка не така вже дошкульно холодна. Вівці бредуть і бредутьніхто, мабуть, не ходив би зі своєї охоти аж до Еклізі-буруну, що завжди шпилем тримає найважчу хмарку. А вівці доведуть.
За Еклізі-буруном, о, за ним зовсім новий світ. Там у скеляхтри великі печери, в яких зі стелі звисають бурульками льоду діаманти. Одна називається Сніговою, бо іній морозиться на стінах навіть тоді, коли гори мліють від спеки; другаХолодною, в ній завжди опівдні ховаються пастухи з вівцями; третя печера називається Бінь-башкобаТисячоголова. Печера якихось тисячі голів, що живуть там і дихають джаханнамом смерті. До неї ніхто не заходить.
Чи за цим плакала Мальва, доячи кобилиць? Певно, і за цим. Але найлюбіше було з Ахметом. Він зіскакував з коня, коли спинялися вівці на попас, і підходив до Мальви. Кидав перед нею чотири вирізьблені баранячі кості і називав кожну таємничим найменням: укум-букум-джарим-барим.
Я собі загадав. Вибирай.
Букум
Тепер мені.
Тобі барим
Ай, єлдиз!скрикував Ахмет. Відгадала!
Він був тоді якийсь дивний і смішний, схоплювався з місця, притьмом злітав на коня, жорстоко бив його чариками під живіт, і кінь мчав у провалля.
Ніч пізно приходила на Чатирдаґ. Із гір можна було бачити сонце й тоді, коли в степу вже западала темрява, та вічно похмурий Бабуган таки вкутував гори імлою і вкладав їх спати, як дітей. А коли гори міцно засинали, підпаски сідали довкола Ахмета, і він розповідав. Мальва добре запамятала його пісню про красуню, що жде не діждеться джигіта зі степу, він співав її рік тому, коли вони з мамою їхали, у Юсуфовій кантарі,і просила розповісти про неї. Ой, скільки він знав казок про ту дівчину, та все різні
Затужив молодий пастух, виганяючи корови на пасовисько, бо побачив синьооку дочку Манґу-хана
Чорнооку, поправляють підпаски.
Ні, синьооку, чомусь опирається Ахмет і дивиться на Мальву. І більше не втішали його квіти. Краса квітів дивує, але якби-то вони мали сині очі, усмішку, ласкувсе те, що дає смертним на землі рай пророка
Дочка Манґу-хана була гарною, як троянда. Хан же був схожий на бика з виверненим животом, але він усім говорив, що Ґюляш-ханим схожа на нього. Найрозумніші люди часто помиляються. І зустріла Ґюляш-ханим пастуха, стрункого, як тополя, сміливого, як барс. Перемінилася дівчина червінцем і впала до його ніг. Але пастух чесний був. Тому віддав червінця до ханської скарбниці. А вночі напав на хана балаклавський князь і забрав скарбницю
А далі, далі що?
Ахме-е-ет!
Це отаман Юсуф. А далі ночі і дивні сни
В Юсуфа Мальві жилося непогано. Мабуть, тому, що в отамана було багато худоби і людей, він намагався триматися суворим, насправді ж Юсуф мав добре серце. Коли вони залишалися удвох з Мальвою, отаман ставав зовсім іншим. Таким його дотепер Мальва не мала нагоди бачити. Він усміхався, розповідав усілякі билиці і вперто називав її ґяуркою. Спочатку протестувала, а потім звикла, і навіть дивно було, коли Юсуф кликав її іноді по імені.
Зате Ахмет став понурий. Приходив увечері, скидав із себе малахай і доломан, робив це сердито і мовчки, і не раз хотілося Мальві попросити його, щоб не сердився, чей не винна вона, що отаман забрав її від овець. Мальва знає, що йому тепер тяжче доглядати отару, але зате вона готує для нього їжу, хоч би спасибі сказав А що йому нудно, то і їй не так уже й весело. Чого ж сердитися? Але вона мовчала. «Укум-букум-джарим-барим», шепотіла часом уночі, та слова ці вже не мали тієї таємничості, що колись.
Вранці, уникаючи її погляду, Ахмет сідав на коня, пришпорював, чвалав поперед строю по вигнутій таці Чатирдаґу, перескакував камінні вали і зникав у проваллях. Мальва притискала руки до грудей у захваті, й тоді повертав її до тями суворий голос отамана:
Чого стоїш, вогонь час розкладати!
Але суворість Юсуфова швидко минала. Курилося вогнище під казаном, а він весь час про щось розповідав. Чи їй, чи сам собі
«У степу татаринові гірше живеться, ніж у горах. На рівнині оком не охопиш усієї краси Кримського краю. А коли вийдеш на гору і поглянеш навколо, то жаль стає людини, що тут не була. На півдні небо з морем разом живеобоє сині, одне синіше за друге, на півночі степ обіймається з небосхилом. Такий Крим, що живи в ньому і вмирати не треба.
Пішов якось старий Ґазі Мансур до Мекки святкувати байрам. Ревно молився він біля храму Кааба, і сказав йому імам:
Якщо хочеш, залишайся в нас.
Подумав Ґазі Мансур, згадав свій сад, горіх, під яким завжди відпочивав, і похитав головою:
Не хочу вмирати в чужому краю.
Примечания
1
Магометанське літочислення, що починається з 622 рокудати переселення Магомета з Мекки до Медини. За нашим літочисленням1640 рік.
2
Фрекатавеслове турецьке судно.
3
Меддахтурецький співець, оповідач.
4
Шагін-Ґірейтатарський полководець із роду Ґіреїв, що 1624 року вигнав турецьких васалів із Кафи.
5
Мубаширирахівники, що відраховували данину для султана.
6
Священний вислів пророка Магомета.
7
Грецькі даскалигрецькі вчителі.
8
Кизилбаші турецькі повстанці проти султанів.
9
Ускоксербський повстанець.
10
Клефтгрецький повстанець.
11
Хаджі Бекташамонах, який заснував у XIV ст. орден дервішів-бекташів.
12
Такіє дервішський монастир.
13
Джихад священна війна проти християн.
14
Аксакалсивоборода, шанована людина.
15
Висока Порта, Високий Порігсултанський уряд Туреччини.
16
Шиїтмусульманська секта, визнана в Ірані й Іраку. В Туреччинісунніти.
17
Хафізвчений богослов, що знає Коран напамять.
18
Міндер підвищення вздовж стіни для спання.
19
Фередже жіноче покривало поверх плаття в туркень.
20
Тепе-обау перекладі з татарськоївершина-гора.
21
Азанзаклик до молитви.
22
Намазмолитва.
23
Хатиби мусульманські проповідники.
24
Мюрид послушник.
25
Оp-капуПерекоп, у перекладі з татарськоїдвері фортеці.
26
Від Бористену до Гнилого морявід Дніпра до Сиваша.
27
Мушарабії ґратки на вікнах у гаремах і на галереях у мечетях, де моляться жінки.
28
Шейхглава дервішського монастиря.
29
Тімар-хане будинок для божевільних.
30
Джаври ґяури, погордлива назва християн.
31
Яшмакзаслона на обличчях у мусульманок.
32
Ґяур яманпроклятий ґяур.
33
Ашхам хайр олсун добрий вечір (татар.).
34
Спаґії воїни турецької національної кавалерії.
35
Диван верховна рада при султанові чи ханові.
36
Чорбаджі яничарський полковник.
37
Урхансултан Урхан Газі, який сидів на престолі у XIV ст., створив військо «йені-чері» (нове військо) з вихованих у спеціальних закладах християнських хлопчиків.
38
Ворота Баб-і-гамаюнворота султанського палацу, перед якими виставляли голови страчених достойників.
39
Кадіаскериверховні судді обох бейлербействАнатолії і Румелії.
40
Валідемати султана.
41
Ода-баші начальник яничарської казарми.
42
Бедестанцентральний критий ринок у Стамбулі.
43
Мангалжаровня.
44
Медресешкола.
45
Тімаріотитурецькі землевласники, що за землю відбували службу в спаґіях.
46
Аллах акбарвеликий Боже (араб.).
47
Татистепові татари називають гірських татами (віровідступниками).
48
Калгамолодший брат хана, воєнний міністр.
49
Ак-мечетьтеперішній Сімферополь.
50
Калямтростинкове перо.
51
Газелі ліричні вірші.
52
Чаїриполонини і поляни.
53
Сеймени ханські стрільці, татарські яничари.
54
Гетьман Грицько Чорний розгромив татар під Бурштином у 1629 році.
55
Даї дядько (татар.).
56
Шагіну перекладі з татарськоїсокіл.
57
Дастарханкилимок, на якому розкладають їжу.
58
Чінґянециган (татар.).
59
Кушаккрамовий пояс.
60
Чаушпосланець.
61
Ат-мейданіподром.
62
Петроні квартал Стамбула.
63
Селямлик чоловіча половина турецького дому, султанського палацу.
64
Дефтердарміністр фінансів.
65
Бостанджі-башашеф субашівохоронців громадського порядку в османській Туреччині.
66
Ортаяничарський полк.
67
Улемвище юридичне духовенство.
68
Кизил ельмада герюшюрюз! Ми зустрінемося в країні золотого яблука! (Турецьк.)
69
Тюрбегробовець.
70
Тюрбедарцвинтарний сторож.
71
Фатихаперша сура Корана.
72
Каурма суп із баранини.
73
Якши джигіт, біюк бакшиш хороший юнак, великий бакшиш.
74
Оджак яничарський корпус.
75
Яничаркаяничарська рушниця.
76
Пищальручна гарматказброя яничарів.
77
Корпус яничарів ділився на три зєднаннябулуки. Стамбульський булук складався з 60 орт.
78
Аджем-оґланиіноземні юнаки (турецьк.).Яничари-школярі.
79
Сардарполководець. Так називали яничара-аґу.
80
Чаушлар наглядач за поведінкою яничарів у бою. Чаушлари їздили на фарбованих конях, щоб виділятися серед воїнів.
81
Бесмеле постійний вступ до сур Корану, до проповідей.
82
Моакітвідаючий годинниками при мечетях.
83
За мусульманською демонологією, мерці перетворюються на вурдалаків.
84
Чардакбалкон, галерея.
85
Рахіб-хонепослушниця дервішського монастиря.
86
Кет-худасільський староста.
87
Каїш-башакнапівлюдина, напівчорт (татар. демонологія).
88
Мекіри, оджузлі джини, що перетворюються на собак, цапів.
89
Сабаних хайр олсундоброго ранку! (Татар.)