Аліса мигцем зиркнула на записи Жеремі. Він занотував потрійний обсяг нинішніх пожертвувань. Принаймні не затявся і спробував екстраполювати урок Коллінза на свою ситуацію.
Таке використання уяви для доступу до ваших реальних ресурсів дуже дієве і до того ж підвищує самооцінку. Нам усім не завадить більше любити себе.
Потім Тоубі Коллінз дав доволі складну вправу із чітким протоколом: учасники розійшлися у прилеглі зали, і їх по черзі заводили по двоє, щоб вони пройшлися розміченими на підлозі лініями з позначками часу символічним зображенням життєвого шляху. Учасники поверталися в дитинство, уявляючи, як отримують від батьків безумовну любов, якої часто бракує або яка не відчувається. Далі звертали за лініями в інший бік, забираючи із собою уявну отриману любов у сьогодення.
Коли черга дійшла до Аліси, жінка долучилася до гри і крок за кроком дотримувалася вказівок, слідуючи за другим учасником. Після цього Алісу переповнювали почуття, і вона питала себе, скільки часу триватиме цей стан позитиву.
Дуже корисно навчитися любити себе, пояснив Тоубі Коллінз учасникам, коли вони знову зібралися в залі. Я б навіть сказав, конче потрібно. Усе, що допомагає рухатися в цьому напрямку, має позитивне значення, і ви маєте хапатися за всі можливості, щоб розвинути свою самооцінку.
Аліса завважила, що Жеремі несхвально скривився.
Для цього, пояснював далі Тоубі, потрібно взяти собі просту звичку регулярно записувати ваші гарні риси, ваші вміння, ваші переваги: усе те, що може довести вашу цінність. Одного разу недостатньо. Це слід робити щотижня, і завжди саме письмово, аж поки висока самооцінка не стане для вас природною. Одна моя подруга радить щоранку казати своєму відображенню в дзеркалі «Я тебе люблю» або надсилати собі повітряний поцілунок. Може, це смішно, але, на мою думку, у цій справі годяться будь-які ідеї.
Жеремі закотив очі й похитав головою.
Коли Аліса й Жеремі вийшли надвір після семінару, вже сутеніло. Вони мовчки йшли поряд бульваром Бонн-Нувелль до автобусної зупинки Пуасонньєр. Париж купався в ніжному вечірньому світлі, і в повітрі віяло приємною свіжістю. О цій порі заторів уже не було й автівки стиха рухалися спорожнілими дорогами.
Ну і як тобі? запитала Аліса.
Жеремі відповів не одразу, ніби ретельно підбирав слова.
Доволі цікаво.
Гм Коли Жеремі висловлюється так некрасномовно, це недобрий знак.
Запропоновані методи таки дієві, хіба ні?
Схоже на те.
Певно, треба було його катувати, щоб він виклав плин своїх думок.
Але?
Він усміхнувся, та нічого не сказав.
Тобі не здається, що це позитив, динамізм, свобода?
Він кивнув, але не скидалося на те, що до кінця погодився.
Ти не віриш у дієвість його підходу? наполягала Аліса.
Вірю.
Але?
Скажімо так проблема в іншому.
У чому?
Жеремі зітхнув.
Підсумую: його система покликана зміцнити впевненість у собі, гордість, любов до себе Це дуже добре, але ж чи варто прагнути зарозумілості?
Не думаю, що цей підхід робить людей зарозумілими. Зарозумілість і низька самооцінка повязані, бо той, хто себе цінує, не має потреби доводити свою цінність іншим.
Можливо.
Аліса відчувала, що навела вагомий аргумент.
Якщо висловитись образно, пояснив Жеремі, гадаю, загалом, прислухаючись до порад на таких семінарах, ти станеш гарнішою, врівноваженішою, сильнішою гусеницею. Це дуже добре, а коли ж ти замислишся про те, щоб стати метеликом?
Аліса образилася, хоч не надто й зрозуміла, що він мав на увазі.
Якщо прагнути стати метеликом, перш ніж реалізуєш себе як гусениця, ризикуєш бути погано сформованим метеликом, що зламається від першого пориву вітру?
Можливо Але, розумієш, мета в житті не посилити своє «я», а навпаки: коли «я» відступає, людина отримує доступ до іншої реальності.
Якось занадто туманно для мене.
Відсторонившись від себе, людина може подарувати себе Богу й відкрити справжню могутність, безмежну Божу могутність, що є в кожному з нас.
Аліса зробила нелюдське зусилля над собою, щоб не розсміятися.
Я чудово знаю, доброзичливо мовив Жеремі, усміхаючись, що тобі це ні про що не говорить.
Аліса не витримала й щиро розреготалася.
Вибач, проказала, давлячись сміхом, «подарувати себе Богу» звучить так, наче подарунок Перу Ноелю
Жеремі розпачливо похитав головою і зітхнув.
Хай там як, додала Аліса, Арно Дежарден казав: щоб дарувати себе, треба спершу належати собі.
Жеремі, схоже, сприйняв цю думку. Тоді Аліса швидко додала:
І щоб відкривати доступ до іншої реальності, треба спочатку навчитися жити повним життям у цій.
Щоб жити повним життям, важливо перебувати в стані любові, а не зациклюватися на собі. Найголовніша настанова Ісуса: «Любіть одне одного».
Аліса поглянула Жеремі просто в очі.
І як твої парафіяни полюблять інших, якщо не люблять себе? До речі, Ісус також казав: «Люби ближнього твого, як себе самого».
Аліса вельми пишалася собою, що змогла процитувати Ісуса. Вона таки гарно попрацювала над підготовкою до проекту. У її роботі ніщо так не допомагає переконати клієнта, як влучна цитата лідерів у його галузі.
Жеремі нічого не відповів. Запала тиша, а тим часом друзі дійшли до автобусної зупинки. Дорогою їхали автівки. Пішохід заніс ногу на проїжджу частину, щоб перейти на другий бік, але ніхто не спинився його пропустити. На тротуарі перехожі йшли собі, навіть не дивлячись одне на одного, мабуть, усі поспішали додому.
Жеремі поринув у задуму.
Ось і настала слушна мить. Аліса мусила йому це сказати. Тільки дуже делікатно й обережно.
І як твої парафіяни полюблять себе, якщо ти сам не любиш себе?
7
Покоївка знову вкрала пральний порошок!
Роздратована Аліса сіла за кухонний стіл. Тео вже почав їсти сніданок, а його батько мастив тости маслом. У кавоварці булькала кава, наповнюючи квартиру стійким ароматом.
З чого ти це взяла? гигикнув Поль. Поставила вебкамеру у ванній?
Він уже наминав тост, водночас замальовуючи в блокноті портрет Тео.
Поставила мітку на упаковці. Спочатку сумнівалася, а тепер маю доказ.
Поставила мітку? Ти з глузду зїхала?
Не люблю, коли мене дурять.
Та байдуже, подумаєш, недорахувалися 20 грамів порошку.
Проблема не в цьому! Ідеться про довіру. У нас не може працювати людина, якій я не довіряю. У неї все ж ключ від квартири, як-не-як!
Те, що вона взяла в тебе трохи порошку, не означає, що прийде обчистити квартиру, коли нікого немає.
Тобі, може, й смішно, бо ти цілими днями спілкуєшся зі злочинцями і підозрілими типами, а я не хочу заплющувати на це очі. Я її звільню.
А покараєш тільки себе: це тобі доведеться шукати заміну.
То й нехай, сказала Аліса, намащуючи тост маслом.
Жінка зробила паузу, щоб налити каву в горнятка, і побіжно ввімкнула підсвітку над робочою поверхнею. Людині не в гуморі світло допомагає почуватися краще. Лампочки пожвавили пофарбовані в жовтий стіни, створивши приємну ілюзію, неначе в оселю пройшли сонячні промені, тоді як надворі небо було похмурим і сірим.
Мамо, хочеш? запитав Тео, показуючи на бляшанку.
А що це?
Смакота.
Кленовий сироп, пояснив Поль. Я із Квебеку його привіз.
У бляшанці?
Так його там продають. Принаймні найкращий. У гарних пляшечках то для туристів, гірший.
Аліса взяла ложечку, налила на тост сиропу й поквапилася скуштувати.
Неперевершено, пробурмотіла з повним ротом.
Так, погодився Поль, відпадний сироп
Це ж треба, як твоя робота впливає на твій лексикон.
Він усміхнувся.
У Квебеку я побував у цукровій хатинці.
Де, де?
У цукровій хатинці. Там варять кленовий сік, щоб приготувати сироп.
Дивна назва
Ага.
Я впевнена, що вони навмисне вигадали її, щоб привабити туристів.
А ось твоя робота змушує тебе всюди бачити маркетинг.
Тату, візьмеш мене наступного разу з собою?
Побачимо.
Будь ласка
Їж, бо в школу спізнишся.
Аліса саме відкусила ще тоста, коли задзвонив її мобільний.
Привіт, Рашиде!
Потішити тебе вранці хорошою новиною?
Давай.
Катарці додали нас у короткий список. Зосталося всього три країни. Про мене, то вже пахне шампанським.
О, це було б круто!
Мені сказала Поліна з відділу опитувань. Повідомлення помилково відправили їй. Ти її знаєш?
Здається, так.
Обожнюю цю дівчину. Така розумниця. Золота голова.
Попри гарну новину, в Аліси враз зіпсувався настрій. Усе через цю Поліну, яку вона знає тільки в лице. І чому, коли їй когось хвалили, Аліса почувалася приниженою, так ніби її цінність применшували? Наче скривдили.
Аліса зробила ковток кави, і від приємного тепла трохи покращало.
Жінці подумалося про семінари Тоубі Коллінза, що допомагали почуватися впевненіше. Після семінару, на який вона водила Жеремі, Аліса зрозуміла, що її карєра в її руках. Коли вона отримає підвищення, люди почнуть сприймати її інакше. Більше поважатимуть.
Вона тішилася, що намовила Жеремі продовжувати. То було нелегко, з огляду на його перші враження два місяці тому Спочатку він реагував стримано, але вона побачила, що він вагається, і потім відчула зміну в його настрої. Рішення йому далося тяжко, але він був людиною відкритою до нового, готовою вислухати альтернативну думку й змінити свою. За нинішніх часів рідкісна риса
Націлившись у цьому напрямку, Жеремі активно просувався. Він побував на ще чотирьох семінарах, швидко прочитав книжки, що йому позичила Аліса, і змінювався на очах. Система наставництва Тоубі Коллінза ідеально спрацювала для Аліси: за кожні пять відвіданих раніше семінарів пропонувався один безкоштовний для друга, отож Аліса могла навчати Жеремі, не витрачаючи ані копійки.
Вона навідувалася в Клюні що два тижні на вихідних й охоче стала коучем Жеремі. Спершу Аліса встрягла в цю авантюру тільки для того, щоб допомогти другу й повернути «борг», але поступово почала отримувати задоволення, тішитися прогресу й вельми пишатися результатами свого протеже. Колись пригнічений фаталіст перетворювався на активну й відкриту людину. Ще ніколи не доводилося Алісі спостерігати такий швидкий поступ Жеремі, схоже, мав схильність розуміти, осмислювати й так застосовувати засади психології, що невдовзі й сам уже зможе допомагати іншим.
Тепер він світився щастям під час меси. На тлі цієї зміни слова про любов Ісуса справляли більше впливу. Проповіді Жеремі зробилися позитивнішими і більше адресовувалися парафіянам.
Священик наважився запровадити в церкві деякі зміни, за якими Аліса спостерігала, зачаївшись на останньому ряду, коли всі розсідалися перед месою. Жінка потроху призвичаїлася до цього місця, й оточення вже не гнітило її, як спочатку. Колишня Алісина ніяковість поступилася місцем більш нейтральним почуттям. Церква практично стала для неї звичайним місцем роботи, як будь-яке підприємство, от тільки спокійнішим за ті, де жінка звикла працювати.
І їй навіть довелося укласти угоду з Жеремі.
Можеш дещо мені пообіцяти? одного дня запитала вона.
Слухаю.
Я готова допомогти тобі поліпшити ситуацію в церкві, достукатися до людей. Але ти маєш дати мені одну обіцянку.
Яку?
Ніколи не говори зі мною про Бога.
Він згодився із покірною й трохи сумною усмішкою.
Аліса навчилася стежити за нечисленними парафіянами й розважатися із їхньої непослідовності, що зрештою було цікаво. Як тут не всміхатися, коли вони виряджаються на месу по-святковому з голови до пят, щоб прийти помолитися Ісусові який колись давно ходив босоніж і закликав багатіїв позбутися пишного одягу? Як тут не сміятися, коли вони обмовляють своїх сусідів, хоча щойно благоговійно слухали проповідь про любов і прощення?
Аліса прикипіла серцем до напівглухого виноградаря-пенсіонера Віктора і його друга-заїку Етьєнна, що з них вийшла кумедна парочка.
Чимало вірян противилися змінам, і теревені на паперті відображали бунтівні настрої. Дві святоші, злоріки Жермена і Корнелі, перевершили самих себе, пропагуючи опір змінам під маскою нібито мимохідь кинутих фраз.
Жермена жінка з фарбованим чорним, як вороняче крило, волоссям, напосідала, пронизуючи гострим поглядом, щоб повністю заволодіти увагою людини.
Бах не те щоб жахливий, казала вона, але мені подобалися ті мелодії, під які можна наспівувати. А ви за ними не сумуєте?
Вона не спускала зі співрозмовника яструбиного погляду, і той відчував, що ледь не змушений погодитися. Поряд стояла Корнелі, в якої фарбоване в жовтуватий беж волосся, схоже, навічно застигло під густим шаром лаку, і натхненно кивала, завжди підтримуючи думку товаришки.
Вам не здається, що останнім часом чогось бракує? Може, ми взагалі втрачаємо традиції?
Жіночки навмання сіяли зерна сумніву, й Аліса бачила, що деякі з тих зерен проростали в душах парафіян.
Одного разу Аліса заскочила Жермену й Корнелі за тим, що ті скаржилися пані Сірдеґо баронесі, за якою неначе довічно було заброньоване місце на першому ряду біля центрального проходу. Місця ніхто не займав навіть за її відсутності. Баронеса вислухала аргументи двох святош і пообіцяла побалакати зі священиком, що, судячи з усього, вельми втішило подруг і стурбувало Алісу.
У Клюні всі знали пані Сірдеґо, принаймні в лице, і чули про її репутацію. Це була гонорова й чванлива шістдесятилітня дама, яка вишукано вдягалася і завжди виставляла перед людські очі інкрустований великим рубіном золотий хрестик, що його носила на шиї. Чоловік покинув її кілька років тому, і всім було відомо, що в процесі розлучення вона воювала за те, щоб зберегти переваги його статусу: маєток, старезний «ягуар» і, головне, подружнє прізвище з титулом баронеси значно шикарніше за її дівоче. До шлюбу вона звалася Жозеттою Ґроссар і, коли вийшла заміж, подбала, щоб це імя було стерте з усіх документів і спогадів. Після розлучення баронеса жила самітно у великому маєтку, що його вже не могла утримувати, але чимдуж старалася відповідати своєму положенню, яке хотіла зберегти в очах інших.
Щойно Аліса потикалася в церкву, одна черниця совала їй в руку записочки, нашкрябані на складених увосьмеро аркушиках паперу. Отримавши записочку вперше, здивована Аліса терпляче її розгорнула під радісним поглядом черниці і прочитала:
Блаженні бідні, бо вашим є царство небесне.
Навіщо ви мені це дали? запитала Аліса.
Черниця лиш усміхнулася й нічого не відповіла. Аліса наполягала, поки одна парафіянка не вхопила її за руку й не пояснила:
Немає сенсу питати, вона глухоніма.
Тоді Аліса жестом подякувала черниці й не стала дошукуватися, навіщо та переписала фразу з Євангелії.
Наступного разу черниця знову сунула записочку, й Аліса чемно її прийняла.
Блаженні ви, коли вас ненавидять (і) вас переслідують.
І не знайдуть місця там, де вас переслідували.
Аліса змусила себе всміхнутися і подумала, що, може, сестра прагне донести до неї, що всі Євангелії повязані.
Серія продовжувалася, Аліса отримувала записочку при кожному візиті й зрештою для себе прозвала посланицю Сестрою Ікеа. Бідолаха, напевно, була трохи несповна розуму.
Та загалом Алісу спіткало велике розчарування, адже нових парафіян було обмаль. Замість дванадцяти Жеремі мав тепер двадцять один. Якби Алісі довелося пояснювати цей жалюгідний результат на раді директорів, вона б завзято наголошувала, що відвідуваність зросла на 75 відсотків, але в цьому випадку вона звітувала тільки перед собою й розуміла, що змарнувала цінну енергію на якийсь мізер. Новачки насправді давно були вірянами та повернулися до церкви завдяки позитивним відгукам, що, звісно, виправдовувало Алісині зусилля й зміцнювало довіру Жеремі. Та все ж у церкві зоставалося триста сімдесят девять порожніх місць.
Такі цифри могли демотивувати найупевненішого консультанта, однак Аліса памятала про ринкове дослідження, яке в минулому столітті компанія «Найк» доручила двом студентам: кожний мав обїхати Африку й оцінити ринок для продажу взуття. Перший студент дійшов однозначного висновку: «Вони всі ходять босими. Не заморочуйтеся: тут немає ринку». Другий виснував інакше: «Вони всі ходять босими. За діло: тут величезний ринок!»