Коли ви стукаєте по столу або ж заступаєте за поріг, щоб передати щось іншій людині, бо «через поріг передавати не можна», ви опиняєтеся у фіолетовому світі, самі того не помічаючи. А це означає, що фіолетовий світ тут, поруч з нами.
«Професоре, у вас на стіні висить підкова. Невже ви, доктор наук і володар наукових нагород, раціоналіст до нутра кісток, вірите у такі речі?» «Звісно ж ні! Ну як ви могли про мене таке подумати?! Але, ви знаєте, кажуть, допомагає навіть тим, хто не вірить».
Фіолетовий світ живе священними обєктами і ритуалами, він цінує знаки приналежності від розмальованих облич до ідентифікаційних елементів одягу, від зарубок на дереві до сучасних графіті. Влада фіолетового світу над нами велика, він проявляє себе в улюблених мяких іграшках і фотографіях у гаманці, в обрядах дорослішання й ініціації. Не тільки у глушині, але й у містах є фіолетові спільноти прихильники архаїчних культів і «нових» сект, деякі молодіжні чи етнічні банди. Сумарно до 10 % людства живе сьогодні у фіолетовому світі. Страх, стрес, хвороба можуть відкинути у фіолетовий світ кожного з нас.
Фіолетовий магічний світ це світ дитинства, і тому туди так тягне тих, хто втратив опору.
Важливо зрозуміти докорінну різницю між світом магії і забобонів, з одного боку, і світом релігії з іншого. Релігія говорить про те, яким потрібно бути (які властивості характеру, душі виховати, щоб здобути прихильність Небес). Магія говорить про те, що потрібно зробити (які дії потрібно здійснити, щоб отримати гарантований результат).
Поставив свічку, і порядок. Зрозуміло, такий підхід не має нічого спільного з релігією.
Винагорода та покарання у фіолетовому світі не повязані з поведінкою, тут ще немає понять добра і зла. Цю картину світу добре описує дитячий погляд: «хороші люди щось дають мені, а погані не дають».
Зіткнення фіолетової парадигми із сучасною реальністю породжує магічні інтерпретації, наслідком чого є карго-культи.
Кожен з нас проходив через фіолетовий етап у дитинстві, коли світ відкритий і цікавий, а батьки сильні та дбайливі. Це щасливий час, і тому туди так тягне тих, хто втратив опору в інших світах (в результаті «загнивання» і розпаду Радянського Союзу таких стало багато, звідси фантастична популярність свого часу Кашпіровського і «Білого братства», величезні наклади журналів про інопланетян, таємні організації та секретні змови). Однак люди, які застрягли у фіолетовому світі, закривають для себе дорогу в наступні світи.
Червоний світ світ-джунглі
Рамки фіолетового світу занадто тісні для особистості усвідомивши себе, особистість виривається звідти на простір червоного світу, а якщо вона сильна то й руйнує фіолетовий світ, ламаючи його крихку оболонку. Червоний раптово усвідомлює себе вільним від страху перед духами, чужинцями, громадським несхваленням.
Червоний світ це світ Еґо. Зіткнення різних Еґо, не обмежене жодними правилами, перетворює світ на джунглі це найточніша метафора червоного світу. «Сильний і хитрий завжди правий» написано на його воротах. Метою тут є життя «на повну», негайне задоволення будь-яких своїх бажань. Але не подумайте, що червоний світ складається з самих лише хижаків: чисельно в ньому переважають жертви, приречені прислужувати й очікувати на свою маленьку перемогу знайти ще слабшого або ж обдурити, вкрасти що-небудь у сильного і тим нівелювати його перемогу і власну поразку. Жінки, діти, слабкі та чужинці у червоному світі завжди принижені та експлуатуються.
Червоний світ це світ греко-римських (олімпійських), германських, словянських, єгипетських богів і героїв. Тут вищими (взагалі кажучи, єдиними) цінностями є перемога і влада. Світом править доля сліпа, жорстока і безжальна сила, з якою не можна домовитися, якій байдужі вчинки, і навіть боги перебувають в її владі. Тому тут немає жодної етики, немає сорому чи каяття. Тут немає праведників, але є улюбленці богів. Червоний світ це небезпечне і жорстоке місце.
Історично червоний світ виникає тоді, коли владу можна перетворити на блага (задоволення потреб). Те, що у фіолетовому світі було ярмом обовязку і відповідальності за благополуччя інших, яке приносило повагу, але не багатство, у червоному світі стало єдиним джерелом багатства: влада дає право взяти все, чого можна побажати, і тому розлучитися з нею неможливо. Оспівуванню перемоги та переможців присвячені героїчні епоси.
Історично червоний світ виникає тоді, коли владу можна перетворити на блага (задоволення потреб). Те, що у фіолетовому світі було ярмом обовязку і відповідальності за благополуччя інших, яке приносило повагу, але не багатство, у червоному світі стало єдиним джерелом багатства: влада дає право взяти все, чого можна побажати, і тому розлучитися з нею неможливо. Оспівуванню перемоги та переможців присвячені героїчні епоси.
Вірити нікому не можна! Кожен тільки за себе! Крадуть усі! У кожного є ціна! Я гідний більшого, і я отримаю це негайно! Зараз або ніколи! Напевно, ви знаєте людей, які дотримуються таких поглядів на життя. Таке саме ставлення культивується і до навколишнього середовища («Ми не можемо чекати милостей від природи, узяти їх наше завдання»). Як вам такий анекдотичний варіант: «Мені чужого не потрібно! Але своє я візьму, кому б воно не належало!».
Влада приходить із силою та вмінням нею користуватися. Але для того щоб силу можна було перетворити на владу і конвертувати у блага, цих благ має бути вдосталь. Тому червоний світ виникає приблизно тоді ж, коли зявляється сільське господарство, що дозволяє підняти продуктивність і накопичити надлишки. Не одразу й не скрізь, але у більшості випадків червоний світ призводить до виникнення рабства: раба легко контролювати силою, а у сільськогосподарському виробництві він дає реальний результат (і то більший, що більше рабів). Там, де рабство не виникає, його сурогатом є «зовнішнє рабство», витончено назване «набіговими формами господарювання» (згадайте фільм «Сім самураїв» та його американське дзеркало «Семеро сміливих»). Азіатські диктатури і варвари-кочівники, Дикий Захід, бандитські королівства і піратські «республіки», конкістадори і «солдати удачі» існує багато різноманітних історичних прикладів червоних світів. Але й сьогодні так живе 20 % (!) населення земної кулі і не тільки у відсталих країнах (яких чимало), а й у найбільш розвинутих. Рабства вже майже немає, але можливість конвертувати силу у блага залишається у злочинному світі, в деяких молодіжних тусовках та тюремних спільнотах. Подекуди люди вимушено потрапляють у червоний світ з наступного, синього, внаслідок погіршення умов життя.
Фільм Мела Ґібсона «Апокаліпсис» чудово показує шок і жах мешканця фіолетового світу, якому випало потрапити у червоний.
Для знайомства з червоним світом не потрібно вирушати у джунглі Африки у рідних камяних джунглях сучасних міст ми зустрінемо червоні «острови» та цілі «континенти». Підлітки-хулігани та зовні респектабельні начальники «лідерського типу» (а по суті маленькі чи великі диктатори), дикі рок-зірки, серйозні бандити і серйозні спортсмени (у багатьох некомандних видах спорту), активні продавці та чимало підприємців-початківців (часто за потребою), значна частина правоохоронців («силовиків») і політиків усі вони мислять категоріями боротьби і перемоги, слави і влади. «Нові руські» класична назва червоних у пострадянському світі, а в інших місцях та інших ситуаціях їх можуть називати «мачо». Гасло «живи на повну, насолоджуйся життям і наплюй на інших» залишається актуальним не лише в умовах нестачі життєво важливих благ, а й у суспільстві відносного добробуту.
У червоному світі немає минулого і майбутнього а значить, немає причин і наслідків. Тому навіть смертна кара не вирішує проблеми злочинів: дії не повязуються з наслідками. Немає не тільки майбутнього, але й минулого а значить, надана послуга «не враховується». Слабкі заслуговують на поразку, а ввічливість сприймається як слабкість. У проблемах завжди винен хтось інший («він перший почав»), усі причини знаходяться зовні, а не всередині. Тут немає правил: червоний ніколи не запитує себе «хто мені дозволив?», його турбує лише питання «хто мене зупинить?». Добро і зло, відчуття провини все це червоному незнайоме.
У червоному світі немає минулого і майбутнього а значить, немає причин і наслідків.
Червоний використовує лайку, оскільки йому дійсно важко знайти слова для емоцій, що переповнюють його.
У червоному світі немає і рефлексії. Інша людина тут завжди лише обєкт: «хороший індіанець мертвий індіанець» і, звичайно, «проблеми індіанців шерифа не турбують». Світ це зіткнення воль та інтересів, і тому життя це завжди гра з нульовою сумою.
Християнські місіонери проповідували аборигенам і вирішили дізнатися, що ті зрозуміли з проповідей про добро і зло. «Коли сусіднє племя забирає в нас худобу, це зло, відповіли аборигени. А коли ми в них забираємо худобу, це добро».