А що це воно таке, фірман?спитав спроквола поважний Грива.
Фірман, другарі,то султанський указ,пояснив воєвода.Коли б нам пощастило роздобути його, ми, напевне, змогли б дізнатися про дуже вагомі і небезпечні події. Якщо в ньому справді йдеться про новий похід турків на Україну, то ми б дізналися про час виступу, кількість військ та кому з пашів доручено очолювати його. Так я гадаю
Гм, то було б справді лепсько роздобути ту штукенцію, панство!вигукнув Спихальський.
Безперечно,підтримав його Звенигора.Чого б це нам не коштувало! Ми повинні вирушити негайно до Слівена
Він запитально глянув на воєводу, шукаючи його підтримки.
Воєвода Младен трохи помовчав, мабуть у думці зважуючись на щось. Потім сказав:
Ясно, ми повинні зробити це негайно. Але як? І хто піде на це?
Гамід мешкає в хані Абді-аги,вставив Димитр.Його охороняють.
Ми з Драганом уже мали нагоду побувати в тому хані,промовив Звенигора.Гадаю, нам і зараз випадає йти туди. Двох нас буде досить.
Ні, краще втрьох, мабуть,засумнівався Драган.
Тоді я третій!схопився Спихальський.
Ні, ні, пане Мартине,Звенигора поспішив відмовитись від допомоги свого шумливого, запального друга.Ми на тебе й одягу яничарського не підберемо
Тоді я піду,промовив Якуб.Мені
Але Златка несподівано перебила його.
Ні, ні, за третього буду я! Я дуже добре, найкраще з-поміж вас усіх, знаю Гаміда, його звички. По скрипу підлоги під його ногами я можу безпомилково визначити, що то він і навіть в якому він настрої
Ну, що ти, Златко,почав Звенигора.Там потрібен вояка, який би умів
Дівчина не дала козакові закінчити думку:
Який би умів стріляти, хочеш ти сказати?.. Батьку, скажи йому!звернулась вона до воєводи.
Младен розвів руками. Несподіване бажання дочки сповнило його серце гордістю: він раптом побачив у її характері те, чого бажав своїм дітям, коли вони народжувалися,сміливість, рішучість, вірність батьківщині і готовність покласти своє життя за неї. Але відпустити її на таку ризиковану справу?
Він завагався.
Так, Златка навчилася добре стріляти,промовив перегодя.І на конях їздити Але ж чи зможеш ти,звернувся до неї,проявити витримку і силу духу в тій небезпечній обстановці, яка може скластися в хані Абді-аги?
Витримку і силу духу якраз і можна проявити в складній обстановці.
Тут втрутився Драган:
Я гадаю,сказав він,Златка якраз може нам бути корисна більше, ніж будь-хто інший. Вона прекрасно знає турецьку мову,вже одно це багато важить. Крім того, може скластися так, що нам доведеться використати її як приманку для Гаміда.
Дівчина з вдячністю глянула на молодого гайдутина. Але Звенигора був незадоволений словами свого друга і хотів різко заперечити йому. Однак воєвода припинив їхню суперечку.
Я згоден,промовив він.Дочка воєводи має право і повинна наражати себе на небезпеку нарівні з іншими Тепер, другарі, обміркуємо все якнайкращеі в путь!..
3
Із-за Родопів подув теплий вітер, і сніг враз посірів, узявся водою. По вулицях Слівена задзюрчали гомінкі струмки.
Біля хану Абді-аги зупинилися три вершники. Судячи по одягу, це були два спагіївські аги і молоденький аскер-джура. Прив'язавши коней до конов'язі, вони попростували до дверей.
У хані було напівтемне і пусто, якщо не рахувати чотирьох спагіїв, які після ситого обіду дрімали в кутках за своїм столом, та самого кафеджі Абді-агу. Побачивши нових, незнайомих відвідувачів, кафеджі склав перед довгою сивою бородою руки на знак привіту і досить прудко кинувся назустріч гостям.
Салям, правовірні! Мій дім до ваших послуг.
Незважаючи на те, що в місті стояло багато війська, прибутки хану були мізерні, й Абді-ага був радий кожній новій людині, яка переступала його поріг з курушем у кишені.
Нічліг і обід на трьох,промовив один з новоприбулих, кинувши на стіл золоту монету.
Абді-ага низько вклонився високому красивому спахії, який з такою легкістю розкидається золотими динарами, ніби він був іспанський інфант.
Все буде до ваших послуг, високошановний ага.
Він провів прибулих на другий поверх свого чималого будинку, відчинив побиті шашелем двері й завів до просторої кімнати. Кольорові шибки вікон пропускали мало світла, і тут було напівтемно, як і внизу. Війнуло застояним повітрям помешкання, в якому рідко живуть люди.
Розташовуйтесь, вельмишановні. Незабаром служник принесе вам обід,сказав Абді-ага і, глянувши на високого спахію, спитав:Насмілюся дізнатися, ага, як довго ви маєте намір пробувати в нашому місті?
Це буде залежати від багатьох обставин, кафеджі-ага.
Ви вперше в нашому місті? Мені здається, я вже мав честь зустрічатися з вами
Помиляєтесь, кафеджі-ага. Я вперше в Слівені і не мав приємності вас знати,відповів спахія, стаючи спиною до вікна, щоб світло не падало йому на обличчя.
Можливо, я помилився. До мене заходить багато різного люду, та й зір став слабнути з літами. Тож хай пробачить мені високоповажний ага,промимрив господар, задкуючи до дверей.
Арсене, як ти думаєш, упізнав він тебе чи йому справді привиділося в твоєму обличчі щось знайоме?спитав стривожено молоденький аскер, коли кроки кафеджі затихли вдалині.
Не хвилюйся, Златко. В цьому одязі мене й рідна мати не впізнала б, а не то що цей старий турок. Та все ж треба бути обережним,відповів Звенигора, скидаючи спахіївську бекешу з дорогого сукна.Гадаю, все буде гаразд. Тим більше, що ми не затримаємося тут.
А все ж я піду розвідаю, чи не донесе на нас старий лис,сказав третій спахія.Мене тут ніхто не знає.
Іди, Драгане, але не гайся,погодився Звенигора.Гамід от-от має прибути
Драган вийшов.
В кімнаті настала та тривожно-радісна тиша, яка буває тільки тоді, коли залишаються наодинці двоє закоханих, між якими ще не встановилась така близькість, що дозволяє тримати себе невимушено. Златка підійшла до вікна, намагаючись крізь давно не миті, запорошені шибки виглянути на майдан або ж удаючи таке намагання. Арсен милувався її невеликою стрункою постаттю, ніжним овалом обличчя, тонким чорним кучериком, що зрадливо вибився з-під аскерської шапки.
Златко!
Дівчина враз повернулась до козака, ніби чекала того поклику. В її очах заблискотіли зорі. Арсен рвучко підійшов, узяв дівчину за руки.
Люба, я ще раз прошу тебе: поки не пізно, залиш нас з Драганом удвох! Це дуже небезпечна затія
Арсене, я сама наполягла на цьому, батько мені дозволив
А я не дозволяю,він пригорнув її.Чуєш? Не дозволяю! Ти наражаєшся на страшну небезпеку!
З тобою мені нічого не страшно, мій юнаку. Я вірю, що все скінчиться щасливо
Вона спробувала випручатися з обіймів, але робила це скоріше інстинктивно, бо насправді душа її поривалась до нього, мов квітка до сонця. Трояндою рожевіли її уста, в очах миготіли зорі. Раптом дівчина відчула на обличчі палкий поцілунок. Арсенові губи знайшли її уста й опекли незнано-солодким вогнем, що проник у саме серце
Ой!
Люба! Хоч тепер послухай мене! Я буду спокійний, коли знатиму, що ти в безпеці,шепотів Звенигора.Що тобі ніщо не загрожує Чому ти не послухала мене раніш, там, ще в стані?
Тепер я тим більше нікуди від тебе не піду,відповіла Златка.Я не хочу пережити тебе
Звенигора зачудовано дивився на це прекрасне створіння, яке все глибше й глибше входило в його життя, ставало таким рідним і дорогим, що він ладен був віддати за нього все, що було найдорожчого.
За дверима пролунав стукіт кроків. Улетів збуджений Драган.
Він таки впізнав тебе, Арсене!скрикнув приглушено.
Звенигора і Златка кинулись до гайдутина. Але Драган заспокоїв їх:
Не хвилюйтеся! Я подбав про те, щоб Абді-ага нестав нам на перешкоді!
Не тягни, Драгане! Розповідай докладно! Що ж трапилось?
Я спустився вниз дуже вчасно. Абді-ага саме підійшов до спагіїв і хотів їм щось сказати. В цю мить я його гукнув. Кафеджі, як я помітив, здригнувся, та все ж підійшов до мене. «Що високошановний ага бажає?»запитав. Я пояснив, що хотів би поставити до стайні коней. Він вийшов зі мною надвір. В стайнях, як я сподівався, нікого, крім нас двох, не було. Не довго думаючи, я скрутив старому руки, заткнув рота кляпом і замкнув у комірчині. Хай померзне, зрадливий пес!
Гм, не гаразд вийшло. Якщо його кинуться шукати, зчиниться переполох.
Поки це станеться, ми вже будемо далеко. Гамід прибув щойно до хану
Справді? Ти прослідкував, де він зупинився?
Так. На другій половині. Його охороняє лише один аскеркуняє на отоманці біля вікна. Гадаю, ми з ним легко справимося. А от ті чотири, що внизу
Ну, що ж, доведеться Гаміда прикінчити тут!сказав Звенигора.
Ні, наказ воєводи ясний: ми повинні доставити його живого!
Звенигора на це не сказав нічого, але з виразу його обличчя було видно, що він не схвалює наказу воєводи. Була б його воляне возився б він зі спахією!
Перевіривши пістолі, вони вийшли в довгий напівтемний коридор. У кінці його, біля вікна, стояв аскер. Побачивши трьох незнайомців, він поволі посунув до них, напевне, щоб краще роздивитися.
Салям!привітався Звенигора.А що, шановний, Гамід-ага вже повернувся додому?
Аскер не сподівався, що до нього заговорять про його господаря, і підозріло глянув на незнайомого спахію.
Ви знаєте Гаміда-агу?
Ще б пак! Давні друзі! Я привіз йому привіт від його зятя Фархада і дочки Хатче, а також від свата Ісхака-ефенді
О, ага знає моїх добрих господарів!зрадів аскер.Що нового в наших краях? Ага давно звідти?
Не так давно.Звенигора по-приятельському поплескав аскера по спині, взяв під руку. Вони поволі йшли вздовж коридора.Всього місяць
Аскер раптом затіпався: міцна Драганова рука затиснула йому рота, а Звенигора вхопив в обійми, як у залізні лещата. Златка хутко відчинила двері найближчої кімнати, і гайдутини в одну мить увіпхнули аскера туди. Переляканий вояка тільки з жахом поводив очима, слідкуючи, як вправні руки меншого спахії зв'язують йому руки й ноги.
Хочеш житилежи спокійно!промовив Звенигора.Увечері тебе знайдуть твої друзі
Щоб аскер не підкотився до дверей, його прив'язали до ліжка.
На всяк випадок,пробурчав Драган, затягуючи тугіше вузол.
Гайдутини вийшли в коридор. Златка зробила знак, що все спокійно. Можна було братися за Гаміда.
Передостанні двері праворуч,прошепотів Драган, залишаючись на чатах.
Звенигора і Златка підійшли до дверей. Прислухалися. Тихо. Отже, Гамід у кімнаті сам Звенигора витягнув з-за пояса пістоль, звів курок, лівим плечем рвучко відчинив двері.
Гамід сидів спиною до входу. Не підозріваючи небезпеки, спокійно, не повертаючи голови, спитав: .
Що трапилось, Енвер?
Салям, Гаміде!промовив Звенигора, направляючи дуло пістоля в спину спахії.
Гамід рвучко повернувся. Уздрівши блискуче дуло пістоля, прикипів поглядом до нього. Його обличчя враз посіріло, а нижня щелепа затремтіла Нарешті він глянув на незнайомців, які насмілилися так нахабно, вдень, коли в місті повно війська, вдертися сюди. Впізнав козака.
Звенигора? О аллах!
Не тільки,виступила наперед Златка, знімаючи шапку.Салям, ага!
Адіке!простогнав Гамід, бліднучи.Що ви від мене хочете?
Султанський фірман!Звенигора підступив ближче.
Фірман?Гамід був вражений і здивований: він сподівався гіршого.У мене його немає
Де ж він?
Я віддав Сафар-беєві.
Жаль Тоді доведеться без зайвих розмов застрілити тебе!
Гамід отетеріло мовчав.
Златко, подивись гарненько: може, фірман тут, а Гамід просто морочить нам голови?
Златка кинулась на пошуки
Чекайте!скрикнув спахія.Ви все одно не знайдете! Давайте домовимось по-доброму: я вамфірман, а ви меніжиття. Згода?
Він усвідомлював безвихідність свого становищаце сповнювало його серце люттю і відчаєм. О аллах, що трапилося з ним! Хвилину тому він почував себе в повній безпеці, мав у руках владу і вважався третьою, після околійного паші і Сафар-бея, особою в місті й околії. А зараз смерть заглядала йому в вічі, і він не знав, як відкараскатись від неї. Тому хапався за найменшу можливість врятуватися. Фірман, звичайно, дуже важливий, і за його втрату беглер-бей по голові не погладить, та думати про це перед лицем наглої смерті було нерозумно і смішно. Розмова з беглер-беєм буде потім потім А може й зовсім не буде! Врешті, головневрятувати життя! Невже доведеться накласти головою? О аллах екбер.
Ми не торгаші,суворо сказав Звенигора.Де фірман? Я не вірю, що він у Сафар-бея!
Він ось!скрикнула Златка, виймаючи із темної шкатулки, що стояла, прикрита міндером, цупкий сувій пергаменту.
Гамід зірвався з місця.
Адіке, не смій! То таємний наказ! За нього всім нам знімуть голови!
Тим більше цікаво дізнатися, про що ж пише султан у такому важливому фірмані,сказав Звенигора.Златко, прочитай!
Златка пробігла очима напис на пергаменті.
О! Це справді важливий наказ!вигукнула вона.Султан оповіщає воєначальників і військо, що за ганебний відступ з-під Чигирина в минулому році великий візир Ібрагім-паша і хан Криму Селім-Гірей позбавлені всіх чинів і вислані на острів Родос у Білому морі. Великим візиром назначається паша Асан Мустафа. Падишах наказує йому стерти з лиця землі прокляте місто Чигирин, захопити Київ і Лівобережну Україну, а Запорозьку Січ зруйнувати. Всіх запорожців на арканах притягнути в Порту і продати на галери! З цього року вся Україна повинна стати вілайєтом Османської імперії!
Адіке!прошипів Гамід.Ти розумієш, нещасна, що ти робиш? Ти розголосила державну таємницю! Відтепер ти поставила себе поза законом і не можеш розраховувати ні на чиє заступництво О вай-вай, аллах покарав мене за те, що я вважав тебе майже своєю дочкою і дав таке ж виховання, як і Хатче,навчив читати й писати, що суперечить духові корану, о вай-вай!
Даремно Гамід-ага побивається за якимось фірманом. Це всього-на-всього шмат вичиненої телячої шкіри,сказав Звенигора.Подумав би про себе Ми прийшли не тільки по фірман.
Бридкий страх знову засвітився в Гамідових очах. Щойно зараз він збагнув остаточно, що його чекає, коли він потрапить до рук Младена і Якуба. Він раптом сповз з стільця і впав перед Златкою на коліна. Охопив її ноги руками. Притиснувся товстою щокою до мокрих, холодних від талого снігу чобіток дівчини. З його грудей вирвався стогін.
Адіке! Люба! Я ж був тобі батьком Ти не знала в Аксу горя Невже ти дозволиш, щоб мене було піддано тортурам?.. Згадай Хатче Вона була тобі за сестру Ви були нерозлучні Невже ти хочеш осиротити її?.. Адіке Я знаю: я негідник Я завдав горя твоїм батькам Але ж ні ти, ні твій брат не маєте причини мстити мені особисто за себе, бо я дав вам усе, що міг дати своїм дітям Якщо ти не порятуєш мене, аллах прокляне тебе, і ти будеш тинятися неприкаяною по світу до самого воскресіння мертвих! Адіке
Златка стояла в нерішучості. Вся злість і ненависть, що пройняли її, коли вона дізналася, хто такий Гамід, раптом випарувалися, як ранкова роса під промінням сонця. Біля її ніг лежав чоловік, якого вона знала протягом багатьох років і який справді не робив їй нічого злого і завжди наділяв подарунками й ласощами нарівні з Хатче, своєю пестункою.
В її очах блиснули сльози. Вона благальне глянула на Арсена, просячи поради й підтримки.
Досить говорити, Гаміде!сказав Звенигора.Вставай! Не намагайся розжалобити жалісливими словами серце дівчини! Не поможе! Ти зараз підеш з нами І не подумай що-небудь сказати своїм людям або подати їм знак, якщо не хочеш умерти передчасно!
Я не з тобою говорю, гяуре!ошкірився Гамід і знову припав щокою до ноги Златки, здригаючись від плачу й страху.
Арсене, залишмо йогоГолос Златки тремтів.Врешті, минуло багато років Скажемо батькові і Якубові
Вона не договорила. Широко розчинилися дверіі в кімнату зайшов Сафар-бей, а за нимрозгублений Драган.
4
Побачивши Звенигору з пістолем у руці, Златку й Гаміда, який повзав у ногах дівчини, Сафар-бей зупинився мов укопаний. Він оглянувся на Драгана, якого прийняв за Гамідового вартового, але, замість доброзичливості, уздрів у його очах ворожість, а в руцізведений пістоль.
Аллах екбер! Що це все означає?вигукнув ошелешено.Златко, як ти опинилася тут?
Златка не встигла відповісти. Драган випередив її і вихопив у Сафар-бея з-за пояса пістоль, а з піховшаблю. Потім поспішно відскочив до дверей і став там на чатах, визираючи крізь вузьку щілину в коридор.