Збірка Ліричні пісні давнього Єгипту
Переклад Л. Українки
1
Ой далеко до берега того,
До розкошів закохання мого!
Поміж нами річка протікає,
На мілизні крокодил чигає.
Я пущуся річкою тією.
Та й поплину низом течією.
Не боюся я лихої долі,
Мчу по хвилях, мов по суходолі.
Від кохання виростає сила!
Маю чари, бо навчила мила.
2
(Уривок)Як вона уста розкриє, щоб напитись поцілунку,
Я пянію і без трунку!
Як надійде час вечірній, щоб для неї постіль слати,
Ой слуго, май пильнувати!
Ти повий тонким серпанком постать любу чарівниці,
Постели їй, мов цариці.
З полотна царського хуста маєш милій постелити,
Ще й олієм покропити
3
Ох, якби я був при милій негритянкою тією,
Я б ходив слідком за нею!
Ох, тоді б на любу постать досхочу я надивився,
То б то радощів напився!..
4
Так любов до тебе всю мене проймає,
як вино водицю,
пахощі живицю,
Мов солодкий сік, що наскрізь проникає.
Ти ж, ти так спішишся, щоб уже скоріше
бути нам з тобою,
рветься так до бою
Огир, що вбігає на побойовище.
По наказу неба милої кохання,
як вогонь, палає,
милого бажання
списом пробиває.
5
Чи ж моє серденько не пристало щиро
до твого кохання?
Я б тебе не кинув, хоч би дізнавав я
щодень катування,
Хоч би мене гнали в Сірію киями,
в Нубію різками,
Хоч би проганяли вгору канчуками,
в доли колючками.
Я ж би не послухав нічиєї ради,
Зроду б я не зрікся любої відради!
6
Ой ляжу я долі посеред осади,
уже ж бо я хворий з тяжкої досади.
Ось ідуть одвідать сусіди зблизенька,
а помежи ними йде моя миленька.
Оступись, лікарю, хай мила лікує,
тільки мила знає, що мені бракує.
7
На хуторі в коханої моєї,
де серед двору є нова криниця,
відскочив засув, двері відчинились,
я чую милая моя гнівиться.
Що, якби я був тим рабом придверним
і то б на мене сердилась дівчина!
Якби почув той гнівний голосочок,
від страху я б зробився, мов дитина.
8
Мій хороший! Серце прагне
господарити для тебе,
годувати, доглядати,
забуваючи про себе.
Щоб моя рука спочила на руці твоїй!
Якби ж ти мені відмовив
цілування-милування,
говорило б серце потай,
притлумляючи благання:
«Я самотнє серед ночі, зник величний мій!
Я тепера наче мертве, мов лежу в труні,