Науково-пізнавальні лекції, статті, відгуки - Лідія Гулько 6 стр.

Щодо мініатюр, абоілюстрацій, то назва походить від латинського minium (сурик) і miniatus (розмальований суриком). Виконували їх чорнилом, фарбами, іноді золотом. Мініатюра займала окремий аркуш чи сторінку, рідше була у тексті або на полях. Рукописи, оздоблені мініатюрами, росіяни називають «лицевыми».

Трапляються рукописи з пустими сторінками, з чорновими замальовками. Це свідчить про те, що оздоблюванням книги займалася навчена цій справі людина. Звичайно, після повного написання тексту.

Найдавніші кириличні рукописи наслідували візантійські. Ранній стиль в оформленні кириличних рукописів Х ХІ ст. склався під безпосереднім впливом візантійської книжкової орнаментації. Проте в процесі творення він пристосувався до місцевих художніх смаків, уявлень та майстерності місцевих малярів, отримавши назву старовізантійського (Остромирова Євангелія). Цей стиль, що зявився в Болгарії в Х ст., а на Русі пізніше на століття, характеризується зображенням рослин з переплетеними геометричними фігурами. У заставках та ініціалах бачимо зооморфні зображення птахів, тварин, людських облич та фігур. В ініціалах повторюється один невеликий симетричний елемент. Іноді застосовується плетінка. У часі цей стиль збігається з пануванням уставного письма.

У ХІІІ ХIV ст. оформляли книги у тератологічному стилі. Для нього характерним є зображення фантастичних звірів, птахів і людей у неймовірних позах та перевитих складним переплетенням ременів чи гілок. В окремих рукописах того періоду надибуємо ініціали, що зображені за правилами «страхітливого» стилю. Зображення таких ініціалів буває такою мірою складним, що самої літери не видно. Контури промальовувалися червоною або голубою фарбою. Завдяки дослідженням стало відомо, що тератологічний стиль виник у Києві.

Орнамент ХVXVI ст. умовно розпадається на балканський (сплетений із концентричних кіл чи прямокутників) і ново візантійський. Останній застосовували під час оздоблювання найцінніших книг. Йому притаманний рослинний орнамент на золотому тлі, оточений геометричною рамкою. В ініціалах стилізовані рослинні елементи заповнювали та підкреслювали геометричний контур літер.

З ХV ст. зявився новий тип ініціалу в недорогих рукописах. Контур ініціалів заповнювали кіноварю. Сама ж буква прикрашалася декоративними рослинними відростками. Такі ініціали тонкі, простої конструкції, висотою 23 рядків тексту.

Орнамент ХVІ ХVІІІ ст., що виник під впливом бароко, називають квітковим, або травяним стилем. Для нього характерне дивовижне поєднання реалістичного та фантастичного зображень рослин, тварин, людей. В окремих випадках спостерігаються спроби наслідувати західноєвропейські зразки (Пересопницька Євангелія).

Нові елементи в оформлення кириличної книги принесли стародруки. Особливість їх оформлення полягає в чорно-білому орнаменті на папері. Його отримували за допомогою деревяної дошки з різьбленим візерунком. Таку дошку називали дереворитом. На дошку наносили фарбу й видруковували прикрасу. При цьому виступаючі частини орнаменту залишали на папері чорний слід, а на місці вибраного дерева папір залишався без змін, тобто був білим. Таку техніку друку прийнято називати ксилографією.

Слід сказати: створити дереворит досить складно. Бувало, друкарі імітували ксилографічний відбиток, виконуючи орнамент пером. Орнамент нагадував оздоблення в стародруках, через що отримав назву стародрукованого.

Добре знання стилів оформлення книги та палеографічних особливостей тексту допомагає дослідникам визначити час і місце написання нововиявленого рукопису.

Книгодрукування, що прогресувало в країнах Західної Європи, призвело до занепаду переписування книг. Якщо книги і переписували, то хіба що подарункові, парадні, або ж вели приватні конспекти. У нас від середини XVI до середини XVIІ ст. рукописна книга досягла свого найбільшого розквіту. Рукописна книга стає взірцем майстерності. Переписуванням книг займалося багато фахівців. Переписують як рукописні, так і друковані книги, переслідуючи мету отримати копію чудової книги, задля навчання. Писці підходили до переписування, як до богоугодної справи.

Після того, як виникло кириличне друкарство, практично починають переписувати стародруки.

Відомі рукописні книги, скопійовані з Євангелії Учительної, що вийшла друком у Заблудові (1569), Апостола і Букваря Івана Федорова (1574). Учені відмітили, що графіка шрифтів Острозької Біблії Івана Федорова близька «з літерами документального письма волинських судово-адміністративних книг 15601580 років». [21, 130]

Заради істини скажемо: створити рукописну книгу з друкованої чи навпаки не складно. Друкарі, виготовляючи шрифти, тримали перед собою рукописні книги і копіювали з них літери, які потім карбували для друку. Правда, в друкованій книзі ми не побачимо того розмаїття почерків, яке присутнє в книзі рукописній. На заваді цьому, звичайно, стояли фінансові та технічні обмеження друкарів.

Звязок друкованої книги з рукописною вбачаємо у традиційній побудові сторінок, в пропорціях орнаментальних плям, у способах обрамлення.

В українській рукописній книзі зявився друкарський орнамент. Для цього чорно-білий орнамент на стародруках (отриманий із граверних дощок) відтворювали рукою в рукописній книзі.

Отже, завдяки рукописним копіям маємо змогу бачити, як виглядала та чи інша друкована книга, що, на жаль, втрачена.

До кінця ХVІІІ ст. дві форми книги (рукописна і друкована) мирно співіснували. Вчені пояснюють це тим, що друкарні до середини XVIІ ст. не могли задовольнити потреби всіх бажаючих у книзі, яка тоді мала місце. Однак на прикладі Києво-Печерського монастиря, де для організації та обладнання друкарні були виділені значні кошти, стає зрозумілим: книгописання здавало позиції перед книгодрукуванням, як більш прогресивним способом розмноження, копіювання книг.

Отже, основні принципи створення книги на українських теренах принципово не відрізнялися від західноєвропейських. До створення книги за всі часи заохочували і писців, і ремісників. Створення книги вважалося справою богоугодною.

1. Владимиров Л. Всеобщая история книги.  М.: Книга, 1988.

2. Гессен Л. Книжка для автора. Об изготовлении рукописи.  М. Л.: Государственное соц.  эк. издательство.

3. Гуссман Г. О книге / Пер. с нем.  М.: Книга, 1982.

4. Лю Го-цзюнь. Рассказ о китайской книге.  М.: Искусство, 1957.

5. Кеснер И. Йоган Гуттенберг.  Львов: Высшая школа, 1987.

6. Киселева Л. О чем рассказывают средневековые рукописи?  Л.: Наука, 1978.

7. Книга і друкарство на Україні / Ред. Х.Ю. Берлінська.  К.: Наукова думка, 1964.

8. Книговедение. Энциклопедический словарь / Ред. коллегия Н.М.Сикорский (глав. ред.) и др.  М.: Советская энциклопедия, 1982.

9. Кондратенко Л. Золоті перлини. Хрестоматія для домашнього та позакласного читання. 4 клас.  Камянець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2010.

10. Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця. Відп. ред. О.М. Мишанич.  К.: Дніпро, 1989.

11. Немировский Е., Горбачевский Б. Рождение книги.  М.: Советская Россия, 1957.

12. Огієнко І. Історія українського друкарства.  К., 1994.

13. Огієнко І. Історія української літературної мови.  К., 2001.

14. Паль Р. Человек придумал книгу.  М.: Сов. Россия, 1983.

15. Рихлік С. Друкарська техніка.  Державне видавництво України, 1925.

16. Рукописная и печатная книга / Ред. кол.: Т.Б. Князевская и др.  М.: Наука, 1975.

17. Текст оглядової екскурсії по експозиції Музею книги і друкарства України.  К., 2000.

18. Утевська П. Невмирущі знаки.  К.: Веселка, 1981.

19. Энциклопедический словарь. Томъ XV.  С.-Петербургъ: Издатели Ф.А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И.А. Ефронъ (С.-Петербургъ), 1985.

20. Фаст А., Фотиев С. Производство бумаги.  М.  Л.: Гос. Изд-во, 1927.

21. Фрис В. Історія кириличної рукописної книги в Україні. Львів, Львівський національний університет ім. І. Франка. Наукова бібліотека. 2003.

«Слово о полку Ігоревім»

у виданнях та ілюстраціях за 200 років

І. Вступ.

1. Виставка «Слово о полку Ігоревім» у виданнях та ілюстраціях за 200 років.

2. Історичні події походу князя Ігоря Святославича, відбиті в літописах.

II. Основна частина.

1. «Слово о полку Ігоревім» у виданнях:

а) Мусіна-Пушкіна;

б) першої половини ХІХ ст.;

в) другої половини ХІХ ст.;

г) довоєнних;

д) років Другої світової війни;

е) С. Воїнова;

є) присвячених ювілейним датам;

ж) перекладних;

з) мініатюрних і малоформатних;

и) художньої літератури;

і) сучасних українських дослідників.

2. «Слово о полку Ігоревім» в ілюстраціях: