Аргументи в тебе, Надю, залізні. Приперла полюбовника до стіни. В нас поки що нічого конкретного немає. Працюємо.
Слідство зайшло в глухий кут?
Не зовсім Перевіряємо кілька версій. За день-два такі справи не розслідуються. Шосту заповідь «Декалогу» члена ОУН знаєш?
Ні, відказала Надя, знаю першу: «3будуємо Українську Державу або загинемо у боротьбі за неї».
Шоста каже: «Про справу не говори з ким можна, лише з ким треба». Моя тобі, Надю, порада. Краще в справу Штима не вникати. Нехай ті пани, що приїхали, пишуть. Подивимося, який матеріал зберуть, що надрукують у газетах.
А ви будете сидіти склавши руки і чекати. Потім закриєте справу як безнадійну.
Ти перебільшуєш, Надю, можливості своїх колег. Відверто кажучи, від них слідству користі мало. Завжди бють не в той бік. Щодо правоохоронних органів
Місто і так усе знає. Гроші ось основна причина. Штима прибрала мафія. Закінчується перерозподіл кримінальної власності. Так що і без ваших пікентронів відомо.
Пінкертонів, виправив Юрко. Пошукове агентство Аллана Пінкертона, в якому, крім Піка, працювало всього девять службовців, а знешкодили вони добрий десяток банд гангстерів. Легендарні особистості, справжні професіонали, непідкупні, безстрашні, з умінням перевтілюватися, досконало володіли зброєю, а ти, Надю, зі смішком про них До речі, їхньою емблемою було широко розтулене око з написом: «Ми ніколи не спимо». Ми теж не спимо.
Авжеж, не спите Щось не видно результатів. Дрібну рибку ловите, акули для вас недосяжні. От скажи, кого Наливайко притягнув до відповідальності з «жирних котів», директорського лобі, а це колишні комуністи, лише перефарбовані, з крупних підприємців, фінансистів, бізнесменів? Жодного! А вілли за містом ростуть як гриби після дощу. Твій шеф теж виплив догори на тій самій хвилі національного відродження, що і Штим. Був сіреньким адвокатом, а став грізним прокурором. Грізним для загалу, своїм для тих, хто платить і замовляє музику.
Думку громадськості врахуємо, весело сказав Юрко, з віллами розберемося. Але прокуратура, Надю, працює за сигналами про порушення закону. Нема сигналу нема й справи, точніше перевірки. А закони тепер такі, що можна побудувати не лише вілли.
Якби Наливайко захотів, але він куплений, розпалювалася все дужче Надя. Може, і тебе купили, а ти й не знаєш? Гадаєш, квартиру дали за гарні очі та успіхи на службі? Чи телефон встановили, думаєш, задурно?
Як же слідчому без телефону? заперечив Юрко. Я ж повинен бути готовим негайно виїхати на місце події! І вдень, і вночі, незважаючи навіть на святковий день чи вихідний. А щодо квартири
Почекай трохи, вела далі Надя, тобі нагадають. Поки-що до тебе придивляються, обмацують, підходів шукають. Можливо, трохи й бояться, бо з Києва направлений, чужий для них фрукт. Ще невідомо, який на смак і по чому? Невже твої пінкертони були зовсім непідкупні?
Спочатку так, коли працювали вдесятьох. А потім, коли агентство виросло, прийшло багато нових людей, можна було декого й купити.
Бачиш! переможно вигукнула Надя. Все і всіх можна купити! Питання лише в ціні!
Мера міста, прокурора, начальника міліції, підлив трохи олії у вогонь дискусії Ткач. Я вже не кажу про слідчого прокуратури. Подарунки, презенти, опіка, турбота, телефон, квартира. І як я дотепер цього не втямив? Сором, ганьба!
Ти, Юрку, не іронізуй, насупивши брови, хитнула головоюи Надя. Мене дивує інше. Чому тобі так легко з ними працюється? Адже не сліпий, усе бачиш. Може, й тобі дають тихцем, складаєш у панчоху, а я й не знаю?
Навіщо в панчоху?! примружив очі Юрко. Валютний рахунок у швейцарському банку. Мільйон доларів разом зі Степаном Степановичем тримаємо. Один рахунок на двох. Поїдемо влітку проценти знімати.
Надя кліпнула довгими підфарбованими віями. Очі в неї загорілися, вуста від здивування розтулилися і вона на мить завмерла. Однак швидко продовжила гру.
А мене візьмеш? кокетливо мовила.
Як скаже шеф, серйозно відказав Юрко. Ні, тебе брати не варто закладеш обидвох. Ще й статтю в газеті опублікуєш під заголовком: «Хто замовляє музику?!». Як ти смачно мене нагодувала! Дякую. Щоб я без тебе робив?! Дай я разочок за це тебе поцілую.
Він притягнув Надю до себе.
Без доларів навіть не підходь Щоб мільйон мати і мовчати мляво опиралася вона, намагаючись звільнитися з обіймів. Угомонися Я спізнююся Траур
Він притягнув Надю до себе.
Без доларів навіть не підходь Щоб мільйон мати і мовчати мляво опиралася вона, намагаючись звільнитися з обіймів. Угомонися Я спізнююся Траур
Гаразд, відступив Юрко, підемо разом. Я проведу тебе до робочого місця.
5
Ваші документи? почув Микола голос за спиною. Барбірош здригнувся від несподіванки, напружився, рука, що міцно стискала ліве плече, ослабла і в нього була можливість повернутися на голос. Однак він забарився, викликавши в міліціонера, що стояв за ним, ще більшу підозру, і відчув, як рука охоронця ковзнула донизу й міцними лещатами стиснула лікоть.
«Не вистачає, щоб мене забрали в міліцію, подумав Микола, обшукали і знайшли долари. Чим я привернув його увагу? За кого він мене має? За злодія, наркомана, бомжа? Стільки по вокзалу народу вештається, а чомусь лише мене зупинив. Певне, бачив, як біг, озираючись, тому й перевірку хоче влаштувати».
Прошу показати паспорт або посвідку про особу, рішуче повторив сержант міліції, не зводячи очей із затриманого.
Барбірош мацнув рукою по кишені й полегшено зітхнув. Перепустка на завод була на місці.
Жінку зустрічаю Має приїхати зазираючи в очі сержантові, промимрив Микола. Ледь у майстра відпросився. Слюсарем я працюю на мотозаводі. Стебельський Іван Захарович директором у нас. Може, знаєте?
Міліціонер уважно вивчав документ, раз по раз зиркаючи на слюсаря мотозаводу, котрий розгублено стояв перед ним, увібравши голову в плечі, винувато кліпаючи повіками, наче й справді спійманий на гарячому злодій.
Яким поїздом має приїхати дружина? строго запитав міліціонер.
Барбірош підвів очі до розкладу руху потягів, почервонів. «Влип, подумав, ще й спиртним од мене несе, забере до відділу, там обшук влаштують і Зрештою, яке його діло, чому я тут?»
Повторюю, яким поїздом мала приїхати ваша дружина? ще раз запитав страж порядку, котрий за два місяці роботи в лінійному відділі транспортної міліції встиг напамять вивчити розклад руху потягів і тепер позирав на ошелешеного Миколу як удав на жабу.
Слухай, розізлився Барбірош, ти українець чи хто?! Читати вмієш? Свій я, свій! Посвідку показав? Показав! Кажу тобі по-хлопськи, одну кобіту зустрічаю Чого причепився? Ти злочинців лови, наркоманів та бандитів усяких, а чесних людей не чіпай. Хіба я схожий на злодія?.. Віддай перепустку і будь здоров!