Тепер він уже подумував про обліково-вексельну справу, за його спостереженнями вигідну і, за наявності капіталу, позбавлену будь-яких елементів ризику. Завдяки своїй роботі і батьковим звязкам Френк зустрічався з безліччю комерсантів, банківських ділків і оптових торговців. Він знав, що вони охоче доручать йому свої справи або хоча б частину справ. У конторах «Дрексел і Ко» та «Кларк і Ко» до нього ставилися дуже доброзичливо, а Джей Кук новозявлене банківське світило був його другом.
Тим часом Френк продовжував навідувати місіс Семпл, і що частіше він бував у неї, тим більше вона йому подобалася. Не можна сказати, щоб їхні бесіди були блискучі та дотепні, але Френк, коли хотів, міг бути приємним і цікавим. Він давав Ліліан такі розумні ділові поради, що навіть її родичі до них дослухалися. Потроху він почав подобатися їй такий уважний, спокійний і позитивний Френк з готовністю розтлумачував Ліліан те чи інше ділове питання, поки їй все не ставало зрозуміло. Вона бачила, що він стежить за її справами з не меншою увагою, ніж якби це були його власні, і намагається зміцнити її матеріальне становище.
Який ви добрий, Френку, якось сказала вона йому. Я вам дуже вдячна щиро. Не знаю, що би я робила без вас.
Вона глянула на його вродливе обличчя, з щирою безпосередністю звернене до неї.
Та що ви! Мені це так приємно Я був би у відчаї, якби не міг бути вам корисним
Його очі засвітилися якимось мяким, теплим сяйвом. Місіс Семпл відчула приплив ніжності: як добре, коли можна зіпертися на таку людину
Хай там як, я вам щиро вдячна. Ви дуже добрі до мене. Приходьте в неділю або у будь-який інший вечір. Я буду вдома.
Саме тоді, коли Френк так зачастив до місіс Семпл, на Кубі помер його дядько Сенека, залишивши йому в спадок пятнадцять тисяч доларів. Разом зі своїми грішми в розпорядженні Френка тепер опинився капітал у двадцять пять тисяч доларів, і він уже точно знав, як ним розпорядитися. Незабаром після смерті містера Семпла фінансовий світ охопила паніка, яка наочно показала Френку, якою ненадійною є маклерська справа. У промисловому світі настала цілковита депресія. Вільні гроші стали рідкістю, можна сказати, зовсім зникли. Капітал, наляканий торгівлею, що похитнулася, і загальним фінансовим становищем в країні, поринув глибоко у свої сховки в банки, підвали, панчохи і бляшанки. Країна, здавалося, летіла в прірву. Попереду вже маячила війна з Півднем або його відмежування. Нервова лихоманка охопила всю націю. Люди викидали на ринок всі свої цінності, аби роздобути готівку. Тай звільнив зі своєї контори трьох службовців. Він намагався економити на чому тільки можна і пустив в обіг всі особисті заощадження, аби врятувати вкладений в цінні папери капітал. Він заклав свій будинок і земельні ділянки одне слово, все, що мав. Молодий Ковпервуд неодноразово слугував йому посередником і носив пакети акцій в різні банки з наказом отримати під них хоч скільки вдасться.
Дізнайтеся-но, чи не позичить мені банк вашого батька пятнадцять тисяч ось під це, сказав він одного разу Френку, дістаючи товсту пачку акцій «Філадельфія і Вілмінгтон».
(Френк памятав, що батько колись називав їх досить солідними.)
Відверто кажучи, це дуже хороші папери, нерішуче вимовив Ковпервуд-старший, побачивши акції. Вірніше, вони були б хорошими в будь-які інші часи. Але зараз так сутужно з готівкою Ми з великим напруженням розплачуємося за нашими власними зобовязаннями. Утім, я поговорю з містером Кугелем (Кугель був головою правління банку).
Була довга розмова, довге очікування. Нарешті старший Ковпервуд повернувся і повідомив Френку, що вони навряд чи зможуть провести цю операцію. Вісім відсотків усталений в цей час дисконт занадто невигідні умови, з огляду на загальну нестачу грошей. Містер Кугель якщо і погодиться, то хіба що на онкольні позики[7] з розрахунку десяти відсотків. Френк повернувся до свого довірника, комерційна душа якого обурилася на це повідомлення.
То скажіть же, чорт забирай! в нестямі вигукнув Тай. Невже у всьому місті немає більше грошей? Адже це кінець такі відсотки! Я не витримаю. Ну, гаразд. Забирайте ці акції і несіть мені гроші. Але це нікуди не годиться, геть нікуди!
Френк знову подався до банку.
Містер Тай згоден на десять відсотків, спокійно оголосив він.
Таю був відкритий кредит на пятнадцять тисяч доларів з правом негайного його використання, і він тут же перерахував усю суму в Джирардський національний банк, щоб заткнути там «діру». Отак ішли справи.
(Френк памятав, що батько колись називав їх досить солідними.)
Відверто кажучи, це дуже хороші папери, нерішуче вимовив Ковпервуд-старший, побачивши акції. Вірніше, вони були б хорошими в будь-які інші часи. Але зараз так сутужно з готівкою Ми з великим напруженням розплачуємося за нашими власними зобовязаннями. Утім, я поговорю з містером Кугелем (Кугель був головою правління банку).
Була довга розмова, довге очікування. Нарешті старший Ковпервуд повернувся і повідомив Френку, що вони навряд чи зможуть провести цю операцію. Вісім відсотків усталений в цей час дисконт занадто невигідні умови, з огляду на загальну нестачу грошей. Містер Кугель якщо і погодиться, то хіба що на онкольні позики[7] з розрахунку десяти відсотків. Френк повернувся до свого довірника, комерційна душа якого обурилася на це повідомлення.
То скажіть же, чорт забирай! в нестямі вигукнув Тай. Невже у всьому місті немає більше грошей? Адже це кінець такі відсотки! Я не витримаю. Ну, гаразд. Забирайте ці акції і несіть мені гроші. Але це нікуди не годиться, геть нікуди!
Френк знову подався до банку.
Містер Тай згоден на десять відсотків, спокійно оголосив він.
Таю був відкритий кредит на пятнадцять тисяч доларів з правом негайного його використання, і він тут же перерахував усю суму в Джирардський національний банк, щоб заткнути там «діру». Отак ішли справи.
Між тим молодий Ковпервуд уважно вдивлявся в фінансовий стан країни, що все погіршувався. Проблема рабовласництва, розмови про відєднання Південних штатів, загальний підйом або занепад добробуту країни турбували його лише тією мірою, якою вони безпосередньо торкалися його інтересів. Він прагнув стати справжнім фінансистом, але тепер, ознайомившись із закулісною стороною біржової справи, вже не був упевнений у своєму бажанні зробити карєру біржовика. Біржова гра за умов, створених цією панікою, була повязана з надзвичайним ризиком. Багато маклерів розорилися. Френк уже надивився на їхні змучені обличчя, коли вони вривалися до містера Тая і просили його анулювати ті чи інші їхні заявки. Навіть удома вони не почувалися в безпеці, як розказували. Адже їм загрожувала остаточна загибель, а їхні сімї будуть викинуті на вулицю.
Ця паніка, між іншим, тільки допомогла Френкові усвідомити, чим йому насправді хотілося б зайнятися. Тепер, коли у нього є вільні кошти, він почне діяти самостійно. Навіть пропозиція містера Тая стати його молодшим компаньйоном не спокусила Френка.
Я вважаю, що у вас прекрасна справа, сказав він, пояснюючи свою відмову, але я хочу відкрити власну обліково-вексельну контору. На біржову гру ставки робити не варто. Своїй нехай маленькій справі я надаю перевагу перед усіма біржами у світі.
Але ви ще зовсім юний, Френку! заперечив йому господар. У вас попереду ще багато часу для самостійної діяльності.
Урешті-решт, вони розійшлися по-доброму як з Таєм, так і з Райверсом.
Ох, і розумаха цей хлопець! з жалем зауважив Тай.
Авжеж, він свого добється! підтвердив Райверс. Я ще зроду не зустрічав такого здібного молодика.
8
Світ уявлявся Ковпервуду в рожевих тонах. Він був закоханий, а головне у нього були гроші, щоб почати власну справу. Під свої акції кінних залізниць, що безперервно піднімалися в ціні, він міг отримати сімдесят відсотків їх курсової вартості. У разі потреби міг ще закласти земельні ділянки і таким чином роздобути солідну суму. У нього існував налагоджений звязок із Джирардським банком, Френк подобався директору, містеру Девісону, і розраховував, що той згодом дасть йому кредит. Залишалося тільки помістити капітал так, щоб він мав швидку і беззбиткову реалізацію. На думку Френка, гарний прибуток обіцяли лінії конки, що повсякчас розгалужувалися.
Френк уже придбав коня і коляску найелегантнішу, яку тільки можна було знайти (затія ця обійшлася йому в пятсот доларів) і запросив місіс Семпл покататися з ним. Вона спершу відмовилася, але потім поступилася. Він розповів їй про свої успіхи, про плани, про пятнадцять тисяч доларів, які з неба звалилися на нього, і, нарешті, про свій намір зайнятися обліково-вексельною справою. Місіс Семпл знала, що його батька в майбутньому чекає пост віце-директора Третього національного банку, до того ж Ковпервуди взагалі подобалися їй. Вона вже почала розуміти, що ставлення Френка до неї не можна назвати просто приязню. Недавній хлопчик став чоловіком, і її вабило до нього. Це здавалося їй майже смішним. Вона старша за нього, та ще й вдова, живе тихим, усамітненим життям. Але уперта, спокійна рішучість цього юнака красномовніше за слова свідчила, що його не зупинять ніякі умовності.