Абрахам запросив свого молодого помічника у кабінет, вказав на розкритий конверт. Хлопець прочитав адресу, зрозумів, що прийшла відповідь з Бомбея.
Читай, бо я сьогодні втомився. Багато рукописів переглянув. А в тебе очі молоді. Та й зацікавленість маєш. По вигляду бачу.
Хлопець відкрив конверт, витяг листа. Лист був написаний від руки, гарним каліграфічним почерком. Раджів став читати:
Бажаю здоровя, дорогий друже Абрахаме. Зразу ж вибачаюся, що не зміг зразу відповісти. Текст виявився досить важким. Потрібно було довго попрацювати. Але розшифрував до кінця. Деякі слова важко давалися, але все таки вдалося відшукати відповідність. Спочатку загальна характеристика написаного. Писалося більше ста років тому людиною освіченою, я б навіть сказав, що дуже освіченою. Рукопис складається з двох частин: в одній автор пояснює, чому виник заповіт, в іншому текст самого заповіту. Суть самого заповіту я не зрозумів, але там покладена якась досить велика та вагома таємниця. Можливо, це стосується іншої місцевості, звідки предки заповітодавця прийшло багато роков тому сюди. Суть самої таємниці мені розшифрувати не вдалося. Це вже ваша справа. Наводжу текст рукопису.
«Я прийшов разом зі своїм народом на цю землю з півночі. І несу в собі таємницю. Таємниця залишилася там, на батьківщині наших предків. Я ніколи не був там, тому переказую слова попередника. Мені залишилося недовго на цьому світі. І я останній, який знає таємницю. Я останній посвячений. Піду я, і піде велика таємниця. Я сімдесят четвертий посвячений. Я повинен був передати таємницю іншому. Перед тим його підготувати. І я робив це. Але прикрий випадок забрав життя мого учня. Я не знаю, як поступити у цьому випадку. У посвяті цього не було. Я повинен був передати Таємницю наступному, сімдесят пятому. Але декілька днів тому він загинув. Я не можу розповісти це людям. Світ не готовий ще до цього. Світ загине, дізнавшись про це. Тому я залишаю заповіт, який розголосять через сто років після моєї кончини. Я думаю, через сто років світ трохи порозумнішає і зможе використати це для себе. Заповіт залишаю на зберігання із відповідним написом».
А зараз сам заповіт.
«Це лежить під землею у другому ярусі. Це лежить там, де південніше землю поцілувало небо. Це лежить там, де на сході гаряча кров витікала з землі та ставала каменем. Це лежить там, де гора опоясана земляними валами, насипаними людьми, що колись жили тут та велику силу мали. Це лежить там, де південніше від граду знаходяться могили тридцяти царів. Це лежить там, де колись був острів великий, а на ньому місто головне було. Це принесено нам з неба. Це дано нам для добра. Це можна взяти тільки для добра. Це буде взято тоді, коли настане спокій. Охорону тримають два перехрестя. Візьміть це і живіть. Назва йому Суть Буття. Візьміть його. Живіть у спокої».
Хлопець відклав папір, запитально глянув на архіваріуса. Той мовчки дивився поперед себе. Лише за декілька хвилин почав говорити:
Тут зашифрована велика таємниця. Я майже нічого із сказаного не зрозумів. Одне можу стверджувати, що таємниця знаходиться у підземеллі на значній глибині. І ця таємниця повязана з космосом, вірніше, з пришельцями із іншої цивілізації. Що таке Суть Буття навіть здогадуватися не можу. Ще одна підказка вказує на місце знаходження таємниці. Ану дай мені текст. Архіваріус відшукав місце у тексті, прочитав:
Ми прийшли на цю землю з півночі. За одною з версій, наші предки, арії, прийшли з півночі, точніше з Центральної Європи. Частина залишилася тут, інші розбрелися світом, дехто вернулися назад. Отже, місце пошуків звужується. Але я вже цим займатися не буду. Слухай, хлопче, Абрахам глянув на притишеного помічника. Ти пропрацював вже рік, маєш право на відпустку. Іди у відпочивати і одночасно займися цією таємницею. Одне прошу, будь обережним. Довіряйся тільки тим, кому віриш.
І підсунув хлопцеві папери.
Пошук розгадки
Раджів з головою поринув у роботу. Якщо раніше для того, щоб отримати якусь інформацію, необхідно було забитися у наукову бібліотеку і тижнями звідти не вилазити, обкластися енциклопедіями та довідниками, перелистати тисячі сторінок тексту і все ж таки відшукати потрібну інформацію. Або зібрати авторитетних вчених та допитувати їх. Тепер стало значно простіше: зайшов у Інтернет, відкрив відповідну сторінку і читай, виписуй, аналізуй.
Так зробив і Раджів. Закрився у невеликій орендованій кімнатці на околиці міста, підключив Інтернет і давай шукати. Але що шукати? Звідки починати? Заповіт написаний одними загадками. Хлопець знову і знову читав текст. Він вже майже вивчив його напамять, але в голову не приходило нічого. Раджів відправляв запити на різні сайти, відкривав пошуковики, але марно. Так були змарновані два дні відпустки, але пошуки не просунулися ні на крок.
Так зробив і Раджів. Закрився у невеликій орендованій кімнатці на околиці міста, підключив Інтернет і давай шукати. Але що шукати? Звідки починати? Заповіт написаний одними загадками. Хлопець знову і знову читав текст. Він вже майже вивчив його напамять, але в голову не приходило нічого. Раджів відправляв запити на різні сайти, відкривав пошуковики, але марно. Так були змарновані два дні відпустки, але пошуки не просунулися ні на крок.
Наступного ранку хлопець вирішив піти на ринок та купити продукти. Заразом трохи розвіятися. Бо сидіння за компютером геть забило баки. Хлопець походив серед галасливого натовпу, подивився на ціни, потім вирішив просто прогулятися містом. Як правило, у другій половині дня продавці збавляють ціну і тоді можна значно дешевше придбати товар.
Раджів від ринкової площі пішов до центру міста, у його ділову частину. Думки від рукопису перейшли до інших, більш прозаїчних справ. Незважаючи на те, що він має вищу освіту, працює у державній установі та отримує зарплатню, хлопець ледь зводить кінці з кінцями. Вже про те, щоб допомогти родині, яка проживає у невеличкому селі, підняти на ноги молодших братів, не може бути і мови. Місто забирає всі заощадження. Хоча хлопець економить на всьому: живе у передмісті, харчується найдешевшими продуктами, на роботу та з роботи йде пішки. Зрідка витрачається на одяг та книги.
А що, якщо ця таємниця вказує на величезні скарби? Або нові технології, про які ще невідомо людству? Чи ще щось супергеніальне, залишене нам інопланетянами?
Раджів став пригадувати, що він читав про відвідування Землі інопланетними експедиціями. Став прокручувати у памяті, у яких книгах все це зустрічалося.
При думці про книги хлопець зупинився. Він нещодавно придбав книгу, де описується про давнє минуле Індії. Раджів почав її читати, але справи перебили. Але там вже у передмові було висунуто гіпотезу, що предки індійців могли прийти з північного заходу, з Європи. І цими предками могли бути арії, які розселилися по всій території Євразії, створили сучасну цивілізацію. І про це саме говорив і архіваріус. Раджів повернув назад. Хлопець швидко забіг на ринок, не торгуючись купив продукти та поспішив додому.
Він швидко відшукав потрібну книгу, знайшов відповідну сторінку, ще раз почитав. Потім відкрив ноутбук, ввів слово «арії». І дійсно, за одною із версій, арії прийшли на цю землю ще декілька тисячоліть тому. І автор заповіту міг бути нащадком давніх аріїв. Якщо він був сімдесят четвертим, то перший хранитель жив майже чотири тисячі років тому. Це якщо вважати, що вік людини дорівнює півстоліття. А якщо більше, то ще давніше. Це співпадало з гіпотезами про прихід аріїв на півострів Індостан та створення сучасної цивілізації.
Хлопець знову поринув у роботу. Область пошуку звужувалася і звужувалася. Все нові дані надходили із всесвітньої мережі. Хлопець здогадався, що поцілунок неба це метеорит. Відкинув Тунгуський метеорит, ще декілька. Відшукав дані про падіння метеорита декілька мільйонів років тому. І саме у Центральній Європі. Ця каменюка залишила по собі кратер розміром більш ніж двадцять кілометрів. А поряд лежало місце, яке колись було великою гірською системою. І цілком ймовірно, що там відбувалася велика вулканічна діяльність. Далі інформації ставало все менше і менше. Але з великою імовірністю можна було говорити, що ця загадкова місцина знаходиться у Європі. Саме на Європу вказує декілька збігів. Залишилося ще відшукати давній острів, пояси землі, які могли бути оборонними валами та могили тридцяти царів. Але для цього потрібно було або їхати туди, або вступати у безпосередній контакт з європейськими науковцями.
Коштів для того, щоб вирушити у подорож до далекої Європи у хлопця не було, але Раджів знову став використовувати всюдисущий Інтернет. Та шлях до розгадки був ще досить довгим.
Частина друга
Посланці Всесвіту
Катастрофа
Космічний морок поступово розсіювався. Маленька цяточка, яка ще зовсім недавно тільки появилася на екранах космоплана, поступово збільшувалася. Гравітометри вказували на посилення гравітації. Аналізатори вже передали перші параметри нової Сонячної системи.
Космоплан вже досить довго рухався Всесвітом. Він вирушив із Великого Кільця Галактики із завданням дослідити новоутворену зірку, яка декілька мільярдів років тому появилася на окраїні Галактики. Хоча слово декілька мільярдів років не мало ніякого значення для жителів подвійної зіркової системи Альта Омера у Великому Кільці Галактики, так як таке поняття як час для них не існувало. І дійсно, час свого роду філософська категорія і має значення тільки для тих процесів, які мають скінченність. А чи має значення час для каменя, який стоятиме мільйони років у тому місці, де поставила його природа? Для атома, який має постійний набір компонентів та рухається, підкоряючись законам природи? Припустимо, що внаслідок ядерної реакції атом перетвориться у ядро іншого хімічного елемента. Але ж він принесе з собою рідні йому протони, нейтрони, електрони. Тобто перейде у інший стан, може навіть кращий. Але це тема для філософів.