Персонажі драматичного чину, описаного вище напрочуд докладно як на оповідь, що в ній дотепер зацікавленому читачеві радше пропоновано, так би мовити, панорамне бачення фактів, виринули перед очі несподівано й були залічені до суспільної верстви незаможних селян. Цю помилку, спричинену швидкобіжністю першого враження та поверховістю авторового погляду, треба, шануючи правду, негайно виправити. Незаможна селянська родина, з отих справді незаможних, ніколи не здобулася б на гарбу й не мала б коштів на те, щоб прогодувати таку проїсну тварину, як мулиця. То була родина хоч і дрібновласницька, але засібна, як на те скромне середовище, в якому вона жила, їм не бракувало виховання та шкільної науки, щоб вести між собою діалоги не просто грамотні мовно, але й такі, що їх, за браком ліпшого окреслення, одні називають змістовними, інші значущими, а ще інші, приземленіші, ваговитими. Інакше незаміжня тітка ніколи б не спромоглася була побудувати знамените речення, прокоментоване вище, Що скажуть сусіди, коли помітять, що тут уже нема тих, які, не вмираючи, належали смерті. Вчасно виправивши огріх та поновивши правду в її правах, погляньмо тепер, а що ж сусіди сказали. Попри вжиті заходи маскування, хтось із них таки побачив гарбу й загадався питанням, а куди ж ці троє мандрують у таку пору. Саме таке питання отой пильний сусіда спершу сформулював подумки, І куди ж мандрують оці троє в цю нічну пору, а наступного ранку адресував його, з невеличкою поправкою, зятеві старого господаря, І куди ж ви мандрували в оту нічну пору. Запитаний відказав, що вони їздили залагодити одну справу, але сусіду ця відповідь не задовольнила, Якусь справу, опівночі, гарбою, разом із жінкою та своячкою, дивина та й годі, сказав він, Хай дивина, а так воно й було, І звідки ж ви верталися вже вдосвіта, Це тебе не обходить, Твоя правда, даруй, воно мене справді не обходить, але в усякому разі мені, мабуть, вільно запитати, як почувається твій тесть, Як і раніше, А твій племінничок, Так само, То хай вони обидва одужують, Дякую, Бувай здоровий, Бувай здоровий. Сусіда відійшов на кілька кроків, зупинився й повернувся назад, Бачилося мені, що ви в гарбі щось везли, а твоя своячка тримала в руках дитину, й коли воно так, тоді в гарбі лежав, накритий ковдрою, чи не твій тесть, надто що, Що саме надто що, Надто що верталися ви порожньою гарбою, а твоя своячка вже була без дитини на руках, Тобі, певно, не спиться вночі зовсім, Сон маю сторожкий, прокидаюся легко, Як ми їхали, ти прокинувся, як верталися, знову прокинувся, і бува ж, що одне з одним отак сходиться, Та бува, І ти бажаєш почути, що` відбулося, Як воно тобі не вадить, Ходи зі мною. Вони ввійшли до хати, сусіда привітався з трьома жінками. Я не хочу вам перебаранчати, сказав він ніяково й замовк в очікуванні. Ти перший про все дізнаєшся, промовив зять, і не муситимеш тримати язика на привязі, бо ми тебе про це не проситимемо, Розповідай тільки те, що справді хочеш розповісти, Мій тесть і мій небіж цієї ночі померли, ми їх переправили на другий бік кордону, де смерть не припиняла діяти, Ви їх убили, вигукнув сусіда, У певному сенсі так, бо вони не могли йти своїми ногами, в певному сенсі ні, бо нам це наказав зробити сам тесть, а хлопчик, бідака, не міг ні хотіти чогось, ні жити якимось життям, ми їх поховали під ясеном, можна сказати, одне в обіймах другого. Сусіда підніс руки до голови, І що тепер, Тепер ти це розповіси всьому селу, нас заарештують і доправлять у відділок, а потім, напевно, судитимуть і засудять за те, чого ми не зробили. Ще й як зробили, За метр до кордону вони ще були живі, метр по той бік мертві, от і скажи мені, коли ж і як ми їх убили, Якби ви їх не переправили, Тоді, твоя правда, вони б отут даремно чекали на смерть. Три жінки дивилися на сусіду з мовчазним спокоєм. Піду я, сказав він, підозру, що тут щось не так, я мав, але такого не сподівався, Маю до тебе прохання, озвався зять, Яке, Ходімо разом до відділку, тоді тобі не доведеться стукати в усі двері й розповідати людям про страшні злочини, що ми їх скоїли, подумай лишень, батьковбивство, дітовбивство, боже милий, які нелюди мешкають у цій хаті, Я б розповідав не так, Та знаю, знаю, ходімо вже до відділку, Коли, Та оце зараз, куй залізо, коли гаряче, Хай так, ходімо.
Їх не засудили й навіть не судили. Новина, немов огню вхопивши, поширилася всією країною, засоби масової інформації ганьбували мерзотників, сестер-убійниць і зятя, що послужив знаряддям убивства, пролито силу сліз над жертвами, старим господарем і невинним дитинчам, так, ніби всі хотіли мати їх своїм дідом і своїм онуком, у тисячний раз добромисні газети, цей барометр суспільної моралі, вказали на невпинний занепад традиційних родинних цінностей, що був, на їхню думку, джерелом, причиною й коренем усіх лих, аж ось по спливі якихось двох діб почали надходити повідомлення про аналогічні дії, зафіксовані в усіх прикордонних районах. Інші гарби й інші мулиці перевозили інші безпорадні тіла, фальшиві машини швидкої допомоги кружляли малоходженими стежками, довозячи їх до місця вивантаження, у дорозі вони здебільшого їхали примоцовані до сидінь пасками безпеки або, в нечастих каригідних випадках, заховані під ковдрою в баґажниках, автівки всіх марок, моделей і цінових категорій везли під цю нову ґільйотину, що її лезом стала, даруйте зухвале порівняння, тонесенька, невхопна неозброєним оком лінія кордону, отих нещасних, кого смерть з цього боку загнала в ситуацію відкладеного кінця. Не всі родини, що так учинили, могли б навести на своє виправдання ті в певному сенсі гідні поваги, хоча, ніде правди діти, небезсумнівні мотиви, на які покликалися добре нам знайомі згорьовані селяни, чий учинок без щонайменшого наміру з їхнього боку започаткував увесь цей рух. Декотрим доправлення батька або діда на чужинецьку територію бачилося просто чистим і дієвим, а сказати ще точніше, радикальним способом позбутися справжнього мертвого вантажу, яким їхні напівмерці стали вдома. Від завзятого ганьбування дочок і зятя старого ґазди, похованого разом з онуком, а також засудження незаміжньої тітки, звинуваченої в співучасті й потуранні, засоби масової інформації тепер перейшли до таврування за жорстокість і брак патріотизму тих на позір респектабельних осіб, які в новопосталих обставинах глибокої всенаціональної кризи скинули з себе облудну машкару й показали своє справжнє єство. Під тиском урядів трьох суміжних країн і внутрішньої політичної опозиції керівник уряду засудив ці негуманні дії, закли´кав поважати життя й оголосив, що збройні сили негайно розташуються вздовж кордону, щоб унеможливити його перетин будь-яким громадянином у стані остаточного фізичного знесилення, незалежно від того, чи йдеться про його власне бажання, чи про свавільне рішення родичів. Насправді чи доправди, дарма що про це премєр-міністр не насмілився сказати, уряд аж ніяк не дивився несхвально на цей потік перевезень, цілком відповідний, у кінцевому результаті, національним інтересам, позаяк він сприяв зменшенню демографічного тиску, дедалі відчутнішого в останні три місяці, хоча дійсно занепокійливого рівня він іще далеко не досяг. Не сказав премєр-міністр і про те, що раніше того самого дня він мав конфіденційну зустріч з міністром внутрішніх справ, щоб обговорити плани розміщення дозорців або аґентів по всіх населених пунктах країни, містах, містечках і селах, із завданням доносити до відома властей будь-які підозрілі дії, вчинювані особами, близькими до тих, хто перебуває в стані підвішеної смерти. Рішення про вжиття чи невжиття заходів щоразу ухвалюватиметься з урахуванням конкретних обставин, оскільки метою уряду було не повне припинення цієї міґраційної хвилі нового типу, а тільки часткові зустрічні кроки у відповідь на занепокоєння урядів суміжних держав, достатні, щоб на певний час стишити їхні претензії. Ми тут не для того, щоб виконувати їхні бажання, владним тоном сказав премєр-міністр. Планом іще не охоплені малі хутори, маєтки, окремо розташовані будинки, зазначив міністр внутрішніх справ, Цим усім ми дамо спокій, хай роблять, як знають, ви ж із досвіду чудово знаєте, мій дорогий пане міністре, що до кожної людини наглядача не приставиш.
Упродовж двох тижнів план спрацьовував більш-менш як передбачалося, та по спливі цього часу декотрі дозорці почали скаржитися, що їм надходять телефонні дзвінки з погрозами та вимогами, заради їхнього власного спокою в житті, дивитися крізь пальці на підпільне перевезення безнадійних хворих або навіть зовсім замружити очі, якщо нема охоти власним тілом збільшити число осіб, визначених за обєкт їхнього спостереження. Що то не були порожні балачки, зясувалося швидко, коли родини чотирьох дозорців отримали анонімні телефонні повідомлення з інструкціями, в яких саме місцях їхні тіла можна забрати. Такими, якими вони були, тобто ні мертвими, ні живими. З огляду на серйозність ситуації міністр внутрішніх справ постановив показати невідомому ворогові свою силу, наказавши, з одного боку, своїм аґентам посилити спостереження, а з другого, скасувати вибірковість у роботі системи, тобто принцип цьому можна, цьому не можна, передбачений тактикою премєр-міністра. Реакція не забарилася, ще чотирьох дозорців спіткала сумна доля чотирьох попередніх, але дзвінок тепер був тільки один, на номер самого міністерства внутрішніх справ, що можна було вважати за провокацію, але так само й за дію, продиктовану чистою логікою, тобто за попередження, Ми існуємо. Зрештою, цим справа не вичерпувалася, бо на додачу пролунала й конструктивна пропозиція, Пристаньмо на джентльменську угоду, міністерство відкликає дозорців, а ми беремо на себе зобовязання перевозити хворих непомітно. Хто ви такі, запитав керівник секретаріату, що взяв слухавку, Просто група прихильників порядку та дисципліни, висококваліфікована у своїй справі, дуже неґативно наставлена до всілякого безладу й послідовна у виконанні своїх обіцянок, сказати коротко, чесні люди, І ця група має назву, поцікавився чиновник. Дехто нас називає махвією, через хв, А чому через хв, Щоб була різниця від старої мафії, Держава не укладає угод із мафіями, На папері з нотаріально засвідченими підписами, звісно ж, ні, Ні на папері, ні інакших, Яка ваша посада, Я керівник секретаріату, Тобто людина, що не знає реального життя, Я маю своє коло обовязків, Тепер ваш обовязок донести нашу пропозицію до кого треба, до міністра, якщо ви маєте на нього вихід, Я не маю виходу на пана міністра, але ця розмова негайно буде передана нагору, Уряд матиме сорок вісім годин на вивчення пропозиції й ані хвилини більше, й попередьте того, хто нагорі, що дозорців у комі побільшає, якщо відповідь буде не така, на яку ми сподіваємося, Це буде зроблено, Післязавтра в той самий час я перетелефоную, щоб довідатися про рішення, Я це занотував, Приємно було з вами поговорити, Я не можу сказати те саме, Гадаю, ви зміните думку, коли довідаєтеся, що дозорці повернулися живі й здорові до своїх домівок, і якщо ви ще не забули своїх дитячих молитов, то за це й моліться, Я розумію, Я так і думав, що ви зрозумієте, Підтверджую, Сорок вісім годин і ні хвилини більше, Напевно, з вами говоритиму не я, А я певен, що саме ви, Чому, Бо міністр не схоче особисто говорити зі мною, а крім того, якщо справи підуть не так, усю провину покладуть на вас, і памятайте, угоду ми пропонуємо джентльменську, Авжеж, До побачення, До побачення. Керівник секретаріату витяг плівку з магнітофона й пішов нагору.
За пів години касета опинилася в руках міністра внутрішніх справ. Він прослухав її, потім другий раз, потім третій, і, нарешті запитав, Цьому вашому керівникові секретаріату довіряти можна, До сьогодні не було найменшої причини нарікати на нього, Найбільшої, сподіваюся, теж не було, Ані найменшої, ані найбільшої, сказала вища інстанція над керівником, не збагнувши іронії. Міністр вийняв касету з магнітофона й заходився розмотувати плівку. Коли ця робота добігла кінця, він запхав плівку до великої кришталевої попільнички й підпалив запальничкою. Плівка почала звиватися й морщитися, перетворившись менш ніж за хвилину на безформне плетиво, почорніле й ламке. Вони, певно, теж записали розмову з керівником секретаріату, завважила вища інстанція, Це не має значення, телефонну розмову може підробити хто завгодно, на те потрібні два голоси та магнітофон, у цьому разі важливо було знищити нашу плівку, якщо спалено ориґінал, то й жодних копій з нього не буде зроблено, Я, звісно, не мушу вам нагадувати, що телефонна компанія теж зберігає записи, Ми подбаємо про те, щоб і вони зникли, Зрозуміло, тоді я з вашого дозволу піду, щоб ви могли обміркувати справу, Я вже все обміркував, не йдіть нікуди, Це мене справді нітрохи не дивує, бо ви, пане міністре, вмієте швидко думати, Ваші останні слова були б лестощами, якби то не була правда, бо швидко думати я таки ж умію, То ви пристанете на пропозицію, Я зроблю зустрічну пропозицію, Боюся, що вони на неї не підуть, той їхній посланець говорив не просто нахабно, він прямо погрожував, мовляв, дозорців у комі побільшає, якщо відповідь буде не така, на яку ми сподіваємося, такі були його слова, Дорогенький, вони отримають саме ту відповідь, на яку сподіваються, Не розумію, Дорогенький, я зовсім не хочу вас ображати, але ваша проблема в тому, що ви не вмієте думати, як міністр, Перепрошую, винен, Не перепрошуйте, якщо вас коли-небудь призначать служити країні на посту міністра, ви відчуєте миттєву перебудову в мозку, щойно сядете в це крісло, цієї різниці ви й уявити не можете, Хіба мені буде користь від фантазій, я простий чиновник, Знаєте давню приповідку, ніколи не кажи ніколи, А тепер, пане міністре, ви ніколи не відновите цієї спаленої плівки, Коли тримаєшся чіткої стратегії й маєш достатню інформацію про стан справ, неважко виробити доладний план дій, Я дуже уважно вас слухаю, пане міністре, Післязавтра ваш керівник секретаріату, бо то він відповідатиме посланцеві, саме він і ніхто інший призначається перемовником від міністерства, отож він скаже, що ми згодні розглянути зроблену нам пропозицію, але одразу ж додасть, що громадська думка та протиурядова опозиція ніколи не дозволять, щоб тисячі дозорців були відкликані назад без якогось прийнятного пояснення, І, ясна річ, таким прийнятним поясненням не може бути перекладення на махвію відповідальности за ситуацію, Саме так, хоча це можна було б висловити делікатніше, Пробачте, пане міністре, я сказав не подумавши, Отже, в цей момент керівник секретаріату виступить із зустрічною пропозицією, або можна ще назвати це інакшим підходом, а саме, що без відкликання дозорців, які залишатимуться в місцях свого теперішнього розташування, вони будуть знезавданені, Знезавданені, Так, я гадаю, що то є цілком зрозуміле слово, Безсумнівно, пане міністре, я просто висловив свій подив, Не бачу для нього підстав, адже для нас це єдиний спосіб показати, що ми не піддаємося на шантаж цієї мерзоти, Хоча насправді піддамося, Головне цього не показувати, зберегти обличчя, а що відбуватиметься за фасадом, за те вже не ми відповідатимемо, Наприклад, Уявімо, що ми перехопили транспорт і затримали учасників, немає потреби казати, що ці ризики вже були включені в рахунок, виставлений для оплати родичам, Вони працюють без рахунків і квитанцій, адже податків махвія не платить, Це просто такий вислів, головне в цьому разі те, що всі в підсумку ви´грають, ми скинемо тягар зі своїх плечей, дозорці більше не зазнаватимуть каліцтв, родини заспокояться, маючи певність, що їхні мертвоживі врешті-решт перетворилися на живомертвих, а махвія матиме прибутки зі своєї роботи, Досконале розвязання, пане міністре, Але воно потребує повної ґарантії, що нікому не закортить проговоритися, Ви, звичайно, маєте рацію, Чи ваш міністр не здався вам, мій дорогенький, відвертим циніком, Аж ніяк, пане міністре, я тільки дивуюся, як швидко ви зуміли все це вибудувати, з такою солідністю, логікою та стрункістю, Досвід і практика, дорогенький, досвід і практика, Я поговорю з керівником секретаріату й перекажу йому ваші інструкції, я певен, що він із завданням успішно впорається, як я вже сказав, ще не було найменшої причини нарікати на нього, Найбільшої, хочу вірити, теж не було, Ні тієї, ні тієї, відповіла вища інстанція, збагнувши нарешті вибагливість дотепу.
Усе чи, уточнімо, майже все відбулося саме так, як передбачав міністр. Точнісінько о заповідженій годині, ані хвилиною раніше, ані хвилиною пізніше, посланець злочинного угруповання, яке називає себе махвією, зателефонував, щоб почути відповідь міністерства. Керівник секретаріату заслужив на високу оцінку за виконання поставленого перед ним завдання, він говорив твердо й ясно, переконливо в ключовому питанні щодо подальшої присутности дозорців, але знезавданених, і мав приємність почути й негайно переказати вищій інстанції найзадовільнішу відповідь, можливу в виниклій ситуації, а саме, що інакший підхід, засуґерований урядом, буде уважно розглянутий і через двадцять годин буде зроблений ще один телефонний дзвінок. Так воно й сталося. Розгляд привів до висновку, що на урядову пропозицію можна було б погодитися, тільки за умови, що знезавданені будуть лише ті дозорці, які зберегли вірність урядові, або ж, кажучи навпростець, ті, кого махфія не змогла переконати працювати на нового господаря, тобто на себе саму. Спробуймо збагнути позицію злочинців. Утягнувшись у складну й довготривалу операцію вседержавного масштабу, вони мусили спрямувати значну частину своїх найдосвідченіших людей на відвідини тих родин, які в принципі могли б схилитися до вічної розлуки зі своїми дорогими близькими, милосердно рятуючи їх від зайвих, та до всього ще й вічних, страждань, а отже, цілком зрозуміло, що їм найраціональніше було скористатися, в міру можливостей, з послуг велетенської мережі інформаторів, уже створеної урядом, для чого застосовано їхні улюблені засоби, підкуп, хабарі та застрашення. Саме об цей камінь, несподівано кинутий посеред дороги, спіткнулася стратегія міністра внутрішніх справ, з неабиякою ганьбою для держави й уряду. Опинившися між молотом і ковадлом, між сціллою і харібдою, між києм і нагаєм, той побіг до премєр-міністра по пораду, що` тепер робити з цим несподівано завязаним гордієвим вузлом. Найгірше було те, що справа встигла зайти задалеко й вороття вже не було. Голові уряду, дарма що досвідченішому від міністра внутрішніх справ, не спало на думку нічого ліпшого, ніж запропонувати нові перемовини й установити щось на кшталт квот, як-от не більше за приблизно двадцять пять відсотків від загальної кількости дозорців для можливої співпраці з іншою стороною. Керівникові секретаріату знову випала місія переказати вже знетерпеливленому співрозмовникові компромісну платформу, на якій голова уряду та міністр внутрішніх справ, загнані в кут власним прагненням плекати надії, вважали за можливе нарешті досягти схвалення угоди. Без підписів, бо ж ішлося про угоду джентльменську, для якої вистачає дати слово чести, без потреби, як нам це тлумачить словник, в офіційному оформленні. То був вияв цілковитої необізнаности зі збоченим і зловмисним способом розумування махвії. По-перше, вони не визначили терміну для відповіді, через що горопашний міністр внутрішніх справ сидів як на ножах, уже змирившися з думкою, що доведеться писати заяву про відставку. По-друге, коли вони за кілька днів все ж завдали собі труду зателефонувати, то всього-навсього сповістили, що до висновку про прийнятність чи неприйнятність запропонованого їм компромісу вони ще не прийшли, й водночас, ніби знехотя, скористалися з нагоди, щоб повідомити про власну цілковиту непричетність до того сумного факту, що напередодні знайдено ще чотирьох постраждалих дозорців у дуже тяжкому стані. По-третє, позаяк жодне чекання не триває без кінця, чи вже гарного, чи поганого, врешті-решт загальнонаціональний провід махвії через керівника секретаріату та вищої інстанції над ним передав урядові відповідь, що складалася з двох пунктів, а саме, пункт а), що квота має становити не двадцять пять відсотків, а тридцять пять, і пункт б), що їхня організація, коли тільки в неї виникатиме відповідна потреба, без усяких попередніх консультацій з властями й поготів без їхньої санкції, вимагає для себе права переводити дозорців, які з нею співпрацюють, на місце дозорців знезавданених, із тим, що ці останні, само собою зрозуміло, заступатимуть на місця переведених колеґ. Вибір був або, або. Ви бачите якусь можливість уникнути цієї дилеми, запитав керівник уряду міністра внутрішніх справ, Я не думаю, що вона взагалі існує, пане, якщо ми відмовимося, то отримуватимемо, ймовірно, щодня по чотири нових дозорці, непридатних для служби та для життя, якщо погодимося, то опинимося в руках цієї зграї на не знати як довго, Назавжди, або принаймні, допоки будуть родини, охочі позбутися за всяку ціну наявного в домі тягаря, Ваші слова навернули мене на одну думку, Чи я маю з того радіти, Я завжди робив усе, що було в моїх силах, пане премєр-міністре, і якщо я теж став тягарем, хай іншого типу, то вистачить одного-єдиного вашого слова, Шкварте й не будьте таким діткливим, цього ще бракувало, Я гадаю, пане премєр-міністре, що ми маємо справу з очевидним прикладом звязку між пропонуванням і попитом, І до чого це тут, ми ж говоримо про людей, яким сьогодні більше нема як померти, Як у класичному запитанні, що зявилося раніше, курка чи яйце, не завжди буває можливо визначити, чи попит передував пропонуванню, чи, навпаки, пропонування породило попит, Я доходжу висновку, що не було б політичною помилкою перевести вас з одного міністерського крісла в інше, зі внутрішніх справ на економіку, Вони не дуже між собою різняться, пане премєр-міністре, як у внутрішніх справах є своя економіка, так само в економіці є свої внутрішні справи, це, так би мовити, сполучені посудини, Не відволікайтеся, кажіть, що вам спало на думку, Якби ота перша родина не здогадалася, що розвязання проблеми може знайтися по той бік кордону, то наша сьогоднішня ситуація, цілком імовірно, виглядала б інакше, якби потім численні інші родини не пішли її слідами, то не вийшла б на сцену і махвія з її прагненням на цьому заробити, бо не було б на чому заробляти, Теоретично воно так і є, хоча, як ми знаємо, вони вміють і з каменя витиснути воду, якої там нема, щоб потім за неї дерти як за рідного батька, але й надалі не розумію, до чого ви собі додумалися, Усе просто, пане премєр-міністре, Якби ж то, Якщо коротко, то треба перегатити потік пропонування, І як цього можна досягти, Переконуючи родини, в імя священних принципів гуманности, любови до ближнього та солідарности, залишати безнадійних хворих удома, І яким чином ви сподіваєтеся здійснити це диво, Я поставив би на широку рекламну кампанію в усіх засобах масової комунікації, пресі, телебаченні, радіо, включно з вуличними ходами, просвітницькими акціями, поширенням брошур і наліпок, театральними виставами на вулиці й у приміщенні, кінофільмами, особливо сентиментальними драмами та мультиками, на кампанію, що доводила б до сліз, примушувала б розкаятися родичів, які забули про свої обовязки та повинності, зміцнювала б солідарність, самопожертву та співчування, я певен, що за дуже короткий час гріховні родини усвідомлять невибачну жорстокість своєї теперішньої поведінки й повернуться до вищих ідеалів, які ще донедавна становили непохитний підмурок їхнього життя, Мої сумніви ростуть з кожною хвилиною, тепер я замислююся, чи не варт перекинути вас радше на культуру або на віросповідання, до чого ви, здається мені, теж маєте покликання, Або ж іще, пане премєр-міністре, можна обєднати функції всіх цих трьох міністерств в одному, І тоді вже заокруглити їх економікою, Еге ж, з огляду на сполученість посудин, А от на що ви зовсім не надаєтеся, дорогенький, то це на пропаґанду, бо ця ваша ідея повернути родини до отари чутливих душ засобами рекламної кампанії геть безглузда, Чому, пане премєр-міністре, Бо насправді від таких кампаній виграю`ть тільки ті, хто на них заробляє, Ми вже провели не одну, Еге ж, і результати цього відомі, а крім того, вертаючись до нашого питання, якби навіть ота ваша кампанія виявилася результативною, це сталося б не за день і не за два, мені ж треба щось вирішити вже зараз, Я чекаю на ваші накази, пане премєр-міністре. Голова уряду стомлено всміхнувся, Усе це смішно й безглуздо, сказав він, ми цілком здаємо собі справу з того, що вибору немає та що зроблені нами пропозиції нічого не принесли, крім погіршення ситуації, І в такій ситуації, І в такій ситуації, якщо ми не хочемо щодня мати на сумлінні чергових чотирьох дозорців, забитих кийками практично до смерти, в нас не лишається іншого шляху, крім як погодитися на висунуті нам умови, Ми могли б запустити миттєву поліційну операцію, зробити блискавичні арешти, посадити кількадесят членів махвії, можливо, тоді вони відступлять, Єдиний спосіб знищити дракона це відтяти йому голову, стригти йому пазурі нічого не дасть, Щось та дало б, Чотири дозорці щодня, затямте собі, пане міністре внутрішніх справ, чотири дозорці щодня, краще вже визнати, що ми звязані по руках і ногах, Опозиція накинеться на нас щосили, звинуватить у тому, що ми продали країну махвії, Не країну, вони скажуть батьківщину, Тим більше, Сподіваймося на бажання церкви нам допомогти, гадаю, вона дослу´хається до тих доводів, що ми, крім постачання дрібки корисних померлих, ухвалили це рішення заради порятунку життів, Уже нема мови про порятунок життів, пане премєр-міністре, це було раніше, Ваша правда, треба буде вигадати новий вислів. На хвильку запала тиша. Відтак голова уряду промовив, Кінчаймо з цим, віддайте потрібні вказівки керівникові секретаріату й починайте працювати над планом знезавданення, іще нам треба знати, як махвія собі мислить територіальний розподіл двадцяти пяти відсотків дозорців у межах виділеної квоти, Тридцяти пяти відсотків, пане премєр-міністре, Я не дякую вам за нагадування про те, що наша поразка ще гірша, ніж початково очікувалося, Сьогодні сумний день, Якби родини чотирьох наступних дозорців знали, що` тут відбувається, вони назвали б це інакше, А так нам доведеться змиритися з думкою, що завтра ці четверо дозорців можуть працювати вже на махвію, Таке воно життя, мій дорогий очільнику міністерства сполучених посудин, Внутрішніх справ, пане премєр-міністре, внутрішніх справ, То є центральне коліно.