Запис мало що давав: пішли до міста! Усі бачили під час польоту, який величезний цей мегаполіс! Спробуй, знайди серед мільйонів і мільйонів жителів трьох глюків! Мабуть, тільки тепер Рик зрозумів, яке складне завдання він узяв на себе! Пішли в місто Нічого собі!
Шано, зв'язок із Кадимом є?
Зараз спробую Кадиме, ти чуєш мене? Агов, Кадиме!
Так, чую! Як ви там, Шано? Знайшли човника?
Привіт, Кадиме!
Привіт, командире!
Добре, ти не дмися, сказав Рикпет, тому що у голосі Кадима ще й досі чулася образа. Повідом Великому Процесору, що човник ми знайшли, він порожній. Останній запис у бортовому журналі повідомляє, що експедиція пішла до міста.
Ясно, командире.
Ми теж підемо в місто. Будемо на зв'язку. Як ретранслятор використаємо човник. Передавач буде в мене. Раз на добу зв'язуємося обов'язково.
Зрозумів. Я виходжу із зони радіодосяжності, зв'язок закінчую.
Зрозумів, кінець зв'язку.
Рик і Васла повернулися, Шана зачинила люк.
Ідемо в місто? запитав у командира Дроник.
Ідемо, підтвердив Рик, тільки ось не уявляю, куди йти і з чого починати.
Це як його це зрозуміло!
Що зрозуміло? запитав Рик.
Із чого починати, того зрозуміло!
То з чого ж? поцікавилася Шана.
Зі сніданку! Їсти хочеться Васла закотив очі до стелі. Якщо не слона, то слоненя точно зараз зжував би.
Шана з Дроником посміхнулись, а Рик кивнув:
Ну, припустімо, на відсутність апетиту ти ніколи не скаржився. Якби тобі дали волю, то на Землі й слонів би, напевне, не лишилося. Але зараз маєш рацію: їсти хочеться. Про цю справу зовсім забули.
А ми в човник нічого їстівного й не брали, розгублено сказала Шаната.
Стоп! Ану, відчини сусіда
Навіщо?
Це як його може, у них є що-небудь пожувати? припустив Васла.
Сусідський човник обнишпорили ретельно: нічого їстівного в ньому не виявилося.
Тепер зрозуміло почав Рик.
Що зрозуміло? запитала Шаната.
Як ти думаєш, їм їсти не хотілося? Ось де їхні сліди шукати треба! Там, де можна підкріпитися!
Це логіка того залізна! погодився Васла.
Що стосується принцеси й Флоппі Ді, то ті до їжі не дуже, а пан Сидиром Той попоїсти любить, хоч і професор! висловив свою думку Дроник.
Шаната замислено кивнула: це хоч і маленький, але шанс.
Тому, підбив підсумок Рикпет, ідемо в бік міста, а де дорогою побачимо магазини або трактири, чи як це все називається, там намагатимемося щось дізнатися. Налаштуйте мовні аналізатори. Спочатку тільки слухаємо, нікому жодних запитань. Утім, аборигени й так нас не зрозуміють.
Мовні аналізатори, мініатюрні прилади, які, накопичуючи інформацію про нову мову, забезпечували синхронний переклад і навчання власників інших мов, були в кожного.
Усі готові? Тоді в дорогу!
Рикпет востаннє оглянув човник, дистанційним пультом замкнув люк, а сам пульт, попередньо запечатаний у поліетиленовий пакет, закопав неподалік, під кущиком, усіяним дрібними квітами. Шлях попереду був далекий, кілометрів із двадцять, та ще й натщесерце Але іншої ради не було, доводилося терпіти.
Першого аборигена зустріли кілометрів за п'ятнадцять, коли вже зовсім вийшли з гір. Абориген пройшов повз утомлених і запилюжених членів експедиції і навіть не кинув на них зацікавленого погляду. Та й погляд у нього був якийсь ненормальний: нерухомий, мов у ляльки чи манекена. Нецікавим виявився перший житель планети Ц, якого вони зустріли! Вони теж не могли зав'язати розмови, бо не знали жодного слова незнайомої мови. Кілометрів через два зустріли ще одного глюка, потім іще, й усі вони проходили байдуже. Нарешті вийшли на околицю міста. Тут глюків було багато, і мандрівники загубилися в юрбі.
Я знаю, куди треба піти, раптом сказала Шаната.
Зустрічний перехожий почув звуки її голосу й кинув на неї зацікавлений погляд. Це вже було досягнення: хоч хтось звернув на них увагу!
Треба знайти базар. Не можуть же вони на базарі мовчати!
Правильно, погодився Рикпет.
Це як його А їсти коли?
Потерпи. На базарі що-небудь купимо і Рикпет розгублено замовк.
Гроші! зрозуміла Шаната.
У нас немає ні цента! зойкнув Дроник.
Ви це Проблеми з грішми? запитав Васла.
Ні, з грішми проблем нема, проблеми через їхню відсутність! сумно посміхнувся Рикпет.
І без того складна справа ускладнилася ще більше.
І без того складна справа ускладнилася ще більше.
Розділ 3
Порадились і вирішили все-таки йти на базар. Те, що не подумали про гроші, справу, звичайно, ускладнювало. Але ще більшим ускладненням було незнання мови. Аналізатори поки що не працювали не було чого аналізувати, зате мініатюрна відеокамера у вигляді значка, прикріплена до футболки Рикпета, фіксувала все, що діялося навколо, передавала зображення на човник, а звідтіля сигнал ішов на планетоліт. Мовчазність аборигенів просто збивала з пантелику. На базарі, звичайно, повинні бути розмови. Це ж базар! Усі новини завжди дізнаються саме на базарі. Залишилося вирішити, як знайти базар, не знаючи мови.
Будемо просто йти та роздивлятися на всі боки, запропонував Рикпет.
Ні, усміхнулася Шаната, пропоную зробити інакше. Давайте подивимося, звідки глюки йдуть із сумками. Он бачиш? Бабуся пішла з сумкою, а з неї овочі стирчать?
Усі глянули в той бік, куди вказувала Шаната: протилежним боком вулиці йшла бабуся з важкою сумкою. Із сумки й справді стирчали овочі, які нагадували зелені стрілки цибулі.
Звідки вона їх несе? З магазину чи з базару
Це як його Молодець, Шано
Так, перебираючись від одного перехожого з покупками до іншого, дісталися до торговища. Тут і справді розмовляли. Не так багато як, наприклад, у фізичному світі або в Глюкландїї,[3] але все-таки розмовляли. Мовні аналізатори почали ледь чутно попискувати, набираючи матеріал для аналізу. Учасники експедиції тинялися від однієї ятки до іншої, намагаючись затримуватися довше там, де точилися розмови. Вони вже навіть почали розуміти окремі слова: скільки, гроші, плати Найчастіше повторювалося двоє слів. Один аналізатор переклав як «винен», друге ж, що звучало як «шняк», перекладу не піддавалося, аналізатор позначив його як назву грошової одиниці. Незабаром мовний аналізатор видав першу осмислену фразу:
Ти мені винен три шняки.
Ця фраза повторювалася найчастіше, змінювалася лише кількість шняків, невеличких сріблястих монеток, які відразу після розмови переходили з рук до рук. Далі аналізатор переклав невеличкий діалог:
Риба свіжа?
Свіжа, слава Великому Сканеру.
А де спіймана?
Два шняки.
Добре, дві монетки перейшли з долоні покупця в долоню продавця.
За островом, на ямі, триста кілокалорій на сто грамів.
Беру оцю й он ту.
Продавець кинув дві рибини на ваги:
Сім оболів вісім шняків.
Покупець дістав паперові гроші й монетки, продавець дав здачу.
Чим далі спостерігав Рикпет за глюками, котрі юрмилися на базарі, то більше переконувався: щось тут не те глюки були якісь незвичайні. Ні, вони ходили, розмовляли, торгувались, як звичайні глюки, але робили це якось байдуже. Ніхто з них жодного разу не усміхнувся, не розсердився, один одному не допоміг, не пожартував Складалося враження, що базаром рухалися ляльки з пап'є-маше, тільки ниточок, за які смикав би невидимий лялькар, не було видно. Головною темою для розмов були гроші: оболи й шняки. Дуже часто згадувався якийсь «його Дигітальна Величність», він же «Директор планети», він же «пан Великий Сканер». Мовні аналізатори й далі нашіптували у вуха нові й нові слова, і члени експедиції вже починали самі, без допомоги аналізаторів, розуміти, про що розмовляють цешеанці, а розмови в них були найзвичайнісінькі:
Я сьогодні заробив на два оболи більше
Слава Великому Сканеру, мені вдалося купити рибу на тридцять калорій кращу й на сім шняків дешевшу
Я знайшов нову роботу, хвала Директорові планети, де платять на тридцять оболів більше, а їздити туди на п'ять кілометрів і вісімнадцять хвилин менше.
А ми вчора нагапличилися тут аналізатор писнув, сигналізуючи про те, що не може перекласти це слово.
А гаплик був гарний?
З останньої реклами, мовець кивнув у бік великого рекламного щита. Руки тремтять трішки, а так цілком Спасибі Великому Сканеру, не забуває нас
Рикпет мимоволі подивився навколо й побачив кілька великих рекламних щитів: «Дурій красиво! Супергаплик "Чорна троянда!"», «Супергаплик це нове відчуття життя!», «Подаруй Супергаплик своїй дівчині та гапликніться разом!».
Рику, жерти хочеться канючив Васла, який досхочу надивився на прилавки, завалені харчами.
Я зараз, по-змовницьки підморгнув Дроник, один момент Командире, йди за мною.