Доктор Ватсон, містер Шерлок Голмс, познайомив нас Стемфорд.
Вітаю! привітно сказав Голмс, тиснучи мені руку з силою, яку я навіть не міг у ньому запідозрити. Бачу, ви побували в Афганістані.
Як ви здогадалися? здивувався я.
Ну, це дрібниці, кинув він, усміхнувшись. От гемоглобін зовсім інша річ. Ви, звісно, розумієте важливість мого відкриття?
Як хімічна реакція це, певна річ, цікаво, відповів я, але практично
Боже милий, та це ж найважливіше практичне відкриття для судової медицини за десятки років. Хіба не розумієте, що це дає можливість безпомилково визначати кровяні плями? Ходіть-но сюди!
У запалі нетерпіння він схопив мене за рукав і потягнув до свого столу.
Візьмімо дещицю свіжої крові, запропонував він і вколов довгою голкою свій палець, витягнувши піпеткою краплину крові. Тепер розчиню цю краплю в літрі води. Дивіться, вода здається абсолютно чистою. Співвідношення кількості крові до води не більше, ніж один до мільйона. І все ж, присягаюся, що ми отримаємо характерну реакцію.
Він кинув у склянку кілька білих кристаликів і накрапав туди якоїсь безбарвної рідини. Вміст миттєво забарвився в каламутно-червоний колір, а на дні зявився коричневий осад.
Ха-ха! він заплескав у долоні, радіючи, як малюк, який отримав нову іграшку. Що про це скажете?
Це, мабуть, якийсь дуже сильний реактив, зауважив я.
Чудовий! Чудовий! Колишній метод із ґваяковою смолою3 дуже громіздкий і ненадійний, як і дослідження кровяних кульок під мікроскопом. Це взагалі марно, якщо кров пролили кілька годин тому. А цей реактив діє однаково добре, свіжа кров, чи ні. Якби його відкрили раніше, то сотні людей, котрі зараз розгулюють на волі, давно б уже заплатили за свої злочини.
Он як! пробурмотів я.
Розкриття злочинів завжди залежить від цього питання. Людину починають підозрювати в убивстві, можливо, через кілька місяців після того, як його скоїли. Переглядають її білизну й одяг, знаходять бурі плями. Що це: кров, бруд, іржа, фруктовий сік чи ще щось? Ось питання, яке заганяло в глухий кут багатьох експертів, а чому? Бо не було надійного реактиву. А тепер у нас є реактив Шерлока Голмса, і всім ускладненням настав край!
Очі його виблискували, чоловік притиснув руку до грудей і вклонився, немов відповідаючи на оплески уявної аудиторії.
Вас можна привітати, сказав я, неабияк здивований його ентузіазмом.
Торік у Франкфурті слухали заплутану справу фон Бішофа. Його, звісно, повісили б, якби тоді знали мій метод. А справа Мезона з Брадфорда, і знаменитого Мюллера, і Лефевра з Монпельє, і Семсона з Нью-Орлеана? Можу назвати десятки справ, в яких мій реактив зіграв би вирішальну роль.
Ви просто жива хроніка злочинів, засміявся Стемфорд. Маєте видавати спеціальну газету. Назвіть її «Поліційні новини минулого».
І це була б дуже захоплююча річ підхопив Шерлок Голмс, заклеюючи крихітну ранку на пальці шматочком пластиру. Доводиться бути обережним, продовжував він, із посмішкою обернувшись до мене, я часто чаклую з усілякими отруйними речовинами.
Він простягнув руку, й я побачив, що його пальці вкриті такими ж шматочками пластиру та плямами від їдких кислот.
Ми прийшли в справі, заявив Стемфорд, сідаючи на високий триногий ослінчик і кінчиком черевика підсовуючи до мене інший. Мій приятель шукає собі житло, а позаяк ви скаржилися, що не можете знайти компаньйона, я вирішив, що вас потрібно познайомити.
Шерлоку Голмсу, либонь, сподобалася перспектива розділити зі мною помешкання.
Знаєте, мені приглянулася одна квартирка на Бейкер-стрит, повідомив він, яка нам із вами підійде в будьякому разі. Сподіваюся, ви не проти запаху міцного тютюну?
Я й сам палю «корабельний», підхопив я.
Чудово. Я зазвичай тримаю вдома хімікати та час від часу проводжу досліди. Це не буде вам заважати?
Анітрохи.
Стривайте, а які ж іще в мене недоліки? Так, іноді я впадаю в нудьгу й цілими днями не розтуляю рота. Не треба думати, що я на вас ображений. Просто не звертайте на мене уваги, і це скоро минеться. Ну, а ви в чому можете покаятись? Поки ми ще не оселилися разом, добре б дізнатися один про одного найгірше.
Мене розсмішив цей взаємний допит.
У мене є щеня, бульдог, сказав я, і мені заважає гамір, бо маю розхитані нерви, можу валятися в ліжку півдня й узагалі неймовірно ледачий. Коли я здоровий, у мене зявляється ще ряд вад, але зараз ці найголовніші.
А гру на скрипці також вважаєте гамором? стурбовано поцікавився він.
Залежить від того, як грати, відповів я. Хороша гра це дар богів, а кепська
Ну, тоді все гаразд, весело зареготав він. Здається, можна вважати, що справу залагоджено, якщо лишень вам сподобаються кімнати.
Коли ми їх побачимо?
Зайдіть за мною завтра опівдні, поїдемо звідси разом і про все домовимося.
Чудово, отже, рівно опівдні, сказав я, тиснучи йому руку.
Чоловік знову зайнявся своїми хімікатами, а ми зі Стемфордом пішли до мого готелю.
Між іншим, раптом зупинився я, повернувшись до супутника, як він дізнався, що я приїхав із Афганістану?
Той загадково посміхнувся.
Це його головна особливість, сказав мій компаньйон. Багато людей не поскупилися би, щоб дізнатися, як він усе це вгадує.
Тут є якась таємниця? вигукнув я, потираючи руки. Дуже цікаво! Дякую за те, що нас познайомили. Знаєте, щоб пізнати людство, треба вивчити людину.
То ви мусите вивчати Голмса, зазначив Стемфорд, прощаючись. Утім, ви скоро переконаєтеся, що це міцний горішок. Можу закластися, що він розкусить вас швидше, ніж ви його. До побачення!
Бувайте, відповів я й попрямував до готелю, дуже зацікавлений своїм новим знайомим.
Розділ II
Мистецтво робити висновки
Наступного дня ми зустрілися в домовлений час і поїхали дивитися квартиру на Бейкер-стрит, 221-б, про яку Голмс розповідав напередодні. У помешканні були дві зручні спальні та простора, світла, затишно обставлена вітальня з двома великими вікнами. Кімнати нам сподобалися, і платня, поділена на двох, виявилася такою невисокою, що ми відразу ж домовилися й вступили у володіння квартирою. Того ж вечора я перевіз із готелю свої речі, а на ранок прибув і Шерлок Голмс із кількома скринями та валізами. День-два ми займалися розпакуванням і розкладанням нашого майна, намагаючись знайти для кожної речі найкраще місце, а потім поступово влаштувалися та пристосувалися до нових умов.
Голмс, безумовно, був не з тих, із ким важко вжитися. Він вів спокійний, розмірений спосіб життя й зазвичай залишався вірним своїм звичкам. Рідко коли лягав спати після десятої вечора, а вранці здебільшого встигав поснідати та піти, поки я ще лежав у ліжку. Іноді він просиджував весь день у лабораторії, інколи в анатомці, а часом надовго йшов гуляти, причому ці прогулянки, мабуть, заводили його в найглухіші закутки Лондона. Енергія мого знайомого не мала меж, коли на нього нападав робочий темп, та час від часу наставала нудьга, і тоді він цілими днями майже непорушно лежав на дивані у вітальні, не промовляючи жодного слова. У ці дні я помічав такий мрійливий, відсутній вираз у його очах, що запідозрив би його в пристрасті до наркотиків, якби розміреність і цнотливість його способу життя не спростовувала таких думок.
Минали тижні, і мене все дужче та глибше цікавила його особистість, і все більше розбирала цікавість щодо мети його життя. Навіть зовнішність цього чоловіка могла вразити уяву не надто уважного спостерігача. Зросту він був більше шести футів, але при своїй надзвичайній худобі здавався ще вищим. Погляд у нього був гострий, пронизливий, якщо не брати до уваги тих періодів заціпеніння, про які я згадував. Тонкий орлиний ніс надавав його обличчю виразу жвавої енергії та рішучості. Квадратне підборіддя, що трохи виступало вперед, також свідчило про рішучий характер. Його руки постійно були в чорнилі та плямах від різних хімікатів, однак він був схильним до на диво делікатної поведінки з предметами. Я не раз помічав це, коли при мені він бавився зі своїм тендітним алхімічним приладдям.
Читач, мабуть, вважатиме мене надокучливим, якщо я зізнаюся, яку цікавість збуджував у мені цей дивак і як часто я намагався пробити стіну стриманості, якою він огороджував усе, що стосувалося його особисто. Але перш ніж засуджувати, згадайте, наскільки безцільним було тоді моє життя і як мало було навколо такого, що могло б заполонити мій допитливий розум. Здоровя не дозволяло мені виходити під час похмурої або прохолодної погоди, у мене не було друзів, які б відвідали мене й урізноманітнили моє буденне життя. Тому я навіть радів певній таємничості, що оточувала мого компаньйона, і жадібно прагнув розвіяти її, витрачаючи на це чимало часу.
Голмс не займався медициною. Він сам якось відповів на це запитання негативно, підтвердивши в такий спосіб думку Стемфорда. Я не бачив також, аби він систематично читав якусь наукову літературу, що знадобилася б для отримання вченого звання та відкрила б чоловікові шлях у світ науки. Однак деякі предмети він вивчав із вражаючим завзяттям і в якихось доволі дивних царинах мав настільки ґрунтовні та точні знання, що часом мене просто приголомшувало. Людина, котра читає поспіль усе, нечасто може похвалитися глибиною своїх знань. Ніхто не стане обтяжувати память дрібними подробицями, якщо на те немає достатньо вагомих підстав.