А чим поганий цей будинок, цікаво дізнатися? відгукнувся Батлер, який сидів, впритул присунувшись до столу і запхавши серветку за комір (що він робив завжди, коли за обідом не було нікого чужого). Не бачу в ньому нічого поганого. Нам із матірю тут зовсім непогано живеться.
Ах, тату, це огидний будинок, ти сам знаєш! втрутилася Нора (їй виповнилося сімнадцять, і вона була такою ж меткою, як її сестра, але ще менше знала життя). Усі твердять це в один голос. Ти лише подивися, скільки чудових будинків навколо!
Усі твердять! Всі кажуть! А хто ці «всі» хотів би я знати? іронічно, хоча й не без роздратування, запитав Батлер. Мені, наприклад, він подобається. Проти волі тут нікого жити не примушують. Хто вони такі, ці «всі», скажіть на милість? І чим це такий поганий мій будинок?
Питання про будинок піднімалося не вперше, і обговорення його щоразу зводилося до того ж самого, якщо лише Батлер не відмовчувався, обмежуючись своєю скептичною ірландською усмішкою. Проте цього вечора такий маневр йому не вдався.
Ти й сам знаєш, тату, що будинок нікуди не годиться, рішуче заявила Ейлін. То чого ж ти сердишся? Будинок старий, негарний, брудний! Меблі всі розвалюються. А цей рояль просто убога мізерія, яку давно пора викинути! Я більше на ньому не гратиму. У Ковпервуда, наприклад
Будинок старий на тобі! вигукнув Батлер, і його ірландський акцент став ще різкішим від гніву, який він сам розпалював у собі. Брудний, чорт забирай! І які це меблі у нас розвалюються? Покажи, зроби милість, де вони розвалюються?
Він уже збирався причепитися до її спроби порівняти їх з Ковпервудами, але не встиг, бо втрутилася місіс Батлер. Це була повна широколиця ірландка, майже завжди усміхнена, з сірими очима, тепер уже неабияк вицвілими, і рудуватим волоссям, що потьмяніло від сивини. На лівій її щоці, біля нижньої губи, красувалася велика бородавка.
Ох, дітоньки! вигукнула вона (містер Батлер, незважаючи на всі свої успіхи в комерції та політиці, був для неї такою ж дитиною). Чого-бо ви сваритеся? Досить уже. Передайте батькові помідори.
За обідом прислуговувала покоївка-ірландка, проте страви передавались від одного до іншого. Над столом низько висіла недоладно оздоблена люстра з шістнадцятьма газовими ріжками у вигляді білих порцелянових свічок ще одна враза для естетичного почуття Ейлін.
Мамо, скільки разів я просила тебе не говорити «чого-бо»! благальним тоном вимовила Нора, яку дуже засмучували помилки у балачці матері. Памятаєш, ти обіцяла постежити за собою?
А хто тобі дозволив повчати матір, як їй розмовляти? скипів Батлер від цієї несподіваної зухвалості. Зарубай собі на носі: твоя мати говорила так, коли тебе ще й на світі не було! І якби вона не довбалася, обслуговуючи всіх вас, як каторжна, у тебе не було б витончених манер, якими ти зараз перед нею вихваляєшся! Зарубай це собі на носі, чуєш! Вона в тисячу разів краща за всіх твоїх приятельок, нахабо ти така!
Мамо, чуєш, як він мене обзиває? запхинькала Нора, ховаючись за плече матері і вдаючи перелякану і ображену.
Едді! Едді! звернулася місіс Батлер до чоловіка з докором. Норо, дитинко моя, ти ж знаєш, що він так не думає. Правда ж?
Вона ласкаво погладила голову своєї «дитинки». Докір щодо простацьких висловів анітрохи її не образив.
Батлер вже і сам шкодував, що назвав свою молодшу дочку нахабою. Але ці діточки Господи! бігме, вони можуть вивести з терпіння. Ну чим, скажіть на милість, поганий їм цей будинок?
Не варто, далебі, здіймати такий галас за столом, зауважив Келем, досить симпатичний хлопець із чорним, ретельно пригладженим, розчесаним на косий проділ волоссям і короткими жорсткими вусиками. Ніс у нього був трохи кирпатий, вуха трохи стовбурчились, але загалом він був привабливий і дуже милий.
І він, і Оуен обидва бачили, що будинок справді поганий і кепсько обставлений, але батькові і матері усе тут подобалося, а тому розсудливість і турбота про мир у родині радили їм зберігати мовчання.
А мене обурює, що нам доводиться жити в такій старій халупі, коли люди, набагато бідніші за нас, живуть у прекрасних будинках. Навіть якісь Ковпервуди
От завелася Ковпервуди та Ковпервуди! Чого ти причепилася до тих Ковпервудів! вигукнув Батлер, повернувши своє широке збуряковіле лице до Ейлін, котра сиділа біля нього.
Але ж їхній будинок набагато кращий за наш, хоча Ковпервуд усього лише твій агент!
Але ж їхній будинок набагато кращий за наш, хоча Ковпервуд усього лише твій агент!
Ковпервуди! Ковпервуди! Чути про них не хочу! Я не збираюся вчитися в Ковпервудів! Нехай у них бозна-який прекрасний будинок! Мені що до того? Мій будинок це мій дім! Я хочу жити тут! Я занадто довго жив у цьому будинку, щоб раптом ні сіло ні впало зїжджати звідси! Якщо тобі тут не подобається ти прекрасно знаєш, що я тебе не затримуватиму! Переїжджай куди завгодно! А я звідси не рушу!
Коли в родині відбувалися такі сварки, що розгоралися через усілякі дрібниці, Батлер мав звичку загрозливо розмахувати руками під самим носом у дружини й дітей.
Ну вже будь упевнений, я скоро виберуся звідси! відповіла Ейлін. Дякувати Господу, мені не доведеться тут вік звікувати!
В її уяві промайнули прекрасна вітальня, бібліотека і будуари в будинках Ковпервудів оздоблення яких, за словами Анни, вже скоро мало завершитися. А який у Ковпервудів чарівний трикутний рояль, оздоблений золотом і покритий рожевим і блакитним лаком! Чому б їм не придбати таких же прекрасних речей? Вони, напевно, у десятеро багатші. Але її батько, якого вона любила всім серцем, був людиною старого гарту. Правильно кажуть про нього люди неотесаний ірландець-підрядник. Ніякої користі від його багатства! Оце й дратувало Ейлін: чом би йому не бути багатим і водночас сучасним і витонченим? Тоді вони могли б Ах, який сенс засмучуватися! Поки вона залежить від батька і матері, її життя буде йти як ведеться. Залишається лише чекати. Виходом зі становища було б заміжжя якась добра партія. Але за кого ж їй вийти заміж?
Ну, я гадаю, на сьогодні суперечок досить, примирливо зауважила місіс Батлер, незворушна і терпляча, як сама доля. Вона добре знала, що саме засмучує Ейлін.
Але чому б нам не придбати хороший будинок? торочила своє донька.
Або хоча б переробити цей, підказала Нора й собі.
Тсс! Помовч! На все свій час, відповіла місіс Батлер Норі. От побачиш, колись ми так і зробимо. А тепер біжи та хутко сідай за уроки. Досить теревенити!
Нора встала і вийшла з кімнати. Ейлін вмовкла. Її батечко просто нестерпний. Та все ж він буває такий славний Вона надула губки, щоб змусити його пошкодувати про свої слова.
Ну, годі, сказав Батлер, коли всі вийшли з-за столу; він розумів, що дочка сердита на нього і що її потрібно чимось задобрити. Заграй-но мені на роялі щось веселеньке!
Він надавав перевагу бадьорим, бравурним пєсам, в яких виявлялися талант і техніка дочки, що дуже його дивувало. От, значить, що дало їй виховання: як швидко і майстерно грає вона ці складні речі!
Можеш купити собі новий рояль, якщо хочеш. Сходи в магазин і вибери. Як на мене, і цей непоганий, але якщо тобі він не подобається роби як знаєш.
Ейлін злегка стиснула його руку. Навіщо сперечатися з батьком? Що дасть новий рояль, якщо змін потребує весь будинок, вся сімейна атмосфера? Все ж вона заграла Шумана, Шуберта, Оффенбаха, Шопена, а старий ходив по кімнаті і задумливо посміхався. Деякі речі Ейлін виконувала зі справжньою пристрастю і проникненням, бо, незважаючи на свою фізичну спромогу, надлишок енергії і завзяття, вона вміла тонко відчувати. Але батько нічого цього не помічав. Він дивився на неї таку блискучу, свіжу, вродливу доньку, і думав про те, як складеться її життя. Який-небудь багатій одружиться з нею, вихований, дуже багатий молодик із задатками ділка, а він, батько, залишить їй купу грошей
З нагоди новосілля у Ковпервудів влаштували великий прийом. Спочатку гості мали зібратися у Френка, а пізніше, для танців, перейти до помешкання старого Ковпервуда, більш розкішного і просторого. На нижньому поверсі його розташувалися велика і мала вітальні, кімната, де стояв рояль, і зимовий сад. Елсворт так спланував ці приміщення, що їх можна було перетворити в один зал, досить просторий для концертів, танців або променадів в перервах між танцями. Одне слово, для будь-якої мети, у присутності великої кількості гостей. Молодий і старий Ковпервуди з самого початку будівництва планували спільно користуватися обома будинками. Обидві сімї обслуговували ті ж пралі, покоївки й садівник. Френк запросив для своїх дітей гувернантку. Однак не все тут було на широку ногу: дворецький, наприклад, поєднував свої обовязки з обовязками камердинера Генрі Ковпервуда. Він нарізав мясо під час обіду, керував іншими слугами і працював, наскільки це було необхідно, то в одному, то в іншому будинку. За спільною стайнею наглядали конюх і кучер. Коли ж були потрібні два екіпажі одночасно, обидва вони бралися за віжки. Загалом, це була зручна і економна система господарювання.