Джеймс захоплювався Френсісом і віддав би все, щоб стати схожим на свого високого, впевненого у собі кузена. Отож, сподіваючись справити враження на графа Босвелла, Джеймс розповів йому про свою інтрижку з графинею Ґленкірка.
Френсіс, хоча й привітав свого кузена з такою перемогою, був уражений. Йому самому довелося кохатися з багатьма жінками, заміжніми й незаміжніми, проте він ніколи нікого не силував так, як корольдружину Ґленкірка. Те, що він змушував її до цього, граф Босвелл відчував інстинктивно, бо був чутливий до людей, і хоч вона намагалася залишатися собою, він помічав легкі тіні під її очима й те, як порожньо подеколи лунав її сміх.
Френсіс Гепберн галантно вирішив стати другом і довіреною особою Кат. Це він і зробив. Однак сталося ще дещо, таке, чого граф Босвелл не сподівався. Він закохався в графиню Гленкірка, і це почуття йому довелося приховувати й від неї самої, і від свого ревнивого кузена-короля.
Кат іще ніколи не доводилося дружити з чоловіками, але вона насправді насолоджувалася товариством Френсіса Гепберна. Він був справжнім джерелом знань, а Катріоні так рідко випадало побалакати з кимось достоту освіченим. І хоч усі й розуміли, що їхні стосунки виключно платонічні, при дворі їх уважали дивними. Придворні кепкували, спостерігаючи, як найбільший гультяй і найпрекрасніша жінка двору насолоджуються науковими обговореннями.
Цікавим було походження графа Босвелла. Його батьком був Джон Стюарт, пріор Колдінґема, незаконнонароджений син Джеймса V, чия дочка Марі, королева Шотландії, почала писати своє прізвище як «Stuart», саме таке написання й переважило зрештою в королівському роді. У Френсіса та Джеймса Стюартів був той самий дідусь. Матірю графа була леді Джанет Гепберн, єдина сестра останнього графа Босвелла Джеймса Гепберна, третього чоловіка Марі Стюарт. У Джеймса Гепберна не лишилося законних нащадків, тож його титул і маєтки перейшли до небожа Френсіса, який на знак поваги додав прізвище свого дядька до свого власного.
Батько Френсіса Гепберна помер, коли той був іще зовсім дитиною. У Френсіса були тільки позашлюбні брат і сестра. Його мати знову вийшла заміж, і в ранньому дитинстві хлопця погано гляділи, а потім відправили навчатися до Франції та Італії.
Підлітком він повернувся додому, у Шотландію, елегантний, упевнений у собі, освічений юнак. Швидко побрався з леді Марґарет Дуглас, дочкою могутнього графа Анґуса. Леді Марґарет була вдовою із сином, трохи старшою за Френсіса Стюарта-Гепберна. Вона не любила свого другого чоловіка, як і він не любив її. Це був шлюб із розрахунку, і вони, як і належало, дали життя дитині, щоб продовжити свій рід, але між подружжям не було анітрішки тепла. Марґарет Дуґлас раділа тому, що її чуттєвий, велелюбний чоловік гуляв по інших ліжках. Вона не хотіла бачити його у своєму.
Граф Босвелл із загоном з пятдесяти шалених прикордонних вояків супроводжував графиню Ґленкірка додому. Коналлові не надто це подобалося, але головним було вбезпечити його леді в дорозі. Кат наполягла, щоб Босвелл побув кілька днів у Ґленкірку, і хоча спершу він намірявся залишитися на три-чотири дні, зрештою пробув там до Дванадцятої ночі. Овдовіла графиня була його батькові кузина, тож його також уважали кузеном і ставилися до нього, як до члена сімї.
Діти Ґленкірка називали його дядьком Френсісом, хлопчики ходили за ним по пятах, як захоплені цуценята, а маленькі дівчатка фліртували з ним. Босвелл був у захваті від цього. Його власних дітей їхня мати привчила бути відданими тільки їй і слухатися лиш її, і він узагалі не відчував із ними ніякого звязку. Навіть молодші брати Ґленкірка ставилися до нього по-товариському, вважали за свого й називали кузеном. Він полював, чіпляв дівчат, грав у кості й пив разом із цими чоловіками. Усе це було схоже на справжню сімю, якої в нього зроду не було, і графові це страшенно подобалося.
Коли він нарешті поїхав, назавтра після шостого дня народження Коліна Леслі, усі страшенно шкодували. Але його залишили опікуватися Шотландією, і час для розваг минув. Босвелл знав, що таке відповідальність. Він залишив Катріоні невеликий меч із дамаської сталі з витонченим мереживним руківям із флорентійського золота, розцяцькованим крихітними самоцвітами.
На день народження твоєму старшому хлопчикові, що буде наступного місяця, сказав він.
О, Френсісе! Це дивовижно! Джеймі страшенно зрадіє, хоча знаю: він радів би ще дужче, якби ти був тут.
Якби ж я міг. Одначе вже й так дозволив собі забагато, Кат. Вище носа, моя люба! Зима швидко скінчиться, і Патрик буде вдома.
Джеймс наполягає, щоб я повернулася до двору, коли він приїде додому з королевою, насупилася вона. Я казала Ґленкіркові, що не хочу більше дітей, але, Френсісе, я присягаюся, зроблю все, щоб завагітніти, коли мілорд повернеться додому! Єдиний спосіб уникнути залицянь Джеймса Стюартазалишатися в безпеці Ґленкірка, але я не дістану на це дозволу, якщо тільки в мене не виросте живіт.
Френсіс Гепберн залишив їй легкий поцілунок і поскакав назустріч довгій самотній зимі. І це виявилася засніжена, сіра, холодна, гнітюча пора. Якби Кат не любила своїх дітей, вона б збожеволіла, але вона їх таки любила, тож їхнє товариство врятувало її.
Джеймс Леслі відсвяткував свій дванадцятий день народження, і хоча був розчарований тим, що батько, здавалося, геть забув про нього, подарунок Френсіса Гепберна звеселив його. Вони кілька місяців не одержували жодної звістки від Патрика. Кат знала, що він у безпеці, а проте страшенно сумувала за чоловіком. Найгіршими були ночі. Минуло вже сім місяців від їхньої останньої зустрічі. Самотня у своєму великому ліжку, вона гірко плакала й присягалася собі, що, коли він повернеться, буде слухатися його й ніколи більше не повернеться до двору. Він мав слушність, коли не погоджувався з її бажанням зближатися з королівським родом Стюартів. Що це їм дало? Розлуку й ганьбу!
Настала весна, прекрасна рання тепла весна. Зацвіли глід і верби. Схили навколо Ґленкірка вбралися в жовте й біле, і Великодня неділя була сонячна. Посильний Ґленкірка, що був із графом у Данії, зявився зі стосом повідомлень. Було навіть одне з королівською печаткою, відкривши яке, вона побачила офіційне запрошення до двору на посаду королевиної фрейліни. У доданій до нього невеличкій особистій записці, що її надряпав сам Джеймс, король повідомляв, що сподівається побачити її знову при дворі, коли сам дістанеться туди. Вона нетерпляче відсунула її вбік і потяглася до листа від свого чоловіка. Короткий та майже безособовий, він розчарував її.
«Кохана, писав він, коли ти це читатимеш, ми маємо вже бути під вітрилами по дорозі додому. Зима тут була довга й сувора, і я тужив без тебе. Весілля короля відбулося в Осло, але ми повернулися на Різдво в Данію й досі залишаємося тут. Перекажи Джеймі, що в мене є сюрприз до його дня народження, на який я не потрапив. Посилаю свою любов тобі й нашим дітям. Твій відданий чоловік Патрик Леслі».
Це не був лист чоловіка, спраглого до своєї жінки, і Кат розлютилася. «Виродок», подумала вона сердито й замислилася, чи знайшов він собі коханку, а чи просто розважався з випадковими повіями. Якщо в нього таки є коханка, вона має належати до двору. Лишиться вона позаду чи приїде разом із ними? «Невдовзі я про це дізнаюся», пробурмотіла вона. Чорт би його взяв! Вийшло просто чудово.
Вона хотіла завагітніти, щоб уникнути уваги короля. Проте, завагітнівши, їй доведеться повернутися додому в Ґленкірк, кинувши Патрика при дворі розважатися зі своєю коханкою. Була лиш одна рада. Вона мала позбутися тієї розпусниці.
1 травня 1590 року Джеймс і його королева прибули в Літ на головному кораблі, який супроводжував конвой іще з тринадцяти суден. Уздовж дороги до столиці вишикувався радісний люд. Гарненька молода королева зручно влаштувалася в позолоченій колісниці, яку тягли вісім білих коней у червоних оксамитових попонах, вишитих золотими та срібними нитками.
В Единбурзі зібралася аристократія, щоб привітати Анну. Катріона Леслі стояла поряд із Френсісом Стюартом-Гепберном, коли королівська процесія прибула до Голіруд-хауза. Вона відразу ж помітила Патрика, що допомагав мініатюрній жіночці встати з коня.
Жінка мала сріблясте волосся й була одягнена у світло-рожеву оксамитову сукню, оздоблену якимось сірим хутром, схожим на кроляче.
Ти був у Літі, Френсісе. Що це за дівка, яку Ґленкірк спускає з коня?
Френсіс Гепберн хижо посміхнувся, дивуючись, як швидко Кат усе зрозуміла.
Це леді Крістіна Андерс, сказав він. Королевина подруга дитинства, фрейліна, яка допомагає їй в опочивальні.
Кого вона обслуговує в опочивальні?! вибухнула Кат. Вона вже щонайменше чотири місяці виношує дитину. Чорти б тебе схопили, Ґленкірку! Я його просто знищу за це!
Босвелл усміхнувся.
Я певен, ти знайдеш спосіб поквитатися з ним.
Знайду, похмуро пообіцяла вона й провадила далі:О, Френсісе! Я так за ним сумувала! Багато місяців не бачила його. Як він міг?
Граф Босвелл заспокійливо обійняв Кат.
Мабуть, це тому, що він був самотнім і ти йому була потрібна. Тож він і взяв собі жінку, щоб збадьоритися. Це нічого не означає.
Я теж була самотня, Френсісе. Мене щоночі обпікала туга за ним, коли його не було поряд, навіть коли зі мною був король.
Не жалій себе, моя люба, сказав лорд Босвелл. Може, у неї вистачило вогню, щоб зігріти Патрика цієї зими, але вона не зможе довго обігрівати його. Поглянь, як його очі бігають, неначе шукають кого. Він видивляється тебе.
Авжеж, видивляється, відповіла вона. Видивляється, чи не вгледіла я його з тією повією! Боже, Босвелле! Ти поглянь, як вона чіпляється за його руку! Я роздеру її на шматки!
Сміх Френсіса Гепберна застряг глибоко в горлі.
Якщо ти влаштуєш сцену на публіці, усі співчуватимуть бідолашній леді Андерс. А от якщо привітаєш Ґленкірка так, як належить добрій жінці, симпатія буде на твоєму боці. Моя дружина завжди грає в цю гру, коли шукає пригод поза Крайтоном. Усім відомо, що тебе називають доброчесною графинею за твою вірність і відданість своєму лордові. Якщо справді хочеш поквитатися з ним, грай свою роль до кінця!
Босвелле, я тебе обожнюю! Ти найкращий, дияволе! захоплено мовила Кат. Який у мене вигляд?
Його блакитні очі оглянули її з помітним схваленням. Цього прохолодного весняного дня вона була вбрана в дуже просту темно-червону оксамитову сукню з довгими обтислими рукавами з манжетами й невеликим жорстким комірцем із мережива кольору «екрю». На ній також були її славнозвісні рожеві перли. Хоча в Кат було чотири намиста з них, наділа вона лише два. Плащ із соболевим хутром, що також дуже личив їй, Катріона скинула. Її темно-медове волосся було зібране в золоту мереживну сіточку й підколоте золоченими перловими шпильками.
Люба моя, не треба так непристойно стріляти на мене своїми зеленими очицями, сказав тихо Босвелл. Я й так ледве стримуюся, щоб не зґвалтувати тебе. Якщо Патрик одразу ж не потягне тебе до ліжка, він більший дурень, ніж я думаю.
Вони прийшли до вітальні. Френсіс Гепберн стиснув руку Кат, а потім легенько підштовхнув її до дверей. Розгладивши наостанок спідницю й опорядивши зачіску, вона кивнула мажордомові.
Графиня ступила через поріг і пройшла до середини приміщення, до підніжжя двох тронів. Вона високо тримала голову, слухаючи тихе перешіптування навколо. Потім присіла в граційному реверансі, лише на мить схиливши голову.
Ласкаво просимо додому, ваша високосте! Рада вітати вас, найдорожча мадам, у Шотландії від імені всіх Леслі з Ґленкірка.
Джеймс Стюарт засяяв, побачивши її.
Кат! Ти прекрасна, як і завжди! Анно, люба, це Ґленкіркова дружина Кат Леслі. Я зробив її твоєю фрейліною, тож тепер вона служитиме тобі.
Анна Стюарт, побачивши графиню, поспівчувала своїй подрузі Крістіні. Графиня була не лише красива, а й погляд мала ласкавий і добрий.
Дякую за ваше вітання, леді Леслі,сказала королева.
Я якнайкраще слугуватиму вам, моя королево, пообіцяла Кат. А потім, перш ніж її встигли відпустити, вона знову звернулася до короля:Одне прохання, кузене!
Кажи, моя люба.
Сер, я майже девять місяців не бачилась зі своїм чоловіком. Тепер, коли ви такі щасливі у своєму власному шлюбі, либонь, розумієте, що я відчуваю. Я ще навіть не бачила свого чоловіка, лише здалеку. Чи можемо ми поїхати з ним у будинок Ґленкірків лише на одну ніч? Вона благально схилила голову й мило всміхнулася.
О Джеймсе, втрутилася королева, скажи «так»! Я даю леді Леслі мій дозвіл. Будь ласка, дай і ти свій.
Ґленкірку! Ти де? заволав король.
Граф ступив крок уперед, і цієї миті Кат помітила маленьку ручку, що намагалася втримати його. Якусь мить вони оглядали одне одного, а потім Кат кинулася в чоловікові обійми й пристрасно поцілувала його. Не в змозі втриматися, він теж її поцілував.
Боже-світе, Ґленкірку! Вези її додому, у ліжко, зареготав король.
Подружжя обернулося і, вклонившись їхнім величностям королю та королеві Шотландії, вийшло із зали. Перед самісіньким виходом Кат трохи повернула голову й поглянула на Крістіну Андерс. Проходячи повз Френсіса Гепберна, вона підморгнула.
А чому, запитала королева свого чоловіка, леді Леслі називають доброчесною графинею? Я гадала, це тому, що вона холодна й лише виконує свій обовязок перед чоловіком.
Король розсміявся.
О Господи, зовсім ні, моя невинна Енні! Кат Леслі глибоко закохана у свого чоловіка й давно закохана. Її називають доброчесною графинею, тому що, на відміну від більшості жінок у цьому дворі, вона не спатиме з жодним іншим чоловіком. Вона найвідданіша дружина. У них шестеро дітей. І я вибрав її, щоб вона служила тобі, бо мені здається, графиня може добре на тебе вплинути.
О, сказала королева, ще дужче співчуваючи Крістіні Андерс.
Френсіс Стюарт-Гепберн, граф Босвелла, проголосив мажордом. Королева повернулася привітати графа, який зявився в залі.
Розділ 19
Опинившись на самоті з Кат у кареті, граф Ґленкірк повернувся до своєї дружини.
Кращого виступу у твоєму виконанні. Кат, я ще не бачив.
Тобі більше сподобалося б, якби я влаштувала сцену й публічно накинулася на твою коханку? запитала вона тихо.
Я шкодую, голубко. Я не хотів тебе кривдити. Хто тобі розповів?
Ти сам розповів. Лист, якого ти надіслав, не схожий на послання від чоловіка, що тужить за своєю дружиною. У тебе навіть листування з Кіра виходило теплішим. Одна цидулка за весь цей час! Мабуть, вона пропонувала свій товар просто на березі, коли ваш корабель увійшов до порту, тому ти навіть не знайшов часу, щоб написати мені? Джеймі був просто спустошений, бо ти забув про його день народження! Якби Френсіс не залишив йому меча
Френсіс?
Босвелл, пояснила вона. Він супроводжував нас додому, у Ґленкірк, після того, як король поїхав торік з Единбурга. Його батько з твоєю матірюкузени, тож і він наш кузен. Він залишався в нас аж до Дванадцятої ночі. Діти, зловтішно зазначила вона, обожнюють його, і твої брати радо проводили з ним час. Він хороший друг, Патрику, я люблю його.
То, може, мадам, мені слід запитати, що ви тут робили, доки я був далеко в справах короля? Френсіс Гепбернславнозвісний гультіпака.
Не намагайся мене заговорити, Патрику! Френсісмій друг, не більше, не варто навіть допитуватися. До того ж він одружений. Може, ти скажеш мені, що леді Андерслише друг для тебе? І що дитина, яку вона носить, не твоя?
Сумління змусило його почервоніти, і вона розсміялася.
Патрику, Патрику! Тільки жінки Леслі знають таємницю того, як запобігти зачаттю. Ти так звик до мене, що не потурбувався про це зі своєю повією.
Зрозумівши, що вона не надто сердиться на нього, Патрик відчув значне полегшення. Він волів не розповідати їй, що Крістіна Андерс обдурила його, сподіваючись дістати більше влади над ним. Він починав стомлюватися від тієї данки, і, відчувши це, вона завагітніла. Патрик намагався кинути її в Данії, але вона відмовилася залишати посаду фрейліни й погрожувала влаштувати скандал, якщо він розповість про це королеві. Однак Патрик Леслі не мав наміру розповідати про все це своїй дружині.
Ти любиш ту дівчину? запитала Кат.
Боже мій, авжеж, ні! вибухнув він. Чорт би її взяв, Кат! Я не придворний і був самотній зі Стюартовим двором і в Норвегії, і в Данії. Ти знаєш, що вони роблять цілісінькими днями? Кидають кості. Пють. Грають в ігри. Перевдягаються. Так! Одяг для них дуже важливий! Вони розважаються з дівками. Мене досі дивує те, як часто вони змінюють партнерок. Це найнепотрібніші люди у світі! Якби я не знайшов у Копенгагені Кіра, я б збожеволів!