Йой!.. Кепські справоньки у нас! Кому ж це він заважав? знову подумав Ян Лооз. Він подивився на згорілу свічку і тут йому щось привиділося. Права рука відразу схопилася за карбовану рукоять свого вірного супутника кривого османського ятагана, який він завжди носив із собою під одягом на шкіряному поясі. Ян Лооз зауважив, що полум'я від його свічки різко нахилилося. Немов затанцювало. Це означало одне з'явився протяг! Значить, хтось зайшов у приміщення лазні, або міг його там побачити Ян Лооз витягнув свій ятаган і завмер
Ні, здалося!.. Дивно це все!.. Досить дивно
Усередині лазні нікого крім нього самого і вже холодного трупа пана підкашетляна Пясоти насправді не було Ян Лооз сховав свій ятаган і вирішив, що, раз він писар і слуга особливих доручень, то йому, на жаль, треба йти доповідати своєму господареві воєводі Адаму Киселю про цю трагічну подію, яка сталася саме в день їх приїзду до Києва
Ян Лооз вийшов з лазні і свиснув у два пальці. Через мить перед ним постав якийсь здоровань. Людина в захисному металевому панцирі, сталевому шоломі, з короткою польською шаблею на поясі і гострою пікою в руці.
Командор нічної варти, двудесятник Міхал Жмайло! відрапортувала людина і дзенькнула своїми обладунками. Ян Лооз показав йому срібного орла з короною на голові на тонкому на натільному ланцюжку. Символ королівської влади. Двудесятник Жмайло з розумінням кивнув головою.