3. Необхідно завжди мати на увазі, що основний текст найтіснішим чином повязаний із гексаграмами, триграмами та рисками, їхніми складовими. Тому для того, щоб вдуматися в значення того чи іншого афоризму, необхідно розглядати його з урахуванням їхньої символіки, зазначеної у вступі до цієї роботи.
4. Звязок афоризмів одного з одним, їхню зміну необхідно розглядати як конкретизацію семи основних постулатів «Книги змін», успадкованих із цього реального тексту всіма коментаторами, незважаючи на всю їхню відмінність, вказану раніше. Ці сім постулатів найяскравіше виступають у «Сі ци чжуані», однак при ретельному міркуванні можна переконатися, що вони як такі собі обертони притаманні й основному тексту. Ось вони в загальних рисах:
1) світ це мінливість і незмінність, і, більше того, їхня безпосередня єдність;
2) в основі цього лежить полярність, що проходить через весь світ, антиподи якої настільки ж протилежні один одному, як і тяжіють один до одного: в їхніх взаєминах проявляється світовий рух, як ритм;
3) завдяки ритму стале і те, що ще не настало, обєднуються в одну систему, за якої майбутнє вже існує також і в сьогоденні, як «паростки» нових подій;
4) необхідне і теоретичне розуміння, і практичне здійснення цього; й якщо діяльність людини нормована таким чином, то вона гармонійно включається в своє оточення;
5) таким чином, виключається конфлікт внутрішнього та зовнішнього, і вони лише розвивають один одного тим, що внутрішнє визначається зовнішнім і творить у зовнішньому;
6) при цьому особистість приділяє достатню увагу, як собі, так і навколишньому її суспільству, і, задовольняючись своїм становищем, знаходить можливість вищої форми творчості: творчості добра, а не виконання якихось правил великої моралі;
7) так, завдяки витриманій єдності абстракцій і конкретності досягається повна гнучкість системи.
Може скластися враження, що ці постулати показані занадто сучасною мовою. Однак у завдання автора цього дослідження входить посильно зробити зрозумілим читачеві те, що йому незрозуміле у вигляді оригінального тексту. Якщо озброїтися цими вказівками й узятися за читання пропонованого перекладу, то навряд чи «Книга змін» буде настільки зрозумілою, звісно, лише за умови активної уваги читача до тексту. Пасивне ж читання «Книги змін» як цікавої белетристики, даремна трата часу.
Перша частина інтерпретації побудована на підставі критичної школи коментаторів Ван Бі, Вань І, Іто Тогай.
Назва цієї класичної книги Китаю пояснюється тим, що головна ідея, що лежить в її основі, це ідея мінливості. У доісторичні часи, ще до виникнення писемності, цю ідею люди почерпнули зі спостереження над зміною світла та темряви в світі, що оточує людину. На основі цієї ідеї була побудована теорія ворожіння про діяльність людини: чи йде ця діяльність врозріз із ходом світового звершення, чи вона гармонійно включається в світ, тобто чи несе вона нещастя або щастя, як це називається мовою технічних термінів «Книги змін».
Звична система «Книги» склалася, в основному, при Чжоуській династії і, на відміну від романтичних систем ранніх часів, вона називається «Чжоуською книгою змін». Вона складається з 64 символів, кожен із яких показує ту чи іншу життєву ситуацію в часі з точки зору її поступового розвитку. Символи складаються зі шести рисок кожен: і ці риски позначають послідовні щаблі розвитку цієї ситуації. Риски бувають двох типів: або цільні, або перервані посередині; перші символізують активний стан, світло та напругу, а другі пасивний стан, пітьму та податливість.
Ця система плід багатовікового накопиченого досвіду спостереження світу, світу реального, барвистого. Тут цілком доречно згадати те, що Ґете каже про світ фарб: фарби це дії та страждання світу. Можна відчути «Книгу змін» як епопею взаємодії світла та темряви. Тоді вона набуває і барвистості, і виразності.
Перша частина
1. Цянь. Творчість
Тут творчість розглядається в його найчистішому вигляді. Це перш за все акциденція неба як уособлення творчої сили, що лежить на початку всього існуючого. Вона, як універсальна сила, принципово не може мати жодних перешкод у своєму розвитку, якому сприяє те, що ця сила є абсолютно стійкою. Досконалий чоловік може в своїй діяльності повністю проявити таку творчість, яка добре відбивається на всьому його оточенні. Ось чому в тексті сказано: «Творчість. У первісному розвитку сприяє стійкість».
Тут творчість розглядається в його найчистішому вигляді. Це перш за все акциденція неба як уособлення творчої сили, що лежить на початку всього існуючого. Вона, як універсальна сила, принципово не може мати жодних перешкод у своєму розвитку, якому сприяє те, що ця сила є абсолютно стійкою. Досконалий чоловік може в своїй діяльності повністю проявити таку творчість, яка добре відбивається на всьому його оточенні. Ось чому в тексті сказано: «Творчість. У первісному розвитку сприяє стійкість».
1Загалом активній діяльності віддається перевага перед простим, пасивним буттям, тому потрібна особлива пильність для того, щоб ця діяльність привела до позитивного результату. Момент її початку є одним із найвідповідальніших моментів. У ньому ще недоречна діяльність, а потрібна лише замкнута та зосереджена підготовка. Людина може бути сповненою сил, але час ще несприятливий для її діяльності. В образі дракона, що пірнув, тобто потужної істоти, яка сховалася і ще не діє, зображується така людина. Не варто думати, що це може стосуватися лише якихось особливих людей, бо зовсім не притаманно «Книзі» обмежувати застереження, що даються в ній, їхньою придатністю лише для декотрих людей. Тому про перший момент будь-якої творчості сказано: «Сильна риска на початку. Пірнув дракон, не дій».
2Наступний момент, показаний другий рискою, яку в символіці називають полем, тобто поверхнею землі, характеризують тим, що людина, сповнена творчої сили, зашифрована в образі дракона, може вже вийти зі свого усамітнення: він, якщо зявився, вже перебуває в полі. Його творчість уже може проявитися, його бачать усі, і таке становище для всіх сприяє зустрічі з такою великою людиною. Крім цього, в системі графічних співвідношень символів «Книги» традиційно вважають, що між рисками символів існує якийсь резонанс, «відповідність», а саме: перша риска відповідає четвертій, друга пятій, третя шостий. Але в символіці соціальної ієрархії пята риска позначає володаря. Тому на другій позиції, що стоїть відповідно до частини пятої, сприятлива зустріч із великою людиною. Ось чому текст цієї риски каже: «Сильна риска на другому місці. Зявився дракон, що перебуває в полі. Сприятлива зустріч із великою людиною».
3Перша хвиля творчого акту на другій позиції вже досягла найвищої точки. Але все це існує наразі лише внутрішньо, бо перші три риски позначають внутрішній світ, а другі три зовнішній. Все це ще не реалізоване зовні. Потрібен вихід із себе для цієї реалізації. Його символізує третя риска. При такому переході природно виникає якась криза, таке становище вважається небезпечним навіть для шляхетного чоловіка, котрий упродовж усього першого періоду творчості (весь день) віддавався безперервному творенню. Тільки сповнена сил пильність наприкінці цього періоду (увечері) може призвести до того, що осуду не буде. Тому це сказано і в тексті: «Сильна риска на третьому місці. Шляхетний чоловік до кінця дня безперервно творить. Увечері він пильний. Небезпека. Але осуду не буде».
4При виході до активної діяльності зовні у чоловіка, котрий підготував її внутрішньо, ніби вибивається ґрунт ізпід ніг, але саме ця попередня готовність уможливлює успішний результат. Це з достатньою ясністю показано в образі тексту: «Сильна риска на четвертому місці. Наче стрибок у безодню. Осуду не буде».
5Тільки на пятій позиції творчий процес виступає у своїй повній силі. Він до кінця проявився зовні і, маючи в собі достатньо сили, не потребує жодної підтримки. Він, як сповнений сил дракон, летить у небі. З такої висоти творець легко може помітити велику людину, де б та не перебувала. Але і сам він є великою людиною, котра настільки розгорнула свою діяльність, що її неважко побачити кому завгодно. Ось як це показано в тексті: «Сильна риска на пятому місці. Літаючий дракон перебуває в небі. Сприятлива зустріч із великою людиною».
6На цьому, власне, закінчується творчий процес. Все подальше є лише непотрібним перерозвитком. Якщо творчість вже досягла свого цілковитого прояву і більше вже нічого створити не можна, то той, хто в цьому становищі все ж захотів би «творити» й далі, проявив би лише свою зайву пиху, в результаті якої йому довелося б покаятися. Так каже і цей текст: «Сильна риска нагорі. Пихатий дракон. Буде каяття».
РезюмеУвесь процес творчості показний сильними світловими рисками. Це, певна річ, добрі сили, але для справді хорошого результату треба повністю керувати ними і не допускати того, щоб вони панували. Тільки тоді діяльність може відбуватися гармонійно до всього світового звершення і бути щасливою. Тому в тексті, де сили світла показані в образі драконів, сказано: «При дії сильних рисок дивись, аби всі дракони не панували. Тоді буде щастя».