5. Які явища, тенденції та інституціональні форми економічного життя в Україні потребують, на ваш погляд, саме політико-економічного дослідження? Чому?
6. Сформулюйте внутрішні причини, які зумовили поділ економічної теорії на два автономні напрями: політичну економію та неокласицизм.
7. Окресліть характер чинників соціально-економічного розвитку у ХХ ст., які викликали потребу розширення поля предмета політичної економії.
Список рекомендованих джерел1. Абалкин Л. Экономическая теория на пути к новой парадигме // Вопросы экономики. 1993. 1. С. 22 29.
2. Баликоев В. З. Общая экономическая теория: учеб. для студентов, обучающихся по экон. специальностям. 10-е изд., испр. / В. З. Баликоев. М.: Омега-Л; Новосибирск: Сибир. соглашение, 2007.
3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования / пер. с англ. В. Л. Иноземцева. М.: Асаdemіа, 1999.
4. Бьюкенен Джеймс М. Конституциональная экономическая теория // Экономическая теория: пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгрейта, П. Ньюмена; науч. ред. чл. кор. РАН В. С. Автономов. М.: ИНФРА М, 2004.
5. Зайцев Ю. К., Савчук В. С. Сучасна парадигма методології досліджень постіндустріального суспільства // Вчені зап.: збір. наук. пр. К.: КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, 2009. Вип. 11. С. 3 13.
6. Меньшиков С. М. Новая экономика. Основы экономических знаний: учеб. пособие. М.: Междунар. отношения, 1999.
7. Негиши Т. История экономической теории: пер. с англ. М.: АО «Аспект Прессе», 1995.
8. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. М., 1997.
9. Нуреев Р. Джеймс Бьюкенен и теория общественного выбора // Дж. М. Бьюкенен. Сочинения: пер. с англ. (Нобелевские лауреаты по экономике.) Т. 1 / Фонд экономической инициативы; гл. ред. кол.: Нуреев Р. М. и др. М.: Таурус Альфа, 1997.
10. Ойкен В. Основные принципи экономической политики. М.: Прогресс, 1995.
11. Парсонс Т. Мотивация экономической деятельности // Парсонс Т. О структуре социального действия / пер. с англ. М.: Акад. Проект, 2000.
12. Поланьи К. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени / пер. с англ. А. А. Васильева, С. Е. Федорова. СПб.: Алетейя, 2002.
13. Чекмарев В. В. Новая политическая экономия: истоки и итоги (Костромская инициатива): актовий докл. на теорет. семинаре «Дискуссионные проблемы современной обществоведческой и экономической мысли». Москва, 20 окт. 2009 г. / В. В. Чекмарев. М.: МГУ им. М. В. Ломоносова: Центр обществ. наук. Режим доступа http//newpoliteconomyorg/publications/articles/86.Pdf.
14. Шаститко А. Механизм обеспечения соблюдения правил: (эконом. анализ) // Вопросы экономики. 2002. 1. С. 32 49.
Розділ 2
ЦІЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ ТА СУСПІЛЬНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЇХ ДОСЯГНЕННЯ
Глава 5
СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО, ЙОГО ЗМІСТ, ФУНКЦІЇ, ФАКТОРИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ
5.1. Економічні потреби та економічні інтереси людини і суспільства, їх сутність, структура і функції.
5.2. Виробництво як спосіб, форма й умова задоволення потреб та інтересів. Суспільний продукт і його структура.
5.3. Фактори виробництва та їх розвиток у процесі еволюції людського суспільства.
5.4. Закон зростання потреб та розвиток системи мотивації до праці.
5.1. Економічні потреби та економічні інтереси людини і суспільства, їх сутність, структура і функції
Потреби людини і суспільства, як досить складна і багатогранна наукова проблема, вивчаються в економіці, психології, соціології, філософії, маркетингу. Тому існує безліч визначень потреби, але у більшості з них потребу звязують з відчуттям, бажанням індивідом, колективом або товариством недостатності чого-небудь. Наприклад, одне з найбільш вдалих: «Загалом потреба це бажання людини в будь-чому, що забезпечує її життєдіяльність та поліпшує її» [2, с. 39].
На думку автора, у визначенні слід підкреслити, що, окрім потреб окремого індивіда, людей взагалі, необхідно виділити потреби колективів, соціальних груп, населення окремої країни, певного обєднання держав, світової спільноти.
Потреба це відчуття або усвідомлення нестачі в чомунебудь для забезпечення життєдіяльності і/або підвищення добробуту окремої людини, колективу людей, соціальної групи, населення окремої країни, певного обєднання держав, світової спільноти.
У цьому визначенні перераховані різні рівні, на яких у тій чи іншій мірі проявляються потреби людей, які є першоосновою формування потреб населення окремої країни, певного обєднання держав, світової спільноти.
У цьому визначенні перераховані різні рівні, на яких у тій чи іншій мірі проявляються потреби людей, які є першоосновою формування потреб населення окремої країни, певного обєднання держав, світової спільноти.
Під добробутом розуміють забезпеченість населення необхідними матеріальними і духовними благами, послугами й умовами, що задовольняють його потреби. Він виражається системою показників, що характеризують якість життя.
Використовується безліч класифікаційних ознак потреб.
Передусім їх класифікують за субєктами та обєктами.
Досить обґрунтована класифікація потреб за субєктами наведена в роботі [2, с. 39]:
індивідуальні, колективні та суспільні;
домогосподарств, підприємств і держави;
суспільно-економічних класів і соціальних груп.
У цій класифікації виділені потреби окремої людини, потреби соціальних груп (потреби певного колективу або підприємства), потреби окремих класів людей (мільярдери; мільйонери; середній клас; люди, що знаходяться за межею бідності). В умовах глобалізації економіки, що відбувається, а також необхідності рішення надзвичайно актуальних екологічних та інших проблем світового рівня вважається доцільним збільшити перелік субєктів додаванням до потреб населення окремої країни потреб окремого обєднання держав, світової спільноти.
Потреби окремої людини субєктивні. Вони часто суперечать суспільним потребам інших субєктів. Потреби населення окремої країни це забезпечення обороноздатності; охорона природного довкілля; профілактика і лікування СНІДу, наркоманії, іграманії, алкоголізму, туберкульозу; охорона суспільного порядку; безкоштовна освіта, медичне обслуговування; відвідування музеїв, театрів тощо. Перераховані потреби можуть реалізовуватися тільки на регіональному, державному, міждержавному рівнях за рахунок бюджетів відповідних рівнів.
За обєктами потреб виділяють:
фізіологічні (їжа, вода, повітря, відпочинок, сприятливий температурний режим і т. п.);
матеріальні (житло, одяг, побутовий інвентар, знаряддя праці, транспортні засоби, прикраси і т. п.);
соціальні (спілкування, громадська діяльність, громадське визнання і т. п.);
духовні (розширення кругозору, наукова й інша творча діяльність, створення прекрасного і т. п.).
Залежно від джерела задоволення виділяють економічні і неекономічні потреби. До економічних потреб відноситься ті, задоволення яких повязане із господарською діяльністю, з процесом виробництва матеріальних продуктів і послуг (їжа, одяг, побутовий інвентар, знаряддя праці, транспортні засоби, опалювання приміщень, медичні послуги тощо). Неекономічні потреби задовольняються за рахунок дарів природи (повітря, сонячне світло, сонячна енергія і т. п.). Економічні потреби є потужним стимулом участі людей у процесі суспільного виробництва з метою їх задоволення.
Залежно від звязку із процесом виробництва виділяють потреби:
виробничі (устаткування, матеріали, сировина, енергоресурси);
невиробничі (їжа, одяг, побутовий інвентар, знаряддя праці, транспортні засоби, прикраси, громадська діяльність, громадське визнання, наукова й інша творча діяльність, створення прекрасного тощо).
За відповідністю моральним засадам суспільства можна виділити потреби:
що відповідають моральним засадам суспільства;
аморальні, такі, що отримали форму залежностей (алкогольної, наркотичної, ігрової, нікотинової та інших). На жаль, у ринковій економіці вони часто стимулюються соціально безвідповідальними субєктами господарювання в гонитві за прибутком.
За черговістю задоволення розрізняють першочергові і другорядні потреби.
За можливістю задоволення в повному обсязі виділяють потреби:
що задовольняються (першочергові потреби);
що не задовольняються (другорядні потреби).
На рівень і структуру потреб людей впливають національні особливості, традиції, релігія, кліматичні і природні умови, рівень розвитку економіки країни проживання. Наприклад, у населення країн Африки значно менше потреб у теплому одязі і взутті, а також в опалюванні приміщень, ніж, наприклад, у населення України, Росії, Білорусі.
Широке визнання отримала класифікація потреб людини, запропонована американським психологом А. Маслоу, хоча, як і будь-яка інша класифікація, вона носить умовний характер. А. Маслоу, виділив пять груп потреб: