Крім зарплати, є ще конкретна мета. Робітник не залізний робот, а жива людина.
Не лізь у високі матерії, підвищив голос Янимов, і мене не вчи. Молодий іще, мать твою! Може, начальник служби краще знає, що таке конкретна мета! Гаразд, ми з тобою ще поговоримо. Зараз мені ніколи.
Члени комісії, оглянувши бурову, перемовляючись, ішли до нас. Я ще здалеку бачив: усі, крім рибінспектора, задоволені. Рулєєв ступав твердо, з обличчя не сходила глузлива посмішка, підборіддя войовниче випнулося, очі примружені, наче в кота, який чатує на мишу, і вся його постать мала вигляд неприступної фортеці, яку голими руками не візьмеш.
Біля Рулєєва, пояснюючи ситуацію, нервово крокував Бондаренко. Але рибінспектор його не слухав, кривив уста й скаржився головному інженерові:
Рево Алійовичу, знову кінець місяця і знову відхилення від узгодженої схеми. Повторюється старенька казочка про соломяного бичка. На папері одне, а насправді зовсім інше. Чи ви гадаєте, що Рулєєв хлопчик, якого можна водити за ніс? Я змушений писати рапорт генеральному директору.
Сабіров уважно вислухав рибінспектора, суворо зсунув брови і по хвилі мовив:
Усяку схему, шановний Віталію Аркадійовичу, треба привязувати до конкретної місцевості. А що ми бачимо? Клаптик землі! З одного боку море тисне, з іншого- затока. Нам нема де навіть розвернутися. Скоро ми взагалі відмовимось од цих громіздких котлованів, будемо вивозити шлам у контейнерах. А зараз зробимо так: акт підпишемо. У нас немає іншого виходу.
Даруйте, Рево Алійовичу, як же підписувати? Очисні ж споруди не готові, відбивався Рулєєв, але вже не так завзято.
За годину все буде зроблено, швиденько вставив своє слово виконроб, з надією глянувши на головного інженера.
Ось бачите, Віталію Аркадійовичу, за годину котлован буде готовий, як авторитетно запевняє товариш Бондаренко. Повіримо йому на слово.
Рулєєв важко зітхнув, недовірливо подивився на виконроба, потім перевів погляд на котлован.
Ну що з вами робити? План, метри, кінець місяця зрозуміло. Але є ще й постанова уряду про охорону природи. Про це теж варто памятати. Гаразд, я востаннє підпишу під вашу, Рево Алійовичу, персональну відповідальність.
Сабіров притис руку до грудей, даючи зрозуміти цим жестом, що все буде зроблено. Члени комісії підписали відповідні папери, сіли в авто й покотили на базу.
Бачив, інженере, як треба працювати? Вчись! ховаючи папери в шкіряну теку, весело мовив Бондаренко. Раз, два і в дамках! А ти казав, що рибінспекція не підпише. Куди вона дінеться в кінці місяця?
Від дизельної звівся вгору сизий димок вихлопу. Неохоче запрацював дизель, застукотів компресор.
Бурова без шуму завше пахне пусткою. Ходиш бувало серед мовчазних механізмів і стає моторошно. Зовсім інша справа, коли ревуть двигуни, риплять гальма лебідки, зітхають пневматичні муфти. Веселіше тоді працюється, спокійніше на душі.
День видався напруженим і минув швидко, непомітно. Ноги в мене гуділи, однак утоми не відчував. Уже коли сідали в вахтову машину, згадав про морошку. Забув назбирати Оксані. Коли ще випаде така нагода? Завтра пуск бурової, і мені буде не до морошки.
2
Нас приїхало на Північ четверо. Я, Сергій, Славко і Оксана. Залишилось двоє: Оксана і я. Якби мені три роки тому сказали, як складеться наше життя, які випробування чекають на мене, я, мабуть, здивовано знизав би плечима, а може, розсміявся б у відповідь.